Рішення № 85144648, 23.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9222/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Бердичівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;

- зобов`язати Бердичівське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок отримуваної ним пенсії згідно із вимогами ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 01.10.2017 та стягнути на його користь судовий збір;

- визначити Житомирському об`єднаному Управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області місячний строк для виконання прийнятого рішення після набрання останнім законної сили.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" він звернувся до Бердичівського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про перерахунок пенсії шахтаря, однак в задоволенні заяви йому було відмовлено з огляду на відсутність 15-річного пільгового стажу, необхідного для такого перерахунку. Вважає, що здобута ним у період навчання з 1949 року по 1956 рік спеціальність надала можливість працювати на посаді гірничого майстра, а тому повинна бути зарахована до пільгового стажу для подальшого перерахунку призначеної пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, професій, посад та показників робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у даній адміністративній справі призначено на 10.09.2019.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що позивачем документально не підтверджено роботу на підземних роботах повний робочий день за період навчання в Будьоновському спеціальному гірнотехнічному училищі з 30.09.1949 по 26.06.1956, а тому стаж роботи за Списком № 1 становить 12 років 5 місяців 16 днів, пенсія позивачу виплачується на загальних підставах.

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позов заявлено клопотання про заміну відповідача у справі №240/9222/19 - Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у зв`язку із припиненням діяльності Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Суд задовольнив клопотання та протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача у справі - Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд протокольною ухвалою від 10.09.2019 відмовив у задоволенні заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Суд враховує, що відповідно до частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що позивач отримав відповідь відповідача від 10.01.2019 №Г-1 на свою заяву про перерахунок пенсії в січні 2019 року, а з позовом до суду звернувся 03.07.2019, ним не пропущено строк звернення до суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 10.09.2019, оголошено перерву до 23.09.2019 для витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті. Подальший розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку з 01.11.1986 року та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 03.01.2019 звернувся до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, розглянувши листом від 10.01.2019 №Г-1 звернення ОСОБА_1 , повідомило про те, що виробнича практика зараховується до пільгового стажу при умові, що робота проходила під землею повний робочий день з зарахуванням наказом по відповідній професії (лист Мінсоцзахисту України від 05.11.93 №02-82 орг.). Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на шахті №3-3 БИС м. Червоноармійськ Донецької області становить 12 років 5 місяців 16 днів (з 30.07.1956 по 15.01.1969), норма ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" не може застосовуватись до розрахунку його пенсії, а відтак розмір пенсії обчислено у відповідності до діючих норм пенсійного законодавства.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.05.2019 №Г-2019 повідомлено позивача, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 , який підтверджений документально, становить 43 роки 8 місяців 22 дні, в тому числі 12 років 5 місяців 16 днів - період роботи за списком №1, за кожний повний рік якої до страхового стажу додатково враховано по одному року, коефіцієнт страхового стажу - 0,55667, а тому пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, однією з умов для застосування ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" є наявність для чоловіків 15 років роботи на підземних роботах за списком №1.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із записами в трудовій книжці позивача встановлено, що ОСОБА_1 з 30.09.1949 по 26.06.1956 навчався в Будьоновському спеціальному гірничо-технічному училищі Головного управління трудових резервів при Раді Міністрів бувшого СРСР, Шахта 3-3 "біс" тресту Червоноармійськвугілля.

Як зазначено у дипломі НОМЕР_1 , ОСОБА_1 навчався за спеціальністю "підземна розробка вугільних родовищ".

Відповідно до спірного рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, страховий стаж позивача на підземних роботах становить 12 років 05 місяців 16 днів замість необхідних 15 років, передбачених Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Заперечуючи проти права позивача на включення до пільгового стажу періоду навчання в Будьоновському спеціальному горнотехнічному училищі з 30.09.1949 по 26.06.1956, відповідач вказує на те, що гірничотехнічне училище - спеціальний навчальний заклад системи професійно-технічної освіти, який готував гірничих техніків за спеціальностями: розробка вугільних копалень, гірнича електромеханіка та шахтобудування. Вперше створені у 1949 році. Термін навчання в гірничотехнічних училищах становив 7 років. Учні за період навчання отримували загальну середню освіту та спеціальну гірничотехнічну освіту за програмою гірничих технікумів. Учнями гірничотехнічних училищ були хлопчики 12-14 років, які мали освіту в обсязі 4-5 класів загальноосвітньої школи. В період навчання учні перебували на повному державному забезпеченні. Оскільки гірничотехнічне училище - спеціальний навчальний заклад, в якому учні отримували загальну середню освіту після 4-5 класів загальноосвітньої школи та спеціальну гірничотехнічну освіту, наявними документами неможливо визначити, з якого часу позивач отримав спеціальну гірничотехнічну освіту, тому період навчання не враховано до спеціального стажу за Списком №1.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За умовами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Частиною першою статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що весь час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до пільгового стажу за умови відсутності перерви між закінченням такого закладу та влаштуванням на роботу за набутою спеціальністю, що тривала б більше трьох місяців. Умови, встановлені цієї правовою нормою, дотримані позивачем, а відтак положення даної статті поширюються на позивача.

Так, відповідно до листа директората професійної освіти Міністерства освіти і науки України від 02.08.2019 №5/367-19 у 1948 для дітей кадрових працівників вугільної промисловості були створені спеціальні гірничотехнічні училища із 7 річним терміном навчання, куди приймали дітей із 4-5 класами загальноосвітньої школи. Дітям надавалася загальна середня освіта (3 роки) та професійно-технічна освіта упродовж 4 років для здобуття спеціальності із розробки гірничих та вугільних родовищ.

Тобто, заклад, в якому навчався позивач, мав статус спеціального гірничотехнічного училища, весь період навчання в якому, відповідно до умов Закону України "Про професійно-технічну освіту" підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Одночасно слід зазначити, що дана норма є спеціальною і передбачає зарахування до пільгового стажу всього періоду навчання, а не лише того періоду, коли здійснюється професійно-технічна освіта. Навіть з урахуванням протилежного висновку, період отримання позивачем саме професійно-технічної освіти тривалістю у 4 роки призводить до сукупного визначення пільгового стажу його роботи, що перевищує 15 років.

Перерва між закінченням цього закладу і працевлаштуванням за спеціальністю становила лише один місяць, що підтверджується записом в трудовій книжці від 30.07.1956.

Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування часу навчання позивача в названому закладі є такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України "Про професійно-технічну освіту" і порушують право позивача на отримання відповідного розміру пенсії.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах і, відповідно, на визначення її розміру відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Визначаючись з періодом, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, суд зазначає, що відповідно до положень статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 та ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 03.01.2019, у зв`язку з чим її перерахунок слід проводити з 01.01.2019, а не з 03.10.2017, як просив позивач.

З врахуванням висновку про включення до пільгового стажу періоду навчання у професійно-технічному училищі, а також з огляду на те, що підставою для перерахунку пенсії є диплом та трудова книжка позивача, які були наявні у матеріалах пенсійної справи, пільговий стаж позивача складає більше 15 років. Ці обставини свідчать, що позивач має достатній стаж для реалізації прав, передбачених статтею 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абз. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Покладення обов`язку з перерахунку пенсії позивача на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові в перерахунку йому пенсії, ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до його заяви від 03.01.2019 та зобов`язання відповідача провести її перерахунок пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", зарахувавши до пільгового стажу період навчання з 30.09.1949 по 26.06.1956 у Будьоновському спеціальному гірничо-технічному училищі Головного управління трудових резервів при Раді Міністрів бувшого СРСР, Шахта 3-3 "біс" тресту Червоноармійськвугілля.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 122, 139, 242, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", зарахувавши до пільгового стажу період навчання з 30.09.1949 по 26.06.1956 у Будьоновському спеціальному гірничо-технічному училищі Головного управління трудових резервів при Раді Міністрів бувшого СРСР, Шахта 3-3 "біс" тресту Червоноармійськвугілля.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 23.10.2019

Суддя Н.М. Майстренко