Рішення № 85154412, 16.10.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/547/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Філія «Військторг» Концерну «Військторгсервіс», вул. Довженко, 45А, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Климіши Романа Леонідовича,

АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 16132,32грн та розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Нагорна Я.І., довіреність від 15.05.2019 №3, представник;

від третьої особи: не прибув;

від відповідача: Климіша Р.Л. - особисто.

У судовому засіданні 16.10.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

02.07.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до фізичної особи-підприємця Климіши Романа Леонідовича (надалі - ФОП Климіша Р.Л.) з проханням:

- стягнути 10740,32грн, з яких: 9011,07грн заборгованість по орендній платі за період з листопада 2018 року (29 днів) по травень 2019 року за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №120-16 від 30.09.2016 (надалі - Договір); 828,14грн пені за порушення строків внесення орендної плати нарахованої за період з 13.10.2016 по 20.06.2019 у відповідності до п.3.7. Договору та 901,11грн штрафу за порушення строків оплати оренди більше ніж на 3 місяці, нарахованого у розмірі 10% від суми основного боргу у відповідності до п.3.8. Договору;

- розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №120-16 від 30.09.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та ФОП Климішею Р.Л.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору, а саме невнесення орендної плати за користування державним майном протягом більше трьох місяців підряд, починаючи з листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 16.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.08.2019. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Філію «Військторг» Концерну «Військторгсервіс». Сторонам та третій особі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

19.07.2019, до суду позивачем подано клопотання від 18.07.2019 №10-09-02275 з проханням змінити процесуальний статус Філії «Військторг» Концерну «Військторгсервіс», залученої судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Заявлене клопотання обґрунтовано наявністю у ФОП Климіша Р.Л. перед Філією «Військторг» Концерну «Військторгсервіс», як балансоутримувача орендованого майна, заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди №120-16 від 30.09.2016 нерухомого майна, що належить до державної власності, неналежне виконання умов якого стало підставою даного позову.

31.07.2019, до суду від позивача надійшла заява від 30.07.2019 №10-09-02355 про збільшення позовних вимог, якою збільшено: суму основного боргу на 1320,36грн, суму пені на 364,62грн та суму штрафу на 132,03грн, у зв`язку зі зміною (збільшенням) періоду нарахування. Відтак просив суд стягнути з відповідача на свою користь 10331,43грн заборгованості з орендної плати за період з листопада 2018 року (29 днів) по червень 2019 року, 1192,76грн пені за період з 13.10.2016 по 30.07.2019 та 1033,14грн штрафу.

У підготовче судове засідання 07.08.2019:

З`явились повноважні представники сторін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду не прибула, явку повноважного представника не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслала, правом на подачу письмових пояснень по суті спору в межах строку, встановленого ухвалою суду від 16.07.2019 не скористалась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дане підготовче судове засідання відкладено за клопотання відповідача на 21.08.2019. Судом за власною ініціативою продовжено строк для подачі ним відзиву на позов. Також відкладено розгляд письмових клопотань позивача від 18.07.2019 №10-09-02275 про зміну процесуального статусу третьої особи у справі та від 30.07.2019 №10-09-02355 про збільшення позовних вимог.

До початку підготовчого засідання, 21.08.2019:

Відповідачем, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) подано відзив на позовну заяву з запереченням проти задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу по орендній платі та штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення договірних зобов`язань.

Позивачем подано заяву від 20.08.2019 №10-09-02589 про збільшення позовних вимог, якою збільшено суму основного боргу на 2632,80грн, суму пені на 569,44грн та суму штрафу на 263,28грн, у зв`язку зі зміною (збільшенням) періоду нарахування. Відтак просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11643,87грн заборгованості з орендної плати за період з листопада 2018 року (29 днів) по липень 2019 року, 1397,58грн пені за період з 13.10.2016 по 20.08.2019 та 1164,39грн штрафу.

У підготовче судове засідання 21.08.2019:

З`явились повноважні представники сторін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду не прибула, повноважного представника не направила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Позивач не підтримав раніше подане клопотання від 18.07.2019 №10-09-02275 про зміну процесуального статусу третьої особи. Відтак судом у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановлено залишити без розгляду дане клопотання, про що до протоколу судового засідання внесено відповідний запис.

Оскільки представником позивача у підготовчому судовому засіданні підтримано позовні вимоги з урахуванням змісту заяв від 30.07.2019 №10-09-02355 та від 20.08.2019 №10-09-02589, суд, перевіривши повноваження особи, яка підписала дані заяви, подані в порядку статті 46 ГПК України, оплату збільшених вимог судовим збором, наявність доказів завчасного направлення цих заяв іншим учасникам справи, без виходу до нарадчої кімнати постановив прийняти збільшення вимог у частині суми основного боргу на 2632,80грн, пені на 569,44грн та штрафу на 263,28грн, про що до протоколу судового засідання внесено відповідний запис.

Враховуючи, що позивач повідомив про намір подати в порядку статей 166, 184 ГПК України письмову відповідь на відзив, а відповідач про намір подати в порядку статей 167, 184 ГПК України письмові заперечення, суд, керуючись частиною 3 статті 177 ГПК України, без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні постановив за власною ініціативою продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкласти підготовче засідання на 02.10.2019, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.

23.08.2019, на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив від 22.08.2019 №10-09-02617.

03.09.2019, на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

До початку підготовчого судового засідання, 02.10.2019:

Позивачем подано:

- письмову заяву №52-13/03-71 від 02.10.2019 про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі п. 4 частини 1 статті 231 ГПК України в частині вимоги щодо розірвання договору оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та ФОП Климішею Р.Л.

- письмову заяву №52-13/03-73 від 02.10.2019 про збільшення позовних вимог, якою збільшено суму основного боргу на 3941,30грн, суму пені на 1056,57грн та суму штрафу на 394,13грн, у зв`язку зі зміною (збільшенням) періоду нарахування.

У підготовче судове засідання 02.10.2019 прибули повноважні представники сторін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду не прибула, повноважного представника не направила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У підготовчому судовому засіданні 02.10.2019, судом, без виходу до нарадчої кімнати постановлено залишити без розгляду письмові заяви позивача від 02.10.2019 №52-13/03-71 про відмову від позову в частині вимоги щодо розірвання договору та від 02.10.2019 №52-13/03-73 про збільшення позовних вимог, оскільки їх підписано неповноважною особою.

За результатами підготовчого судового засідання 02.10.2019, суд, у відповідності до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 16.10.2019.

04.10.2019, до початку розгляду справи по суті, у відповідності до статей 46, 191 ГПК України позивач подав письмову заяву від 03.10.2019 №52-13/03-90 про часткову відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі п. 4 частини 1 статті 231 ГПК України в частині вимоги щодо розірвання договору оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та ФОП Климішею Р.Л. обґрунтовуючи її тим, що під час судового розгляду даного спору оскаржуваний правочин припинив свою дію, внаслідок закінчення строку на який його було укладено, тобто станом на 28.09.2019 (п.10.1. Договору оренди №120-16).

Також 04.10.2019, у відповідності до статті 46 ГПК України позивач подав письмову заяву від 03.10.2019 №52-13/03-89 про збільшення позовних вимог, якою збільшено суму основного боргу на 3941,30грн, суму пені на 1056,57грн та суму штрафу на 394,13грн, у зв`язку зі зміною (збільшенням) періоду нарахування.

У судове засідання 16.10.2019 з`явились повноважні представники сторін. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду не прибула, явку повноважного представника не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Судом встановлено, що подані позивачем до початку розгляду справи по суті заяви від 03.10.2019 №52-13/03-90 та №52-13/03-89 підписані повноважною особою позивача Амельченко Ю. , що діє на підставі довіреності від 20.05.2019, уповноважена представляти інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області в усіх судах України, зокрема з правом підпису заяв про відмову (в тому числі часткову) від позову, заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог тощо. Докази завчасного направлення вказаних заяв на адреси відповідача та третьої особи подані до суду в якості додатків до відповідних заяв.

За п.1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно частин 1-3 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 16.10.2019 судом роз`яснено представнику позивача правові наслідки відмови від позову в частині вимоги про розірвання договору. Наслідки відповідних процесуальних дій представнику позивача відомі та зрозумілі.

За п.4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині вимоги щодо розірвання договору оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 30.09.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та фізичною особою-підприємцем Климішею Романом Леонідовичем, оскільки заява від 03.10.2019 №52-13/03-90 подана за підписом повноважного представника позивача, не суперечать чинному законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, як наслідок в цій частині вимог провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.4 частини 1 статті 231 ГПК України.

У відповідності до п.2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Скориставшись своїми процесуальними правами, позивачем, до початку розгляду справи по суті збільшено розмір позовних вимог у частині основного боргу на 3941,30грн, пені на 1056,57грн та штрафу на 394,13грн, у зв`язку зі зміною (збільшенням) періоду нарахування, про що до суду надано скорегований розрахунок складових частин позову.

При цьому, судом враховано усні пояснення повноважного представника позивача, надані у судовому засіданні 16.10.2019, який повідомив, що в прохальній частині заяви від 03.10.2019 №52-13/03-89 було помилково вказано суму пені та штрафу, заявлених до стягнення. Так, сума пені становить 1884,71грн (замість 1295,24грн) та сума штрафу 1295,24грн (замість 1884,71грн), про що в тому числі свідчить доданий до вказаної заяви скорегований розрахунок зазначених нарахувань.

Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог від 03.10.2019 №52-13/03-89 подана до початку розгляду спору по суті, суд, перевіривши повноваження особи, яка її підписала, оплату збільшених вимог судовим збором, наявність доказів завчасного направлення такої заяви іншим учасникам справи, прийняв збільшення вимог у частині суми основного боргу на 3941,30грн, пені на 1056,57грн та штрафу на 394,13грн.

З огляду на зазначене, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача 16132,32грн, з яких: 12952,37грн заборгованість по орендній платі за період з листопада 2018 року (29 днів) по серпень 2019 року за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2016 №120-16; 1884,71грн пені за порушення строків внесення орендної плати нарахованої за період з 13.10.2016 по 02.10.2019 у відповідності до п.3.7. Договору та 1295,24грн штрафу за порушення строків оплати оренди більше ніж на 3 місяці, нарахованого у розмірі 10% від суми основного боргу у відповідності до п.3.8. Договору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача 12952,37грн заборгованості по орендній платі, 1884,71грн пені та 1295,24грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що починаючи з листопада 2018 року не використовує спірне приміщення. Пояснив, що з кінця літа 2018 року здійснює свою господарську діяльність за іншою адресою, в орендованому у фізичної особи ОСОБА_3 приміщені, на підтвердження зазначеного подав до суду належним чином завірені копії договорів оренди приватної малої архітектурної форми, датованих 01.07.2018 (строк дії по 01.07.2019) та 02.07.2019 (строк дії по 02.07.2020). Вказав, що речі та обладнання з орендованого у позивача приміщення були ним вивезені ще з середини листопада 2018 року. Ствердив, що наведені обставини позивачу відомі, оскільки він інформував останнього про те, що не має наміру продовжувати оренду спірного приміщення та просив посприяти у підготовці документів про дострокове розірвання оскаржуваного договору. Письмову заяву про дострокове розірвання Договору та акт прийому-передачі від 15.11.2018 передані ним керівнику Військторгсервісу (балансоутримувачу за Договором), який, в свою чергу, мав надати такі документи Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавцю за Договором). Звертав увагу суду, що в якості належного доказу на підтвердження припинення використання ним спірного приміщення та наявності наміру дострокового розірвання оскаржуваного правочину, до суду подана нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_4 , яка працює в орендованому у позивача приміщенні, що поряд з приміщенням, яке перебувало у користуванні відповідача за спірним Договором. Просив врахувати, що позивач неналежним чином виконує покладені на нього обов`язки щодо контролю за використанням орендованого нерухомого майна державної форми власності, яке знаходиться в його розпорядженні. Звертав увагу на сплату завдатку в розмірі 2508,21грн у рахунок орендної плати за Договором, що позивачем до цього часу йому не повернутий.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 186 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Наведена норма повністю узгоджується з приписами п.1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за якою орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Договір від 30.09.2016 оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності достроково сторонами не розривався, спірне приміщення за актом здачі-приймання з орендного користування не повернуто. Відповідно до п.3.10. Договору зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі, не меншому ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (вересень 2019 року). Таким чином, сплачений відповідачем завдаток у розмірі 2508,21грн буде враховано позивачем при остаточному перерахунку боргу в рахунок орендної плати за останній місяць оренди, вересень 2019 року, що не увійшов до періоду заявленого до стягнення, тобто виходить за межі позовних вимог, досліджуваних судом у даній справі.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов. Письмові заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог та пояснення до заяви про часткову відмову від позову, подані відповідачем у судовому засіданні 16.10.2019, судом до уваги не прийняті, враховуючи що дані документи попередньо не направлені позивачу та третій особі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Філія «Військторг» Концерну «Військторгсервіс» залучена судом до участі у справі ухвалою від 16.07.2019, процесуальними правами на подачу письмових пояснень по суті спору та на участь у судових засіданнях 07.08.2019, 21.08.2019, 02.10.2019, 16.10.2019 не скористалась, про дату, час та місце їх проведення повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Неодноразове неприбуття до суду повноважного представника третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час та місце проведення судових засідань, неподання нею письмових пояснень по суті справи не є перешкодою для вирішення наявного спору, з огляду на приписи статті 202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2016, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - РВ ФДМУ по Чернігівській області, позивач, орендодавець за Договором) та Фізичною особою-підприємцем Климішею Романом Леонідовичем (надалі - ФОП Климіша Р.Л., відповідач, орендар за Договором) укладено договір оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду, приватизації (викупу) орендарем або третіми особами державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 81,0 кв. м. першого поверху двоповерхової будівлі (реєстровий номер 33689922.36.АААЖЛБ817), розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Авіаторів, 19 (надалі - майно), що перебуває на балансі філії «Військторг» Концерну «Військторгсервіс» (надалі - балансоутримувач, третя особа без самостійних вимог у справі), вартість якого визначено згідно з висновком про вартість на 31.03.2016 і становить за незалежною оцінкою 313083,89грн. Майно передається в оренду для надання послуг з ремонту взуття (п.1.1., п.1.2. Договору).

Статтею 761 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, затвердженого головою ФДМУ від 16.07.2012, РВ ФДМУ по Чернігівській області є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління (п.1.). Одним з основних завдань регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна (п. 4.4.).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - нежитлова двоповерхова будівля літ. А1-2 загальною площею 680,8кв.м. за адресою: вул. Авіаторів, буд. 19, м. Чернігів, Чернігівська область, - є державним майном. Таким чином, позивач має право на передачу в оренду вказаний об`єкт нерухомості, до складу якого в тому числі увійшли спірні нежитлові приміщення.

Розділом 2 Договору «Умови передачі орендованого майна Орендарю» передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на позивача (п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Договору).

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в строкове оплатне користування об`єкту оренди за Договором підтверджується трьохстороннім актом від 30.09.2016, складеним за підписом орендодавця та орендаря, погодженого балансоутримувачем такого майна.

У відповідності до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2016 року 2508,21грн.

Договором від 13.01.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2016 за №120-16 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції, за якою орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року 1458,45грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначаються згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.3., п.3.4. Договору).

За п.3.6. Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, за який здійснюється платіж.

Договором від 02.04.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2016 за №120-16 пункт 3.6. Договору викладено в новій редакції, за якою орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За п.5.3. Договору на відповідача покладено обов`язок своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу.

Відповідно до п.3.11., п.10.10. Договору в разі припинення (розірвання) цього Договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Виходячи з умов п.3.9. та п.3.12. Договору сплачена сума орендної плати, що надійшла до Державного бюджету України та балансоутримувачу, в першу чергу підлягає заліку в рахунок плати минулих платежів незалежно від того, який період вказано в платіжному дорученні. В той час, як надмірно сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету та балансоутримувачу підлягає в установленому порядку заліку в рахунок штрафних санкцій та майбутніх платежів, а в разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню відповідачу.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 30 вересня 2016 року до 28 вересня 2019 року включно.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами правочину, суд встановив, що між ними виникли відносини з оренди майна, що врегульовані положеннями §5 глави 30 ГК України, §1 глави 58 ЦК України. При цьому судом враховано, що предметом спірного договору є нерухоме майно, що знаходиться у державній власності, тобто до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Частиною 3 статті 19 Закону встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За приписами статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 вказаного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, починаючи з 30.09.2016 у користуванні відповідача знаходилось нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 81,0кв.м. першого поверху двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Авіаторів, 19, на підставі договору оренди від 30.09.2016 за №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності, діючого у період з 30.09.2016 по 28.09.2019.

Доводи відповідача про припинення використання у своїй господарській діяльності орендованого у позивача приміщення ще з листопада 2018 року та про найм починаючи з липня 2018 у фізичної особи ОСОБА_3 кіоску, де він провадить свою діяльність та надає послуги з ремонту взуття, залишені судом поза увагою.

За приписами частини 1 статті 286 ГК України, що узгоджується зі змістом частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Тобто, лише факт невикористання відповідачем орендованого майна не звільняє його від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату за Договором до Державного бюджету України та балансоутримувачу у визначеному сторонами співвідношенні.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про дострокове розірвання договору оренди від 30.09.2016 №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності, за взаємною згодою сторін або у судовому порядку.

Обов`язок доведення зазначених обставин у силу вимог статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України покладено на відповідача, який у відзиві на позов та у судових засіданнях зазначав про свій намір у листопаді 2018 року достроково розірвати договір оренди від 30.09.2016 №120-16.

Однак намір відповідача достроково розірвати спірний Договір, внаслідок припинення ним користування орендованим приміщенням, мав супроводжуватись відповідними діями, обумовленими вимогами чинного законодавства та умовами Договору.

За частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до змісту частин 2-4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За п.10.3. Договору зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін

Як встановлено судом, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження звернення впродовж дії Договору оренди орендаря до орендодавця з вимогою про дострокове припинення дії спірного правочину. Заява від 08.08.2019 б/н відповідача про дострокове розірвання договору оренди починаючи з листопада 2018 року, вручена позивачу після відкриття провадження у даній господарській справі (08.08.2019), була розглянута у листі позивача від 09.08.2019 №18-09-02463, яким відмовлено у задоволенні пропозиції відповідача з огляду на відсутність правових підстав для розірвання договору оренди державного майна від 30.09.2016 №120-16 листопадом минулого року.

Виходячи з умов п.10.9.-п.10.10. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Акт приймання-передачі про повернення майна з орендного користування відповідачем до суду не подано. Доводи відповідача про складання такого акту між ним та балансоутримувачем не ґрунтуються на жодних доказах.

З огляду на зазначене, судом відхилено заперечення відповідача, як такі що не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні статей 76-79 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за період з 30.09.2016 по 15.09.2019 відповідно до умов Договору нараховано відповідачу орендну плату в сумі 43874,25грн, що складає 70% від загального розміру орендної плати за Договором, тобто з урахування співвідношення визначеного п.3.6. Договору.

При цьому, позивачем, при визначені розміру орендної плати у спірному періоді було враховано приписи пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 за № 928-VIII, за яким на 2016 рік було зупинено дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати. Зазначене узгоджується з умовами п.3.13. Договору.

Відповідач порушив умови Договору та частково розрахувався за послуги з оренди нежитлових приміщень перед орендодавцем на загальну суму 31330,38грн, з яких 408,50грн зараховано у відповідності до умов п.3.9. Договору в рахунок погашення штрафних санкцій (пені), нарахованих за порушення відповідачем граничних строків по оплаті орендної плати за Договором. Наведене підтверджується виписками ДКУ по Чернігівській області за період з 01.11.2016 по 22.11.2018 (наявні в матеріалах справи).

Заперечення відповідача в частині достовірності даних Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області по сумам часткових оплат, здійснених відповідачем в рахунок орендної плати за Договором, не ґрунтуються на жодних доказах та ним не спростовані.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент винесення рішення у справі у відповідача наявна прострочена заборгованість з орендної плати перед позивачем у сумі 12952,37грн (43874,25грн - (31330,38грн - 408,50грн)), що утворилась за користування орендованим майном у період з листопада 2018 року (29 днів) по серпень 2019 року. Так, заборгованість за листопад 2018 року (29 днів) складає 1207,94грн (оплату прострочено з 18.12.2018); за грудень 2018 року - 1273,91грн (оплату прострочено з 16.01.2019); за січень 2019 року - 1286,65грн (оплату прострочено з 16.02.2019); за лютий 2019 року - 1293,08грн (оплату прострочено з 16.03.2019); за березень 2019 року - 1304,72грн (оплату прострочено з 16.04.2019); за квітень 2019 року - 1317,77грн (оплату прострочено з 16.05.2019); за травень 2019 року - 1327грн (оплату прострочено з 18.06.2019); за червень 2019 року - 1320,36грн (оплату прострочено - 16.07.2019); за липень 2019 року - 1312,44грн (оплату прострочено -16.08.2019), за серпень 2019 року - 1308,50грн (оплату прострочено - 17.09.2019). Розмір орендної плати визначений з урахуванням співвідношення, встановленого п.3.6. Договору, та складає 70% від загального розміру орендної плати, погодженого сторонами; строки по розрахункам за користування орендованим майном визначені у відповідності до умов п.3.6. Договору, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України.

Відповідачем наведені обставини справи не спростовані, докази погашення наявної заборгованості до суду не надані.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по орендній платі перед позивачем в сумі 12952,37грн за період з листопада 2018 року (29 днів) по серпень 2019 року, суд дійшов висновку, що заявлений позов у цій частині вимог є обґрунтованим та правомірним, підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами п.3.10. Договору зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Пунктом 5.2. Договору встановлено, що протягом місяця після підписання договору орендар зобов`язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. Договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць оренди (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати Державному бюджету України та балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості відповідача по сплаті орендної плати у спірному періоді, судом встановлено, що на виконання умов п.3.10. та п.5.2. Договору відповідачем, 31.10.2016, внесено на користь позивача завдаток у розмірі 1755,75грн (70% від загальної суми), при цьому, дана сума, всупереч твердженням відповідача, вірно не врахована позивачем при визначенні розміру остаточної заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року враховуючи, що заявлений до стягнення період не включає останнього місяця оренди за Договором (вересень 2019 року), в рахунок якого внесено завдаток, що також виходить за межі позовних вимог, досліджуваних судом у даній справі.

У межах позову заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1884,71грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.10.2016 по 02.10.2019 та 1295,24грн штрафу в розмірі 10% від наявного боргу, нарахованих у відповідності до умов п.3.7. та п.3.8. Договору за порушення грошових зобов`язань за Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п.3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тобто, з огляду на зміст п.3.7. Договору сторонами погоджено інший строк нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов`язання ніж той, що передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

За умовами п.3.8. Договору в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне застосування штрафу поряд з пенею до грошового зобов`язання не є притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення двічі, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форми її сплати. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Таким чином, виходячи із принципу свободи договору, суд дійшов висновку про можливість одночасного стягнення пені та штрафу як різновидів неустойки.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті орендної плати за Договором, нарахованої за користування орендованим майном у період з 30.09.2016 по 15.09.2019, суд, перевіривши розрахунки штрафних санкцій (пені та штрафу), нарахованих у відповідності до умов п.3.7. та п.3.8. Договору, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені частково в сумі 1786,89грн за період з 13.10.2016 по 28.09.2019 та про задоволення позову в частині стягнення штрафу в повному обсязі в сумі 1295,24грн (10% від суми основного боргу).

Позовні вимоги в частині стягнення пені за заявлений позивачем період задоволені судом частково, в межах строку дії договору, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України щодо визначення початку прострочення сплати орендних платежів, що не дотримані позивачем у поданому до суду розрахунку, та за виключенням з періодів прострочення грошових зобов`язань дні фактичної сплати відповідачем наявного боргу, за які безпідставно нараховано штрафні санкції (пеню).

При ухвалені рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких у тому числі належить судовий збір.

Таким чином, беручи до уваги вимоги частини 1 статті 129 ГПК України суд вирішив покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1909,28грн.

Керуючись статтями 42, 46, 50, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 191, 202, п.4 частини 1 статті 231, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №927/547/19 в частині вимоги про розірвання договору оренди №120-16 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2016, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Фізичною особою-підприємцем Климішею Романом Леонідовичем.

2. В іншій частині позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14243893) до Фізичної особи-підприємця Климіши Романа Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Філії «Військторг» Концерну «Військторгсервіс» (вул. Довженко, буд. 45А, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ ВП 38716088) про стягнення 16132,32грн, - задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Климіши Романа Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14243893, р/р НОМЕР_2 в ДКСУ у м. Києві) - заборгованість по орендній платі в сумі 12952,37грн, пеню в сумі 1786,89грн, штраф в сумі 1295,24грн та судовий збір в сумі 1909,28грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 23.10.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко