Рішення № 85182468, 16.10.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.10.2019 ЄУН 337/4801/17

Провадження №2/337/24/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

адвокатів: Черкашина І.І., Федорова М.Д.

інші учасники:

представник органу опіки та піклування Алішевська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування райадміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У позові зазначив, що він та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.09.2010 року, який розірвано 02.10.2014 року на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя.

Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину-дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання якої стягнуто за рішенням суду у розмірі ј частини усіх видів заробітку.

Оскільки мати дитини-відповідачка ОСОБА_3 на тривалий час залишає дитину та виїздить за кордон, чим самоусувається від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, просив визначити місце проживання малолітньої дочки з батьком.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану цивільну справу передано у провадження судді Гнатик Г.Є. 15.02.2019 року.

Ухвалою від 20.02.2019 року справу прийнято у провадження судді, визначено про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав. Суду пояснив, що за час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 у них народилася дочка. Шлюб між подружжям розірвано 02.10.2014 року і з цього часу малолітня дочка проживала як з матір`ю- ОСОБА_3 , так і з ним-батьком. У 2016 році він водив дочку на зайняття танцями, але з якого та по який час, сказати не може, не може назвати адресу, за якою дочку водив, це було по вівторкам та четвергам на 16 годину. Також дочка відвідувала у 2017 році дитячий садочок № 287, куди він її водив, але адресу садочка назвати не може. У 2018 році дочка відвідувала гурток «Райдуга», що розташований по АДРЕСА_1 , куди дочку відводив за бабирав він, мати дитини та бабця.

Мати дитини, починаючи з 2017 року, почала чинити перепони у спілкуванні йому з дочкою та у здійсненні виховання дочки. З цього приводу він до органу опіки та піклування із заявою не звертався.Наприкінці 2017 року чи початку 2018 року,з боку відповідачки виникли розмови щодо виїзду її та малолітньої дочки за кордон за місцем проживання її чоловіка. Доказів цього надати суду не може. Після цих розмов він звернувся з даним позовом до суду. Малолітня дочка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 до 2016 року, потім з реєстрації дочку було знято через продаж житла, у 2016 році дочка не була ніде зареєстрована. На теперішній час дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

У кінці 2018 року колишня дружина разом з дочкою виїхали за кордон та де вони перебувають у теперішній час, йому не відомо. Дитину колишня дружина вивезла за кордон без його згоди.

Він у 2014 році працював у КП «Основаніє», в кінці 2016 року звільнився та не працював до кінця 2018 року.

У теперішній час він працевлаштований, на роботі має ненормований робочий час, з 08-00 години ранку і до 16- 19 години вечора.

Він має житло та у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , де проживає у теперішній час.

За рішенням суду з 02.10.2014 року з нього було стягнуто аліменти на утримання дочки, було видано виконавчий лист, які він не сплачував, бо утримував дитину. Стягнення аліментів не зупинялося. Він мав заборгованість по аліментам, приблизно 22000 грн., з яких сплатив 11000 грн.Оскільки дружина вивезла дитину за кордон без його згоди, він позбавлений права на спілкування з дочкою, просив задовольнити його позов та визначити місце проживання дитини з ним- батьком.

Представники позивача ОСОБА_2 - адвокати Федоров М.Д. і Черкашин І.І. у судовому засіданні позов підтримали.

Адвокат Федоров М.Д. у судовому засіданні пояснив, що за рішенням суду з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки, видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду. За останні три роки ОСОБА_2 мав заборгованість по аліментам, тому мати дитини і вивезла дитину за кордон без згоди батька. До теперішнього часу відомостей про місце проживання дитини позивач не має. Просив задовольнити позов.

Відповідачка ОСОБА_3 у жодне із призначених судових засідань не з`явилася, про слухання справи повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації: АДРЕСА_5 , що підтверджено довідкою Департаменту реєстраційних послуг від 18.06.2019 року ( а.с. 167), а також через оголошення на офіційному сайті судової влади ( а.с. 183).

Крім того, відповідачка ОСОБА_3 про наявність вказаного позову у суді обізнана, повістку з викликом до суду у судове засідання на 12.06.2018 року отримувала особисто ( а.с.47).

За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.01.2019 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.10.2018 року виїхала через пункт пропуску «Гоптівка» з території України, тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки, по наявним у справі документам.

Представник третьої особи- органу опіки та піклування Алішевська В.В. у судовому засіданні пояснила, що з родиною ОСОБА_2 представники органу опіки знайомі, оскільки ОСОБА_3 зверталася до органу опіки та піклування з приводу отримання дозволу про виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька. На засідання було запрошено ОСОБА_2 , який категорично заперечував у виїзді, бо не зможе бачитися з дитиною. Також у 2017 році мати дитини зверталася до органу опіки та піклування з приводу надання дозволу для виїзд за кордон без згоди батька до початку занять у школі.

Після отримання копії позову ОСОБА_2 , органом опіки, батькам дитини було запропоновано надати документи для складання висновку про місце проживання дитини, проведено з ними бесіди та встановлено, що батьки один одному не чинять перепон у спілкуванні з дитиною. У квітні-травні 2018 року проведено бесіду з дитиною, під час якої неповнолітня пояснила, що бажає проживати з матір`ю, але і спілкуватися з батьком, у зв`язку з чим, враховуючи інтереси дитини, комісією було зроблено висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Після того, як мати дитини виїздила на заробітки за кордон, батько дитини неодноразово звертався до органу опіки з заявою про притягнення матері до адміністративної відповідальності за ст. 84 КУпАП. Також батько звертався до органу опіки та піклування з заявою, що не згодний з висновком органу опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Між батьками дитини склалися неприязні стосунки, вони не спілкуються. 20.11.2018 року батько дитини повідомив, що мати вивезла дитину за кордон без його згоди. На теперішній час відомо, що мати дитини зверталася до навчального закладу «Гармонія» з приводу виїзду дитини в інше місце проживання, але документів не надала і до теперішнього часу дитина з 31.08.2018 року зарахована до навчального центру «Гармонія». Наразі місце проживання неповнолітньої дитини з матір`ю не встановлено, тому органом опіки та піклування неможливо було обстежити умови проживання обох батьків, обстежено лише умови проживання батька. Обираючи між невідомим та відомим, орган опіки та піклування зробив висновок про визначення місця проживання дитини з батьком та не зміг врахувати думку дитини.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно дост.13ЦПК України, судрозглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів уу цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост.12ЦПК України, цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ тапередбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.09.2010 року, який розірвано 02.10.2014 року на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя ( а.с. 190).

Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину-дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7).

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 було стягнуто аліменти в розмірі ј частини заробітної плати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 190), видано судом виконавчий лист ( а.с. 191) та постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 01.12.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду ( а.с. 192).

Відповідно до розрахунків заборгованості, копії яких наявні у матеріалах цивільної справи, ОСОБА_2 мав заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки станом на: 28.02.2018 року - 17 388 грн. 70 коп.; на 01.05.2018 року - 21 372 грн. 30 коп.; на 01.06.2018 року - 23364 грн. 10 коп.; на 01.07.2018 року - 24483 грн. 60 коп.; на 01.08.2018 року- 21096 грн. 64 коп.; на 01.09.2018 року - 11917 грн. 72 коп.; на 01.10.2018 року- 12668 грн. 46 коп. ( а.с. 193-199).

Відповідно до довідки Хортицького ВДВС від 29.10.2018 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , станом на 29.10.2018 року становила 13840 грн. 06 коп. ( а.с.200).

30.10.2018 року ОСОБА_3 подала до Хортицького ВДВС заяву про відсутність заборгованості по аліментам у ОСОБА_2 станом на 30.10.2018 року та повернення виконавчого листа на підставі ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с. 202). Постановою державного виконавця від 30.10.2018 року виконавчий лист повернуто стягувачу ( а.с, 203), скасовано заходи примусового виконання ( а.с. 204).

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_4 , вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Запоріжжі ( а.с.7).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 30.10.2018 року ( а.с.101), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснював, що з часу розірвання шлюбу між ним та відповідачкою ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітня дочка ОСОБА_9 , проживала як з ним так і матір`ю, він займався її вихованням, водив у заняття до гуртків, дитячий садочок, сплачував необхідні платежі.

У підтвердження своїх доводів, позивач надав довідку ДНЗ № 282 « Олеся », яку суд не приймає до уваги (а.с.8), оскільки така довідка не має дати її видачі, не має печатки дошкільного закладу та не підписана керівником дошкільного закладу.

Крім того, при дачі пояснень у судовому засіданні, ОСОБА_2 пояснив, що дитина відвідувала дошкільний навчальний заклад № 287.

Також суд не приймає до уваги підтвердження вихователя дитячого садочка «Олеся» про сплату ОСОБА_2 у період з жовтня 2017 року по травень 2018 року благодійних внесків для групи і дитячого садочка, харчування, а також усіх витрат по вищевказаному з дитсадка, оскільки таке підтвердження не має дати видачі, підпису керівника дошкільного закладу ( а.с. 99).

Виконання батьківських обов`язків позивачем ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 з часу розірвання шлюбу між батьками малолітньої дитини - 02.10.2014 року, підтверджено поясненнями представника третьої особи- органу опіки та піклування та не спростовано відповідачкою, яка не надала суду заперечень щодо доводів позивача у цій частині.

Представник третьої особи- органу опіки та піклування Алішевська В.В., у судовому засіданні пояснила, що з родиною ОСОБА_2 представники органу опіки знайомі, оскільки ОСОБА_3 зверталася до органу опіки та піклування з приводу отримання дозволу про виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька. На засідання було запрошено ОСОБА_2 , який категорично заперечував у виїзді, бо не зможе бачитися з дитиною. Також у 2017 році мати дитини зверталася до органу опіки та піклування з приводу надання дозволу для виїзд за кордон без згоди батька до початку занять у школі.

Після отримання копії даного позову органом опіки, батькам дитини було запропоновано надати документи для складання висновку про місце проживання дитини, проведено з ними бесіди та встановлено, що батьки однин одному не чинять перепон у спілкуванні з дитиною. У квітні-травні 2018 року проведено бесіду з дитиною, під час якої неповнолітня пояснила, що бажає проживати з матір`ю, але і спілкуватися з батьком, у зв`язку з чим, враховуючи інтереси дитини, комісією було зроблено висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Після того, як мати дитини виїздила на заробітки за кордон, батько дитини неодноразово звертався до органу опіки з заявою про притягнення матері до адміністративної відповідальності за ст.. 84 КУпАП. Також батько звертався до органу опіки та піклування з заявою, що не згодний з висновком органу опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Між батьками дитини склалися неприязні стосунки, вони не спілкуються.

Як вбачається з висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2018 року, органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району встановлено, що мати дитини ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 з 01.04.2017 року, зареєстрована та проживає разом з ним та дитиною за адресою: АДРЕСА_5 , батько неповнолітньої дитини ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4. Вихованням дитини займаються як мати так і батько. Під час бесіди практичного психолога відділу соціальної роботи по Хортицькому району Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з малолітньою ОСОБА_4 , остання виявила бажання проживати з матір`ю та проводити час з батьком. Враховуючи ставлення батьків до дитини, умови проживання, якими забезпечена дитина, а також думку дитини щодо місця її проживання, орган опіки та піклування дійшов до висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_3 ( а.с. 58-62).

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 , складеного спеціалістом відділу по Хортицькому району служби ( управління) у справах дітей Запорізької міської ради Алішевською В.В. від 03.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником 1/3 частини нерухомого майна, у трикімнатній квартирі мешкає 4 особи, створені належні умови для виховання та розвитку дитини в одній кімнаті з батьком, є стіл для занять, іграшки, спальне місце облаштовується щовечора ( ставиться розкладушка) ( а.с.64).

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , складеного спеціалістом відділу по Хортицькому району служби ( управління) у справах дітей Запорізької міської ради Алішевською В.В. від 24.04.2018 року вбачається, що у двокімнатній квартирі проживає 3 особи, у квартирі створені належні умови для виховання та розвитку дитини, для неї є окрема кімната, в якій облаштовані місця для занять, сну та відпочинку, в наявності дитячий одяг та засоби гігієни ( а.с. 65).

З листа директора Запорізького міського центру соціальних служб та сім`ї, дітей та молоді від 02.05.2018 року, при з`ясуванні думки дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно визначення місця її проживання, практичним психологом відділу соціальної роботи по Хортицькому району ОСОБА_12 , було проведено психологічну консультацію з дитиною та її матір`ю за місцем проживання дитини : АДРЕСА_5 , де дитина проживає разом з матір`ю та вітчимом ОСОБА_11 . Подружжя у процес спілкування не втручалось. ОСОБА_13 висловилась, що надалі проживатиме з матір`ю та буде проводити час з батьком ( а.с.63).

Після подання даного позову до суду, позивач ОСОБА_2 працевлаштувався, і як вбачається з довідки ПАТ ЗТМК «Запоріжсталь», працює на комбінаті з грудня 2018 року ( а.с. 152).

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 05.06.2019 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 , проживають 4 особи, для ОСОБА_14 є окрема кімната, меблі, постільні речі ( а.с.151).

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.02.2007 року, у зазначеній квартирі ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 її частина.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до вимог ч.1ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід врахувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з пунктом 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода про обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку. Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» від 12.06.1998 р., який є чинним, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У судовому засіданні представник третьої особи- органу опіки та піклування Алішевська В.В. пояснила, що після отримання копії даного позову органом опіки, батькам дитини було запропоновано надати документи для складання висновку про місце проживання дитини, проведено з ними бесіди та встановлено, що батьки однин одному не чинять перепон у спілкуванні з дитиною. У квітні-травні 2018 року проведено бесіду з дитиною, під час якої неповнолітня пояснила, що бажає проживати з матір`ю, але і спілкуватися з батьком, у зв`язку з чим, враховуючи інтереси дитини, комісією було зроблено висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Після того, як мати дитини виїздила на заробітки за кордон, батько дитини неодноразово звертався до органу опіки з заявою про притягнення матері до адміністративної відповідальності за ст.. 84 КУпАП. Також батько звертався до органу опіки та піклування з заявою, що не згодний з висновком органу опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Між батьками дитини склалися неприязні стосунки, вони не спілкуються. 20.11.2018 року батько дитини повідомив, що мати вивезла дитину за кордон без його згоди.

Наразі місце проживання неповнолітньої дитини з матір`ю не встановлено, тому органом опіки та піклування неможливо було обстежити умови проживання обох батьків, обстежено лише умови проживання батька. Обираючи між невідомим та відомим, орган опіки та піклування зробив висновок про визначення місця проживання дитини з батьком, хоч перший висновок був про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, враховуючи думку та інтереси дитини.

Доводи у судовому засіданні позивача ОСОБА_2 та його представників адвокатів Федорова М.Д. іЧеркашина І.І. про те, що мати вивезла незаконно дитину за межі України без згоди батька, протиречать встановленим у судових засіданнях обставинам, а саме наявність у ОСОБА_2 заборгованості по аліментам станом на 29.10.2018 року.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд приймає до уваги наявність в матеріалах справи двох висновків органу опіки та піклування, які протиречать один одному.

Як вбачається з висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2018 року, органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, мати дитини ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 з 01.04.2017 року, зареєстрована та проживає разом з ним та дитиною за адресою: АДРЕСА_5 , батько неповнолітньої дитини ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4. Вихованням дитини займаються як мати так і батько. Під час бесіди практичного психолога відділу соціальної роботи по Хортицькому району Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з малолітньою ОСОБА_4 , остання виявила бажання проживати з матір`ю та проводити час з батьком. Враховуючи ставлення батьків до дитини, умови проживання, якими забезпечена дитина, а також думку дитини щодо місця її проживання, орган опіки та піклування прийшов до висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_3 ( а.с. 58-62).

З висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.06.2019 року, вбачається, що органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району повідомлялася мати дитини ОСОБА_3 про необхідність надання документів для підготовки другого висновку щодо визначення місця проживання дитини, документи мати необхідні не надала, але зі слів бабці було встановлено, що ОСОБА_3 з дочкою не проживають за попередньою адресою, а адреса місця їх проживання їй невідома. Вказаним висновком орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_2 ( а.с. 146-148).

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Алішевська В. В. пояснила, щонаразі місце проживання неповнолітньої дитини з матір`ю не встановлено, тому органом опіки та піклування неможливо було обстежити умови проживання обох батьків, обстежено лише умови проживання батька. Обираючи між невідомим та відомим, орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з батьком.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що за таких обставин, а саме не обстеження умов проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері, не встановлення розвитку та виховання дитини, не проведення бесіди психолога з дитиною ОСОБА_4 , 2016 року народження на час прийняття вказаного висновку, неотримання усіх необхідних документів від матері дитини, а також прийняття висновку без врахування інтересів дитини та її думки, станом на час прийняття висновку- 10.06.2019 року, висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, є передчасним та винесеним без врахування усіх обставин, які зазначені вище.

Крім того, доводи позивача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ним- батьком через ту обставину, що мати дитини вивезла дочку за кордон без його згоди, спростуваються матеріалами справи, а саме наявністю заборгованостіпо сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки станом на: 28.02.2018 року - 17 388 грн. 70 коп.; на 01.05.2018 року - 21 372 грн. 30 коп.; на 01.06.2018 року - 23364 грн. 10 коп.; на 01.07.2018 року - 24483 грн. 60 коп.; на 01.08.2018 року- 21096 грн. 64 коп.; на 01.09.2018 року - 11917 грн. 72 коп.; на 01.10.2018 року- 12668 грн. 46 коп.; на 29.10.2018 року- 13 840 грн. 06 коп. ( а.с. 193-200) та не можуть бути єдиною підставою для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, враховуючи вимоги ч.8 ст.7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 24 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначено, що кожна дитина без будь-якої дискримінації має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої, з боку її сімї, суспільства і держави.

Згідно частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедури, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитини не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У зв`язку із викладеним, вирішуючи даний позов, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, враховуючи інтереси дитини та інші обставини справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, залишити без задоволення.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування райадміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Рішення може бути оскаржено в Запорізькій апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено судом 25.10.2019 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик