Рішення № 85145724, 21.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 жовтня 2019 р. справа № 520/6128/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Кобрін М.В.,

представників відповідача – Білокінь С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентрзапчастина» (код ЄДРПОУ 37576121, вул. Конєва, буд.4, к.76, м. Харків, 61052) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентрзапчастина» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000341411 від 04.03.2019 про донарахування контролюючим органом грошового податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 214270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 05 березня 2019 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентрзапчастина» надійшло податкове повідомлення-рішення від Головного управління ДФС у Харківській області №00000341411 від 04.03.2019 про донарахування контролюючим органом грошового податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 214270,00 гривень. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі Акту від 06.02.2019 року №330/20-40-14-11-11/37576121 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ГОВ «Автоцентрзапчастина» (податковий номер 37576121) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мерліон Групп» (податковий номер 41606261) за жовтень 2017 року. Згідно висновків Акту перевірки: «перевіркою ТОВ «Автоцентрзапчастина» встановлено порушення п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст.І98. п.200.1. п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в жовтні 2017 року на загальну суму ПДВ 171416 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за жовтень 2017 року у сумі 171416 грн.». Представник позивача зазначив, що на вимогу контролюючого органу підприємство надало пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Мерліон Групп», а саме, було повідомлено контролюючому органу про неотримання замовлених товарно - матеріальних цінностей від постачальника, проведення претензійної роботи та підготовчої роботи щодо звернення до господарського суду для примусового виконання контрагентом своїх договірних зобов`язань. Представник позивача вказав, що оскільки ТОВ «Автоцентрзапчастина» перерахувало передоплату за товарно - матеріальні цінності ТОВ «Мерліон Групп» і останній оформив податкову накладну та зареєстрував її в ЄРПН у встановлені терміни, то у ТОВ «Автоцентрзапчастина» виникло право на податковий кредит, а з питань невиконання контрагентом своїх зобов`язань з постачання оплаченого товару, ТОВ «Автоцентрзапчастина» звернулося до господарського суду. З огляду на твердження, викладені у адміністративному позові, ТОВ «Автоцентрзапчастнна» вважає висновки викладені ГУ ДФС у Харківській області в Акті перевірки від 06.02.2019 року №330/20-40-14-11-11/37576121 неправомірними, а податкове повідомлення - рішення №00000341411 від 04.03.2019 таким, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 29.07.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуване рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства. Представник відповідача зазначив, що на підставі договору поставки №АЦЗ-17/3 від02.10.2017 року між ТОВ «Автоцентрзапчастина» (покупець) та ТОВ "Мерліон Групп" (продавець), пунктами 1.2 та 4.3 якого передбачено, що конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом трьох місяців з дати фактичного отримання товару ПОКУПЦЕМ за кожну окрему партію товару, позивачем здійснено перерахування сум грошових коштів на адресу постачальника. Однак, до перевірки не надано видаткових накладних та документів, які б підтверджували поставку товару. В ході проведення перевірки було встановлено, що поставки товару на адресу підприємства ТОВ «Автоцентрзапчастина» від ТОВ «Мерліон Групп» не було, тобто підприємством ТОВ «Автоцентрзапчастина» було лише перераховано грошові кошти на загальну суму 1028495,72 грн. на адресу ТОВ «Мерліон Групп». Призначення платежу - «оплата за товар», який фактично не поставлено - свідчить про очевидний нереальний характер здійсненої операції, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для формування в обліку платника показників з податкового кредиту згідно з податковими накладними складеними ТОВ «Мерліон Групп», та як наслідок порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки перерахування грошових коштів здійснюється на підставі платіжного доручення з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах та призначення платежу за товари, які фактично не отримано від ТОВ «Мерліон Групп» та отримання яких у майбутньому виходячи з об`єктивних обставин є нереальним.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію та міркування, викладені у адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Автоцентрзапчастина» зареєстроване належним чином в якості юридичної особи 06.04.2011 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, також позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку з 07.04.2011 року.

На підставі направлення від 22.01.2019 року №551, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1. ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України фахівцем контролюючого органу з 24.01.2019 року по 30.01.2019 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автоцентрзапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мерліон Групп» (податковий номер 41606261) за жовтень 2017 та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента - постачальника, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №330/20-40-14-11-11/37576121 від 06.02.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоцентрзапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мерліон Групп» (податковий номер 41606261) за жовтень 2017 року, яким встановлено порушення ТОВ «Автоцентрзапчастина» п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1. п.200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в жовтні 2017 року па загальну суму ПДВ 171416 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за жовтень 2017 року у сумі 171416 грн.

ТОВ «Автоцентрзапчастина» на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подало 25.02.2019 письмові заперечення № 22/02 від 22.02.2019 року, за наслідками розгляд яких ГУ ДФС у Харківській області у листі від 04.03.2019 року №10419/10/20-40-14-11-16 «Про розгляд заперечення на акт № 330/20-40-14-11-11/37576121 від 06.02.2019» повідомило, що висновки перевіряючого є правомірними та залишаються без змін.

На підставі висновків акту перевірки №330/20-40-14-11-11/37576121 від 06.02.2019 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000341411 від 04.03.2019 про донарахування контролюючим органом грошового податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 171416,00 (сто сімдесят одну тисячу чотириста шістнадцять) гривень 00 копійок та застосування штрафних фінансових санкцій (штрафу) розміром 42854,00 (сорок дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, що загалом склало 214270,00 (двісті чотирнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійок, правомірність якого є предметом позову у межах даної справи.

Відповідно до п.56.2. ст.56 ПК України, підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 13.03.2019 року № 3 про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС Харківській області №00000341411 від 04.03.2019 року, за наслідками розгляду якої рішенням ДФС України від 14.05.2019 року №22006/6/99-99-11-04-0125 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС Харківській області №00000341411 від 04.03.2019, а скаргу - без задоволення.

Відносно тверджень представника позивача у адміністративному позові, що наказ ГУ ДФС Харківській області №436 від 21.01.2019 року є протиправним, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ТОВ «Автоцентрзапчастина» допустило посадову особу ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки на підставі наказу №436 від 21.01.2019 року.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, оскільки права останнього можуть бути порушені лише наслідками проведення такої перевірки у вигляді рішень контролюючого органу.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2018 року по справі №804/1113/16.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Стосовно посилань представника позивача на те, що до податкового повідомлення рішення не було додано розрахунку податкових зобов`язань, суд зазначає, що незважаючи на недотримання вимог закону щодо необхідності надіслання розрахунку податкового зобов`язання разом із податковим повідомленням-рішенням, таке формальне порушення порядку надіслання податкового повідомлення-рішення (без розрахунку нарахованих зобов`язань) не призводить до його протиправності. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2018 року по справі №814/3655/15.

З приводу встановлених актом перевірки порушень суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Автоцентрзапчастина» (покупець) та ТОВ "Мерліон Групп" (продавець) укладено договір поставки №АЦЗ-17/3 від02.10.2017 року.

Судом досліджено вказаний договір та встановлено, що:

- пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору,

- пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом трьох місяців з дати фактичного отримання товару ПОКУПЦЕМ за кожну окрему партію товару,

- пунктом 4.5 вказаного договору передбачено, що основою для проведення оплати ПОКУПЦЕМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ є відповідним чином оформлена та підписана сторонами видаткова накладна,

- пунктом 5.2 вказаного договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару ПОКУПЦЕМ та підписання ним відповідних видаткових накладних.

Судом встановлено, що на підставі вказаного договору, ТОВ «Автоцентрзапчастина» здійснило оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Мерліон Групп» на загальну суму 1028495,72 грн., що не заперечувалось сторонами у справі.

З пояснень представника позивача вбачається, що підставою для проведення оплати грошових коштів ТОВ «Автоцентрзапчастина» на розрахунковий рахунок ТОВ «Мерліон Групп» були домовленості про негайну передачу товару ТОВ «Автоцентрзапчастина» та реєстрацію ТОВ «Мерліон Групп» податкових накладних, які підтверджують факт такого постачання.

Судом встановлено, що на адресу ТОВ «Автоцентрзапчастина» згідно бази даних ЄРПН ТОВ «Мерліон Групп» зареєстровано податкові накладні №50-56 від 30.10.2017 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру.

При цьому перевіркою встановлено відсутність господарської операції, як певної дії або події у визначенні абзацу п`ятого ст.,1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Підставою таких висновків слугують такі дані перевірки, як суперечливі положення Договору поставки АЦЗ №17/3 від 02.10.2017 року.

Зокрема, відповідно Договору поставки АЦЗ -17/3 від 02.10.2017 року в пункті 4.3. зазначено «Оплата за поставлений товар здійснюється протягом трьох місяців з дані фактичного отримання товару Покупцем за кожну окрему партію товару», в пункті 4.5 - «Основою для проведення оплати ПОКУПЦЕМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ є відповідним чином оформлена та підписана Сторонами видаткова накладна», в пункті 5.2. «Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару ПОКУПЦЕМ та підписання ним відповідних видаткових накладних».

Проте до перевірки не було надано Видаткових накладних, що згідно пункту 4.5 Договору є «основою для оплати».

Надані до суду видаткові накладні, виписані, виходячи з пояснень представника позивача, ТОВ «Мерліон Групп» 30.10.2017 року та направлені електронною поштою, не беруться судом до уваги. Вказані видаткові накладні не були надані позивачем під час здійснення перевірки, не містять підписів уповноважених осіб, не є реалізованими через відсутність факту отримання позивачем зазначеного в них товару, отримані позивачем електронною поштою, відповідно не є первинними документами, які можуть засвідчити фактичні обставини справи.

Також перевіркою встановлено, що згідно бази ЄРПН, податкові накладні ТОВ «Мерліон Групп» виписані на адресу ТОВ «Автоцентрзапчастина» 30.10.2017 року, а оплату позивачем здійснено відповідно до наданої копії виписки банку 10.11.2017 (платіжне доручення №671 від 10.11.2017року) та 07.12.2017 року (платіжні доручення №№855,856,860,857.858.859). В призначені платежу вказано - «Оплата за товар зг. дог. №АЦЗ-17-3 від 02.10.2017р.»

З наведеного вбачається, що оплата була проведена раніше за фактичне отримання товару, хоча за умов договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом трьох місяців з дані фактичного отримання товару. Договором не передбачено умов щодо дострокового виконання зобов`язань, також контрагентом не було надано доказів прийняття ним дострокового виконання договору.

Відносно посилань представника позивача, що виписані ТОВ «Мерліон Групп» податкові накладні на адресу ТОВ «Автоцентрзапчастина» 30.10.2017 року є належною підставою для здійснення оплати неотриманого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вказані приписи законодавства є загальновідомими, відповідно позивач був обізнаний, що у ТОВ «Мерліон Групп» були відсутні підстави для виписки 30.10.2017 року податкових накладний, оскільки ані факту поставки товару, ані оплати за товар станом на 30.10.2017 року не відбулось.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно задекларовано податковий кредит за вказаними податковими накладними.

Окрім цього, представником позивача під час розгляду справи не доведено доцільність здійснення оплати за товар, який не поставлено через 27 календарних дні з дати першого перерахування коштів (згідно банківської виписки платіжне доручення №671 від 10.11.2017 року, а платіжні доручення №№855, 856, 860, 857, 858, 859 від 07.12.2017 року.)

Матеріали справи не містять доказів, що між позивачем та ТОВ «Мерліон Групп» були домовленості про негайну передачу товару, подальше звернення до Господарського суду Житомирської області щодо стягнення оплати за договором поставки АЦЗ -17/3 від 02.10.2017 року свідчить про те, що ТОВ «Мерліон Групп» не мало наміру виконати поставку товару на користь позивача.

Згідно із ст.ст. 651, 653. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Слід зазначити, що до перевірки та до суду не надано додаткові угодиміж ТОВ «Мерліон Групп» та позивачем щодо зміни умов та строку поставки товару та порядку розрахунків. Також не надавались додаткові умови при укладені договору щодо сертифікації, які б слугували підтвердженням якості товару.

Вказані факти свідчать про відсутність наміру реального здійснення поставки товару, а лише для штучного формування податкового кредиту ТОВ «Автоцентрзапчастина» та заниження податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що зазначення у платіжних дорученнях позивача на користь ТОВ «Мерліон Групп» призначення платежу - «оплата за товар», який фактично не поставлено - свідчить про очевидний нереальний характер здійсненої операції.

Відповідно, ТОВ «Автоцентрзапчастина» було порушено норми П(С)БО, а саме - п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018-4.

Оплата за нереальною операцією з придбання (купівлі) не може впливати на визнання витрат згідно з п. 6 П(С)БО-16, оскільки валюта балансу залишається незмінною (на одну й ту ж суму зменшується показник у рядку 1165 та збільшується у рядку 1155), тобто не відбувається зменшення активів, що призводить до зменшення капіталу підприємства.

Перерахування коштів, нібито у якості оплати (оплати не у зв`язку з реальним придбанням товарів від ТОВ «Мерліон Групп»), свідчить про відсутність підстав для формування в обліку платника показників з податкового кредиту згідно з податковими накладними складеними ТОВ «Мерліон Групп», та як наслідок порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки перерахування грошових коштів здійснюється на підставі платіжного доручення з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах та призначення платежу за товари, які фактично не отримано від ТОВ «Мерліон Групп» та отримання яких у майбутньому виходячи з об`єктивних обставин та фактичних обставин справи є нереальним.

Бухгалтерський облік господарських операцій, відповідно до ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року №99б-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996). будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З наведеного суд приходить до висновку, що досліджена в межах даної справи угода не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та зменшення податкового зобов`язання з ПДВ.

Поряд з цим, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України «господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Згідно з п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України «розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності».

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Зазначена позиція також висвітлена в постанові Верховного суду України від 30.01.2018р. К/9901/459/18 за справою №2а-1670/7883/12.

Крім того, підпунктом 83.1.2, пп.83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями передбачено: „Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: податкова інформація, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи”.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями: «для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Відповідно до п.44.2 ст.42 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Судом встановлено, що ТОВ «Автоцентрзапчастина» фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій, поза межами умов договору поставки №АЦЗ-17/3 від02.10.2017 року, шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій та без наміру здійснення постачання товарів в майбутньому, з метою заниження податкових зобов`язань, виходячи з наступного:

- згідно баз даних ДФС України, постачальник ТОВ «Мерліон Групп» не придбавало Датчик ДК АЖИЮ 407529.001 ТУ (ПБ2.360.030-01);

- у постачальника ТОВ «Мерліон Групп» відсутні фізичні та технічні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- постачальник ТОВ «Мерліон Групп» за період з 21.09.2017 (дата реєстрації підприємства) по 31.10.2017 не здійснювало придбання товару, яке мало намір реалізувати на адресу позивача у жовтні 2017 року та ТОВ «Мерліон Групп» не є імпортером;

- ТОВ «Мерліон Групп» зареєстроване у м. Миколаєві, позивач у м. Харків - в Договорі не вказано місце укладання;

- в пункті 4.3. Договору поставки АЦЗ -17/3 від 02.10.2017 року зазначено - «Оплата за поставлений товар здійснюється протягом трьох місяців з дати фактичного отримання товару Покупцем за кожну окрему партію товару» - при цьому товар не поставлено, податкові накладні виписано 30.10.2017 року, оплата здійснена згідно платіжних доручень від 10.11.2017 та 07.12.2017 року:

- згідно пункту 4.5 Договору «Основою для проведення оплати ПОКУПЦЕМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ є відповідним чином оформлена та підписана Сторонами видаткова накладна - проте до перевірки не було надано Видаткових накладних;

- у платіжних дорученнях в призначені платежу зазначено «оплата за товар» - тобто за товар, який уже поставлено. При цьому слід зазначити, що дата виписки податкових накладних 30.10.2017 року, а платежі здійснено 10.11.2017 та 07.12.2017 року. При цьому, умовна домовленість про негайну передачу товару та реєстрація ТОВ «Мерліон Групп» податкових накладних не є належною підставою для проведення оплати грошових коштів;

- до перевірки не надавались додаткові угоди між позивачем та ТОВ «Мерліон Групп» щодо зміни строку поставки товару та порядку розрахунків. Також не надавались додаткові умови при укладені договору щодо сертифікації, які б слугували підтвердженням якості товару.

Вказане в повній мірі підтверджує висновки контролюючого органу щодо встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства позивачем.

З огляду на викладене, позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між з ТОВ «Мерліон Групп» у жовтні 2017 року, а отже не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту на суму ПДВ 171416,00 грн. по дослідженим взаємовідносинам.

Під час судового розгляду справи в повній мірі підтверджуються висновки контролюючого органу що ТОВ «Автоцентрзапчастина» допущено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1. п.200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в жовтні 2017 року па загальну суму ПДВ 171416 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за жовтень 2017 року у сумі 171416 грн.

Відносно посилань представника позивача, що позивачем проводилась претензійна робота по поверненню коштів, сплачених на користь ТОВ «Мерліон Групп» та рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.08.2019 року по справі №906/286/19 визнано реальність господарської операції, суд зазначає, що дії щодо повернення коштів за нереальною угодою жодним чином не впливають на правомірність формування податкового кредиту та не свідчать про відсутність порушення позивачем податкового законодавства. Також, судом встановлено, що наведеним рішенням Господарського суду Житомирської області не досліджувалось питання реальності господарської операції, предметом позову у вказаній справі є стягнення коштів, які дійсно сплатив позивач, однак всупереч умов договору поставки АЦЗ -17/3 від 02.10.2017 року, що також не свідчить про дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлень-рішень. При цьому, суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС України спірного податкового повідомлення - рішення, та як наслідок відсутність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000341411 від 04.03.2019 про донарахування контролюючим органом грошового податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 214270,00 грн. винесено контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентрзапчастина» (код ЄДРПОУ 37576121, вул. Конєва, буд.4, к.76, м. Харків, 61052) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.10.2019 року.

Суддя Біленський О.О.