Рішення № 85146512, 23.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 826/862/16

Окружний адміністративний суд м.Києва в складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши питання про закриття провадження у справі

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - позивач)

до Державної фінансової інспекції України (далі - відповідач)

треті особи Кабінет Міністрів України (далі - третяособа-1), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - третя особа-2)

про скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України, треті особи Кабінет Міністрів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.01.2016 №826/862/16 відкрито провадження в адміністративній справі (суддя Данилишин В.М.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2016 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №826/862/16 та №826/1635/16 (судді Літвінова А.В.). Присвоєно об`єднаній справі загальний №826/862/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2016 зупинено провадження в адміністративній справі №826/862/16 до одержання результатів судової економічної експертизи.

Відповідно до Розпорядження №653 від 19.04.2018 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/862/16 і не була ним розглянута, справу №826/862/16 передано для повторного автоматичного розподілу справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №826/862/16 передано судді Смолію І.В.

До суду надійшов висновок експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження №3795/3796-16 по справі №826/862/16 (вх. №42919/18 від 17.04.2018).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.04.2018 поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.10.2019 закрито провадження у справі №826/862/16 в частині вимог щодо визнання незаконними дій відповідача щодо проведення планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період із 01.05.2014 по 01.07.2015 та складання акту від 07.12.2015 №05-21/145 та визнання протиправними та скасування вимог відповідача, викладених у листах: позивачу, лист від 14.01.2016 №05-14/36; Прем`єр-міністру України, лист від 14.01.2016 №05-12/45; третій особі-2, лист від 14.01.2016 №05-14/42; Головному управлінню Національної поліції в місті Києві, лист від 14.01.2016 №05-17/38 з копією акту; Міністерству фінансів України, лист від 14.01.2016 №05.05/44; Головному управлінню по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, лист від 14.01.2016 №05-17/43.

Щодо заявленої позовної вимоги про усунення Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» порушень законодавства, викладені в листі Державної фінансової інспекції України від 14.01.2016 №05-14/26 визнати протиправними та скасувати, оскільки позивач вважає відповідачем було перевищено повноваження під час перевірки, а тому встановленні порушення є необґрунтованими, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору по суті, суд керується нормативно-правовими актами, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 06.08.2014 №301, Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (надалі - Закон №2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Результати контрольних заходів (інспектування; перевірка державних закупівель) викладаються в акті.

Як вбачається з положення про Державну фінансову інспекцію України, орган державного фінансового контролю вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2939-XII - законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що ревізуються.

Державною фінансовою інспекцією України проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» та відокремлених підрозділів за період з 07.12.2014 по 01.07.2015.

За результатами ревізії складено акт від 07.12.2015 №05-21/145 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Українського Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» та його відокремлених підрозділів за період з 01.05.2014 по 01.07.2015, яким встановлено порушення, а саме:

в порушення вимог статті 526 та частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України списано дебіторську заборгованість у зв`язку із спливом строку позовної давності на загальну суму 628,06тис. грн., внаслідок чого недоотрмано доходів, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на цю суму;

внаслідок несвоєчасного нарахування та виставлення до оплати ТОВ «Комплексні рішення», всупереч статті 548 Цивільного кодексу України, статей 193 та 231 Господарського кодексу України, а також умовам укладеного договору №130405, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором Українського Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» недоотримано доходів на суму 335,65тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму;

в порушення ч.2 ст.75 Господарського кодексу України фінансові плани Українського Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» не затверджені Кабінетом Міністрів України.

Листом від 14.01.2016 №05-14/36 Державна фінансова інспекція України вимагала:

опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку;

розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Позивач вважає такі вимоги щодо усунення порушень законодавства, викладені в листі від 14.01.216 №0-14/36 протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Статтею 224 Господарського кодексу України, визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1.3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, який затверджено наказом Головного контрольно- ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 №346/1025/685/53, матеріальна шкода (збитки) - це втрата активів чи недоотримання належних доходів об`єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об`єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб; розмір матеріальної шкоди (збитків) - вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об`єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, законодавцем встановлено визначення збитків, а також зазначено що при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку, а в правовій позиції Верховного Суду України, зокрема в рішеннях від 15.04.2014 №21-40а14, від 14.10.2014 №21-453а14 та інші, засвідчено право органу державного фінансового контролю визначати розмір збитків згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України), метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про рух грошових коштів підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансові порушення виявлені за результатами ревізії, що призвели до збитків встановлено в результаті дослідження первинних документів об`єкту контролю та контрагенту позивача.

Суд не вбачає в діях Держфінінспекції протиправності щодо відображені в акті ревізії від 07.12.2015 №05-21/145, які вчинено виключено в рамках наданих повноважень та вимог чинного законодавства України.

Щодо порушень, які визначені у вимозі Держфінінспекції від 14.01.2016 № 05-14/36 про усунення порушень, суд зазначає наступне.

Державна фінансова інспекція України відповідно до п.2.23 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції на III квартал 2015 року провела виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» за період з 01.05.2014 по 01.07.2015, якою встановлено наступні порушення.

Ревізією безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості встановлено, що на підставі протоколу № 1 засідання комісії по роботі з дебіторською та кредиторською заборгованістю від 30.09.2014 та протоколу №2 засідання комісії по роботі з дебіторською та кредиторською заборгованістю від 31.10.2014 УДП «Укрхімтрансаміак» у 2014 році проведено списання безнадійної дебіторської заборгованості за розрахунками з ТОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» (дата виникнення 26.12.2003, в даний період генеральним директором був ОСОБА_1 ) на суму 628,06 грн.

Встановлено, що на підставі протоколу № 1 засідання комісії по роботі з дебіторською та кредиторською заборгованістю від 30.09.2014 та протоколу № 2 засідання комісії по роботі з дебіторською та кредиторською заборгованістю від 31.10.2014 УДП «Укрхімтрансаміак» в 2014 році проведено списання безнадійної дебіторської заборгованості по розрахунках ТОВ "ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ' (дата виникнення 26.12.2003) в сумі 628068грн.

Позивачем повідомлено відповідача, що відповідальні особи за ведення претензійно-позовної роботи по розрахунках з ОВ «ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ» по вищевказаному боржнику, в УДП «Укрхімтарнсаміак» не працюють.

Отже, в порушення вимог ст. 526 та ч. 1 ст. 611 ЦК України позивачем списано дебіторську заборгованості у зв`язку зі спливом строку позовної давності на загальну суму 628,06 тис. гривень.

Крім того, ревізією встановлено, що за бухгалтерським обліком позивача пеня за розрахунками з ТОВ «Комплексні рішення» за договором № 130405 не но Під час ревізії проведено розрахунок пені за несвоєчасне виконання ТОВ «Комплексні рішення» зобов`язань за договором № 13040, відповідно до якого сума пені становить 335,65 тис. грн.

Перевіркою виявлено факти не нарахування та не виставлення до оплати пені та інших штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань за договором поставки товарів, термін позовної давності щодо стягнення яких минув.

Так, між ТОВ «Комплексні рішення» та УДП «Укрхімтрансаміак» укладено договір поставки від 24.04.2013 № 130405 про те, що ТОВ «Комплексні рішення» зобов`язується передати у власність УДП «Укрхімтрансаміак» рухоме майно, (далі - Обладнання), а УДП «Укрхімтрансаміак» зобов`язується прийняти та оплатити Обладнання.

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) сторони узгодили поставку обладнання на загальну суму 4988562,00 грн., в тому числі: обладнання для модернізації АСУТП магістрального аміакопроводу Тольятті - Одеса, станція нижнього рівня ГПС (комплект) в кількості 9 штук по ціні 391 815, 00 грн без ПДВ, та обладнання для модернізації АСУТП, магістрального аміакопроводу Тольятті - Одеса, станція нижнього рівня НС (комплект) в кількості 1 штука по ціні 630 800,00 грн. без ПДВ.

Специфікацією визначено наступні умови сплати - 100% передплата; строк постачання обладнання - 120 днів з моменту сплати; гарантійний строк обладнання - 12 місяців з моменту підписання сторонами відповідних документів про приймання-передачу Обладнання.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 130405 Обладнання повинно бути повністю поставлене ТОВ «Комплексні рішення» УДП «Укрхімтрансаміак» протягом 120 днів з дати отримання ТОВ «Комплексні рішення» попередньої оплати відповідно до п. 4.2 цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору № 130405 договірна ціна за одиницю обладнання та загальна вартість Обладнання за договором зазначається сторонами у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 130405 загальна вартість договору складається із суми загальних цін на Обладнання, зазначених сторонами у Специфікації та становить 4 988 562,00 гривень.

Пунктом 4.2 Договору № 130405 встановлено порядок розрахунків між УДП «Укрхімтрансаміак» та ТОВ «Комплексні рішення», відповідно до якого, оплата за обладнання здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем 100% передоплати постачальнику після підписання договору та отримання рахунку - фактури.

В разі неотримання УДП «Укрхімтрансаміак» належного рахунку-фактури від ТОВ «Комплексні рішення» та/або несвоєчасного його отримання, здійснена УДП «Укрхімтрансаміак» сплата коштів на підставі відповідної Специфікації є такою, що відповідає домовленості сторін за даним договором, та має прийматись ТОВ «Комплексні рішення».

Пунктом п. 6.1 Договору № 130405 визначено, що місце поставки ТОВ «Комплексні рішення» обладнання (передання обладнання УДП «Укрхімтрансаміак») за договором є приміщення покупця за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Заводська, 3-а, корп. 217.

У відповідності до п. 5.1 Договору № 130405 поставка обладнання здійснюється автотранспортом УДП «Укрхімтрансаміак».

Згідно з п. 11.1 Договір № 130405 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 11.2 Договору № 130405 строк договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 11.1 даного договору та закінчується після виконання сторонами взятих зобов`язань.

Відповідно до п. 11.5 Договору № 130405, якщо інше не передбачено договором або чинним законодавством України договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

У відповідності п. 12.1 Договору № 130405 у випадку порушення ТОВ «Комплексні рішення» строків передачі обладнання більш, ніж на 20 : двадцять) робочих днів ТОВ «Комплексні рішення» сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого вчасно обладнання, за кожен календарний день прострочення.

Згідно з п. 12.3 Договору № 130405 сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до даних картки рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» по контрагенту ТОВ «Комплексні рішення» по Договору № 130405 УДП «Укрхімтрансаміак» 30.05.2013 проведено передоплату в сумі 4 998 562,00 грн за постачання обладнання згідно Договору № 130405.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що станом на 30.06.2015 ТОВ «Комплексні рішення» обладнання не поставлене.

Ревізією встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку (картка рахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки») штрафні санкції, а саме пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого вчасно обладнання, за кожен календарний день прострочення, не нараховувались та ТОВ «Комплексні вішення» до відшкодування не виставлялися.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторін.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 3 ст.193 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона в вмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання витіють правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, с плата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного :го в`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту застосовуються штрафні санкції.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Строк і межах якого нараховуються штрафні санкції встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2015 по справі № 910/8447/15 за позовом УДП «Укрхімтрансаміак» до ТОВ Комплексні рішення», УДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення передплати за договором поставки №130405 від 24.04.2013 у розмірі 4 988 562,00 грн, пені в розмірі 323 368,15 грн та розірвання договору поставки №130405 від 24.04.2013, позов задоволено частково. Розірвано Договір № 130405 (п.2), стягнуто з ТОВ «Комплексні рішення» грошові кошти передплати за непоставлений товар у розмірі 4 988 562,00 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 323 368,16 грн пені, відмовлено у зв`язку із спливом однорічного строку позовної давності.

Ревізією встановлено, що по бухгалтерському обліку позивача пеня за розрахунками з ТОВ «Комплексні рішення» по Договору № 130405 не нараховувалась.

Під час ревізії проведено розрахунок пені за несвоєчасне виконання ТОЗ «Комплексні рішення» зобов`язань за Договором № 13040, відповідно якого сума пені склала 335 656,86 грн.

Отже, внаслідок несвоєчасного нарахування та виставлення до виставлення ТОВ «Комплексні рішення», всупереч ст. 548 ЦК України, ст.ст. 193 та 231 ГК України, а також умовам укладеного договору № 130405 за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором ДП «Укрхімтрансаміак» недоотримано доходів на суму 335,65 тис. грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Крім того, ревізією встановлено, що фінансові плани УДП «Укрхімтрансаміак» ні 2014-2015 роки не затверджені Кабінетом Міністрів України, що не відповідає вимогам ч.2 ст.75 Господарського кодексу України.

Ревізію правильності складання та затвердження фінансових планів, внесення до них змін проведено суцільним способом, під час якої встановлено, що фінансовий план УДП «Укрхімтрансаміак» на 2014 рік погоджено першим заступником Міністра промислової політики України Євдокименком М.М. (27.02.2014) та затверджено заступником Міністра промислової політики Каленковим О.Ф.

Проекти фінансових планів на 2014-2015 позивачем неодноразово направлялися Міністерству промислової політики України та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в строки, визначені Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового ану державного, комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій (часток, паїв) належить державі, затвердженого наказом Міністерства економіки України віл 21.06.2005 № 173 зі змінами і доповненнями. Зміни до фінансових планів позивача на 2014 та 2015 роки не вносилися.

Однак, позивачем в строку визначений ч.2 ст.75 Господарського кодексу України фінансові плани на 2014-2015 не затверджені Кабінетом міністрів України.

Таким чином, незатвердження (погодження) фінансового плану позивача на 2015 рік негативно впливає на його діяльність, що унеможливлює виконання Галузевої програми розвитку, яка розроблена для забезпечення підвищення рівня безпеки магістрального аміакопроводу.

Щодо посилань позивача на правомірність виставлених відповідачем вимог, суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції, яка висвітлена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2014 (справа № 21-368а14), від 15.04.2014 (справа №21-40а14), від 13.05.2014 (справа №21-89а14), від (справа №21-93а14), від 24.03.2015 (справа №21-100а15), від 09.06.2015 справа №21-54а15), зазначено, що правомірність виставлених відповідачем вимог може оцінюватись лише під час вирішення справи за позовом органів державного фінансового контролю до підконтрольного суб`єкта про зобов`язання виконати ті чи інші вимоги контролюючого органу. В цьому випадку суд зобов`язаний перевірити, чи є вимоги Держфінінспекції обґрунтованими та чи вірно встановлений розмір збитків, які підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд України вказує на те, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача, а оскільки оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, зазначеним рішенням, суд вказує на те, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача, а оскільки оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у адміністративних справах від 14.10.2014 у справі № 21-453а14, від 10.02.2015 у справі № 21-632а14, від 18.11.2014 у справі № 21-461а14 та від 20.01.2015 у справі № 21-601а14.

Тобто, вимога Держфінінспекції від 14.01.2016 № 05-14/36 є такою, що не породжує права чи обов`язки для Позивача та вказує на виявлені збитки та їхній розмір та зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, тобто правильність їх обчислення не може перевірятися судом за позовом про визнання вимоги протиправною в адміністративному провадженні.

Щодо експертного дослідження від 20.12.2017 №3795/3796-16 суд зазначає, що висновки не спростовують позиції висвітленої в акті ревізії від 07.12.2015 №05-21/145.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду м.Києва, позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій