Ухвала суду № 85175962, 21.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9999/19

Провадження № 6/520/300/19

УХВАЛА

21.10.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на нерухому майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коржова Ю.Е. 10.05.2019 року звернулася до Київського районного суду м. Одеси з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме садовий будинок, загальною площею 193,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час виконання, виконавчого напису нотаріуса №3109 від 31.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованим в реєстрі за №6851, а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,0515 га, кадастровий номер 5110136900:33:004:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою погашення заборгованості на користь ПАТ «Альфа Банк» в загальній сумі 1235702 гривні 18 копійок.

В обґрунтування подання державний виконавець послався на те, що 15.01.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45993169, з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Київським районним судом м. Одеса від 04.11.2015 по справі №521/2090/15-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа - ПАТ «»Альфа Банк» - про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню, відмовлено у повному обсязі.

Апеляційним судом Одеської області 25.05.2016 залишено в силі вказане рішення Київського районного суду № 521/2090/15-ц від 04.11.2015.

Як стверджує виконавець, в процесі проведення виконавчих дій, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №1090 від 01.07.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М., належить садовий будинок, загальною площею 193,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, як зазначив виконавець, відповідно до п. 3.4. статті 3 договору іпотеки №SMERS00227/1 від 22.10.2007 року, укладеного між стягувачем та боржниками, згідно довідки, виданої Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентарізації та реєстрації об`єктів нерухомості» 19.10.2007 року за №6339601.13, на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації та державній реєстрації.

Відповідно до пункту 4.4.7 статті 4 Договору іпотеки №SMERS00227/1 від 22.10.2007 року, без попередньої згоди іпотекодержателя не здійснювати забудову, добудову, перетворення або інший вплив на предмет іпотеки, який міг би привести до зміни його площі або зміни інших характеристик предмета іпотеки, викладених у документі, зазначеному у пункті 3.2. цього Договору, не знищувати предмет іпотеки, не змінювати його цільове призначення та не здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки.

Відповідно до п.3.2. статті 3 договору іпотеки №SMERS00227/1 від 22.10.2007 року, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк ОД №046661), виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 04 січня 2005 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Карімовою Л.М. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 01 липня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за №1087, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право власності постійного користування землею, договорів оренди землі за №010550501803.

На підставі викладених положень в договорі іпотеки, що засвідчують відсутність будь-яких об`єктів нерухомості на земельній ділянці, належних на праві власності за боржником, державний виконавець вважає, що виявлений садовий будинок не зареєстрований в установленому законом порядку за боржниками, у зв`язку з чим він вимушений звернутись з цим поданням в порядку статті 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаним подання було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11 травня 2019 року вказане подання призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 травня 2019 року та одночасно зобов`язано державного виконавця надати до суду, в строк до 20 травня 2019 року, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №3109 від 31.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем.

Державним виконавцем копію вказаної ухвали суду було отримано 24.05.2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення наявним в матеріалах справи.

З урахуванням отримання копії ухвали суду після призначеної дати судового засідання, неявка заявника у судове засідання призначене на 20.05.2019 року була визнана поважною та судом ухвалено відкласти судове засідання на 29 травня 2019 року.

Однак, у наступні судові засідання призначені на 29.05.2019 року, 09.07.2019 року, 19.08.2019 року, 16.09.2019 року, 21.10.2019 року державний виконавець не з`явився, про дату, час і місце проведення яких був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, ухвалу суду від 11.05.2019 року не виконав.

Заінтересовані особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ПАТ «Альфа Банк» у судове засідання також не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 440 ЦПК України, якою регламентовано розгляд у тому числі питання про звернення стягнення нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, передбачено, що суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

На підставі викладеного, судом було ухвалено провести розгляд подання державного виконавця за відсутності сторін по справі, не з`явившихся до суду без поважних причин, на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах спарви, суд вважає подання державного виконавця підлягаючим залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №45993169, з примусового виконання виконавчого напису №3109, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31.08.2014 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №SMERS00227/1 від 02 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованим в реєстрі за №6851, а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,0515 га, кадастровий номер 5110136900:33:004:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою погашення заборгованості на користь ПАТ «Альфа Банк» в загальній сумі 1235702 гривні 18 копійок.

Зазначене виконавче провадження відкрите на підставі постанови від 15.01.2015 року, стягувачем за яким є – ПАТ «Альфа-Банк», боржником – ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи незгодними з вказаним виконавчим написом, виданим нотаріусом, 11.02.2015 року звернулись до суду з відповідним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, за наслідком справи № 521/2090/15-ц, Київським районним судом міста Одеси від 04.11.2015 року у задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», про визнання виконавчого напису №3109, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31.08.2014 року таким, що не підлягає виконанню - відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.05.2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

На підставі викладеного вбачається, що вказане виконавче провадження триває в межах належного, чинного та законного виконавчого напису №3109, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31.08.2014 року, про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0515 га, кадастровий номер 5110136900:33:004:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також є іпотечним майном за договором іпотеки №SMERS00227/1 від 02 жовтня 2007 року.

Також судом встановлено, що під час вчинення виконавчих дій в рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем було встановлено, що 01 липня 1998 року між ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М., зареєстрований в реєстрі за №1090, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали в рівних частках кожний садовий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , площею 64,6 кв.м.

Також у відповідності до технічного паспорту на вказаний садовий будинок, виготовлений 21.08.2003 року КП «ОМБТІ та РОН» за реєстровим №635стор.16 кн.12с, вбачається, що площа зазначеного будинку становить 193,5 кв.м., з зазначенням, що проект не пред`явлено.

Державний виконавець вважаючи, що боржниками за виконавчим провадження не зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості - будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , звернувся до суду з цим поданням.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завдання органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами., прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною 3 ст.50 Закон України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до ч. 4 Закон України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Крім того, у відповідності до ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Отже визначальним для розгляду зазначеного питання, є встановлення, чи належить відповідне нерухоме майно боржнику, та чи не зареєстровано воно в установленому законом порядку.

Як вже встановлювалось судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №1090, належить на праві спільної часткової власності садовий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Щодо встановлення факту, чи зареєстроване вказане майно за боржниками, суд зазначає наступне.

Так, статтею 316 ЦК України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Оглянувши наданий до суду договір купівлі-продажу від 01 липня 1998 року, №1090, на підставі якого боржники набули право на садовий будинок, судом встановлено, що на звороті договору розташований запис вчинений 17 листопада 1999 року КП «ОБМТІ та РОН» про проведену державну реєстрацію права власності на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вказане майно, про що вчинено запис №635стор.16 кн.12с.

Також суд зазначає, що саме цей запис реєстрації відображений також у технічному паспорті на це майно від 21.08.2003 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Вказаний Закон №1952-ІУ набув чинності 01.07.2004 року, та в редакції на цей час.

Також, цим Законом встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (ст.3).

Станом на момент вчинення боржниками реєстрації права власності на спірний садовий будинок (17.11.1999 року) діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за №121.

Пунктами 1.4, 1.5, 1.6 вказаної Інструкції передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.). Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

На підставі викладеного вбачається, що реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за боржниками була проведена у 1999 році Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та Реєстрації об`єктів нерухомості», а відтак належним на те органом, у зв`язку з чим у відповідності до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», така реєстрація права на нерухоме майно вважається дійсною і належною.

У зв`язку з чим, доводи державного виконавця про те, що спірний об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований на праві власності за боржниками, є необґрунтованими та безпідставними.

Також судом враховується, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 1998 року, боржники придбали садовий будинок площею 64,6 кв.м., однак у відповідності до вказаного технічного паспорту від 21.08.2003 року, садовий будинок вже складає площу 193,5 кв.м., та відсутня інформація про його реєстрацію.

Крім того, у зазначеному технічному паспорті, також наявний запис, що цей садовий будинок розташований на земельній ділянці, площею 515 кв.м., по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності боржникам по справі.

Саме ця земельна ділянка, загальною площею 0,0515 га, кадастровий номер 5110136900:33:004:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , була передана останніми в іпотеку на підставі договору іпотеки за №SMERS00227/1 від 22 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованим в реєстрі за №6851.

Отже належний боржникам на праві власності садовий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0515 га, за тією ж адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана боржниками в іпотеку.

У вказаному договорі іпотеки в п. 3.4 сторонами зазначено, що згідно довідки, виданої КП «ОМБТІ та РОН» від 19.10.2007 року за №6339601.13 на вказаній земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, відсутні об`єкти нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації та державній інвентаризації.

Одночасно суд зазначає, що не приймає посилання державного виконавця щодо того, що ця довідка є підтвердженням, що на земельній ділянці відсутній садовий будинок зареєстрований належним чином на праві власності за боржниками, що стало підставою для звернення до суду з цим поданням, оскільки як вбачається, ця довідка лише підтверджує, що станом на 19.10.2007 року відсутні не зареєстровані об`єкти на цій ділянці, однак жодним чином не підтверджує відсутність наявності на ній таких об`єктів.

Крім того, суд вважає, що з урахуванням наявності такої інформації, є підстави вважати, що станом на 19.10.2007 року боржниками були зареєстровані свої права на реконструйований будинок.

У той же час, при наявності вказаної інформації, до суду не надано доказів на підтвердження того, чи було боржниками введено до експлуатації реконструйований будинок, чи зареєстровані такі зміни в державному реєстрі речових права, як і відсутність таких обставин.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (3); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (14).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Державним виконавцем не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до КП «ОМБТІ та РОН» з відповідними запитами для встановлення чи зареєстрований спірний будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , з площею 193,5 кв.м., на праві власності за боржниками, що виключає беззаперечне твердження, що за боржниками не зареєстровано на праві власності право власності на спірний садовий будинок, що позбавляє державного виконавця здійснювати виконавчі дії зі звернення стягнення на цей об`єкт нерухомості.

Отже, судом встановлено, що державним виконавцем не належним чином виконані дії в межах проведення виконавчого провадження, та в супереч своїм повноваженням не здійснено належних дій, для перевірки інформації чи дійсно спірний об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, яка в межах виконавчого провадження підлягає зверненню стягнення, не зареєстрований на праві власності за боржками, та не надано таких доказів до суду, для розгляду цього питання.

Крім того, державним виконавцем проігноровано вимогу суду та не виконано ухвалу від 11.05.2019 року в частині витребування доказів, як і не заявлялось під час розгляду справи відповідних клопотань про витребування доказів.

Судом враховується, що у відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд доходить до висновку, про необґрунтованість та безпідставність подання державного виконавця, за наслідком чого подання підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 440 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на нерухому майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.