Ухвала суду № 85182139, 25.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.10.2019

ЄУН 320/5621/19

1-кс/937/5963/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Кузьміна Сергія Юрійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12019080140001510, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кандибино Миколаївської області, громадянина України, який має повну середню освіту, не працює, неодруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 29.08.1997 року Приазовський районним судом, Запорізької області, за ч. 3 ст. 140 КК України, до 3 років позбавлення волі.16.06.2000 року, звільнений на підставі ст. 8 Закону України «Про амністію»;

2) 17.05.2002 року Приазовським районним судом, Запорізької області, за ч. 3 ст. 140 КК України, до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки;

3) 14.05.2003 року Приазовським районним судом, Запорізької області, за ч. 2 ст. 188 КК України, до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України, приєднати не відбуте покарання по вироку Приазовського районного суду від 17.05.2002 року та визначити остаточне покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі;

4) 26.08.2003 року Мелітопольським міським судом, Запорізької області, за ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст.15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України, до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати не відбуте покарання по вироку Приазовського районного суду від 14.05.2003 року та визначити остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі;

5) 23.10.2003 року Мелітопольським міським судом, Запорізької області, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст.70 КК України, до 7 років 6 місяців позбавлення волі; 10.05.2010 року, звільнений по відбуттю строку покарання;

6) 25.10.2010 року Приазовським районним судом Запорізької області, за ч. 3 ст. 185 КК до 3 років позбавлення волі;

7) 20.12.2010 року Мелітопольським міським судом, Запорізької області, за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України, до 5 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, приєднати не відбуте покарання по вироку Приазовського районного суду від 25.10.2010 року та визначити остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі; 17.02.2016 року звільнений по відбуттю строку покарання;

8) 17.08.2016 року Мелітопольським міським судом, Запорізької області за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 22.04.2019 Звільнений по відбуттю строку покарання;

9) 17.07.2019 року Мелітопольським міським судом, Запорізької області за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за участю прокурора Фурманенко М.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

25 жовтня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Кузьміна Сергія Юрійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12019080140001510, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у жовтні 2018 року, ОСОБА_1 шляхом обману переконав свого знайомого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надати дозвіл для переказу на банківські картки знайомих ОСОБА_2 , серед яких була банківська картка банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 , під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 18.10.2018 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_3 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався сином потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4 , 1987 р.н. та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілу ОСОБА_5 здійснити переказ грошей на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2

18.10.2018 о 15.37 потерпіла ОСОБА_5 у відділенні «Ощадбанку» за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вулиця Горького, 4в перерахувала грошові кошти в сумі 7000 гривень на банківський картковий рахунок у АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 18.10.2018 о 16.37 ОСОБА_2 , зняв із вказаної картки та передав ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_6 на суму 7000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 шляхом обману переконав свою знайому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати дозвіл для переказу на банківську картку ОСОБА_7 банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 23.12.2018 приблизно о 11.00 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_8 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався знайомим на ім`я ОСОБА_9 , та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілу ОСОБА_8 здійснити переказ грошей в сумі 1000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_7 23.12.2018 о 11.51 потерпіла ОСОБА_8 за допомогою інтернет сайту «Приват24» перерахувала грошові кошти в сумі 1000 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які 26.01.2019 ОСОБА_7 зняла із вказаної картки та передала ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_8 на суму 1000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 шляхом обману переконав свою знайому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надати дозвіл для переказу на банківську картку ОСОБА_7 банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 25.01.2019 приблизно о 20.00 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався знайомим на ім`я ОСОБА_11 , та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілого ОСОБА_10 здійснити переказ грошей в сумі 2750 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_7 26.01.2019 о 17.34 потерпілий ОСОБА_12 за допомогою інтернет сайту «Приват24» перерахувала грошові кошти в сумі 2750 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які 26.01.2019 ОСОБА_7 зняла із вказаної картки та передала ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_12 на суму 2750 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, у листопаді 2018 року ОСОБА_1 шляхом обману переконав свою знайому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надати дозвіл для переказу на банківську картку ОСОБА_7 банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 02.02.2019 приблизно о 13.00 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_13 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався знайомим на ім`я ОСОБА_11 , та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілого ОСОБА_10 здійснити переказ грошей в сумі 7000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_7 02.02.2019 о 15.33 потерпіла ОСОБА_13 з терміналу самообслуговування АТ КБ «Приватбанк», який знаходиться за адресою: м.Харків, проспект Правди, 13, перерахувала грошові кошти в сумі 7000 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які 02.02.2019 ОСОБА_7 зняла із вказаної картки та передала ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_13 на суму 7000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, в жовтні 2018 року, ОСОБА_1 шляхом обману переконав свого знайомого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надати дозвіл для переказу на банківські картки знайомих ОСОБА_2 , серед яких були банківська картка банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та банківська картка банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 , яка належить ОСОБА_15 , 1951 р.н. під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 19.04.2019 приблизно о 20.00 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_16 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_9 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався знайомим потерпілого ОСОБА_16 ОСОБА_17 , та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілого ОСОБА_16 здійснити переказ грошей в сумі 1000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_14 20.04.2019 о 09.51 потерпілий ОСОБА_16 за допомогою інтернет сайту «Ощад24» перерахував грошові кошти в сумі 1000 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_14 , та 20.04.2019 о 10.17 перерахував грошові кошти в сумі 2000 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_15 , які 20.04.2019 о 20.39 ОСОБА_2 , зняв із вказаних карток та передав ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_16 на загальну суму 3000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, в травні 2019 року, ОСОБА_1 шляхом обману переконав свого знайомого ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надати дозвіл для переказу на банківську картку ОСОБА_18 банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 , під приводом того, що в подальшому родичі ОСОБА_1 могли б здійснити банківський переказ грошей для ОСОБА_1 Продовжуючи свої умисні злочинні дії ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами інших громадян шляхом їх обману, діючи повторно, 17.06.2019 приблизно о 18.00 здійснив телефонний дзвінок на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_19 , із номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_11 , в ході розмови ОСОБА_1 назвався знайомим потерпілого ОСОБА_19 ОСОБА_20 , та шляхом обману, під приводом необхідності термінового лікування переконав потерпілого ОСОБА_19 здійснити переказ грошей в сумі 7000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 , яка належить ОСОБА_18 17.06.2019 о 19.49 потерпілий ОСОБА_19 у відділенні «Приват банку» за адресою: м. Херсон, вулиця Іллюши Кулиша, 114Ж перерахував грошові кошти в сумі 7000 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які 17.06.2019 о 20.39 ОСОБА_18 зняв із вказаної картки та передав ОСОБА_1 Тим самим ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою грошей шляхом обману, чим спричинив матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_19 на суму 7000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.190 КК України.

24.10.2019 кримінальні провадження за підозрою ОСОБА_1 , об`єднані у кримінальне провадження №12019080140001510 від 03.06.2019.

24.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: даними протоколу заяви про злочин; допитів потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вказує, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності, вчиненого з корисливих мотивів, судимості за вчинення яких не зняті і не погашені у встановленому законом порядку. Крім того, через місяць після звільнення після відбуття покарання за умисний злочин вчинив інший умисний злочин проти власності, за який він засуджений до позбавлення волі. Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та продовжує свою злочинну діяльність.

Також встановлено, що 17.07.2019 ОСОБА_1 засуджений Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України, йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи, в зв`язку з чим не має постійного джерела доходів та засобів до існування, тому, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинить інші кримінальні правопорушення з метою подальшого збагачення.

У зв`язку з тяжкістю вчинених злочинів та невідворотності покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати досудовому розслідуванню.

Крім того, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, неодружений, неповнолітніх дітей не має, що також дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) перешкоджати кримінальному провадженню; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування. Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі за зазначеними у клопотанні доводами та підставами. Крім того, пояснив, що враховуючи той факт, що ОСОБА_1 вироком суду від 17.07.2019 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, тому для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та здійснення слідчих дій, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в Запорізькому СІЗО №1о.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень(Tiron v. Romania,§ 37;Smirnova v. Russia,§ 59;Piruzyan v. Armenia,§ 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи.( АДРЕСА_2 v. Russia,§ 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування.( АДРЕСА_3 v. Moldova,§ 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, раніше неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності, вчинених з корисливих мотивів, судимості за вчинення яких не зняті і не погашені у встановленому законом порядку. Крім того, через місяць після звільнення після відбуття покарання за умисний злочин вчинив інший умисний злочин проти власності, за який він засуджений до позбавлення волі. Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та продовжує свою злочинну діяльність.

Крім того, 17.07.2019 ОСОБА_1 засуджений Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України, йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Враховуючи викладене, для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та здійснення слідчих дій, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з триманням підозрюваного в умовах СІЗО.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без міцних соціальних зв`язків, засуджений за засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності, вчинених з корисливих мотивів втому є достатні підстави вважати, що існувують ризики, передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі Смирнов проти Росії (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3ст.183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5ст.182КПК Україниу вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7ст. 182 КПК Україниу випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183та ч. 5 ст.194 КПК Україниу разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Кузьміна Сергія Юрійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12019080140001510, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 грудня 2019 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу, тобто з 25 жовтня 2019 року.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 23 грудня 2019 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разівнесення заставита змоменту звільненняпідозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна