Ухвала суду № 85194623, 24.10.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7938/19

Провадження № 2-з/711/78/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Скляренко В.М.

при секретарі – Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , мотивуючи даний позов тим, що при приватизації вказаної квартири ОСОБА_3 , з яким вона уклала шлюб 27.01.1994 року, було порушено її право.

Крім того, позивачкою ОСОБА_4 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить з метою забезпечення даного позову заборонити приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. здійснювати будь-які дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали заяви про забезпечення позову та цивільної справи № 711/7938/19, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Також в п. 4 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно позовної заяви позивачка ОСОБА_5 до Черкаської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Забезпечити даний позов позивачка ОСОБА_5 просить шляхом заборони приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. здійснювати будь-які дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі, оскільки невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист її прав.

Однак, якщо за результатами розгляду даної справи судом буде прийняте рішення про задоволення позову та визнано свідоцтво про право власності на житло від 15.06.1994 року недійсним, утруднень у виконанні саме цього рішення не буде, оскільки вже самим рішенням свідоцтво про право власності вже буде визнане недійсним. Своє ж право на майно (спірну квартиру) позивачці необхідно буде доводити в інший спосіб. Сам факт видачі нотаріусом спадкоємцям ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину ніяким чином не вплине на реалізацію судового рішення у даній справі. Тому підстав для забезпечення позову у даній справі саме в такий спосіб, суд не вбачає.

Крім того, суд враховує і те, що такий вид забезпечення позову може вплинути на права інших осіб, які не є сторонами (третіми особами) у справі, зокрема на права спадкоємців померлого ОСОБА_6

А тому враховуючи вищевикладене, з урахуванням викладених в заяві про забезпечення позову обґрунтувань для його забезпечення, а також виходячи із принципів співрозмірності та доцільності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_7 забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 24.10.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко