Рішення № 85193911, 21.10.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 645/779/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Тімченко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі у розмірі 17 187,61 грн. за кредитним договором № б/н від 28.01.2013 р., яка складається з:нарахованих відсотків за користування кредитом - 1349,11 грн.; нарахованої пені – 14543,85 грн.; штрафів – 500 грн. (фіксована частина), 794,65 грн. (процентна складова) та стягнути судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 28.01.2013 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. Позивач зазначає, що ним зобов`язання за договором виконані у повному обсязі, в той час як відповідач свої зобов`язання не виконує, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка складає 17 187,61 грн. Враховуючи, що відповідач добровільно не погашає заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити судове засідання без його участі, а також ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача, ОСОБА_1 проти позову заперечувала. В запереченні на відповідь на відзив просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки належних доказів позивачем не надано, розрахунок боргу є необґрунтованим. Позивачем при поданні позовної заяви не було надано підтверджень, що відповідач ознайомився та погодився із положеннями договору, що регламентує надання банківських послуг. Крім того, при розрахунку заборгованості банком не враховано особливий статус відповідача згідно Закону України« Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та порядку нарахування відсотків та неустойки до зазначеної категорії осіб. Представник відповідача також подала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності та відсутності відповідача.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

28 січня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Позивач стверджує, що за даною заявою, яка разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає кредитний договір відповідач отримав кредит з встановленим кредитним лімітом у розмірі 5000 грн.

Проти даного факту відповідач та його представник не заперечували.

Відповідно до п. 1.1.2.1.7 Клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за пере виплатою платіжного ліміту , а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором ( відповідно до редакції доданої до позовної заяви).

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором та на думку позивача відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20.01.2019 р. становить 17187,61 грн. та яка складається з:

- відсотків за користування кредитом – 1349,11 грн.;

- пеня – 14543,85 грн.;

- штрафу (фіксована частина) – 500 ,00грн.;

- штрафу (процентна складова) – 794,65 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено,що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "Приватбанк" на підтвердження своїх позовних вимог надало суду анкету-заяву ОСОБА_1 від 28.01.2013, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номер засобів зв`язку, інформацію про місце роботи, тощо. Втім заява не містить відомостей про те, що він не лише ознайомився зі змістом, а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився, про що має бути його підпис в цьому документі. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.Істотним для правильного вирішення спору є той факт, що у наданій позивачем анкеті-заяві відсутній підпис позичальника, відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19), оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усіх споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, банк має підтвердити , що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови , а не інші. Другий контрагент(споживач послуг банку) приєднується тільки до тих умов, з якими він ознайомлений.

Також, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності , не може ефективно здійснити, бути поінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг , оскільки Умови та правила надання банківських послуг це знаний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження ознайомлення відповідача з Витягом із Тарифів та Витяг з умов правил надання банківських послуг у Приватбанку, оскільки на них відсутній підпис відповідача, в зв`язку з чим не можливо встановити факт обізнаності відповідача з умовами кредитування, а також факт укладення кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки( пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також, суд зазначає, що відповідно до довідки від 04.04.2019 № 49/140, ОСОБА_1 проходить військову службу в Службі безпеки України з 10 серпня 2011 року.

Згідно листа Верховного Суду від 13.07.2018 р. N 60-1543/0/2-18, Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період". Як зазначено в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 205/1993/17-ц (касаційне провадження N 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з поясненнями на заперечення від 25.09.2019, наданими представником позивача, за час дії особливого періоду банком здійснено перерахунок заборгованості та повернено нараховані відсотки, штрафні санкції та пеню, на підтвердження чого було надано виписку з карткового рахунку.

Проте,у позові заявлено вимоги лише щодо відсотків та штрафних санкції в зв`язку з чим, суд відхиляє доводи позивача про здійснення перерахунку заборгованості позивачем.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими, та у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 223-226, 233 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Люботинський міський суд Харківської області.

Позивач: Акціонерне товариство «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, буд. 50, м. Київ.

Представник позивача: ОСОБА_2 , що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, 21.03.2011.

Представник позивача: ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Красногвардійським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, 22.09.2007.

Представник позивача: ОСОБА_4 Володимирівна, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Широківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 13.09.2007.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, 03.12.2010, РНОКПП: НОМЕР_5 .

Представник відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , паспорт серія невідомо, РНОКПП: невідомо.

Суддя О.В. Зінченко