Постанова № 8516018, 16.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.09Справа №2а-879/09/10/0170 16:51 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - Дербеньова Н.М., представник по довіреності б/номеру від 02.02.2009 року;

від відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - не з'явився;

від відповідача - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим - Гетманчук І.І, представник по довіреності №110-31/07 від 14.01.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим,Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" – позивач – звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002741502/0 від 12.12.2008 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 9578грн.00коп. та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 9578грн.00коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року з додатками, згідно з якою ним було заявлено про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 9578грн.00коп. До складу податкового кредиту по вказаній декларації були включені суми по експортним операціям, які позивач підтвердив оригіналом 5 аркушу ВМД, направленим на адресу відповідача, що була отримана ОДПІ 11.12.2008 року. Красноперекопською ОДПІ в АРК було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ позивача за жовтень 2008 року (акт від 02.12.2008 року №470/15-02/30933340), за висновками якої позивачем завищена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 9578грн.00коп. Позивач зазначає, що податковим органом порушено порядок проведення перевірки, оскільки зазначена перевірка є камеральною, однак під час її проведення використовувалися не лише дані податкових декларацій позивача, що суперечить вимогам пп.“в”пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ. Крім того, в висновках акту перевірки наявне посилання та те, що за результатами даної перевірки потрібно провести позапланову виїзну документальну перевірку, що до часу розгляду справи відповідачем зроблено не було. За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002741502/0 від 12.12.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2008 року на суму 9578грн.00коп. Позивач зазначає, що акт перевірки не підтверджує порушення ПП "Продовольча компанія "Агрокрим" вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить визнати нечинним прийняте податкове повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16.10.2009 року позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим роз’єднані в самостійні провадження:

- позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002741502/0 від 12.12.2008 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 9578грн.00коп. з привласненням даній справі - №2а-879/09/10/0170;

- позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 9578грн.00коп. з привласненням даній справі - №2а-15023/09/10/0170.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002741502/0 від 12.12.2008 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 9578грн.00коп. підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим - проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити, підтримав доводи, що викладені в запереченнях, наданих до суду 18 березня 2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач – Головне управління Державного казначейства України в АР Крим – посилається на вимоги Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”від 26.12.2008 року №835-ІV, згідно з яким контроль за бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість здійснюється органами державної податкової служби України. Відповідач зазначає, що згідно з вимогами ст.2, 50 Бюджетного кодексу України, а також пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року №168/97-ВР органи Державного казначейства України перераховують платнику податку суму бюджетного відшкодування на підставі отриманих висновків відповідних податкових органів, що згідно зі статтями 2, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ наділені повноваженнями перевіряти достовірність відомостей, зазначених в податкових деклараціях та інших документах, що надані платниками податків.

Представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (т.2, а.с.12), про причини неприбуття не повідомив, до суду 15 жовтня 2009 року представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому також зазначено, що відповідач позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (т.2, а.с.13).

Враховуючі думку представника позивача та представника відповідача - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень і письмових заперечень, наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося 19 травня 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 19 травня 2009 року, представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в запереченнях на адміністративний позов. Відповідно до наданих заперечень відповідач вважає, що позивач не має права на одержання бюджетного відшкодування відповідно до вимог пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, оскільки не є особою, що провадила діяльність на протязі останніх 12 місяців - декларація за травень 2008 позивача свідчить про відсутність господарської діяльності, загальний обсяг реалізації зерна на експорт за вересень 2008 року склав за даними позивача 355217грн.00коп., за даними перевірки - 158219грн.16коп., сума бюджетного відшкодування перевищує в 2 і більше разів вартість власних основних фондів позивача. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач не має можливості здійснювати господарську діяльність з продажу зерна на експорт, оскільки чисельність працюючих - 2 працівника, власні основні фонди у позивача відсутні (зокрема, склади для зберігання продукції, транспортні засоби для її перевезення), підприємство провадить діяльність - придбаває зерно у вітчизняних виробників та продає на експорт, в результаті якої у позивача виникає податковий кредит, але відсутні податкові зобов'язання. Відповідач також зазначає, що перевірка була проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, зокрема наказу №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ", відповідно до пункту 1.2.2 якого документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування (далі - документальна невиїзна перевірка) - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство “Продовольча компанія “Агрокрим” (код ЄДРПОУ 30933340, юридична адреса: 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, мікрорайон 1, буд.18, кв.63) зареєстровано Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим 26 червня 2000 року як юридична особа, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.67), довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №051318 (а.с.68) та Статутом позивача (а.с.69-70). Позивач є платником податків і зборів та зареєстрований у якості платника податку на додану вартість – Свідоцтво №100142734 від 02.12.2008 року (серія НБ №155670 –а.с.71).

Позивачем до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим 07.11.2008 року було надано податкову декларацію з податку на додану вартість з відповідними додатками за жовтень 2008 року, згідно з якою позивачем зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку –9578грн.00коп. (а.с.34-39).

Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року ПП "Продовольча компанія "Агрокрим", за результатами якої складено акт перевірки №1470/15-02/30933340 від 02.12.2008 року (том 1, а.с.11-18).

У висновках даного акту вказано, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства –абз. “а”пп.7.7.2, абз. 2 пп.7.7.4, ч.3 абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп.5.3.3 п.5.3, пп.5.12.1 п.5.12 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за №702/10982), що призвело, на думку відповідача, до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в сумі 9578грн.00коп., у зв’язку з чим податковий орган дійшов висновку, що сума бюджетного відшкодування за вказаний період складає 0грн.00коп.

Акт перевірки №1470/15-02/30933340 від 02.12.2008 року вручено позивачу, що представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002741502/0 від 12.02.2008 року (том 1, а.с.245), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації за 10 місяців 2008 року у сумі 9578грн.00коп. у зв’язку з порушенням позивачем вимог пп.7.7.2 та пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Вказане повідомлення-рішення отримано уповноваженою особою відповідача 19.12.2008 року, що підтверджено поштовим повідомленням (т.1, а.с.246).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, про таке оскарження також під час розгляду справи не повідомлено представниками позивача та відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181–ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт “б”пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ).

В акті перевірки відповідачем відображено, що підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, на думку податкового органу, є неподання позивачем до податкового органу разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 року п’ятого примірника вантажної митної декларації на підтвердження експортних операцій, а також те, що позивач не є особою, що проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців – позивачем було надано до податкового органу декларацію за травень 2008 року, що свідчить про відсутність діяльності (декларація надана з прочерками).

Суд зазначає, що як свідчить акт перевірки (а.с.13) податкова декларація була надана позивачем з дотриманням встановленого порядку її подання, за повною формою з наявністю всіх необхідних додатків, однак відсутній п’ятий примірник ВМД.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено надання п’ятого примірника ВМД №600080004/8/004741 від 22.10.2008 року позивачем до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим лише 11.12.2008 року, тобто після складення акту перевірки (а.с.40-43), що представниками позивача та відповідача не оспорюються та не заперечується.

Відповідно до 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за №702/10982) у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8").

Суд зазначає, що згідно з п.1 Постанови КМУ “Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 1 березня 2002 р. №243 встановлено, що для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, що засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

Судом встановлено, що факт вивезення товару позивачем (крупи з ячменя (перлової) у кількості 30 тон, крупи ячневої у кількості 17,5 тон, пшона шліфованого у кількості 20 тон покупцю ТОВ «FAZLIDDIN OPTIMUM») за межі митної території по ВМД №600080004/8/004741 від 22.10.2008 року підтверджено відповідним написом про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України на зворотному боці ВМД (а.с.41, зворотній бік), який засвідчено підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Факт здійснення експортної операції також підтверджено податковою накладною №23 від 22.10.2008 року (а.с.154) з зазначенням про продаж товару, вказаного в ВМД: крупи з ячменя (перлової) у кількості 30 тон, крупи ячневої у кількості 17,5 тон, пшона шліфованого у кількості 20 тон покупцю –ТОВ «FAZLIDDIN OPTIMUM» (100208, Республіка Узбекистан, м. Ташкент, вул. Сегалли ота, буд.7).

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт здійснення експортної операції підтверджений матеріалами справи, що представниками відповідачів не оспорювалось. Суд зазначає, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що спростовують факт експорту товару, не повідомлено про невідповідність даних ВМД щодо вивозу товару за межі України фактичним обставинам справи, не надано будь-яких інших доказів на підтвердження не укладення і не виконання зазначеної угоди та її невідповідності вимогам діючого законодавства тощо, не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування для залучення до матеріалів справи. Суд також зазначає, що відомості щодо фактичного невиконання позивачем експортної операції також відсутні і в акті перевірки.

Суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивач не має можливості здійснювати господарську діяльність з продажу зерна на експорт, оскільки чисельність працюючих - 2 працівника, власні основні фонди у позивача відсутні (зокрема, склади для зберігання продукції, транспортні засоби для її перевезення). Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки та представником відповідача під час розгляду справи не доведено, що зазначена кількість осіб - 2 працівника - не спроможна виконати умови укладених позивачем договорів; в матеріалах справи наявні податкові накладні, що підтверджують укладення та виконання позивачем догорів щодо транспортування товарів (залізничним та іншим транспортом – т.1, а.с.116, 117, 123, 134, 138, 146; оплату послуг по супроводженню вантажів – т.1, а.с.118, 120, 125, 135, 137, 139, 145; придбання тари для перевезення зерна – т.1, а.с.132, 141, 142, 143), підготовку належних супровідних документів (а.с.124) тощо. В акті перевірки (додаток 1 – т.1, а.с.89-90) також зазначено, що постачальником поставленої продукції (зерна) є ТОВ «Осавіахім», оплата поставленого товару позивачем проведена, в ціні товару сплачено податок на додану вартість. Під час розгляду справи відповідачем – Красноперекопською ОДПІ - також не доведено, що відсутність власних складських приміщень та транспортних засобів є перешкодою для здійснення позивачем діяльності з купівлі-продажу зерна, зазначені товари (зерно, крипу та інші) не можуть бути придбані та реалізовані без наявності у позивача власних основних засобів.

Відповідачем - Красноперекопською ОДПІ в АР Крим - під час розгляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що дії позивача по придбанню зерна у вітчизняних виробників та продажу на експорт, в результаті яких у позивача виникає податковий кредит, але відсутні податкові зобов'язання, направлені на незаконне заволодіння майном держави (зокрема, шляхом відшкодування бюджетної заборгованості), або спрямовані на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і несплату сум податку до кредиту. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про фактичне невиконання позивачем укладених угод як з постачальниками зерна, так і з іноземним контрагентом, що його придбав, а також не наведено будь-яких доказів спрямування дій відповідача на ухилення від сплати податків тощо.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо організації діяльності позивачем з метою отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і інших матеріалів позивача для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та заявлено бюджетне відшкодування у сумі 9578грн.00коп.

Також суд зазначає, що відповідачем не зазначено норму діючого законодавства, що порушується позивачем у випадку, якщо сума бюджетного відшкодування перевищує в два і більше разів вартість власних основних фондів позивача.

Стосовно надання позивачем п’ятого примірника ВМД до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим лише 11.12.2008 року суд зазначає наступне.

Порядок застосування податковим органом штрафних санкцій визначено Законом України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, наказами Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” від 17.03.2001 року №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за №268/5459) та “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” від 21.06.2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6.07.2001 р. за №567/5758).

Відповідно до вимог п.1.9 ст.1 Закону №2181 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.2.5 п.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання. Пунктом 11 зазначеної Інструкції передбачено, що податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 рок №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.3.1 пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення. Згідно з п.3.3 пункту 3 зазначеного Порядку податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька термінів сплати розрахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002741502/0 було прийнято відповідачем 12.12.2008 року, тобто на наступний день після подання позивачем до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим п’ятого примірника ВМД. Таким чином, відповідачу було достовірно відомо про наявність зазначеного документу, що підтверджує факт здійснення експортної операції, та про його наявність у позивача на час прийняття податкового повідомлення-рішення, але Красноперекопською ОДПІ в АРК зазначений документ під час прийняття рішення не врахований.

Відповідно до діючого законодавства (зокрема, п.1.26 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355)) у випадку наявності спірних питань за результатами перевірки можливо проведення засідання постійною комісією податкового органу з метою їх вирішення, яка може розглядати, зокрема, і документи, що надані після проведення перевірки.

Крім того, відповідно до вимог пп.7.7.5 податковий орган має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що відповідно до висновків акту перевірки було визнано доцільним розглянути питання про проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника податку –позивача, однак під час розгляду справи відповідачем –Красноперекопською ОДПІ –не надано будь-яких доказів проведення такої перевірки або вирішення питання про доцільність її проведення (зокрема, керівником податкового органу або постійною комісією тощо) за наявності поданих позивачем доказів експорту товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено експорт позивачем зазначених товарів, факт надання позивачем податковому органу п’ятого примірника ВМД, що підтверджує експорт товарів, до прийняття податкового повідомлення-рішення та неврахування Красноперекопською ОДПІ в АР Крим зазначеного документу під час прийняття рішення.

Крім того, відповідно до пункту "а" пп.7.7.11 п.7.11 ст.7 Закону про ПДВ така особа не має права на отримання бюджетного відшкодування, що не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Суд зазначає, що в акті перевірки (а.с.13) наявні відомості про те, що позивачем на протязі з 01.11.2007 року по 01.10.2008 року (тобто за 12 місяців, що передують податковому (звітному) періоду, за який подано декларацію) проводилась господарська діяльність, дані про яку зазначались в наданих до ОДПІ податкових деклараціях з податку на додану вартість, що також підтверджено копіями зазначених декларацій, що надані позивачем під час розгляду справи (а.с.75-114). Згідно даних акту перевірки загальний обсяг оподатковуваний операцій зазначеного періоду складає 5007486грн.00коп.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено відсутність господарської діяльності позивача на протязі останніх дванадцяти місяців до жовтня 2008 року, у зв'язку з чим твердження відповідача – Красноперекопської ОДПІ, що позивач є особою, що не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, спростовується матеріалами справи.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.71 і 72 КАС України відповідачем під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження висновків перевірки щодо наявності підстав до зменшення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0002741502/0 від 12.12.2008 р. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача стосовно порушення відповідачем порядку проведення перевірки, оскільки під час її проведення використовувались не лише дані податкових декларацій, але й документи, що були надані позивачем для проведення перевірки. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, податковими органами перевірки проводяться не лише на підставі даних податкових декларацій, але і інших документів, що надаються платниками податків. Суд зазначає, що під час розгляду справи представник позивача наполягав на наданні позивачем податковому органу під час проведення перевірки всіх необхідних документів, зокрема, тих, що підтверджують оплату поставлених товарів.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 (пункт «в») камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Разом з тим, відповідно до пп.1.2.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування (далі - документальна невиїзна перевірка) - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем фактично проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації, під час проведення якої використовувались документи стосовно оплати поставленого товару, що були надані позивачем. Разом з тим, зазначення у назві акту та вступній частині двох видів перевірок – невиїзної документальної та камеральної – є лише виконанням податковим органом вимог зазначених Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, що не визнаний незаконним та не скасований на час розгляду справи, та не тягне за собою порушення порядку проведення перевірок.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 16 жовтня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 21 жовтня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасуватиподаткове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0002741502/0 від 12.12.2008 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим».

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» (код ЄДРПОУ 30933340, юридична адреса: 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, мікрорайон 1, буд.18, кв.63) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.