Рішення № 85152234, 09.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1762/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, м.Дергачі Харківської області до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків про визнання окремих положень договору недійсними за участю представників:

від позивача: Якубишин В.В., ордер ЗР №41918 від 10.12.2018

від відповідача: Комарова О.М., довіреність №01-26/5811 від 18.10.2018

ВСТАНОВИВ:

Харківський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (надалі - відповідач) про визнання недійсними підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору №553/1/140 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок Замовника від 26.04.2013, укладеного між сторонами, а також окремого положення пункту 4.2 цього Договору, а саме: визначення "До виконання п.2.2.2 Договору підключення Замовника до електромереж Власника не здійснюється".

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що спірні умови Договору №553/1/140 від 26.04.2013 передбачають безоплатну передачу у власність відповідача, який є юридичною особою приватного права, державного майна (електрообладнання), що суперечить нормам Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Положенню про порядок передачі об`єктів права державної та комунальної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007. У зв`язку з цим, позивач вважає, що спірні умови договору мають бути визнані судом недійсними на підставі ч.1 ст.203, ст.228 ЦК України та ч.1 ст.217 ГК України.

Ухвалою від 10.06.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

24 червня 2019 року від відповідача надійшов відзив, у якому він в якому він проти задоволення позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що фактично за змістом спірного договору відповідач надав можливість, а позивач здійснив проектування та переобладнання в електроустановках відповідача та будівництво нових електроустановок у власних інтересах для приєднання належної йому будівлі. При цьому ряд електроустановок відповідача було замінено на електроустановки позивача, внаслідок чого змінилася їх належність іншій особі. Однак від таких електроустановок отримували та отримують електричну енергію інші споживачі за укладеними ними з відповідачем договорами, перед якими відповідач несе зобов`язання із забезпечення належного постачання (після 01.01.2019 - надання послуги розподілу) та не може фактично це забезпечити через невиконання позивачем умов п. 2.2.2 договору. При цьому, таку можливість відповідач надав виключно з урахуванням визначеної п. 2.2.2 договору домовленості сторін, яка відновлює цілісність належних відповідачу мереж та забезпечує можливість належного постачання (розподілу) електроенергії іншим споживачам. У разі обрання позивачем (при укладенні договору чи його зміні до фактичного переобладнання) відсутності необхідності передачі за п. 2.2.2 договору майна відповідачу, останнім були б підготовлені інші технічні умови без можливості переобладнання в його мережах, однак реалізувати які, як показує практика, значно дорожче. Позивачем же обрано саме такий спосіб приєднання, що і закріплено ним при укладенні договору, його подальшому ним виконанні (проектування, здійснення будівельних робіт) та багаторазових листах, гарантійних листах тощо. Договір сторонами укладено відповідно до ст ст. 627, 628 ЦК України шляхом вільного волевиявлення, визначення його умов на розсуд сторін і погодження ними з урахуванням вимог чинного законодавства України, вимог розумності та справедливості та усіх вимог ст.203 ЦК України. Спірна умова договору не містить самостійно визначеного порядку передачі майна між сторонами, а посилається на порядок, визначений законодавством, що апріорі не може суперечити нормам законодавства, а жодною з умов спірного договору не передбачено безоплатної передачі будь-якого майна, на що, як підставу визнання недійсним п. 2.2.2 договору, посилається позивач.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 задоволено клопотання позивача, в якому він, посилаючись на те, що умови договору №553/1/140 від 26.04.2013 не породжують прав і обов`язків Харківського обласного центру зайнятості Державної служби зайнятості, просить виключити останній з кола третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Також у даному засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.07.2019.

У підготовчому засіданні 16.07.2019 судом оголошено перерву до 09.09.2019.

15 серпня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача. Зазначив, що саме у зв`язку з необхідністю дотримання вимог законодавства України при передачі майна, яке є державною власністю позивачем 15 08.2016 направлявся лист №1070 до Дергачівської міської ради з пропозицією, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", взяти у комунальну власність обладнання зовнішнього електропостачання Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Також, позивач не погодився і доводами відповідача про те, що технічні умови були підготовлені з метою економії коштів позивача, а в іншому випадку були б застосовані інші, які не передбачали б переобладнання мереж. Позивач також зауважив, що неодноразово звертався до АК "Харківобленерго" з проханням про можливість передачі обладнання з державної у комунальну власність. Окрім Харківського центру професійно-технічної освіти до Дергачівської міської ради з вищевказаного питання також зверталось АК "Харківобленерго". Таким чином відповідачу відомо про вжиття заходів Харківським центром професійно-технічної освіти з метою врегулювання питання передачі обладнання у передбачений законом спосіб. Крім того, відповідно до листа Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості №ДЦ-16-1093/02/6-12 перед Міністерством соціальної політики України було ініційовано питання передачі обладнання зовнішнього електропостачання, яке перебуває на балансі центру, однак відповіді не отримано.

06 вересня 2019 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких викладено заперечення щодо позиції позивача, наведеній у відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 представники учасників справи повідомили, що надали всі наявні у них докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також вважають, що всі питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, є вирішеними.

У зв`язку з цим, у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України за письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті розпочато 09.09.2019 після закінчення підготовчого засідання.

У судових засіданнях 09.09.2019 та 02.10.2019 судом оголошувалися перерви до 02.10.2019 та 09.10.2019, відповідно.

У судовому засіданні 09.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у відзиві та даних під час розгляду справи письмових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 09.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

26 квітня 2013 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (в подальшому найменування змінено на Акціонерне товариство "Харківобленерго"), як власником, та Харківським центром професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, як замовником, укладено договір №553/1/140 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника (надалі - Договір), за умовами якого замовник виконує в повному обсязі вимоги технічних умов (ТУ) №12-54-Дергачі-с/140 від 08.02.2013 на підключення власних електроустановок до електромереж власника в термін до 26.04.2015 на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення, вимог пункту 2.2 (з підпунктами) цього договору, укладення замовником договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених правилами користування електричною енергією, договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання і інших, передбачених цим договором вимог.

Технічні умови приєднання до електричної мережі є невід`ємним додатком до цього договору (пункт 1.3 Договору).

Для забезпечення належного підключення в АК "Харківобленерго" отримано технічні умови №12-54-Дергачи-с/140 від 08.02.2013. Згідно технічних умов система електропостачання складається з І та II черги загальною потужністю 813кВт. Улаштування системи зовнішнього електропостачання передбачає заміну окремого обладнання в діючій трансформаторній підстанції, встановлення нової комплектної трансформаторної підстанції, та будівництво нової ТП. Крім того, передбачена реконструкція повітряної лінії ПЛ-10 кВ "Дергачівська" та реконструкція силової підстанції ПС-35 кВ "Дергачі-с". Отже, у відповідності до технічних умов збудовані та реконструйовані об`єкти є невід`ємною частиною вже існуючих мереж.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору замовник зобов`язаний до підключення замовник зобов`язаний усі об`єкти, які будуються, встановлюються згідно з ТУ від точки приєднання до межі балансової належності (п.1.4. цього договору), в т.ч. будівлі та приміщення, в яких розміщене таке енергетичне обладнання, передати у власність власника з дотриманням вимог, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 4.2 Договору замовник несе відповідальність за своєчасне, повне та належне виконання вимог технічних умов №12-54-Дергачі-с/140 від 08.02.2013 та п.2.2. (з підпунктами) цього договору, розроблення проектної документації, своєчасне узгодження цієї проектної документації з власником та усіма зацікавленими сторонами. До виконання п.2.2.2. договору підключення замовника до електричних мереж власника не здійснюється.

Як зазначає позивач у позові, наприкінці 2013 року позивачем завершено роботи І та II черги, передбачені ТУ, в тому числі реконструкцію повітряної лінії ПЛ-10 кВ та силової підстанції ПС-35кВ. Відповідно до ТУ №12-54-Дергачи-с/140 від 08.02.2013 в повній мірі виконано вимоги до електромереж основного живлення:

I черга

- в ЗТП №530 встановлено силовий трансформатор потужністю 400 кВА;

- встановлено на місці існуючої ЗТП № НОМЕР_1 нову КТП №370 з трансформатором потужністю 400 кВА;

- споруджено необхідну кількість ЛЕП-0,4 кВ, від РУ -0,4 кВ ЗТП №530та КТПМ №370 до ввідно-розподільчих пристроїв об`єктів;

- живлення існуючих споживачів ХЦПТО Державної служби зайнятості від КТП №370 та ЗТП №67 демонтовано;

- застосовано технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та потужності більше дозволеної, з установкою їх в вводно-облікових шафах (ВОШ) після кожного приладу обліку;

II черга

- встановлено в комірці 10 кВ № 12 (ввод №2) ПС "Дергачи-с" вакуумний вимикач;

- споруджено необхідну кількість ЛЕП-0,4 кВ від РУ-0,кВ КТПМ №370 до ввідно-розподільчих пристроїв (ВРП) об`єктів;

- встановлено та налагоджено на території центру зайнятості ТП-10/0,4 кВ;

- живлення нової ТП виконано відгалуженням від ПЛ-ЮкВ "Дергачевский", ПС 35/10 кВ "Дергачи-с";

- застосовано технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та потужності більше дозволеної, з установкою їх в вводно-обліковій шафі (ВОШ) абонента після приладу обліку.

Відповідачем виконання вищевказаних робіт не заперечується.

Виконавши вимоги технічних умов, у 2014 році позивач звернувся до АК "Харківобленерго" з проханням надати довідку про повне виконання ТУ№12-54-Дергачі-с/140 від 08.02.2013 та дозвіл на отримання повної електричної потужності 813 кВт для живлення майнового комплексу.

У зв`язку з виконанням Технічних умов №12-54-Дергачі-с/140 від 08.02.2013 відповідач дозволив підключення електрообладнання І та II черги Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості до електромереж компанії.

Вказане підтверджується рішеннями АК "Харківобленерго" №01-35-Дергачі-с/3147 від 16.09.2014 - І черга та № 01-25-Дергачі-с/3346 від 03.10.2014 - II черга.

В той же час, посилаючись на невиконання п.2.2.2 Договору, відповідач відмовив у видачі довідки і надав дозвіл лише на тимчасове підключення будівлі центру професійно-технічної освіти до електромереж компанії до 26.04.2016 (включно). Вказане також засвідчено додатковою угодою №1 від 24.04.2015 до Договору.

Як зазначає позивач у позові, встановлення обладнання та прокладення ліній електропередач здійснювалось за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яке є державним майном.

Суд зауважує, що докази на підтвердження вказаної обставини та щодо належності даного майна до державної власності в матеріалах справи відсутні.

Строк дії Договору неодноразово продовжувався додатковими угодами №2 від 22.03.2015, №3 від 12.04.2017 та №4 від 29.12.2017. Згідно останньої додаткової угоди №4 від 29.12.2017, укладеної між Харківським центром професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості та АТ "Харківобленерго" термін дії Договору та Технічних умов № 12-54-Дергачи-с/140 від 08.02.2013 продовжено до 31.12.2018 включно.

17 січня 2019 року Харківський обласний центр зайнятості направив АТ "Харківобленерго" лист за №12-317/19, в якому просив продовжити термін дії договору та виклав пропозицію внести зміни до Договору шляхом виключення п.2.2.2.

АТ "Харківобленерго" своїм листом від 28.01.2019 №10-46/1030 фактично відмовив у продовженні терміну дії договору та залишив без реагування пропозицію внесення змін до договору шляхом виключення п.2.2.2.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив визнати недійсними підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору, а також окремого положення пункту 4.2 цього Договору, а саме: визначення "До виконання п.2.2.2 Договору підключення Замовника до електромереж Власника не здійснюється".

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що спірні умови Договору передбачають безоплатну передачу у власність відповідача, який є юридичною особою приватного права, державного майна (електрообладнання), що суперечить нормам Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Положенню про порядок передачі об`єктів права державної та комунальної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007. У зв`язку з цим, позивач вважає, що спірні умови договору мають бути визнані судом недійсними на підставі ч.1 ст.203, ст.228 ЦК України та ч.1 ст.217 ГК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Статтею 207 ГК України (в редакції чинній на момент укладення Договору) було визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Частиною 1 ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частики правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Обґрунтовуючи невідповідність спірних умов Договору вищенаведеним нормам, позивач зазначає наступне.

Законом України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктами управління, визначеними цим законом, відчуження та списання об`єктів державної власності.

Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Положення про порядок передачі об`єктів права державної та комунальної власності, яке затверджене Постановою КМУ від 21.09.1998 №1482 та Порядок відчуження об`єктів державної власності, що затверджено Постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, регулюють порядок безоплатної передачі об`єктів державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. Фонду державного майна до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, у комунальну власність; відчуження об`єктів державної власності здійснюється шляхом його продажу на аукціоні, який проводиться організатором аукціону.

Вказаними актами законодавства не передбачено безоплатну передачу державного майна у власність юридичних осіб приватного права, а тому у позивача відсутні повноваження щодо передачі зазначеного у договорі майна відповідачу.

За таких обставин, на думку позивача, спірні положення Договору щодо передачі встановленого обладнання згідно Технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок юридичних осіб та фізичних осіб №12-54-Дергачи-с/140 від 08.02.2013 у власність відповідача є таким, що суперечать законодавству та спрямований на заволодіння державним майном.

Суд не погоджується з даними доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим Постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, визначено, що він визначає механізм та способи відчуження об`єктів державної власності.

Зокрема, об`єктами державної власності в розумінні даного Порядку є - матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами). А відчуженням майна - передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.

Між тим, як зазначалося вище, позивачем не надано суду доказів того, що електрообладнання, передбачене пунктом 2.2.2 Договору, було встановлене за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Не надано і доказів того, що дане майно належить до державної власності та закріплено за ним на праві господарського відання або праві оперативного управління.

У справі відсутні також відповідні картки обліку основних засобів, які мають бути заведені щодо відповідного електрообладнання, яке відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, належить до основних засобів та підлягає бухгалтерському обліку.

Позивач зазначає у позові, що згідно Статуту Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, затвердженого наказом Харківського обласного центру зайнятості, позивач є державним закладом професійно-технічної освіти підпорядкованим Харківському обласному центру зайнятості (Засновник) та належить до сфери управління Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Міністерства соціальної політики України.

Проте, даний Статут до матеріалів справи також не наданий.

За таких обставин, суд вважає недоведеними належними доказами твердження позивача про те, що електрообладнання, яке було створене на виконання умов Договору та технічних умов є об`єктом державної власності та на нього поширюються норми Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Положенню про порядок передачі об`єктів права державної та комунальної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилаючись на норму статті 207 ГК України (в редакції чинній на момент укладення Договору) та статті 228 ЦК України позивач має довести, що спірні умови Договору були включені до нього саме з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, та були спрямовані саме на незаконне заволодіння державним майном.

Проте відповідні докази наявності такої мети в діях сторін Договору в матеріалах справи також відсутні.

Фактично, виконання позивачем обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.2 Догвоору, є передумовою для досягнення мети Договору - здійснення приєднання та підключення до електричних мереж відповідача, а тому спірні умови Догвоору не може вважатися такими, що завідомо суперечать інтересам держави та/або спрямовані на незаконне заволодіння державним майном.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (62303, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, вул.Наукова, буд.1, код 35993839) до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.149, код 00131954) про визнання недійсними підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору №553/1/140 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок Замовника від 26.04.2013, а також окремого положення пункту 4.2 цього Договору, а саме: визначення "До виконання п.2.2.2 Договору підключення Замовника до електромереж Власника не здійснюється" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" жовтня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай