Рішення № 85201508, 25.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3051/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Коверги Г.В. (згідно ордеру),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової застави,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень №0018741306, №0018761306, №0018751306 від 10.07.2017 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, якими встановлено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій в сумі 121778, 69 гривень.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову заставу від 04.10.2017 року на підставі рішення про опис майна від 29.08.2017 року та акту опису майна від 27.09.2017 року № 82/15 виданих Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську ГУ ДФС Івано-Франківській області, застосовну до об`єктів: реєстраційний номер №171196565101 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер №387625251101 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою від 27 травня 2019 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України даний адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

05 червня 2019 року ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.

19 червня 2019 року до суду від позивача за вх.№22025/19 надійшла заява на виконання ухвали з позовною заявою з належним чином засвідченими копіями доказів у двох примірниках.

22 червня 2019 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УКРСОЦБАНК» було укладено договір кредиту № 2007/13-2/06/128 від 06.03.2007 року. Договором про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2/06/128 від 06.03.2007 було змінено валюту кредиту на гривню та переведено суму кредиту 27188 доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 3256,39 дол. США в гривню. В результаті конвертації валюти заборгованість за кредитом складала 791554,14 грн. В результаті внесення позичальником 35% від загальної заборгованості по кожному договору кредиту, в 2015 році ПАТ «УКРСОЦБАНК» анулював основну суму боргу по кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №2007/13-2.06/128 від 06.03.2007 в сумі 455330 грн. Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області було винесено рішення-повідомлення №0018741306, 0018761306, №0018751306 від 10.07.2017 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з податку на доходу фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій в сумі 121778,69 гривень за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходу фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік. В висновках акту №464/09-19-13-04/2075805687 від 08.06.2017 року зазначено: документальною позаплановою перевіркою громадянки ОСОБА_1 за період 01.01.2015 року по 31.12.2015 року встановлено порушення: пп. 164.2.17 «д» п 162.2 ст.164, п. 179.7 ст.179 та п.167.1. ст. 167 ПКУ в результаті донарахованого податку на доходи фізичних осіб в сумі 90457,00 грн.; пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 ПКУ, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; п.1.2, п.п.1.6, п 1.6 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ в результаті чого нараховано військовій збір в розмірі 6829,95 грн. 29.08.2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області було прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу. В період з моменту прощення боргу, тобто з 2015 року по 19.06.2019 рік кредитором не було направлено рекомендованого листа з повідомленням про включення анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно, тобто у разі неповідомлення боржника про сплату податку, всі обов`язки мав виконати кредитор, однак у зв`язку із винесення повідомлень-рішень ГУ такий обов`язок кредитором виконано не було. Окрім того відсутня звітність ПАТ «УКРСОЦБАНК» перед податковими органами про нарахування ОСОБА_1 доходу за ознакою « 126» (додаткове благо) відповідно до довідника ознак доходу - для податкового розрахунку форми 1ДФ. ПАТ «УКРСОЦБАНК» навіть встановивши обов`язок по сплаті податку в умовах договору, відповідно до приписів ПКУ не звільняється від обов`язку повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). Відповідно обов`язок по сплаті податку у ОСОБА_1 виникає тільки після виконання зазначених умов банком.

22 липня 2019 року до суду від відповідача за вх.№26423/19 надійшов відзив на позов (а.с.126-127), у якому відповідач зазначає, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми отриманого доходу встановлено що у 2015 році позивачем отримано дохід у вигляді додаткового благав сумі 455330 грн. від ПАТ «Укрсоцбанк». Кредитором надано інформацію, згідно якої ПАТ «Укрсоцбанк» підтверджує, що позивачу нараховано доходи за ознакою « 126» у вигляді суми боргу, прощеного кредитором за його самостійним рішенням, в сумі 455330 грн. Таким чином, відображення отриманого ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага знайшло своє підтвердження - шляхом повідомлення банком про прощення кредитної заборгованості та відображення вказаної інформації в податковому розрахунку сум доходу (форми 1ДФ). Підставою для нарахування зобов`язань визначених за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є отримані доходу позивачем у вигляді додаткового блага, що в розумінні Податкового законодавства являється базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Згідно з п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п. 179.7 ст. 179 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 90457,00 грн. за основним платежем. Згідно з вимогами п.123.1 ст. 123 ПКУ, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій, що й відбулось в сумі 22614,25 грн. У зв`язку із несплатою зобов`язань визначених у спірних ППР у встановлений термін протягом 10 днів з дня ознайомлення, визначені у ППР суми набули статусу податкового боргу, що в свою чергу стело наслідком опису майна у податкову заставу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02 серпня 2019 року визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30 серпня 2019 року до суду від позивача за вх.№31112/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.176-179), у якій позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позовній заяві.

04 вересня 2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.09.2019 року о 12:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання.

19 вересня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Підпунктом 78.1.2. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Судом встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з зичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області Візнюком Романом Івановичем згідно з п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 17.05.2017 року №726 (а.с.136) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - громадянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати датку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за 2015 рік.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області складено акт №464/09-19-12-04/2075805687 від 08.06.2017 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати датку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р. громадянки ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 » (а.с.30-32, 102-104), яким встановлено порушення ОСОБА_1 :

- пп. 164.2.17 «д» п 162.2 ст.164, п. 179.7 ст.179 та п.167.1 ст. 167 ПКУ в результаті чого донарахованого податку на доходи фізичних осіб в сумі 90457,00 грн.;

- пп. 49.18.4, п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 ПКУ, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- п.1.2., п.п.1.6, п 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ в результаті чого нараховано військовій збір в розмірі 6829,95 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року:

- №0018751306 (а.с.39, 109), яким згідно пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України за порушення позивачем пп. 164.2.17 «д» п 162.2 ст.164, п. 179.7 ст.179 та п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 113071,25 грн., з яких за основним платежем – 90457,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 22614,25 грн.;

- №0018741306 (а.с.37, 107), яким згідно пп. 49.18.4, п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України та на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- №0018761306 (а.с.38, 108), яким згідно пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України за порушення позивачем п.1.2., пп.1.6, п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з0а платежем військовий збір на 8537,44 грн., з яких 6829,95 грн. за основним платежем та 1707,49 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім цього відповідачем 29 серпня 2017 року винесено рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу №4588/10/09-19-17-07-20 (а.с.36, 106).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №163940297 від 17.04.2019 року (а.с.41, 111) щодо майна ОСОБА_1 04.10.2017 року було внесено запис про обтяження у вигляді податкової застави на підставі рішення про опис майна №4588/10/09-19-17-07-20 від 29.08.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та акту опису майна №82/15 від 27.09.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.40, 110).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень суд виходить з наступного.

Так, спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення позивачем, про які зазначено у розділі «Висновок» акту перевірки №464/09-19-12-04/2075805687 від 08.06.2017 року, та які обґрунтовані наступним.

В акті перевірки зазначено, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи встановлено, що у 2015 р. отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 455330 грн. від ПАТ «УКРСОЦБАНК» (код за ЄДРПОУ 00039019).

З метою підтвердження даної інформації ПАТ «УКРСОЦБАНК» направлено запит (вих.№6224/10-09-15-13-01-01-18/3285) про надання інформації та документального підтвердження, щодо документів, які стали підставою надання додаткового блага.

На вказаний запит 21.06.2016 р. (вих.11.1-186/79-766) від ГУ «Укрсоцбанк» отримано інформацію, згідно якої ПАТ «УКРСОЦБАНК» підтверджує, що ОСОБА_1 нараховано доходи за ознакою доходу « 126» у вигляді суми боргу, прощеного (анульованого) кредитором за і самостійним рішенням в сумі 455330 грн.

Таким чином, ПАТ «УКРСОЦБАНК» здійснено прощення боргу на загальну суму 455330 грн. за самостійним рішенням, вручивши боржнику ОСОБА_1 відповідне повідомлення про таке прощення боргу та відображено операцію в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2015 р. на загальну суму за 455330 грн.

В акті зазначено, що ОСОБА_1 на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, з отриманих в 2015 р. доходів не сплачено.

Таким чином, згідно до п.п.164.2.17 «д» п. 164.2 ст.164, п. 179.7 ст.179 та п. 167.1 ст.167 ПКУ перевіркою донараховано за 2015 р. податку на доходи фізичних осіб в сумі 90457 грн. (12180,0 грн. х 15% = 1827,00 грн., 443150 х 20% = 88630 грн.).

Згідно п.п.1.2, п.п.1.6, п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ перевіркою донараховано за 2015 р. військового збору в сумі 6829,95 грн. (455330грн. х 1,5%).

Судом встановлено, що 06 березня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредиту №2007/13-2.06/128 (а.с.21-23, 93-95), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 54600 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот) доларів США, зі сплатою 12,25 (дванадцять цілих двадцять п`ять сотих) процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: 1.1.1. з квітня 2007 року по березень 2017 року щомісячно рівними частками по 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 05 березня 2017 року на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

29 жовтня 2015 року акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) підписано договір про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року та додаток №1 до нього (а.с.24-26, 96-98, 100), за умовами якого станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: 1.1. заборгованість за кредитом в сумі 27188,00 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят вісім) доларів США 00 центів; 1.2. заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3256,39 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) доларів США 39 центів (п.1). Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування: 2.1. змінити валюту кредиту, та перевести суму кредиту 27188,00 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят вісім) доларів США 00 центів разом із нарахованими процентами в сумі 3256,39 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) доларів США 39 центів в гривню (пп.2.1). Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснюється шляхом видачі кредиту в сумі 791554,14 (сімсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 14 копійок. При цьому, вищезазначена сума кредиту розрахована по прогнозному курсу, що буде діяти на міжбанківському валютному ринку України (надалі за текстом - «МВРУ») станом на дату купівлі іноземної валюти на МВРУ, який складає 26 гривень 00 копійок за 1 долар США. Видача кредиту в гривні здійснюється шляхом списання кредитором кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, відкритого в ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023. На підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів, наданої позичальником, сума виданого кредиту зараховується на окремий аналітичний рахунок № НОМЕР_3 , з подальшим обміном її у валюту заборгованості за договором кредиту на МВРУ в день надання Кредитору вищезазначеної заяви (або в інший термін, якщо такий визначений чинним законодавством України, або пізніше у разі об`єктивної неможливості виконати заяву позичальника у вказаний термін з інших причин) та направляється на погашення наявної на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованості за договором кредиту за кредитом та нарахованими процентами (п.2.2). За встановленим на день укладення цього договору про внесення змін офіційним курсом Національного банку України гривневий еквівалент вказаної у п.2.1. цього договору про внесення змін заборгованості в іноземній валюті складає 696765,26 (шістсот дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 26 копійок. Таким чином, з урахуванням визначеної вище суми, гривневий еквівалент загальної заборгованості за договором кредиту (включаючи також заборгованість за кредитом в гривні) складає 1488319,40 (один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 40 копійок (пп.2.4). В результаті здійснення конвертації заборгованості за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів) з дати проведення конвертації, зазначеної в п. 2.2. цього договору про внесення змін: заборгованість за кредитом складає 791554,14 (сімсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 14 копійок (надалі за текстом - «Кредит в гривні»); заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими на дату укладення цього Договору про внесення змін, вважається погашеною (пп.2.6).

Примірник вказаного договору позивач отримала 29.10.2015 року, що підтверджується розпискою позивача на ньому.

Також 02 листопада 2015 року акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) підписано договір про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року (а.с.28-29, 99-100), за умовами якого станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за Кредитом в сумі 701438,75 (сімсот одна тисяча чотириста тридцять вісім) гривень 75 копійок; заборгованість по процентам за користування Кредитом в сумі 5,85 (п`ять) гривень 85 копійок (п.2). Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього): сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 245505,61 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ять) гривень 61 копійка здійснюється позичальником не пізніше « 02» листопада 2015 року (пп.3.1). У разі належного виконання позичальником умов, які викладені у п.3.1. цього договору про внесення змін, залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту (а саме, залишкова заборгованість за кредитом, в сумі 455 938,99 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 99 копійок підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позичальником умов, зазначених в п. 3.1. цього договору про внесення змін. Шляхом укладання цього договору про внесення змін позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі згідно п.3.2. цього договору про внесення змін та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за Кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України (пп.3.2). Сторони домовились, що неустойки (штрафи, пені), передбачені договором кредиту за порушення, які мали місце до дати підписання цього договору про внесення змін не застосовуються (пп.3.3).

Примірник вказаного договору позивач отримала 02.11.2015 року, що підтверджується розпискою позивача на ньому.

Відповідно до довідки ПАТ «УКРСОЦБАНК» №210.1-186/96-20141 (а.с.14, 86) та сальдової відомості (а.с.15, 87) та довідки ПАТ «УКРСОЦЮБАНК» №10.1-186/ НОМЕР_4 від 11.10.2017 року (а.с.17-18, 89-90) вбачається, що позивачем заборгованість за договором кредиту №2007/13-2.2.06/128 від 06.03.2007 року повністю погашена 02.11.2015 року.

Відповідно до листа ПАТ «УКРСОЦБАНК» №11.1-186/79-766 від 21.06.2016 року (а.с.131-132), наданого у відповідь на запит від 24.05.2016 року №6224/10/09-15-13-18/3285 ДПІ у м.Івано-Франківський Головного управління ДФС в Івано-Франківській області вбачається, що ПАТ «УКРСОЦБАНК» підтверджує інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання основної кредитної заборгованості, зокрема щодо ОСОБА_1 : РНОКПП - НОМЕР_1 ; сума доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості – 455938.99; сума доходу, що не підлягає оподаткуванню (пп.165.1.55 ПК України) – 609.00; сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена в ф.1-ДФ – 455329.99; період включення в ф.1-ДФ – 4 кв. 2015; повідомлення клієнта (пп.164.2.17 «д» ПКУ) – шляхом укладання договору.

Згідно з пп.14.1.47, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прощення заборгованості) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. «д» 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, повідомлення боржника про прощення заборгованості може здійснюватись кредитором і шляхом вручення божнику договору про таке прощення, у зв`язку з чим суд вважає необґрунтованим посилання позивача на не направлення їй банком повідомлення про анулювання боргу.

Відповідно до п.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відсотки за користування кредитом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Анульована позивачу сума тіла кредиту повинна бути включена до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо (в силу абз. «д» пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України), а отже і до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (в силу пп. 164.2 Податкового кодексу України). Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 р. по справі №820/4423/16 та від 24.06.2019 року по справі №821/389/18.

Прощені позивачу проценти за користування кредитом у сумі 5,85 грн. згідно договору про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 не є її доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то такі проценти нею не отримується, а банк вправі як стягувати їх, так і не стягувати.

Суд, дослідивши вищевказані документи, приходить до висновку, що контролюючим органом позивачу невірно визначено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Так, з акту перевірки, договору про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 та листа ПАТ «УКРСОЦБАНК» №11.1-186/79-766 від 21.06.2016 року вбачається, що податкових органом визначену базу оподаткування у розмірі 455329,99 грн.: 455933,14 грн. (сума прощеної основної заборгованості за кредитом) + 5,85 грн. (сума прощеного боргу за процентами за користування кредитом) – 609,00 (сума доходу, що не підлягає оподаткуванню згідно пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України).

Отже, податковим органом протиправно включено до додаткового блага, з якого позивач повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб, окрім тіла кредиту також прощені проценти за користування кредитними коштами, що суперечить вимогам податкового законодавства.

Окрім цього суд зазначає, що договором від 30.10.2015 року про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 було змінено валюту зобов`язання з доларів США на гривню.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у реакції, чинній на момент прощення боргу) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 року по справі №815/6032/17.

Отже, зміна валюти зобов`язання по вказаному кредитному договору відбулася 30.10.2015 року, однак податковим органом не виконано вимоги п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України щодо розрахунку курсової різниці, яка обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлення-рішення №0018751306 від 10.07.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

За змістом пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.7 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, вказану в поданій податковій декларації.

Враховуючи те, що у договорі про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 позивачу не було роз`яснено, яка частина прощеного боргу 455938,99 грн. становить тіло кредиту, а яка є прощеними процентами, а відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не могла визначити, на яку суму додаткового блага вона повинна подати до контролюючого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0018741306 від 10.07.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що базою оподаткування військовим збором є доходи платника податку, в тому числі і додаткове благо, приймаючи до уваги, що сума військового збору, донарахована позивачу податковим органом обчислена з суми прощеного боргу 455330,00 грн., приймаючи до уваги вищенаведені висновки суду щодо необґрунтованості застосування відповідачем вказаної суми як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, суд також приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0018761306 від 10.07.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Окрім цього суд зазначає, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не є належним податковим органом, який має право нараховувати ОСОБА_1 податкові зобов`язання.

Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з ст.63 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.63.1). Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (п.63.2). Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (п.63.3).

Відповідно копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , виданого Приморським РВ УМВС України в Одеській області 14.11.2001 року (а.с.11-12) вбачається, що зареєстроване місце проживання позивача з 14.11.2001 року є АДРЕСА_2 . Тобто, основним місцем її податкового обліку є м АДРЕСА_3

Доказів перебування ОСОБА_1 на податковому обліку в Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській області відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не є органом, уповноваженим на здійснення перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 та відповідно на винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки місцем податкового обліку позивача є місто Одеса, а не м.Івано-Франківськ.

Відповідно до п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно ст.89 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п.89.1). Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (п.89.3).

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0018741306, №0018761306, №0018751306 від 10.07.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, підстави для застосування до майна позивача податкової застави та прийняття рішення про опис майна ОСОБА_1 відсутні, оскільки податковий борг за позивачем не обліковується.

Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем у даній справі заявлено три вимоги майнового характеру та одну – немайнового.

Враховуючи те, що ціна позову становить 121778,69 грн., судовий збір за звернення позивача до суду з даним позовом у відповідності до п.3 ч.2 ст.4 та ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» становить 1986,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1986,19 грн. що підтверджується квитанцією №ПН1096 від 31.05.2019 року (т.1 а.с.5).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1986,19 грн., сплачений згідно квитанції №ПН1096 від 31.05.2019 року.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0018741306, №0018761306, №0018751306 від 10.07.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову заставу від 04.10.2017 року, встановлену на підставі рішення про опис майна від 29.08.2017 року та акту опису майна від 27.09.2017 року № 82/15, виданих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, застосовану до об`єктів, що належать на праві власності ОСОБА_1 : реєстраційний номер № НОМЕР_6 , квартири за адресою АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер №387625251101, квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1986,19 грн., сплачений згідно квитанції №ПН1096 від 31.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (вул.Незалежності, буд.20, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463).

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.