Постанова № 8516411, 29.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.10Справа №2а-11284/09/10/0170 10:04 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Коновалова О.Ю., представник по довіреності від 02.12.2005 року без номеру;

від відповідача - Коновалова П.С., представник по довіреності №7/10 від 09.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Індустрія Крим"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Індустрія Крим" - позивач - 28 вересня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013391501/0 від 17.06.2009 року про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Разом з тим, відповідачем проведено перевірку ТОВ «Еко Індустрія Крим» з питання своєчасності надання податкової звітності, за результати якої складено акт перевірки №4777/15-1/33433852 від 29.05.2009 року. В даному акті відповідачем вказано, що податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2009 року до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим станом на зазначену дату взагалі не подана. На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання зазначеної податкової декларації у сумі 170грн.00коп. на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181). Позивач зазначає, що від ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з порушенням встановленого триденного строку ним також було отримано повідомлення про невизнання поданої декларації податковою звітністю від 15.05.2009 року, яке позивач оскаржив в апеляційному порядку, однак рішення про результати розгляду такої скарги не отримав, що, на думку позивача, є порушенням вимог п.5.2 ст.5 Закону №2181 та свідчить про повне задоволення скарги позивача. Позивач також вважає, що податковий орган з зазначених в повідомленні підстав на мав права на невизнання поданої податкової декларації з податку на прибуток податковою звітністю, оскільки така підстава як розміщення додатків до декларації на дво- або односторонніх аркушах не передбачена пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, яким встановлено підстави та порядок невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2010 року замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим - належним відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 26.01.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування штрафних санкцій тим, що згідно з вимогами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ та п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим надана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2009 рік була не визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки вона заповнена позивачем всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: додаток К1/1 до вказаної декларації надано на одному двосторонньому аркуші формату А-4, тоді як додатки до декларації повинні надаватись на односторонніх аркушах формату А-4. У зв’язку з викладеним подана позивачем декларація, на думку відповідача, не може бути прийнята як податкова звітність, тому застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року є правомірним та обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Індустрія Крим» (код ЄДРПОУ 33433852, юридична адреса: 95050, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, буд.2) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10 березня 2005 року, дані про реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821020000002666 - а.с.30-31). Відповідно до довідки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 17.03.2005 року №503/28-1 (а.с.29) позивач взятий на податковий облік з 17.03.2005 р. за №572-ГР.

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 29.04.2009 року було надано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Відповідачем зазначену податкову декларацію було прийнято, про що свідчить вхідний штамп ДПІ, на декларації зазначено дату – 29.04.2009 року та вхідний номер №7098 (на екземплярі, що наданий відповідачем, - а.с.55-56).

Суд зазначає, що в тексті позовної заяви не заперечується той факт, що додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 рік було подано позивачем на одному двосторонньому аркуші формату А-4. Крім того, даний факт підтверджений іншими матеріалами справи та представниками позивача і відповідача у судових засіданнях не оспорювався та не заперечувався.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було направлено повідомлення від 15.05.2009 року №24973/10/15-1 про невизнання поданої позивачем декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року податковою декларацією, оскільки в зазначеній податковій декларації, що надана до ДПІ 29.04.2009 року, порушені вимоги абзацу 4 пункту 1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143 «Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємства і порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592. Згідно з зазначеним листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим запропоновано позивачу заповнити декларацію згідно з вимогами вказаних вище законодавчих актів та рекомендаціями та надати її до ДПІ. Повідомлення було отримане позивачем, що підтверджено текстом скарги позивача (а.с.12).

Суд зазначає, що вказаний лист не містить описання суті порушення, яке на думку відповідача, допущено позивачем під час складання та подання до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року. В зазначеному листі наявне лише посилання на порушення позивачем вимог абзацу 4 пункту 1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 29 травня 2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності – податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Згідно з актом перевірки №4777/15-1/33433852 від 29.05.2009 року (а.с.61), що складений за результатами її проведення, зазначена податкова декларація з податку на прибуток позивачем взагалі не була подана, у зв’язку з чим, на думку відповідача, ТОВ «Еко Індустрія Крим» порушені вимоги пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.2004 року №334/94-ВР (надалі – Закон про прибуток).

На підставі акту перевірки згідно з вимогами пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 та підпункту “а” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0013391501/0 від 17.06.2009 року (а.с.7) про застосування до позивача штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 170 грн.00коп. за порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та вимог Закону про прибуток (без зазначення конкретних пунктів та статей вказаного Закону). Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були вручені позивачу, що підтверджено матеріалами справи, представником позивача не оспорюється і не заперечується.

Суд зазначає, що позивачем в тексті позовної заяви та під час надання пояснень представником позивача в судовому засіданні не оспорювались підстави та порядок проведення зазначеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ "Еко Індустрія Крим" вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що пов’язані з проведенням перевірки, неправомірними. В матеріалах справи також наявний лист ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.05.2009 року №24984/10/15-1 про запрошення посадових осіб позивача на проведення перевірки стосовно неподання податкової звітності за І квартал 2009 року (а.с.11, зворотний бік), відповідно до якого посадовим особам позивача запропоновано з’явитися до ДПІ 28.05.2009 року.

Крім того, податкове повідомлення-рішення №0013391501/0 від 17.06.2009 року було оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 11.09.2009 року №4607/10/1/25-010 (а.с.16-17) вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга позивача – без задоволення. При цьому вказане рішення також не містить описання порушення, що на думку відповідача допущено позивачем під час складання та подання до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що абзацом 4 пункту 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592), про порушення якого відповідач зазначає в повідомленні від 15.05.2009 року, встановлено, що оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Таким чином, вказаним пунктом встановлено декілька вимог щодо порядку заповнення та подання податкової декларації: в частині подання декларації на одному двосторонньому аркуші форматом А-4; в частині подання відповідних додатків на односторонніх аркушах форматом А-4; в частині заборони подання копій декларації та додатків. Однак, в листі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.05.2009 року не зазначено про суть допущеного, на думку відповідача, порушення порядку подання декларації.

Суд зазначає, що пояснення стосовно суті порушення порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток були надані відповідачем лише під час розгляду справи, а саме - в запереченнях на адміністративний позов (а.с.54). Відповідно до наданих заперечень ТОВ "Еко Індустрія Крим" було надано додаток К1/1 до вказаної декларації на одному двосторонньому аркуші формату А-4. Будь-які інші підстави не визнання податковою звітністю податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року в повідомленні ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.05.2009 року та будь-яких інших документах, що наявні в матеріалах справи не зазначені, представником відповідача під час розгляду справи суду не повідомлені та представнику позивача не відомі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для невизнання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року податковою декларацією є надання додатку К1/1 до вказаної декларації на одному двосторонньому аркуші формату А-4 замість надання на двох односторонніх аркушах формату А-4.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 16.4 ст.16 Закону про прибуток платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обов’язок відповідача надавати податкові декларації з податку на прибуток до податкових органів.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20, встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку неподання платником податку до відповідного органу державної податкової служби податкової декларації з податку на прибуток підприємства, до такого платнику податку податковим органом будуть застосовані штрафні санкції у сумі, встановленій пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 Закону про прибутку форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. №06-10/239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592), затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно до вимог п.1.6 зазначеного Порядку оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

При цьому суд зазначає, що зазначеним наказом, а також Законом №2181 не визначено поняття “обов’язкові реквізити податкової декларації” (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємства).

Суд зазначає, що порядок приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення інформації, наданої платниками податків в електронному вигляді, до електронних баз податкової звітності; проведення автоматизованих перевірок документів податкової звітності; верифікація даних податкової звітності, наданої на паперових носіях, що переносяться до КОР (картки облікового рахунку) платників податків; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків; контроль за даними, перенесеними до КОР платників податків здійснюються органами державної податкової служби в порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31 грудня 2008 р. №827).

Згідно до пункту 2 Методичних рекомендацій податкова звітність - сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності. У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181). У базі даних адресата звітності дана податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "До відома", а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дата його відправки.

Пунктом 4.6 Методичних рекомендацій також передбачено, що у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, працівник цього підрозділу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності направляє платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

Згідно з пунктом 4.8 Методичних рекомендацій за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.

Суд зазначає, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року була прийнята відповідачем; на примірнику декларації, що є в матеріалах справи, наявні вхідний штамп, дата реєстрації та реєстраційний номер ДПІ. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про попередження працівниками податкового органу працівників позивача під час подання зазначеної податкової декларації про можливість невизнання її податковою звітністю; відповідних доказів попередження позивача представником відповідача під час розгляду справи не надано; наявна в матеріалах справи копія податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року не містить штампу "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання".

Суд також погоджується з посиланням позивача на порушення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим встановленого триденного терміну направлення позивачу повідомлення про невизнання податковим органом декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином. Суд зазначає, що вказана декларація була подана позивачем 29.04.2009 року, а граничний строк подання такої декларації за І квартал 2009 року – 12 травня 2009 року, у зв’язку з чим у випадку своєчасного повідомлення позивач мав право на подання нової податкової декларації в межах встановленого строку її подання.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог п.4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

На підставі викладеного, суд зазначає, що до обов’язкових реквізитів податкової декларації згідно з зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України не входить порядок розміщення тексту (даних) декларації та додатків до неї (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток) на аркушах формату А-4: з двох сторін або з однієї сторони.

Що стосується права податкового органу на невизнання податкової звітності платника податку як податкової декларації, що надано пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, то суд приходить до висновку, що воно обмежене лише трьома випадками: якщо в податковій звітності не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами або не скріплено печаткою платника податків.

Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів того, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 рік не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків. Такі порушення не зазначались також відповідачем в повідомленні та рішенні про результати розгляду апеляційної скарги позивача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених Законів України та наказів Державної податкової адміністрації України розміщення податкової декларації з податку на прибуток та додатків до неї на односторонніх або двосторонніх аркушах формату А-4 не є обов’язковим реквізитом податкової декларації з податку на прибуток, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в частині невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2009 року податковою звітністю не відповідають вимогам пп.4.4.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.4.4 п.4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31 грудня 2008 р. №827).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з вимогами п.4.6 Методичних рекомендацій у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, працівник цього підрозділу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності направляє платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

Суд зазначає, що Методичними рекомендаціями не встановлено форму рішення податкового органу або підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб щодо неправомірності подання звітності платником податків або про невизнання поданої податкової декларації податковою звітністю. Представником відповідача під час розгляду справи також не надано суду будь-якого рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та не повідомлено про його наявність.

Відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Однак ані пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, ані п.4.4 і п.4.5 Методичних рекомендацій не передбачено прийняття саме рішення стосовно невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Зазначена обставина також підтверджена пунктом 4.7 Методичних рекомендацій, відповідно до якого передбачена можливість судового оскарження саме дій службової (посадової) особи щодо відмови у прийнятті податкової звітності. Однак позивачем такі вимоги не заявлялись.

Таким чином, судом на приймається до уваги посилання позивача на порушення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вимог п.5.2 ст.5 Закону №2181 в частині не направлення на його адресу мотивованого рішення за результатами розгляду скарги від 22.05.2009 року (а.с.12), оскільки повідомлення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.05.2009 року щодо невизнання податкової звітності не є формою рішення податкового органу, у зв’язку з чим податковий орган не був зобов’язаний приймати та направляти на адресу платника податку – позивача рішення за результатами розгляду такої скарги в порядку, встановленому пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування до позивача зазначених штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 29 січня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 03 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0013391501/0 від 17.06.2009 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індустрія Крим».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індустрія Крим» (код ЄДРПОУ 33433852, юридична адреса: 95050, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, буд.2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.