Рішення № 85150721, 21.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1643/19

За позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства “Синерджі Консалтинг”, м. Львів

про стягнення 132 269, 40 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Трофимчук О. В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Приватного підприємства “Синерджі Консалтинг” про стягнення 90 615, 60 грн заборгованості, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Ухвалою суду від 19.08.2019 було відкрито провадження у справі № 914/1643/19 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 16.09.2019.

Представник позивача 27.08.2019 через канцелярію суду подав заяву про зміну та збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 125 659, 64 грн, 2 800, 20 - пені, 2 535, 69 грн - інфляційних нарахувань, 1 273, 87 грн - 3 % річних, яку суд прийняв до розгляду.

У зв`язку із неявкою представника відповідача в судове засідання 16.09.2019, відповідною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 07.10.2019.

Представник позивача у судове засідання 07.10.2019 з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: оригінал платіжного доручення про доплату судового збору від 18.09.2019 № 16646 на суму 63, 04 грн, у зв`язку із поданнями заяви про збільшення та зміну розміру позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання 07.10.2019 з`явився, через канцелярію суду подав заяву про заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 07.10.2019 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відкладено розгляд справи на 21.10.2019.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2019 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав. Однак, через канцелярію суду 18.10.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що така не містить відомостей, передбачених ст. 162 ГПК України, зокрема щодо:

- реєстраційного номера облікової картки платника податків представника позивача;

- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Клопотанням від 21.10.2019 представник відповідача повідомив про неможливість забезпечити явку в судове засідання та просив розглядати клопотання про залишення позовної заяви без руху за його відсутності.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без руху, дослідивши позовну заяву у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав, про які зазначає представник відповідача, для залишення позовної заяви без руху.

Так, відповідно до положень ст. 162 ГПК України, обов`язок щодо зазначення у позовній заяві реєстраційного номера облікової картки платника податків встановлено для фізичних осіб які є стороною чи учасником справи, однак нормами ГПК України не передбачено обов`язку зазначення такої інформації у позовній заяві щодо представника сторони. Із приписів п. 6 та п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України вбачається, що відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви зазначаються у позовній заяві за умови якщо такі заходи вчинялися, а відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору зазначаються у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, що не мало місця у даному спорі. Також, суд зауважує, що представником позивача у позовній заяві вказано суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, в розмірі сплаченого ним судового збору на суму 1 921, 00 грн.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для залишення позовної заяви у даній справі без руху, у зв`язку із чим дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 21.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Синерджі Консалтинг” про стягнення 132 269, 40 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.08.2018 № 6169/Ф, за умовами якого теплопостачальна організація (позивач) взяв на себе зобов`язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 6.3. вказаного договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконував свого обов`язку щодо оплати наданої йому послуги з теплопостачання, у зв`язку із чим заборгував позивачу 125 659, 64 грн за період з 01.11.2018 по 30.06.2019.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 125 659, 64 грн заборгованості та нарахованих на суму боргу 2 800, 20 грн – пені, 2 535, 69 грн – інфляційних втрат та 1 273, 87 грн – 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи встановлені судом.

Між ЛМКП “Львівтеплоенерго” (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством “Синерджі Консалтинг” (споживач) 21.08.2018 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 6169/Ф (надалі – договір), відповідно до умов п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору, споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

За умовами пунктів 6.1., 6.2., 6.3. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Приписами п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 10.1. договору, такий набирає чинності з 01.08.2018 та діє до 01.10.2019. Відповідно до п. 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання договірних зобов`язань позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що не заперечується сторонами.

Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в гарячій воді в опалювальний сезон 2018/2019р.р., у приміщенні відповідача за адресою: вул. Наукова, буд. АДРЕСА_1 , підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 15.11.2018 (який міститься в матеріалах справи).

За результатами наданих відповідачу послуг з теплопостачання позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за теплову енергію та теплове навантаження у період з листопада 2018 року по червень 2019 року включно. Докази отримання відповідачем рахунків містяться в матеріалах справи.

В результаті неповної та несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, відповідач за період з 01.11.2018 по 30.06.2019 заборгував позивачу 125 659, 64 грн. У зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 125 659, 64 грн заборгованості та нарахованих на суму боргу 2 800, 20 грн – пені, 2 535, 69 грн – інфляційних втрат та 1 273, 87 грн – 3 % річних.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву не подав, позовні вимоги не спростував, доказів сплати заборгованості не представив.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку проте, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 125 659, 64 грн є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

На підставі зазначених у п. 7.2.3. договору умов, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за теплову енергію, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 800, 20 грн за період з 16.03.2019 по 30.06.2019.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума пені в розмірі 2 800, 20 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

З приводу стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 1 273, 87 грн, які нараховані за період з 16.12.2018 по 15.06.2019 та інфляційні втрати в розмірі 2 535, 69 грн - за період з 01.01.2019 по 30.06.2019. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначених сум.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Синерджі Консалтинг” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, код ЄДРПОУ 36027357) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1, код ЄДРПОУ 05506460):

- 125 659, 64 грн – основного боргу;

- 2 800, 20 грн – пені;

- 2 535, 69 грн – інфляційних втрат;

- 1 273, 87 грн – 3 % річних;

- 1 984, 04 грн - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.10.2019.

Суддя Манюк П.Т.