Рішення № 85201617, 21.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4640/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства " Родовід банк " до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області по виконавчому провадженню №51282673 про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2018 року по виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2011 року у справі №18/2621/11.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2019 року Публічне акціонерне товариство " Родовід банк " (надалі - також позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також - відповідач, Шевченківський ВДВС) про скасування постанови.

Позовну заяву було залишено без руху ухвалою від 29.12.2018 року у зв`язку з висновком суду про пропущення строку звернення до суду та відсутністю заяви про його поновлення, а також відсутністю доказів сплати судового збору.

15.01.2019 року до суду надійшли від позивача докази сплати судового збору. Однак заява про поновлення пропущеного строку звернення не була надана.

У зв`язку з цим ухвалою від 23.01.2019 року суд повернув позовну заяву позивачу.

Ухвала про повернення позову була оскаржена позивачем в апеляційному порядку та ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Матеріали позовної заяви АТ «Родовід банк» були повернуті до Полтавського окружного адміністративного суду та ухвалою від 17 липня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у адміністративній справі.

У судове засідання представники сторін не з`явилися. Відповідач направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Аналогічне клопотання направив до суду представник позивача.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги АТ «Родовід Банк» обґрунтувало таким.

21.03.2011 року Господарським судом Полтавської області було видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 18/2621/11 за позовом АТ «Родовід Банк» до приватного підприємства «Швейна фабрика «Євро-Стиль» про стягнення кредитної заборгованості та пені у сумі 2 829 965,39 грн. 02.06.2016 року Шевченкіським ВДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу.

09.11.2018 року АТ «Родовід Банк» отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2018 року у ВП №51282673 (оскаржувану). Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу стало те, що боржник не знаходиться за адресою, вказаною у виконавчому листі та у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Цю постанову позивач вважав протиправною і такою, що порушує його права, оскільки державним виконавцем не вжито усіх необхідних дій для виконання рішення суду, не перевірена інформація у ЄДР, не вчинено інших дій.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, направивши до суду відзив. Шевченківський ВДВС стверджував, що ним виконані усі можливі дії щодо розшуку боржника та його майна. Однак ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» відсутнє за адресою, вказаною у виконавчому листі, майно боржника та кошти на банківських рахунках не виявлені. (а.с.125).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, є наступними.

21.03.2011 року Господарським судом Полтавської області видано виконавчий документ – наказ у справі №19/215 про стягнення на користь АТ «Родовід Банк» з ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» 2 781 085,37 грн заборгованості за кредитом та 48 880,02 грн пені. (а.с.63)

На виконання ухвали суду від 17.07.2019 року відповідач направив до суду копії матеріалів виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження були направлені запити щодо майна боржника (а.с.128-130), винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника (а.с.132), направив платіжні вимоги до банківських установ (а.с.133-136).

В подальшому це виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №51677015, що було відкрито з виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» адміністративно-господарських санкцій на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Також державним виконавцем було внесено подання до суду про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон та вчинено звернення до органів фіскальної служби з метою розшуку боржника. Отримано відомості з державних реєстрів (а.с.146, 160-161). Винесено постанову про арешт коштів боржника.

У матеріалах виконавчого провадження маються повідомлення банківських установ, де маються рахунки боржника, про відсутність коштів.

Державним виконавцем вчинено вихід за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, однак боржника не розшукано (а.с.177-178).

Постановою від 22.10.2018 року головний державний виконавець повернула стягувачу виконавчий документ. Вмотивована ця постанова тим, що боржник не знаходиться за адресою, вказаною у виконавчому листі, та у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення. Постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника та кошти на банківських рахунків. Кошти на рахунках відсутні. (а.с.61).

АТ «Родовід Банк», вважаючи, що державним виконавцем не вчинено усіх вичерпних дій для розшуку майна та коштів боржника, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови та порядок виконання рішень суддів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавче провадження, в контексті ч. 1 ст. 2 вказаного закону, здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

У даній справі суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова винесена з посиланням на пункт 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», але фактичні обставини, встановлені з матеріалів справи, у т.ч. матеріалів виконавчого провадження, не дають підстав вважати, що державним виконавцем виконані усі дії, необхідні для висновку про те, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

До того, ж посилання в оскаржуваній постанові на відсутність майна та коштів боржника могло б бути доречним у разі, якби державний виконавець керувався пунктом 2 вказаної статті.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази вчинення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження боржника, крім виходу за адресою, вказаною у виконавчому листі та направленні запитів до фіскальних органів.

У той же час сам позивач у позові вказує, що ним самостійно отримано відомості з ЄДРПОУ про місцезнаходження ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» у м.Черкаси Черкаської області.

З цього суд прийшов до висновку, що державним виконавцем не вчинено достатніх дій для розшуку боржника – юридичної особи, а тому оскаржувана постанова винесена передчасно та без достатніх підстав.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (вул.Північно-Сирецька, 1-3 м.Київ ЄДРПОУ 14349442) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (пров.Стешенка 6 м.Полтава ЄДРПОУ 34963066) – задовольнити.

Постанову Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області по виконавчому провадженню №51282673 про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2018 року по виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2011 року у справі №18/2621/11 – визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков