Рішення № 8520246, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 41/38пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства „Нікон”, м. Маріуполь

про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,004212 га, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б/н із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан

При участі представників:

від позивача: Горбань К.С. – довіреність від 3.07.2009 №03-273

від відповідача: не з’явились

в засідання приймали участь: прокурор Маркицький А.М. – посвідчення №2958

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Приватного підприємства „Нікон”, м. Маріуполь про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,004212 га, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б/н із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що в ході перевірки відповідача встановлений факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки Маріупольської територіальної громади площею 0,004212 під розміщення торгівельного майданчику по пр. Перемоги, б/н в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя без правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, тобто без одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що письмові докази, на які посилається прокурор в обґрунтування позову, оскаржені відповідачем в порядку адміністративного судочинства. Так, відповідачем зазначено, що ним оскаржуються акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.09.2009 року зі схемою розміщення самовільно зайнятої земельної ділянки, припис № 031142 від 18.09.2009 року, протокол про адміністративне правопорушення від 15.05.2009 року № 013722, постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2009 року.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що у адміністративній справі № 2а-45/10 оскаржені матеріали, на які посилається прокурор в позовній заяві як на підставу звернення до суду, відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті апеляційної скарги генерального директора відповідача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя, ухвалено у справі за позовом генерального директора відповідача до Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції в Донецькій області про визнання незаконними дій органу владних повноважень, визнання недійсною постанови про накладення адміністративного стягнення та його скасування, визнання незаконним та скасування припису державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Державним інспектором – головним спеціалістом Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 15.09.2009 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 15.09.2009 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, зокрема, що відповідачем на території ринку „Сонячний” самовільно, без правовстановлюючих документів, використовується земельна ділянка площею 0,004212 га, із земель житлової та громадської забудови, до отримання права власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та права оренди земельної ділянки, які виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 15.09.2009 року відповідачу видано припис № 031142, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Одночасно 15.09.2009 року Державним інспектором – головним спеціалістом Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол № 013722 про адміністративне правопорушення, вчинене директором відповідача та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою Державного інспектора – головного спеціаліста Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2009 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.09.2009 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,004212 га, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б/н із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось, відповідачем до суду заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті апеляційної скарги генерального директора відповідача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя, ухвалено у справі за позовом генерального директора відповідача до Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції в Донецькій області про визнання незаконними дій органу владних повноважень, визнання недійсною постанови про накладення адміністративного стягнення та його скасування, визнання незаконним та скасування припису державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель.

Наведене клопотання вмотивовано тим, що відповідачем в порядку адміністративного судочинства оскаржуються акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.09.2009 року зі схемою розміщення самовільно зайнятої земельної ділянки, припис № 031142 від 18.09.2009 року, протокол про адміністративне правопорушення від 15.05.2009 року № 013722, постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2009 року, на які прокурор посилався в якості обґрунтування позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Наведені відповідачем обставини, якими він обґрунтовував зупинення провадження у справі, не свідчать про неможливість розгляду даної справи до прийняття адміністративним судом відповідного рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Таким чином, у випадку прийняття адміністративним судом рішення за ос пореними відповідачем обставинами, це може бути підставою для перегляду рішення у справі № 41/38пн за ново виявленими обставинами.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Приватного підприємства „Нікон” про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,004212 га, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б/н із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан – задовольнити.

Зобов’язати Приватне підприємство „Нікон” (87545, м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51, ЄДРПОУ 23350553) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,004212 га, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Перемоги, б/н із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.

Стягнути з Приватного підприємства „Нікон” (87545, м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51, ЄДРПОУ 23350553) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Приватного підприємства „Нікон” (87545, м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51, ЄДРПОУ 23350553) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя