Рішення № 85146472, 24.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2019 року № 826/5420/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та рішення про застосування фінансових санкцій, -

прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 03.10.2016 р. № 000041/10-08-21-00/3494213573, виданого Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ДФС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскаржуваним рішенням його безпідставно притягли до відповідальності, за порушення яких він не вчиняв.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що оскаржуване рішення є законним та таким, яке прийняте в межах повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 10.10.2017 суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. до 15.12.2017) суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 23.10.2019 суд здійснив заміну відповідача у справі Вишгородську ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Київській області.

Розглянувши всебічно та повно матеріали справи, суд встановив.

31.08.2016 ГУ ДФС у Київській області видано Наказ № 500 Про проведення фактичних перевірок, яким визначено перелік суб`єктів господарювання, серед яких, ФО-П ОСОБА_1.

09.09.2016 в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , в якому провадиться господарська діяльність Позивача, працівниками Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Київській області - ГДРІ Савченко О. Ф . та ГДРІ Костюк В.В. , проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

За результатом проведення перевірки складений Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 09.09.2016 р. (бланк 001273).

Згідно змісту вказаного Акту контролюючим органом зафіксовано, що в магазині позивача за адресою АДРЕСА_5, Київська область встановлено факт торгівлі алкогольними напоями, а саме пляшка горілки Неміров Преміум 0,5 л., 40% об. з закінченим терміном придатності, з маркою акцизного податку простроченого зразка, чим порушено ст.11 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

14.09.2016 Позивачем до ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у Київській області подано Заперечення на Акт.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у Київській області висновки Акту визнали обґрунтованими про що позивачу надано відповіді (№ 5744/1/26-58-13-06-11 від 21.09.2106, № 1633/14/10-36-40-00-10 від 21.09.2016).

03.10.2016 Вишгородською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000041/10-08-21-00/3494213573.

Вважаючи таке рішення протиправним та прийнятим в супереч законодавству позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Згідно з пунктом 226.9 вказаної статті вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Статтею 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень

Таким чином, склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачена відповідальність, яка утворює факт продажу/реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Випадки, коли алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються немаркованими, перелічені у пункті 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

Суд звертає увагу, що факт дійсності акцизної марки наклеєної на продукції виявленої в магазині позивача, відповідачем не заперечується.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі, що розглядається, суд встановив, що податковий орган застосував до відповідача фінансові санкції на підставі абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Суд зазначає, що таке тлумачення є невірним і викривляє зміст абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР. Марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади.

Наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразку за жодних обставин, в тому числі прострочення товару, на який така акцизна марка наклеєна, не може дорівнювати твердженню про те, що такий алкогольний напій є немаркованим, адже це не відповідає ознакам, наведеним пункті 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 810/2747/15.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази, що підтверджують факт реалізації позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а саме пляшки горілки Неміров Преміум 0,5 л., 40 % об., як то вказано в акті перевірки.

Більше того, в акті перевірки відсутня деталізація порушення, що фактично не дає можливості встановити наявність чи відсутні факту порушення як такого.

Контролюючим органом не відображено в акті перевірки яким чином ним було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без акцизних марок (наприклад, через проведення заходу контрольної закупки спірної пляшки спиртного).

Суд не приймає надані відповідачем роздруківки фотофіксації, враховуючи те, що останні не відповідають вимогам, які ставляться до вказаного роду доказів.

За підсумком наведеного суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем ст.ст. 11, 17 Закону 481/95-BP.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії-); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 03.10.2016 №000041/10-08-21-00/3494213573 прийнятого Вишгородською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

Присудити на користь ФО - П ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 5-А, код ЄДРПОУ: 39393260).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій