Ухвала суду № 85166017, 22.10.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5818/19

№ провадження 1-кп/646/739/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря – Правдюк М.О.,

прокурора – Хихлі О.П.,

захисника - адвоката Євглевського В.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

представника заявника – Омельницької Т.В..

розглянувши в підготовчому судовому засіданні у м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001204 від 03.10.2018 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст.307 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадження Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває вказана справа.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, знищити, приховати чи спотворити докази, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також прокурор зазначив, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 умисного тяжкого злочинну та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував зазначивши, що ризики не доведені, тому вважав за можливе змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або просив зменшити розмір застави. Крім того захисником подано окреме клопотання про зміну запобіжного заходу, в якій крім іншого зазначено, що розмір застави є непомірним для обвинуваченого та його сім`ї.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, розглянувши клопотання прокурора та захисника, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступного.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, який ухвалою суду від 29.08.2019 року продовжений до 27.10.2019 року.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, не одружений, ад`юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.

Вирішуючи питання клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄЄПЛ «Штегмю Длер проти Австрії» від 10.11.1969; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄЄПЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968).

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, п.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010, п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до обвинуваченого може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄЄПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), будь- яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Так, судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання виним в вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини, що характеризують обвинуваченого, та вважає, що ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, у даному випадку не зменшилися та продовжують існувати, а саме такі ризики як: можливість переховування від органів досудового слідства та суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищення, сховання або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суду не надано.

Що стосується розміру застави, визначної обвинуваченому, то підстави для його зменшення відсутні.

Так, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється та ті обставини, що ОСОБА_1 не одружений, раніше не судимий, має відповідні професійні зв`язки та є ад`юнктом Харківського національного університету внутрішніх справ, суд не вбачає підстав для зменшення розміру застави.

Слід зазначити, що обставини, на які посилається сторона захисту, були неодноразовим предметом розгляду як в судах першою інстанції, так і в суді апеляційної інстанції при розгляді клопотань про зміну запобіжного заходу, а довідки, які надані суду стороною захисту на підтвердження непомірності розміру визначеної застави для сім`ї обвинуваченого, не спростовують вищевказаних висновків суду та надані суду станом на квітень 2019 року.

Таким чином, відповідно до ст. 331 КПК України суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Доводи сторони захисту не спростовують вищевказаних висновків суду. З наведених вище підстав, суд вважає клопотання захисника про зміну запобіжного заходу таким, що не підлягає задоволенню.

Також від ОСОБА_2 надійшло клопотання про скасування арешту тимчасово вилученого майна, а саме належного їй мобільного телефону ТМ «Iphone» моделі «X» з чохлом та сім картою, на який було накладено арешт ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.04.2019 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні заявник має статус третьої особи щодо майна якої вжиті заходи забезпечення позову, однак її жодного разу в межах вказаного кримінального провадження допитано не було, тобто вилучене майно не використовується, що свідчить про те, що воно вилучено безпідставно.

В підготовчому судовому засіданні представник Бабкової А.І. клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту з вказаного майна.

Суд, вислухавши думку учасників судового засіданні, дослідивши матеріали справи в межах поданого клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України:

- метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді;

- підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті;

- арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно......., щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього захисту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд, системно аналізуючи норми діючого кримінального процесуального закону у їх застосуванні при вирішені клопотання про скасування арешту на майно, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба і що арешт накладено необґрунтовано.

На теперішній час підстав для скасування арешту судом не вбачається.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 20 грудня 2019 року включно, з правом внесення застави, розмір та порядок внесення якої визначено ухвалою слідчого судді Червнозаводського районного суду м.Харкова від 05.03.2019 року.

Строк дії ухвали встановити до 20 грудня 2019 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя І.І. Теслікова