Рішення № 85144832, 15.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2019 року ( 16 год. 45 хв.)Справа № 280/2802/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

позивача ОСОБА_1

представників сторін:

від позивача - Вольнух В.В.

від відповідача - Пехуля І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55а)

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Державної служби України з надзвичайних ситуацій викладену у листі № 03-6368/201 від 26.04.2019 року про доплату одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975;

визнати за позивачем право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав передбачених ст. 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975;

стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій ЄДРПОУ 38516849 на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 393582 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є військовослужбовцем, отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у військах колишнього СРСР, вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон №2011-XII ) та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 від 25.12.2013 року. Просив позов задовольнити.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ним була виплачена одноразова грошова допомога відповідно до Порядку та умов виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 , а так як позивач був звільнений з Міністерства надзвичайних ситуацій України, відповідно підстав для виплати одноразової грошової допомоги згідно Порядку №975 у відповідача не має. Просить у позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 16.07.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.07.2019 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2019.

Ухвалою суду від 10.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання строком на 30 днів, наступне підготовче засідання призначено на 25.09.2019.

Протокольною ухвалою суду від 25.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 15.10.2019 за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до військового квитка (серія НОМЕР_1 ) позивач проходив службу з 12.08.1975 по 23.03.2005.

У період із 18.11.1987 року по 30.11.1988 року проходив військову службу на території республіка Афганістан та приймав участь у бойових діях, що підтверджуються копією військового квитка (серія НОМЕР_1 ) та довідкою війскового комісаріата від 24.06.2016.

Остання посада у збройних силах України - заступник командира по озброєнню - начальник технічної частини 264 окремого механізованого полку Одеського військового округу.

Відповідно до Указу Президента України від 26.07.1996 року № 596/96, 264 ОМП був переданий до складу МНС України. Вище наведені данні підтверджуються копією послужної картки позивача.

02 лютого 2005 року згідно наказу заступника міністра МНС України №5 позивач був звільнений з військової служби у запас за п.67, підпунктом «б» (за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу та оголошенням подяки (копія долучена до матеріалів справи).

Тобто судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, який проходив службу в МНС України, що підтверджується також і витягом із наказу від 07.02.2005 №26 (копія долучена до матеріалів справи), в якому встановлені всі виплати при звільненні з військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання ЦВЛК №1860 від 26 квітня 2016 року по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК АВ №067907 від 20.07.2016 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

У довідці МОЗ України АГ№009349 від 20.07.2016 встановлена ступінь втрати працездатності 50%.

Відповідно до листа від 05.10.2018 № 02/11/4857 ГУ ДСНС України у Запорізькі області позивач подав документи до Державної служби України з надзвичайних ситуацій для прийняття рішення щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

27.02.2019 відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №2 було прийнято рішення по виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 86668 гривень.

Позивач не заперечує що йому було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 86668 гривень.

27.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій зазначив, що не погоджується з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги та просив надіслати розрахунок виплати та правові підстави виплати 86 668 гривень одноразової грошової допомоги, здійснити перерахунок та виплату цієї допомоги виходячи із вимог ст. 16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та приписів Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 (п. 6, 12,17), у зв`язку з тим, що він є інвалідом ІІІ групи настання якої пов`язано із виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії.

Листом від 26.04.2019 № 03-6368/201 відповідачем була надана відповідь стосовно правових підстав нарахування одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку КМУ № 908, та зазначив, що виплати відповідно до Порядку №975 здійснює Міноборони, крім того видатки у державному бюджеті на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 для відповідача не передбачені.

Аналогічне звернення було подане до Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

Тобто позивач не погоджується з тим, що під час визначення розміру грошової допомоги відповідачем були застосовані не ті норми права які визначають розмір одноразової грошової допомоги, як інваліду зі статусом учасника бойових дій і захворювання якої пов`язано із проходженням військової служби.

А саме, відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошеву допомогу, відповідно до Порядку та умов виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 (далі - Порядок КМУ № 908), а ні на підставі ст. 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Зазначені обставини і є предметом спору у даній справі.

Щодо застосування 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на І січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 111 групи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом позивач був звільнений саме з військової служби у 2005 році, але ІІІ група інвалідності позивачу встановлена у липні 2016.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом «б» ч. 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено , що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: (…)150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок № 975).

За приписами підпункту 1 пункту 6 Порядок №975 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: (…)150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

З аналізу вище наведених норм права вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги призначається та виплачується на дату встановлення інвалідності, так як позивачу інвалідність встановлена в липні 2016, на цю дату діяла редакція Закону №2011-XII та Порядку №975 в яких був встановлений розмір одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Враховуючи наведене суд вважає не обґрунтованою позовну вимогу щодо визнання за позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав передбачених ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, саме у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Щодо питання виплати одноразової грошової допомоги саме Державною службою України з надзвичайних ситуацій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 6. ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 17 Порядку КМУ № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Позивач був звільнений відповідно до Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобилької катастрофи №5 від 02.02.2005.

Однак, інвалідність позивач отримав внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у військах колишнього СРСР, а не під час проходження служби у МНС.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що інвалідність позивача пов`язана із виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, а саме країна Афганістан, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою, тобто позивач проходив службу у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 16 Закону №2011-XII і Порядку №975, обов`язок призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок контузії і захворювання, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд вважає, що однією з основних ознак проходження громадянином військової служби є присвоєння особі військового звання з переліку згаданих у ст.5 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Між тим, особи, котрі знаходяться або знаходилися у трудових чи службових відносинах з підрозділами Міністерства з надзвичайних ситуацій (чи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також фактичним і юридичнм правонаступником цього органу - Державною службою України з надзвичайних ситуацій) у порядку ст.101 Цивільного кодексу України проходять службу цивільного захисту, а згідно з ст.104 означеного кодексу мають не військові, а спеціальні звання.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення про ДСНС), ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

ДСНС є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту у межах повноважень, передбаче них вищезазначеним Положенням.

Отже, відповідач не є а ні військовим органом, а ні правоохоронним органом, у відповідача відсутня комісія по призначенню одноразової грошо вої допомоги, передбаченої Порядком КМУ № 975, а відтак відсутні правові підстави здійснювати нарахування та виплати за цим порядком та Законом №2011-XII.

Таким чином, суд вважає, що відповідач обгрунтовано посилається на застосування Порядку КМУ № 908 при призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

Згадана суперечність давала позивачу обгрунтовані підстави порушувати питання про призначення спірної виплати саме перед Міністерством оборони України.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 825/551/16 (№ К/9901/1670/18 825/551/16).

Доказів звернення позивача до Міністерства оборони України суду надано не було.

Щодо визнання протиправною відмову Державної служби України з надзвичайних ситуацій викладену у листі № 03-6368/201 від 26.04.2019 року та стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги , суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, але відповідно до Порядку КМУ № 908, про що і було зазначено в листі від 26.04.2019.

Враховуючи той факт, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності покладено саме на Міністерство оборони України, який керується при розгляді спірного питання Законом №2011-XII та Порядком № 975, відповідно підстав для донарахування недоплаченої суму одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 та Закону №2011-XII у відповідача не було, про що і було зазначено в листі від 26.04.2019, тому суд вважає дані позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяв ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55а, код ЄДРПОУ 38516849)-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 24.10.2019.

Суддя О.В. Конишева