Ухвала суду № 85141257, 26.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/25543/19

Провадження № 4-с/760/175/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Мелешко О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

в с т а н о в и в:

Скаржник звернувся до суду із вказаною скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, в якій просить скасувати виконавчий документ №42711537 від 28.03.2014, визнати протиправними та незаконними дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Окрім того, скаржник у своїй скарзі просить вчинити дію, якою заборонити відчужувати нерухоме майно, що належить йому на праві власності у будь-який спосіб, будь-яким особам, у будь-якій формі, шляхом накладення арешту на його житло за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина, для збереження майна.

Заява обґрунтована тим, що приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем, порушуючи вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» вчинено неправомірні та незаконні дії, щодо реалізації арештованого іпотечного майна, що належить йому на праві власності, а саме: квартири АДРЕСА_1 , шляхом виставлення даної нерухомості на аукціон через (електронні торги) на площині ДП «СЕТАМ», не враховуючи того, що зазначена квартира є єдиним житлом скаржника, та в якому зареєстрована його родина, включаючи, малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, вивчивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, предметом оскарження у даній справі є протиправні дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника про накладення арешту на його житло за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, суд вважає, що обраний заявником вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами у скарзі та незастосування даного виду забезпечення позову не утруднить виконання рішення суду.

За таких обставин, суд констатує відсутність необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

Крім того, суд звертає увагу скаржника на наступне.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: