Рішення № 85137460, 23.10.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2019 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/4255/19

Номер провадження 2/629/1357/19

позивач – Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором:

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 525054,16 грн., посилаючись на те, що 06.09.2011 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої зобов`язання Банк виконав, а кредитор свої зобов`язання не виконує, в результаті чого заборгованість по кредитному договору станом на 09.06.2019 року становить 525054,16 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 36892,84 грн, нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 483795,51 грн, нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн – у розмірі 4365,81 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в наданому відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що в заяві-анкеті на отримання кредиту, наданої позивачем на підтвердження своїх вимог, не міститься суми та розміру кредиту, графіку повернення кредиту та інших суттєвих умов, які притаманні договором кредиту, а тому не може вважатися договором в розумінні ст. 626 ЦК України. Крім того, в наданій довідці про умови кредитування відсутні буд-які реквізити того, що вказані умови мають відношення до позивача. Надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підтверджують наявність кредитних правовідносин, а також боргу між сторонами спору. Посилання позивача на те, що підписана Заява разом з Пам`яткою клієнта, є умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами які містяться на сайті позивача, становлять між сторонами «Договір надання банківських послуг», та те, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджений лише підписом особи. Наданий позивачем на підтвердження позовних вимог витяг з умов та Правил надання банківських послуг, також не містить даних про час їх прийняття. Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній системний платіж ним було вчинено 22.05.2015 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 20.08.2019 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Вказані в розрахунку платежі від 02.10.2015 року на суму 134,91 грн, та від 20.08.2016 року на суму 249,28 грн ним не вчинялися, а були автоматично списані з його картки в рахунок погашення заборгованості. На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з застосуванням строків позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві, наданій представником позивача Савіхіною А.М. міститься прохання розглянути справу за відсутності представника позивача.

22.10.2019 року від представника позивача Чепіга Д.О. надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з підготовкою відповіді на заяву відповідача по суті справи.

При вирішенні цього клопотання, суд враховує, що при відкритті провадження у справі позивачу встановлювався п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву для подання відповіді на відзив. Копія відзиву на позовну заяву була отримана позивачем через представника за довіреністю 26.09.2019 року, у встановлений судом строк відповідь на відзив не подав. У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи представником позивача не зазначено поважної причини неподання відповіді на відзив у зазначений судом строк.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, та залишає клопотання представника позивача без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, в наданих суду заявах просили розгляд справи проводити за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.09.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.9/.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, у зв`язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, про те, що підписана ним заява про приєднання до умові та правил надання банківських послуг не може вважатися договором, суд зазначає, що на виконання умов договору ОСОБА_1 брав та повертав грошові кошти користуючись наданим йому кредитним лімітом, що підтверджується випискою з банківського рахунку /а.с. 64-70/, тобто вказане свідчить про те, що відповідач фактично погодився з умовами договору та добровільно сплачував кошти на його виконання.

Позивач посилається на вчиненим розрахунок, за яким відповідач станом на 09.06.2019 року має заборгованості у розмірі 525054,16 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 36892,84 грн, нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 483795,51 грн, нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн – у розмірі 4365,81 грн. Останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 20.08.2016 року у розмірі 249,28 гривен /а.с.5-12/.

Разом з тим, як вбачається з виписки по кредитному рахунку ОСОБА_1 /а.с. 64-70/, 16.08.2016 року було здійснено страховий платіж по договору «Страхування кредитного ліміту» на суму 249,28 гривень, та 20.08.2016 року було відмінено як помилкову транзакцію на суму 249,28 гривень.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові /ч. 4 ст. 267 ЦК України/.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки /ст. 257 ЦК України/.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В справі відсутні докази укладення сторонами у відповідності до ст. 259 ЦК України договору про збільшення позовної давності в письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання /частини перша та п`ята статті 261 ЦК України/.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як вбачається з виписки за договором № б/н від 06.09.2011 року, відповідачем було здійснено останній платіж за кредитним договором 22.05.2015 року - 950 грн /а.с. 65/. З 01.05.2016 року по 01.09.2019 року відповідачу нараховувалася лише пеня за прострочку по кредиту на суму понад 100 грн, а також пеня за прострочку по кредиту.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що останній платіж відповідачем було здійснено 22.05.2015 року, а з позовом до суду Банк звернувся лише 20.08.2019 року /а.с.2/, тобто поза межами трирічного строку позовної давності визначеного вимогами ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скориставшись своїм правом передбаченим вимогами ст. 267 ЦК України подав до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності /а.с. 47-52/.

Вищевказані обставини свідчать про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Застосовуючи строк позовної давності, суд також враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання Банком трирічного строку звернення до суду з позовом.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок пропуску Банком строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя К.Ш.Харабадзе