Рішення № 85162171, 07.10.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1810/19

Провадження № 2/204/911/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Сокол К.А.,

за участю представника позивача адвоката Пашніної А.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Грицай ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, у якій просила:

-скасувати рішення індексний номер: 44345554 від 30.11.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29197663 про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа банк», код ЄДРПОУ 23494714 на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 17 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 0301/0908/71-174 про надання кредиту у розмірі 57600,00 доларів США. Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з метою придбання квартири АДРЕСА_2 . 17 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір №0301/0908/771-174-2-1, предметом якого стала іпотека квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №937 від 15.06.2012 року новим кредитором та іпотекодержателем замість ВАТ «Сведбанк», став ПАТ «Альфа-Банк». 26 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем було зареєстровано право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки: кв. АДРЕСА_2 , внаслідок якої власником квартири став АТ «АЛЬФА банк». Підставою внесення запису №29197663 про право власності Банку на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4434554 від 30.11.2018 року 12:44:26, прийняте на підставі Іпотечного договору №0301/0908/771-174-2-1 від 17.09.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 Проте, із вищевказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, у зв`язку з чим, позивач вимушена звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву в повному обсязі, просила її задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Альфа банк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що відповідач – АТ «Альфа-Банк» письмово звертався до позивача з повідомленням №18479-102/18 від 03.03.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у зв`язку з чим, банк на законних підставах скористався своїм правом, а тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач - державний реєстратор Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васенін Юрій Володимирович у судовому засіданні під час розгляду справи покладався на розсуд суду.

Вислухавши представника позивача, заперечення представника відповідача, думку відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 17 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №0301/0908/71-174. Згідно п.1.1 зазначеного договору банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 57600,00 доларів США на строк з 17 вересня 2008 року по 20 листопада 2036 року включно. Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з метою придбання квартири АДРЕСА_2 (арк.с.10-14).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, в цей же день, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір №0301/0908/71-174-Z-1, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки має загальну площу 51.4 кв.м., житлову площу 34.5 кв.м. і складається з 1-коридор, 2-туалет, 3-ванна, 4-кухня, 5,6,7-житлова,І-балкон. Інвентаризаційна оцінка предмета іпотеки згідно з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» №19461927 від 09 липня 2008 року становить 7933,82 грн. 82 коп. (арк.с.16-18).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20600424 від 16.10.2008 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу на праві приватної власності у частці 1/1 належить ОСОБА_9 (арк.с.21).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно умов цього договору, продавець погоджується продати права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Також, згідно умов цього договору, права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Отже, внаслідок укладання вказаних договорів відбулась заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором та має право вимоги заборгованості по кредитному договору №0301/0908/71-174 від 17.09.2008 року. Оскільки ОСОБА_3 не повертала вчасно позичені кошти, це призвело до заборгованості за вказаним кредитним договором.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року по справі №623/2553/2015, залишеного в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року, було стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 869048 грн. 32 коп., за відсотками 15264 грн. 16 коп., пеню у розмірі 2984 грн 86 коп., судові витрати по справі у розмірі 3654 грн., а всього 920951 грн. 34 коп.(арк.с.22,23).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 26.11.2018 року рішенням державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича, індексний номер: 44345554 на підставі іпотечного договору №0301/0908/71-174-Z-1 право власності на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 було перереєстровано на нового власника – АТ «Альфа Банк» (арк.с.27).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Згідно положень статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.11 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись від дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя (арк.с.16-18).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Таким чином, положеннями Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що, зокрема, підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

Одночасно, суд приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що жодної письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором позичальник не отримувала.

З копії повідомлення, що міститься в матеріалах справи (арк.с.77), не можливо встановити її дату, а копія листа ПП «Експрес Мейл» не містить достатніх даних, з яких би можливо було встановити направлення вимоги ОСОБА_3 та її отримання останньою (арк.с.78); з наданих державному реєстратору документів не можливо встановити ні дату вимоги, ні дату її направлення та отримання позичальником (арк.с.188).

Суд наголошує на тому, що для можливості вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, державному реєстратору повинно бути надано не лише копію вимоги про усунення порушень, а й відмітку іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітку поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Проте, матеріали справи не містять доказів отримання направленої кореспонденції боржнику із вказаною письмовою вимогою.

Статтею 26 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, посилання представника відповідача АТ «Альфа-Банк» про те, що останні письмово звертались до позивача з повідомленням №18479-102/18 від 03.03.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що передбачено ч.ч.2,3 ст.12 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За нормою ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп., з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Скасувати рішення індексний номер: 44345554 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29197663 про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа банк», код ЄДРПОУ 23494714 на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніна Юрія Володимировича на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп. з кожного судового збору, що було сплачено позивачем при поданні позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В.Токар