Рішення № 85150204, 18.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2019Справа № 910/17048/17

За позовомПублічного акціонерного товариства «Сбербанк»до1. Дочірнього підприємства «Край Проперті» 2. Приватного акціонерного товариства «Універсам № 16»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача 11. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Прометей»простягнення 44 371 014, 76 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 1 159 188 722, 84 грн., а також 445 927 447, 65 грн. пені, що разом становить 1 605 116 170, 49 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Дацьків А.І., Разумов М.А.від відповідача 1:Лошаков Д.С., Козаченко Т.А., Крохмальова Я.Е.від відповідача 2:не з`явивсявід третьої особи 1:Липівська О.А.від третьої особи 2:не з`явивсявід третьої особи 3:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (надалі - ПАТ «Сбербанк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Край Проперті» (надалі - ДП «Край Проперті») та Приватного акціонерного товариства «Універсам № 16» (надалі - ПАТ «Універсам № 16») про стягнення заборгованості.

Зокрема, зі змісту позовних вимог вбачається, що ПАТ «Сбербанк» просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 67 586 590,25 дол. США за двома кредитними договорами:

1) договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, укладеним між ПАТ «Сбербанк» та відповідачем-1, у сумі 61 193 596,87 доларів США, з яких: заборгованість за кредитною лінією у сумі 50 167 000,00 доларів США; проценти у сумі 10 901 770,52 доларів США; комісії у сумі 124 826,35 доларів США;

2) договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, укладеним між ПАТ «Сбербанк» та відповідачем-1, у сумі 6 392 993,38 доларів США, з яких: заборгованість за кредитною лінією у сумі 5 000 000,00 доларів США; проценти у сумі 1 392 993,38 доларів США.

Вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами з відповідача-2 ґрунтуються на укладеному між ПАТ «Сбербанк» та ПАТ «Універсам №16» договорі поруки від 22.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

20.04.2018 представником відповідача-1 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому ДП «Край Проперті» проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що зазначені у позовній заяві суми до стягнення не відповідають дійсності, а позовні вимоги є незаконними та безпідставними. Так, у вказаному відзиві відповідач-1 зазначає про те, що частина заборгованості за кредитним договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 вже була стягнута з ДП «Край Проперті» згідно рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/16205/17, а також про те, що позивач реалізував своє право на звернення стягнення на предмети іпотеки, передані в забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами, в позасудовому порядку. На думку відповідача-1, за рахунок вартості об`єктів нерухомого майна, на які банк звернув стягнення, позивач повністю погасив заборгованість відповідача-1 за кредитними договорами.

20.04.2018 представником ПАТ «Сбербанк» до канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що кредитна заборгованість відповідача-1 була зменшена за рахунок прийняття іпотечного майна у власність банку у позасудовому порядку, а також набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/16205/17 про стягнення з ДП «Край Проперті» на користь ПАТ «Сбербанк» заборгованості у розмірі 100 000,00 дол. США за договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011. З урахуванням викладеного, позивач у поданій заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 у розмірі 44 371 014, 76 дол. США, а також 445 927 447, 65 грн. пені.

Вказана заява була прийнята судом для подальшого розгляду, а розгляд справи з 17.05.2018 відбувався з урахуванням нової ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Прометей» в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, а підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 призначено у справі комплексну економічну та будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/17048/17 залишено без змін.

25.04.2019 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №24439/18-43/24440/18-42 від 18.04.2019 про залишення ухвали суду без виконання у зв`язку з відсутністю попередньої оплати за проведення судової експертизи, обов`язок здійснення чого був покладений на ДП «Край Проперті».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 задоволено заяву ПАТ «Сбербанк» про відвід судді Головіної К.І. від розгляду справи №910/17048/17, матеріали справи передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019 справу №910/17048/17 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено підготовче засідання на 08.07.2019.

В судовому засіданні 08.07.2019 представником відповідача-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта за наслідками проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/17048/17.

Судом в підготовчому засіданні 19.08.2019 в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

При цьому, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як було встановлено судом, судова експертиза у даній справі була призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018.

Вказана експертиза призначалася за клопотанням представника відповідача-1 від 13.06.2018, в якому було викладено перелік питань, які на думку заявника мають бути поставлені перед експертом, а також вказано про гарантування оплати проведення вказаної експертизи.

25.04.2019 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №24439/18-43/24440/18-42 від 18.04.2019 про залишення ухвали суду без виконання.

Як встановлено експертною установою, 20.11.2018 на адресу суду та сторонам у справі було направлено лист, яким, в тому числі, експерт просив забезпечити попередню оплату такої експертизи.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю у період з 20.11.2018 по 18.04.2019 попередньої оплати вартості експертизи, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/17048/17 залишено без виконання.

Відповідач-1 вказує, що невиконання ним вимог ухвали в частині попередньої оплати вартості експертизи було зумовлено тяжким фінансовим становищем підприємства, а також накладеним на його рахунки арештом в межах виконавчого провадження.

При цьому, 03.06.2019 (тобто, вже після повернення матеріалів справи №910/17048/17 до Господарського суду міста Києва та поновлення провадження у справі) представником ДП «Край Проперті» надано докази здійснення оплати вартості експертизи третьою особою-1 за договором доручення від 31.05.2019.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом враховано, що заявляючи клопотання про призначення у справі судової експертизи, ДП «Край Проперті» гарантувало здійснення попередньої її оплати, і такий обов`язок на нього був покладений ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018.

При цьому, як на момент перебування справи в експертній установі, так і на момент поновлення провадження у даній справі, відповідачем-1 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості вчасного виконання ним зобов`язання зі здійснення попередньої оплати вартості експертизи.

Накладений арешт на грошові кошти ДП «Край Проперті» в межах виконавчого провадження ВП№57108121 не може бути підставою для звільнення такої особи від обов`язку виконання попередньої оплати вартості експертизи, оскільки такою постановою накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення за виконавчим документом (наказом №910/16205/17 від 03.04.2018), проте не свідчить про відсутність інших грошових коштів, за рахунок яких відповідач-1 міг би виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2018.

Більш того, відповідачем-1 не доведено суду неможливість укладення з ТОВ «Сіті-Стейт» відповідного договору доручення та сплати останнім вартості експертизи до моменту залишення експертною установою ухвали суду від 05.07.2018 без виконання.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що «розумний строк» провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника.

Судом враховано, що з моменту призначення у даній справі судової експертизи та до моменту повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва (25.04.2019) сплинуло більш як пів року, а проведення такої експертизи навіть не починалось саме з вини заявника.

З урахуванням викладеного, повторне зупинення провадження у справі для виконання ухвали суду від 05.07.2018 та направлення матеріалів до Київського інституту судових експертиз спричинило б суттєве затягування судового процесу та призвело б порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

11.07.2019 представником ДП «Край Проперті» до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та вказує на безпідставне нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, а також застосування змінюваної процентної ставки за відсутності попереджень позичальника. Також відповідач-1 у відзиві зазначає про безпідставність заявлених вимог після звернення стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку, які в силу ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є припиненими.

19.08.2019 представником позивача було подано до канцелярії суду клопотання про витребування у відповідача-1 контр-розрахунку заборгованості, доказів погашення актуальної заборгованості, а також доказів на підтвердження своїх заперечень щодо вартості об`єктів іпотеки, на які банком було звернено стягнення.

Судом в задоволенні даного клопотання було відмовлено з огляду на те, що, по-перше, заявником не було дотримано вимоги ст. 81 Господарського процесуального кодексу України в частині надання доказів самостійного звернення до відповідача-1 для отримання запитуваної інформації, а, по-друге, подання перелічених доказів (контр-розрахунку, доказів на підтвердження власних позицій тощо) є правом, а не обов`язком учасника судового процесу.

Також 19.08.2019 представником позивача подано до суду клопотання про витребування від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз інформації про повернення грошових коштів, сплачених за проведення експертного дослідження у справі №910/17048/17, яке не розглядалося судом з огляду на його відкликання заявником в судовому засіданні 19.08.2019.

В підготовчому судовому засіданні 19.08.2019 судом оголошено перерву на 04.09.2019 у зв`язку з заявленим представником позивача відводом судді Босого В.П. від розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 в задоволенні заяви ПАТ «Сбербанк» про відвід судді Босого В.П. від розгляду даної справи відмовлено.

03.09.2019 представником ДП «Край Проперті» подано до канцелярії суду клопотання про призначення у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, проведення якої необхідно доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертизи з метою підтвердження розміру заборгованості ДП «Край Проперті» перед ПАТ «Сбербанк» за кредитним договорами та встановлення ринкової вартості нерухомого майна, на яке позивачем було звернуто стягнення в позасудовому порядку.

В підготовчому судовому засіданні 09.09.2019 судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про призначення судової експертизи з огляду на таке.

За змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов`язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про призначення у справі судової експертизи судом було встановлено, що за своїм змістом та переліком запропонованих питань таке клопотання фактично дублює раніше подане клопотання ДП «Край Проперті», за наслідками розгляду якого судом вже призначалася судова експертиза, і провадження у справі зупинялося до отримання висновку експерта.

При цьому, саме внаслідок неналежного виконання заявником свого обов`язку зі здійснення попередньої оплати вартості призначеної експертизи, ухвала суду від 05.07.2018 була залишена без виконання, а розгляд справи не проводився протягом більш як пів року.

В даному ж випадку, у поданому представником ДП «Край Проперті» клопотанні знову ж таки гарантується здійснення попередньої оплати вартості судової експертизи, що, з урахуванням встановлених обставин, оцінюється судом критично.

Більш того, в поданому до канцелярії суду 11.07.2019 відзиві на позовну заяву представник ДП «Край Проперті» взагалі заперечує існування у нього будь-яких грошових зобов`язань перед ПАТ «Сбербанк» внаслідок реалізації останнім права на позасудове звернення стягнення на предмети іпотеки, що нівелює твердження про правильність або неправильність обрахування ПАТ «Сбербанк» заборгованості за кредитними договорами.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що заявлення відповідачем-1 клопотання про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі може свідчити про намагання такого учасника судового процесу затягнути розгляд даної справи, що є неприпустимим з огляду на приписи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України протягом розгляду даної справи відповідач-1 не був позбавлений можливості подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, проте не скористався даним правом.

З огляду на наведене, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про призначення судової експертизи.

В підготовчому засіданні 09.09.2019 судом оголошено перерву на 16.09.2019 у зв`язку з поданням ДП «Край Проперті» заяви про відвід від розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 в задоволенні заяви ДП «Край проперті» про відвід судді Босого В.П. від розгляду даної справи відмовлено.

В підготовчому засіданні 16.09.2019 судом оголошено перерву на 18.09.2019 у зв`язку з поданням ТОВ «Сіті-Стейт» заяви про відвід від розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 в задоволенні заяви ТОВ «Сіті-Стейт» про відвід судді Босого В.П. від розгляду даної справи відмовлено.

02.10.2019 представником ТОВ «Сіті-Стейт» в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Розглянувши подане клопотання в підготовчому засіданні 02.10.2019, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Сіті-Стейт» скористалося наданим йому правом та подало апеляційну скаргу на ухвалу Господраського суду міста Києва від 18.09.2019 про відмову у забезпеченні доказів у даній справі.

При цьому, на виконання п. 17.10 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, судом були підготовлені та направлені матеріали оскарження такої ухвали до суду апеляційної інстанції.

В той же час, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подане представником ТОВ «Сіті-Стейт» клопотання про зупинення провадження у даній справі взагалі не містить обґрунтувань чому саме розгляд даної справи має бути зупинений до перегляду ухвали суду від 18.09.2019, тобто в чому саме полягає об`єктивна неможливість, яка встановлена приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, станом на момент заявлення даного клопотання в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сіті-Стейт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання ТОВ «Сіті-Стейт» про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2019 (з урахуванням виправленої ухвалою суду від 10.09.2019 описки).

Подане в судовому засіданні 09.10.2019 клопотання про відкладення розгляд справи було задоволено, розгляд справи по суті відкладено на 16.10.2019.

В судовому засіданні представниками ДП «Край Проперті» були подані 2 заяви про відвід судді Босого В.П. від розгляду даної справи, які ухвалами суду від 16.10.2019 повернуті без розгляду, оскільки подання даних відводів було визнано судом зловживанням заявником наданими Господарським процесуальним кодексом України правами.

Судове засідання по суті 16.10.2019 було відкладено на 18.10.2019 у зв`язку з необхідністю надання представником позивача оригіналів доказів, доданих до позовної заяви.

В судове засідання представники позивача з`явилися, надали на виконання вимог суду оригінали доказів та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідача-1 в судове засідання зявилися, надали пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.

В судовому засіданні 18.10.2019 представником відповідача-1 було заявлено клопотання про розгляд раніше поданого клопотання про витребування доказів.

Судом встановлено, що 13.06.2018 представником ДП «Край Проперті» було подано до канцелярії суду клопотання про витребування у ПАТ «Сбербанк» доказів, а саме звітів про оцінку нерухомого майна, на яке останнім було звернуто стягнення у позасудовому порядку.

В той же час, після зміни складу суду у даній справі та до моменту закриття підготовчого провадження, представниками відповідача-1 дане клопотання не було оголошено або підтримано, а присутні в судовому засідання 02.10.2019 представники відповідача-1 повідомили, що в підготовчому засіданні вирішено всі питання, а сторони подали всі наявні в них докази, заяви, клопотання, та зазначили про можливість закриття підготовчого провадження, таке клопотання судом не розглядалося.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про необхідність відмови представнику ДП «Край Проперті» в задоволенні клопотання про розгляд раніше поданого клопотання про витребування доказів.

Також в судовому засіданні 18.10.2019 представником відповідача-1 було подано нове клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування у ПАТ «Сбербанк» звітів про оцінку майна від 18.12.2017.

Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на те, що заявником не було доведено неможливості самостійного звернення до позивача для отримання запитуваної інформації на стадії підготовчого провадження у даній справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлявся належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Більш того, на офіційному сайті судової влади України 16.10.2019 судом було розміщено повідомлення для учасників судової справи №910/17048/17 про виклик в судове засідання 18.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи-1 в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

В судове засідання 18.10.2019 представники третіх осіб 2 та 3, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 07.10.2019 судом проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» (Банк) та ДП «Край Проперті» (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 119-В /11/55/КЛ (надалі - Договір №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені у ст. 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016 ліміт кредитної лінії складає 51 167 000,00 доларів США.

Останній день повернення кредитної лінії - 31.03.2017 (п. 1.4 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016).

Зі змісту п. 2.1 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016 вбачається, що належне виконання позичальником зобов`язань по цьому договору забезпечується: заставою обладнання ТРЦ «Магелан», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП «Край Проперті»; іпотекою нежитлової будівлі, нежилого будинку - громадського центру з об`єктами (літ. «А»), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП «Край Проперті»; заставою майнових прав на поставку товарів по контракту №27-с від 25.07.2011, укладеному між ДП «Край Проперті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»; майновими правами на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, які укладені або будуть укладені в майбутньому, причому обсяг переданих в заставу майнових прав на орендні платежі повинен становити не менше 70% від загального об`єму щомісячних орендних платежів, що здійснюються на користь ДП «Край Проперті»; іпотекою нерухомості, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; заставою обладнання, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Славутський район, м. Волочиськ, вул. Копачевська (Примакова), 3, що належить Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт»; іпотекою нерухомості, офісних приміщень та підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітістейсервіс»; порукою Приватного акціонерного товариства «Універсам №16» на повний розмір зобов`язань позичальника по кредитному договору.

Пунктом 1.3 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 передбачено, що починаючи з другого року кредитування діє змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, починаючи з другого року кредитування, визначається як сума погодженого сторонами індексу - «базова процентна ставка» та маржі банку і розраховується за наступною формулою: R = Базова процентна ставка + М, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; базова процентна ставка - це погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру індикативної процентної ставки; маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність за цим договором.

Згідно з п. 9.3 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів, тощо), якщо інше не передбачено договором, здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка позичальника на мультивалютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий банком, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У розділі 10 договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції в редакції договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 контрагентами визначено умови відповідальності сторін договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору (п. 11.3 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011).

Крім того, 22.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» (банк) та ДП «Край Проперті» (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ (надалі - Договір №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011), відповідно до п.1.1 якого (в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015) банк відкриває позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США та надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п.1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та виконати інші умови цього договору.

Пунктом 1.2 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 визначено, що ліміт кредитної лінії складає 5 000 000,00 дол. США. З 22.12.2015 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 22-го числа календарного місяця на 500 000,00 дол. США. Останній платіж здійснюється не пізніше 21.09.2016 в розмірі 500 000,00 дол. США.

Згідно з п. 1.3 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 починаючи з другого року кредитування, діє змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, починаючи з другого року кредитування, визначається як сума погодженого сторонами індексу - «базова процентна ставка» та маржі банку та розраховується за наступною формулою: R = Базова процентна ставка + М, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; базова процентна ставка - це погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру індикативної процентної ставки; маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність за цим договором.

За змістом п. 2.1 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 23.12.2016 належне виконання позичальником зобов`язань по цьому договору забезпечується: заставою обладнання ТРЦ «Магелан», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП «Край Проперті»; іпотекою нежитлової будівлі, нежилого будинку - громадського центру з об`єктами (літ. «А»), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП «Край Проперті»; заставою майнових прав на поставку товарів по контракту №27-с від 25.07.2011, укладеному між ДП «Край Проперті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»; майновими правами на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, які укладені або будуть укладені в майбутньому, причому обсяг переданих в заставу майнових прав на орендні платежі повинен становити не менше 70% від загального об`єму щомісячних орендних платежів, що здійснюються на користь ДП «Край Проперті»; іпотекою нерухомості, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; заставою обладнання, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Славутський район, м. Волочиськ, вул. Копачевська (Примакова), 3, що належить Приватному підприємству «Консалтингова фірма «Прометей»; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт»; іпотекою нерухомості, офісних приміщень та підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітістейсервіс»; порукою Приватного акціонерного товариства «Універсам №16» на повний розмір зобов`язань позичальника по кредитному договору.

Згідно п. 9.3 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів, тощо), якщо інше не передбачено договором, здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка позичальника на мультивалютний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий банком, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У розділі 10 договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 контрагентами визначено умови відповідальності сторін договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору (п. 11.3 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011).

На виконання умов вказаних договорів позивачем надавалися відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування їх на рахунок ДП «Край Проперті», що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з рахунку позичальника. В свою чергу, ДП «Край Пероперті» неналежним чином виконало грошове зобов`язання з повернення кредитних коштів та своєчасної сплати процентів.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44 371 014,76 дол. США та 445 927 447,65 грн., що утворилася за кредитними договорами, зокрема:

- за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 38 619 193,36 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 1 556 689,07 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості у розмірі 353 215 395,44 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 48 547 659,94 грн., пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 1 865 588,72 грн.;

- за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 4 029 580,87 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 165 551,46 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією у розмірі 35 952 477,16 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 6 345 326,39 грн.

Позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовані укладеним 22.09.2015 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» (кредитор) та ПАТ «Універсам « 16» (поручитель) договором поруки, відповідно до п. 2.4 якого поручитель відповідно до цього договору приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання основного договору 1 (Договір №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011) та/або основного договору 2 (№120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011) за боржника (ДП «Край Проперті»), а також за будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника.

Договори №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 є кредитними договорами, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи (банківські виписки з рахунку ДП «Край Проперті») підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договорами та надання відповідачу-1 кредиту шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Сторони в Договорах №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 погодили розмір процентів за користування кредитом, на підставі якого позивачем було обраховано суму заборгованості по сплаті процентів. При цьому, в умови обох договорів сторонами було включено, що починаючи з другого року кредитування, діє змінювана процентна ставка.

Щодо заявленого розміру позовних вимог суд відзначає наступне.

Звертаючи із даною позовною заявою до суду, Банком було заявлено про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами у розмірі 67 586 590,25 дол. США, а саме: за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 61 193 596,87 доларів США, з яких: заборгованість за кредитною лінією у сумі 50 167 000,00 доларів США, проценти у сумі 10 901 770,52 доларів США, комісії у сумі 124 826,35 доларів США; за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 6 392 993,38 доларів США, з яких: заборгованість за кредитною лінією у сумі 5 000 000,00 доларів США, проценти у сумі 1 392 993,38 доларів США.

На підтвердження існування у відповідача-1 вказаної заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки по особовим рахункам ДП «Край Проперті», відкритим в установі ПАТ «Сбербанк», з яких судом було досліджено факти перерахування відповідачу-1 грошових коштів за кредитними договорами, нарахування відсотків за користування такими коштами, а також часткова сплата відсотків, нарахованих на транші.

З урахуванням відомостей, що містяться у вказаних банківських виписках, позивачем було підготовлено та надано суду розрахунок заборгованості ДП «Край Проперті», який містить інформацію щодо нарахування, часткової сплати та залишку несплачених процентів та суми основного боргу, яка станом на момент звернення до суду із даним позовом була непогашена.

Твердження представників відповідача-1 про незрозумілість нарахування суми заборгованості, зазначеної позивачем у даних розрахунках, оскільки банком не наведено формул здійснення таких розрахунків, судом не приймається до уваги, оскільки розрахунки заборгованості були сформовані саме з урахуванням відомостей, що містяться в банківських виписках з рахунку відповідача-1.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене, банківські виписки з рахунків відповідача-1 в банківській установі позивача є належними, допустимими і достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом, як такі що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем-1 у цій справі, зокрема, надання відповідачу-1 кредитного ліміту у відповідному розмірі та не виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договорами №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

В свою чергу, представниками відповідача-1 в судових засіданнях неодноразово наголошувалось на неправильності здійснення позивачем розрахунку заборгованості, проте не було спростовано факт порушення виконання ДП «Край проперті» грошового зобов`язання за Договорами.

За приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд відзначає, що не заперечуючи допущення прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачем-1 не було доведено існування у нього іншого розміру заборгованості, ніж того, що міститься в наданому позивачем розрахунку та банківських виписках.

Крім того, під час розгляду даної справи, відповідачем-1 не було реалізовано своє право на подання до суду власного розрахунку простроченої заборгованості у випадку, якщо він вважав неправомірним нарахування позивачем тих чи інших сум до стягнення.

Щодо неправомірного, на думку відповідача-1, застосування у даних розрахунках змінюваної процентної ставки суд відзначає таке.

Як було встановлено судом, пунктом 1.3 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 передбачено, що починаючи з другого року кредитування діє змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, починаючи з другого року кредитування, визначається як сума погодженого сторонами індексу - «базова процентна ставка» та маржі банку і розраховується за наступною формулою: R = Базова процентна ставка + М, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; базова процентна ставка - це погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру індикативної процентної ставки; маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність за цим договором.

Аналогічні положення викладені в п. 1.3 Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України в редакцій, чинній на момент укладення договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 до Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 до Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктами 1.3.4 вказаних договорів сторони підтвердили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначено в цьому пункті 1.3 договорів, відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору. Про зміну змінюваної процентної ставки банк письмово повідомляє позичальника із зазначенням дати, з якої змінюється змінювана процентна ставка за користування кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки за користування кредитом. Сторони погодили, що під належним чином зробленим письмовим повідомленням банком позичальника про зміну змінюваної процентної ставки за цим договором, сторони вважають повідомлення (з інформацією про новий розмір процентної ставки), зроблене шляхом використання будь-якого способу повідомлення, передбаченого п. 11.9 цього договору.

Таким чином, з урахуванням викладених норм Цивільного кодексу України та умов укладених між сторонами Договорів, сторонами було погоджено автоматичну зміну змінюваної процентної ставки, яка не потребувала внесення будь-яких змін до таких договорів.

Відтак, Банк правомірно скористався своїм правом на зміну розміру процентної ставки з 22.09.2015, розрахованої у відповідності до формули, що міститься в 1.3.1 вказаних Договорів.

Твердження відповідача-1 про неповідомлення його Банком у встановленому законом та Договорами порядку про таку зміну не приймається судом до уваги, оскільки після укладення сторонами договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 до Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 до Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, ДП «Край Проперті» неодноразово сплачувались кошти в рахунок погашення процентів за Договорами, що свідчить про обізнаність позичальника з усіма його умовами, в тому числі, щодо розміру процентної ставки.

Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту висловлення позичальником незгоди з такою зміною, або неправомірністю дій Банку щодо застосування нової процентної ставки за користування кредитними коштами.

Також судом враховано, що ні умови укладених між сторонами Договорів, ні умови чинного на момент їх укладення законодавства України, не містять наслідків неповідомлення кредитодавцем позичальника про зміну процентної ставки у встановлений строк, а відтак суд приходить до висновку, що ДП «Край Проперті» висловило своє погодження із автоматичною зміною та вчиняло дії щодо погашення процентів за новою ставкою, що належним чином відображено в матеріалах справи.

Щодо твердження відповідача-1 про неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування суд відзначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що умовами п. 1.4 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016 та Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 23.12.2016 сторонами погоджено, що останній день повернення кредитної лінії - 31.03.2017.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, в пункті 6.2 Договорів сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахування процентів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 6.2 Договорів з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

При цьому, наведена позиція не суперечить правовим позиціям, викладеній в постанові Великої Палати Верховного суд від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, на які послались представники відповідача-1, оскільки у зазначеному судовому рішенні суд виходив з інших обставин справи ніж у цій справі - інших умов кредитних договорів (позики) щодо порядку (періоду) нарахування процентів, який не є тотожним порядку, визначеному умовами Договорів між сторонами у цій справі.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верхового Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18 та від 14.05.2019 у справі №910/22858/17.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем процентів за користування відповідачем-1 кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Більш того, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи Господарського суду міста Києва №910/16205/17, судами вже досліджувалися правовідносини між сторонами, що склалися на підставі Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, і рішеннями судів встановлено факт існування у ДП «Край Проперті» перед ПАТ «Сбербанк» заборгованості за кредитною лінією у розмірі 5 000 000,00 дол. США та заборгованості за процентами за користування кредитною лінією у розмірі 1 392 993,38 дол. США, а також правильність нарахування таких процентів.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

З огляду на викладене, судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов`язковим до виконання, було встановлено факт виникнення у ДП «Край Проперті» заборгованості за кредитною лінією у розмірі 5 000 000,00 дол. США та заборгованості за процентами за користування кредитною лінією у розмірі 1 392 993,38 дол. США за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

Як вказувалося раніше, 20.04.2018 представником ПАТ «Сбербанк» до канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що кредитна заборгованість відповідача-1 була зменшена за рахунок прийняття іпотечного майна у власність банку у позасудовому порядку, а також набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/16205/17 про стягнення з ДП «Край Проперті» на користь ПАТ «Сбербанк» заборгованості у розмірі 100 000,00 дол. США.

З урахуванням викладеного, позивачем були зменшені позовні вимоги, та подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням нових вимог про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за Договорами у розмірі 44 371 014, 76 дол. США, а також пені у розмірі 445 927 447, 65 грн. з яких:

- за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 38 619 193,36 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 1 556 689,07 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості у розмірі 353 215 395,44 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 48 547 659,94 грн., пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 1 865 588,72 грн.;

- за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 4 029 580,87 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 165 551,46 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією у розмірі 35 952 477,16 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 6 345 326,39 грн.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/16205/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП «Край Проперті» на користь ПАТ «Сбербанк» 100 000,00 доларів США заборгованості за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2018.

Також матеріалами справи підтверджується, що 19-20 грудня 2017 року ПАТ «Сбербанк» в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмети іпотеки, передані в якості забезпечення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання за Договорами, шляхом реєстрації права власності.

Зокрема, позивачем було зареєстровано право власності на:

- нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ «Край Проперті» за іпотечним договором від 27.09.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270, а саме: нежилий будинок ТРЦ «Магелан» (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м . Київ, просп. Академіка Глушкова, 13-Б;

- нерухоме майно, передане в іпотеку ПП «Консалтингова фірма «Прометей» за іпотечним договором від 19.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №18716, а саме: майновий комплекс загальною площею 13 041,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл, Славутський р-н , с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 45; комплекс нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Копачівська (вул. Примакова), 3;

- нерухоме майно, передане в іпотеку ТОВ «Сіті-Стейт» за іпотечним договором від 19.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №18684, а саме: 15 нежитлових приміщень загальною площею 2 392,9 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14;

- нерухоме майно, передане в іпотеку ТОВ «Сіті-Стейт» за іпотечним договором від 24.02.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №2259, а саме: 30 квартир загальною площею 2 099,40 кв.м та 10 нежитлових приміщень загальною площею 679,50 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14;

- нерухоме майно, передане в іпотеку ТОВ «Сітістейтсервіс» за іпотечним договором від 19.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №18699, а саме: 13 нежитлових підвальних приміщень загальною площею 2 333,0 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається із матеріалів справи, вартість предметів іпотечних договорів на момент набуття ПАТ «Сбербанк» права власності була визначена на підставі висновків про вартість об`єктів оцінки:

- №АЕ2017/274-1 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість ТРЦ «Магелан» загальною площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13-Б, становить 675 995 629,20 грн. з ПДВ;

- №АЕ2017/274-2 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість комплексу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Копачівська (вул. Примакова), 3, становить 3 613 455,60 грн.;

- №АЕ2017/274-3 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл, Славутський р-н, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 45, становить 19 443 300,00 грн. з ПДВ;

- №АЕ2017/274-4 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість 30 квартир загальною площею 2 099,40 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, становить 25 673 753,00 грн. без ПДВ;

- №АЕ2017/274-5 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість 15 нежитлових приміщень загальною площею 2 392,9 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, становить 29 324 294,40 грн. з ПДВ;

- №АЕ2017/274-6 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість 10 нежитлових приміщень загальною площею 679,50 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, становить 9 256 264,80 грн. з ПДВ;

- №АЕ2017/274-7 від 18.12.2017, відповідно до якого оціночна вартість 13 нежитлових підвальних приміщень загальною площею 2 333,0 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, становить 15 808 196,40 грн. з ПДВ.

Суд відзначає, що саме за ціною, встановленою на підставі вказаних висновків про вартість об`єктів оцінки, ПАТ «Сбербанк» було оприбутковано на баланс набуте у власність майно та, відповідно, погашено частину заборгованості відповідача-1 за Договорами.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

При цьому, під час розгляду даної справи відповідачами жодним чином не було спростовано правомірність дій банку з набуття у власність нерухомого майна саме за встановленою вартістю, як не надано доказів на підтвердження визнання таких дій неправомірними в судовому порядку.

Більш того, у відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України протягом розгляду даної справи відповідач-1 не був позбавлений можливості подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, проте не скористався наданим йому правом.

За таких обставин, підсумовуючи все викладене, суд приходить до висновку про правомірність тверджень позивача стосовно існування у відповідача-1 заборгованості за Договорами на загальну суму 44 371 014,76 дол. США.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представником відповідача-1 зазначалося, що після реалізації позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмети іпотеки, всі наступні вимоги є припиненими на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Вказані твердження судом відхиляються з огляду на наступне.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначене положення узгоджується з приписами ч. 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, зважаючи на зазначені вище положення, слід констатувати, що чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. До того ж, у разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

При цьому суд відзначає, що оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Тобто саме лише набуття кредитором права власності на предмет іпотеки у цій справі не припинило заставу рухомого майна, переданого боржником з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, а положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не поширюються на правовідносини сторін у даному випадку.

Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі №910/2535/18 за позовом ПАТ «Сбербанк» до ДП «Край Проперті» про звернення стягнення на обладнання, яке належать Дочірньому підприємству «Край Проперті» та передано позивачу у заставу на підставі договору застави від 27.09.2011, шляхом передачі такого майна у власність ПАТ «Сбербанк» в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

З огляду на викладене, суд відзначає, що після завершення позасудового врегулювання спору шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, недійсними є вимоги кредитора до боржника лише в тій його частині, в якій останнє було погашено за рахунок предмету іпотеки.

Окрім того, в даному випадку поєднано кілька видів забезпечення (договори іпотеки та застави майна), а тому має місце змішане забезпечення і припинення одного з його видів, основне зобов`язання не може бути припиненим силу існування інших договорів забезпечення (зокрема, в даному випадку договору застави), за якими банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Суд враховує встановлені обставини щодо наявності у ДП «Край Проперті» непогашеної заборгованості за Договорами з урахуванням часткового погашення заборгованості шляхом визнання за позивачем права власності на предмети іпотеки.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави вважати, що вимоги щодо виконання основного зобов`язання за спірним кредитним договором є недійсними.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №910/9508/17.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у відповідача-1 за договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та за договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в розмірі 44 371 014,76 дол. США.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо вимог Банку про солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за Договорами суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

22.09.2015 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» (кредитор) та ПАТ «Універсам « 16» (поручитель) договором поруки (надалі - «Договір поруки»).

За змістом статті 1 вказаного договору, перелічені в договорі терміни вживаються, зокрема в таких значеннях: основний договір 1 - Договір №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011; основний договір 2 - №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011; боржник - ДП «Край Проперті».

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов`язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором 1; зобов`язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором 2; зобов`язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов`язання 1 та основного зобов`язання 2 (зобов`язання з відшкодування шкоди); зобов`язання сплатити кредиту неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в умовах цього договору (зобов`язання зі сплати неустойки); зобов`язання сплатити кредитору проценти (3% річних відповідно до ст. 1050, 625 ЦК) від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов`язання 1 та/або основного зобов`язання 2 (зобов`язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

За змістом п. 2.4 Договору поруки поручитель відповідно до цього договору приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання основного договору 1 та/або основного договору 2 за боржника, а також за будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.1 Договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за основним договором 1 та основним договором 2 не будуть виконані повністю.

Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що передбачена статтею 2 договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов`язань за основним договором 1 та/або основним договором 2. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором 1 та/або основним договором 2 жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором. В такому випадку кредитор, у порядку, передбаченому цим договором, звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов`язань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов`язань поручителем як солідарним боржником. Повідомлення направляється поручителю одним або кількома способами, обраними на розсуд кредитора та вказаними у п. 4.3 цього договору.

Згідно з п. 4.3 Договору поруки поручитель зобов`язаний погасити заборгованість боржника за основним договором 1 та/або основним договором 2 за реквізитами, зазначеними в повідомленні кредитора, в наступні строки/терміни:

- протягом 1 робочого дня з дня направлення кредитором поручителю повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, - якщо повідомлення направлено через програмно-технічний комплекс «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (систему дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-банк»);

- протягом 10 робочих днів з дня направлення кредитором поручителю повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, - якщо повідомлення направлене поштою за адресою поручителя вказаною у договорі;

- протягом 1 робочого дня з дня вручення поручителю повідомлення або в інший термін, зазначений в такому повідомленні, - якщо повідомлення вручено поручителю під підпис.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 зобов`язання з повернення суми кредиту за Договорами, позивач звернувся до поручителя за Договором поруки з повідомленням-вимогою №9447/5/29-3 від 15.09.2017 про погашення повної суми заборгованості за Договорами.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості ДП «Край Проперті» перед позивачем за Договорами, порушення ДП «Край Проперті» виконання зобов`язання по поверненню такої заборгованості, а також настання строку виконання грошового зобов`язання ПАТ «Універсам « 16» як поручителя за Договором поруки.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів пені за прострочення виконання грошового зобов`язання по поверненню суми кредиту у розмірі 445 927 447,65 грн., а саме:

- за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: пеня за прострочення повернення заборгованості у розмірі 353 215 395,44 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 48 547 659,94 грн., пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 1 865 588,72 грн.;

- за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011: пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією у розмірі 35 952 477,16 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 6 345 326,39 грн.

Судом встановлено, що відповідач-1 у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.1 Договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в редакції договору про внесення змін №12 від 22.09.2015 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язується сплачувати банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення:

а) за прострочення строків повернення кредиту/частини кредиту;

б) за прострочення строків сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 договору;

в) за прострочення строків сплати комісій, визначених в ст. 5 цього договору, та/або інших комісій, передбачених цим договором.

Пунктом 10.2 вказаного договору визначено, що нарахування пені, яка передбачена цим договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов`язання, зазначеного п. 10.1 цього договору, і припиняється в момент виконання позичальником зобов`язання, за несвоєчасне виконання якого така пеню була застосована до позичальника. При цьому, останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості в зв`язку з виникненням якої нараховувалась пеня.

Аналогічні положення сторонами включено і в умови Договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок в частині нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов`язання по поверненню суми кредиту у період з 01.04.2017 по 10.04.2018 та сплати відсотків у період з 23.09.2015 по 10.04.2018 за Договорами, а також комісій у період з 01.12.2015 по 20.12.2017 за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, та вважає його правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та за Договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 в розмірі 44 371 014,76 дол. США, а також пені в розмірі 445 927 447,65 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Край Проперті» та Приватного акціонерного товариства «Універсам № 16» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та за договором про відкриття кредитної лінії № 120-В /11/55/КЛ від 22.09.2011 в розмірі 44 371 014,76 дол. США та 445 927 447,65 грн., з яких:

- за договором про відкриття кредитної лінії № 119-В /11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 38 619 193,36 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 1 556 689,07 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості у розмірі 353 215 395,44 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 48 547 659,94 грн., пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 1 865 588,72 грн.;

- за договором про відкриття кредитної лінії № 120-В /11/55/КЛ від 22.09.2011: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 4 029 580,87 дол. США, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 165 551,46 дол. США, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією у розмірі 35 952 477,16 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 6 345 326,39 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Край Проперті» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» судовий збір у розмірі 120 000,00 грн. Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Універсам № 16» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» судовий збір у розмірі 120 000,00 грн. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.10.2019

Суддя В.П. Босий