Рішення № 85153708, 24.10.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Справа № 924/876/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вітамін 2015", м. Славута Хмельницької області

про стягнення 163990,36 грн. заборгованості за договором поставки №03/09-18р від 03.09.2018 року,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 163990,36 грн. заборгованості за договором поставки №03/09-18р від 03.09.2018 року. Свої вимоги мотивує неналежними виконанням ТОВ "Вітамін 2015" умов договору поставки в частині своєчасності та повноти оплати.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019 року позовну заяву приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позов до 13.09.2019 року.

Як вбачається із судової повістки від 27.08.2019 року, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі, надіслана на адресу відповідача, вручена останньому 20.08.2019 року.

Тобто, відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, проте, відзиву на позов не надав, причин суду не повідомив; клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.09.2018 року між приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітамін 2015" (покупець) укладено договір поставки №03/09-2018р (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця наступне: смородину, а покупець зобов`язався прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Найменування, асортимент товару визначається у видаткових накладних на товар (п. 1.2. договору).

У п. 2.1. договору передбачено, що кількість товару в заліковій вазі визначається сторонами у рахунках та видаткових накладних на товар. Якість товару відповідає вимогам ДСТУ, що діють на території України. Претензії щодо якості товару покупець пред`являє в момент його завантаження (п.п. 2.2., 2.3. договору).

Товар відвантажується партіями, за погодженим з постачальником замовленням покупця, в якому вказується дата та кількість товару, що відвантажується. Замовлення можуть передаватися по телеграфному, поштовому чи факсимільному зв`язку і не потребують в цьому випадку додаткового підтвердження їх сторонами. Замовлення на поставку товару, передані покупцем на адресу постачальника факсимільним зв`язком або через електронну пошту (sales.sad@vitagro.com.ua) мають юридичну силу (п. 2.4. договору).

Згідно п. 2.5. договору поставка товару здійснюється відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів "Інкотермс-2010": EXW - склад постачальника: с. Свіршківці, Чемеровецький район, Хмельницька область, шляхом самовивозу. Товар передається покупцю (представнику покупця) лише за пред`явлення останнім належним чином оформленої довіреності на отримання такого товару. Товар завантажується у тару покупця, або за окрему плату - у тару постачальника.

Відповідно до п. 3.1. договору орієнтовна ціна договору становить суму всіх рахунків, наданих постачальником та оплачених покупцем.

Вартість однієї тони товару зазначається в рахунку-фактурі та/або видаткових накладних (п. 3.2. договору).

Остаточна кількість товару та ціна договору встановлюється згідно видаткових накладних. Ціна на товар може змінюватись впродовж дії договору. Вартість оплаченого покупцем на підставі рахунків постачальника товару зміні не підлягає (п. 3.3. договору).

Покупець зобов`язується сплатити 100% оплату товару не пізніше 29 березня 2019 року. В будь-якому разі, загальна сума поставленого, але не оплаченого товару не повинна перевищувати 800000,00 грн. При перевищенні даної суми постачальник має право не поставляти товар до повної оплати поставленого товару покупцем. Жодні штрафні санкції до постачальника при цьому не застосовуються (п. 3.5. договору).

Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.6. договору).

У п. 9.1. договору погоджено, що він вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 28348,58 грн. (видаткова накладна №9498 від 08.10.2018 року); 31118,11 грн. (видаткова накладна №9624 від 12.10.2018 року); 27242,38 грн. (видаткова накладна №9664 від 15.10.2018 року); 29082,05 грн. (видаткова накладна №7782 від 05.09.2018 року); 26737,37 грн. (видаткова накладна №8087 від 10.09.2018 року); 44412,65 грн. (видаткова накладна №8436 від 13.09.2018 року); 30035,95 грн. (видаткова накладна №8686 від 19.09.2018 року); 27771,43 грн. (видаткова накладна №8983 від 26.09.2018 року); 29554,99 грн. (видаткова накладна №9495 від 03.10.2018 року); 28432, 75 грн. (видаткова накладна №9496 від 05.10.2018 року); 30917,71 грн. (видаткова накладна №9513 від 10.10.2018 року); 31923,72 грн. (видаткова накладна №8014 від 07.09.2018 року); 27458,81 грн. (видаткова накладна №8803 від 22.09.2018 року); 28019,93 грн. (видаткова накладна №8861 від 24.09.2018 року).

Між ПП "Аграрна компанія 2004" (покупець) та ТОВ "Вітамін 2015" (продавець) 09.04.2019 року укладено договір №Г-09/04-2019, за умовами якого продавець зобов`язався у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця вугілля кам`яне марки Г-0-13, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

10.04.2019 року між сторонами у справі підписано акт прийому-передачі вугільної продукції згідно договору №Г-09/04-2019 від 09.04.2019 року, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв у власність вугільну продукцію в кількості 132,600 тонн. на загальну суму 291719,47 грн. (видаткова накладна №27 від 10.04.2019 року).

Позивач надіслав відповідачу вимогу №143 від 17.04.2019 року, у якій просив погасити прострочену заборгованість в сумі 448435,08 грн., сплатити 3% річних та втрати від інфляції.

ПП "Аграрна компанія 2004" (сторона 1) та ТОВ "Вітамін 2015" (сторона 2) уклали 24.07.2019 року угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої сторона 1 є кредитором, а сторона 2 боржником при виконанні грошового зобов`язання за договором поставки №03/09-2018р від 03.09.2018 року в сумі 448435,08 грн., а сторона 2 є кредитором сторони 1 при конанні грошового зобов`язання за договором №Г-09/04-2019 від 09.04.2019 року на суму 291719,47 грн. Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за вказаними вище зобов`язаннями в сумі 291719,47 грн.

У п. 6 угоди зазначено, що заборгованість сторони 2 за договором поставки №03/09-2018 від 03.09.2018 року складає 156715,61 грн.

Угода підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 03.09.2018 року між сторонами укладено договір поставки №03/09-2018р, згідно умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача смородину, а відповідач - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п. 3.5. договору погоджено, що відповідач здійснює 100% оплату товару не пізніше 29 березня 2019 року.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, а також угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.07.2019 року підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки загальну суму 448435,08 грн., а з 24.07.2019 року - на суму 156715,61 грн.

Доказів сплати 156715,61 грн. боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про їх стягнення в судовому порядку. Відтак, позовна вимога про стягнення 156715,61 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 4623,27 грн. 3% річних та 2651,48 грн. втрат від інфляції.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 30.03.2019 року по 23.07.2019 року на суму боргу 448435,08 грн. та за період з 24.07.2019 року до 19.08.2019 року на суму боргу 156715,61 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених сум, судом встановлено правомірність нарахувань 3% річних за вказані періоди, тому 4623, 27 грн. 3% річних підлягає стягненню з відповідача, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні втрати за період з квітня 2019 року по липень 2019 року на суму боргу в розмірі 448435,08 грн. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку про їх нарахування в межах суми, допустимої до стягнення, тому відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 2651,48 грн. втрат від інфляції.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі та задоволення позову.

Частиною 10 статті 238 ГПК України передбачено що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З огляду на відповідне клопотання позивача, суд вважає за можливе зазначити в даному судовому рішенні про нарахування 3% річних на суму основної заборгованості з 20.08.2019 року до моменту виконання рішення за наступною формулою: С х 3 х Д : 365 :100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Встановлення такого ж порядку для нарахувань втрат від інфляції не передбачено чинним законодавством, тому відповідне клопотання позивача є безпідставним.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. В контексті зазначеного судом приймається до уваги подана позивачем заява від 16.10.2019 року, у якій останній просить покласти на відповідача лише витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Вітамін 2015", м. Славута Хмельницької області про стягнення 163990,36 грн. заборгованості за договором поставки №03/09-18р від 03.09.2018 року, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітамін 2015" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1, код 40202117) на користь приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна, 34, а, код 33007579) 156715,61 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятнадцять грн. 61 коп.) основного боргу, 4623,27 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три грн. 27 коп.) 3% річних, 2651,48 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят одна грн. 48 коп.) втрат від інфляції, 2459,86 грн. (дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 86 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання даного рішення суду, нарахувати 3% річних на суму основної заборгованості з 20.08.2019 року до моменту виконання рішення за наступною формулою: С х 3 х Д : 365 :100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.: 1, - до справи; 2, 3 - позивачу (31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна, 34а; 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1) - рек. з пов. про вручення