Рішення № 85127862, 23.10.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

23.10.19

Провадження № 2/235/2033/19

Справа № 235/6167/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Покровської міської ради про визнання права власності на майно спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 10.09.2019 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Покровської міської ради про визнання права власності на майно спадкодавця, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . ОСОБА_3 була рідною сестрою позивача та відповідача. Їх дівочі прізвища ОСОБА_4 змінені на Гелеверя та ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , оскільки їх батьки померли – батько ОСОБА_6 01.08.1963 року, мати ОСОБА_7 09.01.1996 року.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0415 га, на якій розташовано цей будинок.

Позивач зазначає, що будинок належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Богатовою І.О. та зареєстрованим в реєстрі за №3172, а також зареєстрованим в Красноармійському БТІ 20.11.2014 року за №9306, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5518463 від 20.11.2004 року.

Земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, належала померлій сестрі на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №103319.

Позивач зазначає, що на вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 добудувала у 2005 році сарай Е-1 площею 7,9 м2 та літню кухню Ж-1 площею 31,7 м2, що підтверджується висновком про технічний стан господарських будівель, прибудов, надбудов та споруд №1589, складеним КП «БТІ» м. Красноармійська (нині Покровськ) 27.03.2014 року. Згідно з повідомленням КП «БТІ» м.Красноармійська (нині Покровськ) №1589 від 27.03.2014 року сарай Е-1 і літня кухня Ж-1 збудовані самочинно.

30.01.2015 року вони з відповідачем ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу Богатової І.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але нотаріус відмовила їм у видачі свідоцтва, оскільки не надано документів на підтвердження узаконення самочинно збудованих споруд по АДРЕСА_1 , що підтверджується постановами від 30.01.2015 року №60/02-31 та №61/02-31.

13.03.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про розподіл спадкового майна, відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 перейшло право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0415 га, кадастровий номер

1413200000:05:065:0317, а її сестрі, відповідачу по справі ОСОБА_2 , перейшло право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею0,0309 га, кадастровий номер 1413200000:05:063:0787.

Позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 не бажає оформляти своє право власності на спірне спадкове майно, яке залишилося після смерті їх з нею сестри ОСОБА_3 , оскільки успадкувала після смерті сестри житловий будинок по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33019518 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39510097.

У жовтні 2016 року позивач зверталась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом про визнання права забудовника на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме право здачі в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, право на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2016 року по справі 235/6739/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі.

22.10.2018 року позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг Покровської міської ради Донецької області для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, але рішенням від 25 жовтня 2018 року № 43676808 їй було відмовлено у державній реєстрації у зв`язку з тим, що на підставі даного рішення не визнано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами. Дане рішення суду є підставою для отримання документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: житлового будинку з господарського-побутовими будівлями.

Сам житловий будинок зареєстрований за померлою сестрою, але без господарських будівель, які були зведені самочинно.

В даний час позивач фактично користується всім спадковим майном, але вона не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відбулися зміни у складі нерухомого майна, яке належало померлій сестрі.

10 вересня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

11 вересня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено підготовче засідання на 09 жовтня 2019 року.

Ухвалою судді від 11 вересня 2019 року зобов`язано приватного нотаріуса покровського міського нотаріального округу Богатову І.О. надати Красноармійському міськрайонному суду Донецької області інформаційну довідку зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_3 .

У підготовче засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Відповідач та представник відповідача покровської міської ради у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи у відсутності відповідача та представника. Інших клопотань від сторін не надійшло, справу призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти задоволення вимог позивача не заперечує.

Представник відповідача – Покровської міської ради Донецької області у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, просив прийняти рішення на розсуд суду.

Дослідивши матеріли справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.46).

Померла ОСОБА_3 була рідною сестрою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , з яких вбачається, що їх батьками записані ОСОБА_6 , як батько, та ОСОБА_7 , як мати (а.с.8, 47).

З витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00013920995 від 23.05.2014 року вбачається, що дівоче прізвище позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0415 га, на якій розташований житловий будинок.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Богатовою І.О. та зареєстрованим в реєстрі за №3172, а також зареєстрованим в Красноармійському БТІ 20.11.2014 року за №9306, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5518463 від 20.11.2004 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 (а.с.12-13).

Земельна ділянка, відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №9103319 (а.с.14).

Встановлено, що батьки померлої ОСОБА_3 , позивачки ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 померли: ОСОБА_6 – 01.08.1963 року, ОСОБА_7 – 09.01.1996 року, що підтверджується свідоцтвами про смерть (а.с.17-18).

Відповідно до т.1262 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , як рідні сестри померлої є другочерговими спадкоємицями майна, яке залишилось після смерті сестри. Інших спадкоємців першої, другої черги немає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно Договору про розподіл спадкового майна позивачу ОСОБА_1 перейшло право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0415 га, кадастровий номер 1413200000:05:065:0317, а її сестрі, відповідачу по справі ОСОБА_2 , перейшло право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею0,0309 га, кадастровий номер 1413200000:05:063:0787 (а.с.34).

Згідно постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.012015 року, ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на належну їй частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із ненаданням необхідних документів, а саме – підтвердження узаконення самочинно збудованих споруд (а.с.19).

Відповідно рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2016 року по справі 235/6739/16-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , Красноармійської міської ради про визнання прав забудовника, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі.

Відповідно рішення Центру надання адміністративних послуг Покровської міської ради Донецької області від 25 жовтня 2018 року № 43676808 ОСОБА_1 відмовлено у

державній реєстрації права власності на нерухоме майно у зв`язку з тим, що на підставі рішення суду від 05.12.2016 року не визнано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами. Дане рішення суду є підставою для отримання документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: житлового будинку з господарського-побутовими будівлями (а.с.23).

Тобто, на теперішній час позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відбулися зміни у складі нерухомого майна, на яке померлій ОСОБА_3 видавався правовстановлюючий документ. Отже, відсутність правовстановлюючих документів на весь будинок унеможливлює оформлення права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

За змістом зазначених роз`яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3,5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216,1218 ЦК). Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3,5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК Ураїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3,5 ст. 376 ЦК є суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216,1218 ЦК.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що "в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення

Європейського суду, які згідно з Законом N 3477 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі".

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 р. (далі Конвенція), держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов`язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Як зазначено в п. п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом роз`яснено, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (див. Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.91 року у справі "Пайн Велів Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст..ст. 328, 392, 1216, 1218, 1268, 1276 ЦК України, статтями 4-5, 175-177, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на: житловий будинок А-1, тамбур- а1, з господарсько-побутовими будівлями, а саме: убиральня З-1, літня кухня Ж-1, сарай Е-1, огорожі №2, водопровід ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду є правовстановлюючим документом та підлягає державній реєстрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач 2: Покровська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04052933, місцезнаходження м.Покровськ, Донецької області, пл.. Шибанкова, 11.

Дата складання повного тексту рішення 23 жовтня 2019 року.

Суддя О.Є.Філь