Рішення № 85139385, 23.10.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2019 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/2715/19

Номер провадження 2/629/1102/19

позивач – ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

відповідач – Моторне (транспортне) страхове бюро України

третя особа – ОСОБА_6

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.05.2015 року близько 17 години, водій автомобіля «DAEWOO NEXIA» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, рухався по в Нікитенка в с. Миколаївка, Лозівського району, Харківської області. Діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення вимог п. 10.1 та 12.1 Прав Дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості та відстані, виїхав правими колесами автомобіля на узбіччя, внаслідок чого втратив керування, автомобіль почало заносити, винесло на ліве узбіччя, після чого автомобіль правою передньою частиною сконтактував з деревом. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістка середній третині зі зміщенням, тобто середньої тяжкості тілесні ушкодження. Пасажир автомобіля ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забито-рваної рани на лобі зліва, садна лівої виличної області, вдавленого оскольчатого перелому кісток основи черепа в області передньої і середньої черепних ямок від якої відходять зигзагоподібні переломи на крило і пірамідку правої скроневої кістки, крововиливи під тверду мозкову оболонку в лобовій області півкулі головного мозку, ділянки розтрощення тканини головного мозку в лобовій області лівої півкулі крововиливи у шлуночки головного мозку, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у Лозівській ЦРЛ. Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2016 року ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК України, обвинуваченого від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки. В результаті ДТП та її наслідків, було завдано шкоди близьким родичам загиблої, зокрема її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 червня 2015 року розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації Харківської області №142 надано неповнолітнім дітям загиблої ОСОБА_7 статус дітей-сиріт. Розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації Харківської області №1 від 18.06.2015 року ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітніми дітьми-сиротами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAEWOO NEXIA» державний номер НОМЕР_1 , не була застрахована. Керуючись положеннями Закону №1961-IV, 21.12.2017 року позивач повідомив Страховика про настання страхового випадку та звернувся, в поряду визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування, яке отримано відповідачем 27.12.2017 року. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: відшкодування витрат на поховання загиблої – 3440,00 грн., на користь неповнолітніх дітей страхове відшкодування по втраті годувальника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – 23751,00 грн., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – 41412,00 грн.; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – 41412,00 грн.; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – 63336,00 грн. 23.06.2018 року відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 46988.00 грн. яке складається з: 3140,00 грн. витрат на поховання загиблої; 43848,00 грн. відшкодування по втраті годувальника у мінімальному розмірі встановленому статтею 27 Закону №1961-ІV. На дату смерті годувальника її неповнолітньому сину ОСОБА_8 було повних 11 років, 6 місяців, 5 днів. Отже, загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_9 18-ти років, становить 77 місяців (6 роки 5 місяців 26 днів). Таким чином, відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України, розмір шкоди завданої сину загиблої, у зв`язку із втратою годувальника, становить 18757,20 грн., яка розраховується шляхом добутку частки, яка припадає на одного утриманця, на кількість місяців до досягнення утриманцем 18-ти років (243,60 грн.*77 місяців). На дату смерті годувальника її неповнолітній дочці ОСОБА_10 було повних 6 років, 8 місяців, 25 днів. Отже, загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_11 18-ти років, становить 135 місяців (11 роки 3 місяці 6 днів). Таким чином, відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України, розмір шкоди завданої дочці загиблої, у зв`язку із втратою годувальника, становить 32886,00 грн., яка розраховується шляхом добутку частки, яка припадає на одного утриманця, на кількість місяців до досягнення утриманцем 18-ти років (243,60 грн.*135 місяців). На дату смерті годувальника її неповнолітній дочці ОСОБА_12 було повних 6 років, 8 місяців, 25 днів. Отже, загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_13 18-ти років, становить 135 місяців (11 роки 3 місяці 6 днів). Таким чином, відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України, розмір шкоди завданої дочці загиблої, у зв`язку із втратою годувальника, становить 32886,00 грн., яка розраховується шляхом добутку частки, яка припадає на одного утриманця, на кількість місяців до досягнення утриманцем 18-ти років (243,60 грн.*135 місяців). На дату смерті годувальника її неповнолітній дочці ОСОБА_14 було повних 0 років, 8 місяців, 19 днів. Отже, загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_15 18-ти років, становить 207 місяців (17 років, 3 місяці, 12 днів). Таким чином, відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України, розмір шкоди завданої дочці загиблої, у зв`язку із втратою годувальника, становить 50425,20 грн., яка розраховується шляхом добутку частки, яка припадає на одного утриманця, на кількість місяців до досягнення утриманцем 18-ти років (243,60 грн.*207 місяців). 23.06.2018 року відповідачем було перераховано на банківський рахунок позивача 43848,00 грн. страхового відшкодування по втраті годувальника, яка ділиться рівними частинами на кожного утриманця. Тобто, на четверо дітей загиблої, відповідачем було перераховано по 10962,00 грн. кожному (43848,00/4=10962,00 грн.). На підставі вищевикладеного, просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 7795,20 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, тобто з 01.03.2019 по 26.11.2021 року; на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 8769,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, тобто з 01.03.2019 по 01.03.2022 року; 243,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки щомісячно починаючи з 01.03.2022 року і 06.09.2026 року; на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 8769,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, тобто з 01.03.2019 по 01.03.2022 року; 243,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки щомісячно починаючи з 01.03.2022 року і 06.09.2026 року; на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 8769,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, тобто з 01.03.2019 по 01.03.2022 року; 243.60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки щомісячно починаючи з 01.03.2022 року по 12.09.2032 року; а також витрати пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у сумі 12000,00 грн.

У справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України Гусєв П.В. в наданому суду відзиву на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував вказав, що відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Відповідно до п.1 Розпорядження від 09.07.2010 року №566 Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції від 05.02.2013 року, що діяла на момент ДТП) встановлені такі ліміти: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого. Отже, звертаючись до Моторного (транспортного) страхового бюро України позивач щодо відшкодування у розмірі 91106,40 гривень перевищує встановлені ліміти відповідальності, встановлені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки позивачем вже отримано регламентну виплату у розмірі 43848,00 гривень. Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стартовик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону – МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Дана норма є відсилочною, яка відсилає до ст. 1200 ЦК України. Згідно зі статтею 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Дана норма встановлює умови на яких умовах відшкодовує шкоду страхових (у випадках, передбачених статтею 41 вищезазначеного Закону). Отже, даними статтями встановлено, що отримати регламенту виплату мають право утриманці, встановлені ст. 1200 ЦК України, в даному випадку діти ОСОБА_7 . Проте, позовні вимоги позивачем заявлені в порядку ст. 1202 ЦК України, відповідно до якої відшкодування шкоди,завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Однак, ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом має застосовуватись норма спеціального нормативно-правового акту, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальний закон та підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів. Отже, оскільки Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено оплати щомісячними платежами, а передбачена одноразова виплата у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, тому відповідач в повному обсязі виконав вимоги вказаного Закону, виплативши 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з недоведеністю, про що надав письмове клопотання.

Крім того, разом з відзивом представником відповідача надано до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, так як на думку представника відповідача до позовних вимог щодо регламентної виплати застосовується загальний строк позовної давності – трирічний строк на подання позовної заяви, який сплинув 31.05.2018 року, а не ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки дана стаття стосується відносин, передбачених ст. 1200 ЦК України та потрібна для захисту осіб, які мають право на таке відшкодування.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року за клопотанням представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України до участі у справі в якості третьої особи залучено Палаговича ОСОБА_16 .

Третя особа ОСОБА_6 у встановлений судом строк пояснень щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , будь-яких клопотань не подав.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 31.05.2015 року сталася ДТП, під час якої, 31.05.2015 року, близько 17 години, водій автомобіля «DAEWOO NEXIA» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, рухався по в Нікитенка в с. Миколаївка, Лозівського району, Харківської області. Діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення вимог п. 10.1 та 12.1 Прав Дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості та відстані, виїхав правими колесами автомобіля на узбіччя, внаслідок чого втратив керування, автомобіль почало заносити, винесло на ліве узбіччя, після чого автомобіль правою передньою частиною сконтактував з деревом. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістка середній третині зі зміщенням, тобто середньої тяжкості тілесні ушкодження. Пасажир автомобіля ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забито-рваної рани на лобі зліва, садна лівої виличної області, вдавленого оскольчатого перелому кісток основи черепа в області передньої і середньої черепних ямок від якої відходять зигзагоподібні переломи на крило і пірамідку правої скроневої кістки, крововиливи під тверду мозкову оболонку в лобовій області півкулі головного мозку, ділянки розтрощення тканини головного мозку в лобовій області лівої півкулі крововиливи у шлуночки головного мозку, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у Лозівській ЦРЛ.

Факт смерті ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03 червня 2015 року Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

За фактом вказаної ДТП відносно ОСОБА_17 . порушено кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2016 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком два роки.

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На день смерті ОСОБА_7 мала чотирьох малолітніх дітей, які перебували на її утриманні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно частини 5 цієї ж статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-1V «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-1V «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAEWOO NEXIA» державний номер НОМЕР_1 , не була застрахована.

Відповідно до пункту 21.4 Закону № 1961-ІV, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень пункту «а» ч.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 , яка є опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через свого представника направила МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви на виплату страхового відшкодування, яка складається з: відшкодування понесених витрат на поховання у розмірі 3140 гривень та відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 96860 гривень /а.с.27, 28/.

Згідно листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 23.06.2018 року № 3.1-05/20504, останній повідомив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про виплату відшкодування в розмірі 46988 гривень, яка складається з 3140,00 гривень – витрат на поховання загиблої; 43848,00 гривень – відшкодування по витраті годувальника у мінімальному розмірі встановленому статтею 27 Закону № 1961-ІV (1218,00*36=43848,00 грн).

Відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього: Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 1200 ЦК України передбачено порядок, умови та розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Зокрема, ч. 1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання(догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ч. 2 ст.1195 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Як зазначає позивач в позовній заяві, загибла ОСОБА_7 в момент завдання шкоди не працювала, тому розмір відшкодування визначається виходячи із мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата становила 1218 гривень.

При визначені названих сум, належних до стягнення, суд виходить з мінімального розміру заробітної плати, за вирахуванням частки, що припадає на загиблого (1218 грн. : 5 осіб) – 243,60 грн. - що становить частку на кожну особу, яка має право на утримання.

Запропонований відповідачем розрахунок розміру відшкодування, пов`язаною із втратою годувальника потерпілій, відповідно до якого розмір можливої регламентної виплати становить 43848,00 грн., не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки здійснений без дотримання вимог законодавства.

Так, відповідачем розмір виплати визначений 43848,00 грн., що є мінімумом, який має виплатити страховик утриманцям одного померлого.

При цьому, законодавець не встановлює максимальний розмір відшкодування, пов`язаною із втратою годувальника, а лише у пункті 27.5 статті 27 Закону N 1961-IV вказує, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, тобто виплат в рахунок відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника, в рахунок відшкодування витрат на поховання, не повинен перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно ст. 9.3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілим, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 1 Розпорядження від 09.07.2010 № 566 Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 05.02.2013 року, що діяла на момент ДТП) було встановлено наступний ліміт: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розміру 50000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`я потерпілих, у розмірі 100 000,00 гривень на одного потерпілого.

Позивач просить МТСБУ відшкодувати шкоду у розмірі 91106,40 грн, що перевищує встановлені ліміти відповідальності встановлені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки, позивачем вже отримано регламентну виплату у розмірі 43848,00 гривень про що зазначено в позовній заяві.

Таким чином, визначення розміру відшкодування на мінімально можливому рівні порушує права осіб, які втратили годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Щодо стверджень представника позивача про те, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 залишилась з чотирма неповнолітніми дітьми без матеріальної і фізичної допомоги зі сторони батьків, а також з урахуванням матеріального становища МТСБУ, вважає за можливе допустити стягнення на користь позивачів, відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, у вигляді одноразової виплати відповідачем, за три роки наперед, то сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за 3 роки. Наперед за наявності обставин, які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди.

Посилаючись на необхідність урахування матеріального становища МТСБУ представник позивача не вказує, яке саме матеріальне становище має МТСБУ, не обґрунтовує доказами.

Зазначаючи, що ОСОБА_1 залишилась з чотирма неповнолітніми дітьми без матеріальної і фізичної допомоги зі сторони батьків, також не обґрунтовує своє ствердження доказами.

Виписка з розпорядження про визначення пенсії свідчить про перебування ОСОБА_1 на обліку в Лозівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та одержання пенсії в розмірі 2178 гривень станом на 13.10.2017 року.

Даних щодо матеріального становища позивача на час розгляду справи представником позивача не надано. Відсутні дані і щодо отримання грошової державної допомоги дітям-сиротам.

Судом не встановлено, а позивачем не зазначено обставин, які мають істотне значення, на підставі яких сума відшкодування повинна бути виплачена одноразово, тому відшкодування підлягає стягненню щомісячними платежами.

Так, 23.06.2018 року відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі , в тому числі 43848 гривень на відшкодування по втраті годувальника в мінімальному розмірі встановлено ст. 27 ЗУ № 1961-ІV (1218 грн*36=43848 грн), тобто по 10962,00 гривень на кожну особу, яка має право на утримання, що складає суму за 45 міс. (10962,00грн:243,60 грн=45 міс).

Отже, відшкодування по втраті годувальника належить до сплати, починаючи з 01.03.2019 року.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин та наведених норм цивільного законодавства суд доходить висновку, що з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слід стягнути починаючи з 01.03.2019 року по 243,60 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років), в межах ліміту розміру страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілому у розмірі 56152,00 гривень (100000 грн – 43848,00 грн).

Щодо застосування до позовних вимог заявленого позивачем строку позовної давності у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України, суд виходить з наступного.

Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності у три роки.

Однак, статтею 268 ЦК України передбачено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Серед іншого, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

При визначенні вимог, за якими позовна давність не поширюється, цивільний кодекс виходить зі специфіки певних правовідносин, оскільки предметом захисту та інтересу, в даному випадку, є право чи інтерес, який не обмежений у часі.

Таким чином, суд вважає, що захист інтересу позивача за ст. 1200 ЦК України щодо відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи є необмеженим у часі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна давність на вимоги позивача не поширюється відповідно до п. 4 ст. 268 ЦК України.

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем витрат саме на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки надано позивачем лише доказ з оплати послуг адвокатського об`єднання «Гранд Груп Партнерс».

Європейський суд зауважує, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правничу допомогу регламентовано у статтях 137 ЦПК. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, відповідно до абз. 5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача була заявлена вимога про відшкодування витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 12000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 уклала договір про надання професійної правничої допомоги та замовлення на надання професійної правничої допомоги з юридичною особою Адвокатським об`єднанням «Гранд Груп Партнерс», яке здійснює діяльність у сфері права. Виконавцем за цим договором, тобто особою, яка безпосередньо надавала юридичні послуги є Адвокатське об`єднання «Гранд Груп Партнерс». Сторони обумовили, що вартість однієї нормо години по наданню правничої допомоги встановлюється у розмірі 1500 гривень.

Згідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Відповідно до ч 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За довідкою Адвокатського об`єднання «Гранд Груп Партнерс» ОСОБА_18 перебуває на посаді адвоката в Адвокатському об`єднанні «Гранд Груп Партнерс» з 01.04.2019 року.

З акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги на підставі замовлення № 1 від 27.05.2019 року до Договору про надання професійної правничої допомоги № 0073-ц від 27.05.2019 року адвоката Адвокатського об`єднання «Гранд Груп Партнерс» Лабик Р.Р. вбачається, що надані послуги полягали у консультації щодо порядку, строків та можливих наслідків подання позовної заяви (1 години), підготовчих діях спрямованих на подання позовної заяви: з`ясування чи мали місце обставини (факти, про які вказує клієнт, та якими доказами вони підтверджуються, з`ясування чи є інші фактичні данні, які мають значення для вирішення справи, докази на їх підтвердження, визначення правовідносин сторін, як випливають із встановлених обставин, визначенні правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права викладених в постановах Верховного Суду, збору необхідних доказів для підтвердження позовних вимог, аналізі судової практики, поданні адвокатських запитів про витребування інформації, щодо наявності трудових відносин, щодо власника джерела підвищеної небезпеки (3 години), підготовці та поданні позовної заяви в суд: визначені підсудності розгляду позовної заяви, визначені складу учасників судового процесу, розрахунку ціни позову, та складенні обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, складенні розрахунку судових витрат, які були понесені, написанні позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів що їх підтверджують, копіюванні та додаванні до позовної заяви копій всіх документів та доказів та підтвердження позовних вимог, копіюванні позовної заяви та всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, надсиланні засобами поштового зв`язку позовної заяви з додатками в суд (4 години), на що у сукупності адвокатом було витрачено 8 годин роботи. З вказаного розрахунку вартість однієї години роботи складає 1500 гривень, що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі для неповнолітніх дітей.

З копії рахунку-фактури вбачається, що виконавцем за надання послуг позивачу за договором було саме Адвокатське об`єднання «Гранд Груп Партнерс», а вказаний документ підписаний керуючим партнером цієї юридичної особи.

В матеріалах справи є профайл адвоката Лабик Р.Р. відповідно до якого він на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 7311/10 від 01.03.2019 року має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Факт оплати позивачем послуг надання правової допомоги підтверджується копією квитанції про оплату 31.05.2019 року 12000 грн. за надання правової допомоги, при цьому отримувачем зазначене Адвокатське об`єднання «Гранд Груп Партнерс».

Таким чином, правова допомога надавалась на підставі договору, є докази сплати таких витрат, ОСОБА_18 є адвокатом, що підтверджується відомостями про право на зайняття адвокатською діяльністю.

На підставі наведеного, понесені позивачем витрати на правову допомогу є такими, що відповідають підставам, межам та порядку відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, тому підлягають розподілу відповідно до положень ЦПК України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, фактично відбулось зменшення суми, присудженої до стягнення з відповідача, а тому наявні підстави зменшувати суму відшкодування судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача та стягнути 7396,01 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1187, 1201 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 21, 22, 27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України /ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8/ на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування шкоди утриманцям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.03.2019 року по 243,60 гривень, щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років), в межах ліміту розміру страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілому - 56152,00 гривень.

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України України /ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8/ на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 7396,01 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач – Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8

третя особа – ОСОБА_6 , АДРЕСА_1

Суддя К.Ш.Харабадзе