Ухвала суду № 85165477, 24.10.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

24.10.2019

Справа № 642/7159/19

Провадження №2/642/1807/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року суддя Ленінського районного суду м.Харкова Грінчук О.П., ознайомившись із позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Ленінського районного суду м.Харкова звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» із вищевказаним позовом, вказуючи, що 21.08.2008 банк уклав із відповідачем кредитний договір за яким відповідач отримав кредит в розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2019 становить 46903,46 грн., що складається з: 20790,16 грн. заборгованості за тілом кредиту, 11013,15 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 – заборгованість по нарахованим відсоткам, 11907,58 грн. пені за прострочене зобов`язання, 720,98 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 250,00 грн. фіксованого штрафу та 2221,59 грн. процентної складової штрафу.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Позивачем не виконано вимоги п. 5 ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме: не викладено всіх обставин якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено всіх доказів, якими обґрунтовано позов:

- відсутнє обгрунтування двох сум: 20790,16 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11013,15 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, а саме не вказано, на підставі яких домовленостей у відповідача виникла дана заборгованість (за простроченим тілом кредиту) і яка її відмінність від заборгованості за тілом кредиту та порядок виникнення;

- зазначено, що кредит було видано у розмірі 29 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, при цьому, згідно копії анкети-заяви в матеріалах справи ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у сумі 100 грн., при цьому позивач не вказує, коли, яким чином та на підставі якого пункту договору було здійснено збільшення кредитного ліміту;

- яким чином розраховано у позові заборгованість із тіла кредиту (яку суму кредитних коштів фактично витратив відповідач, та яку конкретну суму тіла кредиту він погасив);

- не зазначена дата, з якої відповідач почав не виконувати умови кредитного договору;

- відсутні підстави нарахування розміру пені та не зазначено строк, за який вона нарахована.

Крім того, доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Всупереч ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач не додав до позовної заяви в якості доказу – виписку з особового рахунку відповідача.

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, для визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.

Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя