Рішення № 85126203, 22.10.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівни про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконними,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Бойчук К.М. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав та просить суд визнати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41241890 від 23 травня 2018 року щодо внесення в графу Іпотекодержатель прізвища ОСОБА_2 , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. незаконним, застосувавши строк позовної давності до вимог ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 про стягнення згідно Іпотечного договору №4/Zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в 2010 та 2012 роках ПАТ «Дельта Банк» звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит та стягнення відсотків, то відповідно, змінивши строк виконання основного зобов`язання, банк був зобов`язаний пред`явити позов до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років від дати стягнення заборгованості за кредитним договором. З огляду на вище викладенні обставини вважає, що право звернення ПАТ «Дельта Банк» втрачено, відповідно, це право не могло бути передано іншій особі, правовий статус, якої не встановлений, а тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41241890 від 23.05.2018 13:13:26, щодо внесення в графу: Іпотекодержатель: прізвища - ОСОБА_2 є незаконним.

Представник відповідача ОСОБА_3 . подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №4/Zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року, посвідчений 23 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та іпотечний договір №4/Zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року, посвідчений 23 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарською Н.О. є дійсними, виходячи з презумпції дійсності правочину.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не доведеними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 24 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4 СМБ згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику відкличну відновлювану кредитну лінію у розмірі 90 000,00 (дев`яносто тисяч євро 00 центів) з розрахунку 12,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 24 квітня 2007 року по 23 квітня 2017 року. Згодом, внаслідок ліквідації ПАТ «Укрпромбанк» відбулась заміна кредитора в зобов`язанні та новим кредитором став ПАТ «Дельта Банк». У зв`язку з виникненням заборгованості рішенням Рівненського міського суду від 11 листопада 2010 року по справі №2-7214/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором від 24.04.2007 року, що становить 925657,60 грн, а також 1700 гривень державного мита та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В подальшому, 05 грудня 2012 року винесено рішення Рівненського міського суду по справі №1715/4909/12 р. відповідно до якого стягнуто солідарно з боржників заборгованість по відсотках в сумі 16909,11 Євро, комісію передбачену договором в сумі 33671.53 грн., а всього 205790,81 грн та судові витрати по справі, а саме оплачений судовий збір в сумі 2058 грн. Рішеннями суду стягненню підлягає загальна заборгованість в розмірі 1 135 326,40 грн.

04 січня 2018 року рішенням Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу №12 право вимоги за кредитним договором № 4 СМБ від 24.04.2007 року забезпечені порукою фізичної особи та іпотекою, як актив банка, що ліквідується, запропоновані до продажу з відкритих торгів електронної торгової системи Рrozorro з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» 27.04.2018 року. Електронні торги були призначені на 27.04.2018 року. Переможцем торгів за результатами проведеного аукціону оголошено ОСОБА_2 .

23 травня 20018 року, ОСОБА_2 па підставі договору купівлі -продажу майнових прав № 53/Л від 23.05.2018 року та договору відступлення прав вимоги за договором поруки від 23.05.2018 року набуто право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2007 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Майнові права були відступлені в повному об`ємі з основним договором та договорами забезпечення.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено: договір купівлі - продажу майнових прав М53/л; договір відступлення прав вимоги за договором поруки, договір відступлення права вимоги за іпотечним договором М4/2смб іп, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарською Н.О. за реєстровим номером 1416, тому ОСОБА_2 з 23 травня 2018 року набув прав кредитора за Кредитним договором №4 СМБ від 24.07.2007 року укладений з боржником ОСОБА_1 , договором поруки від 24.07.2007 року укладеного з поручителем ОСОБА_4 та права Іпотекодержателя за іпотечним договором №4/2смб іп-07 від 24 липня 2007 року.

На підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 53/Л від 23.05.2018 року відбулась заміна сторони в зобов`язані відповідно до п.І.ч.1. ст. 512 ЦК України.

Відповідно до ст. 514 ЦПК України до ОСОБА_2 , як до нового кредитора перейшли всі права та обов`язки первісного кредитора, а також всі існуючі обтяження.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відступлення прав за іпотечним договором відповідно до ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Пункт перший частини першої статті другої ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обтяжень» визначає поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно обтяжень, як - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до розділу II зазначеного закону державними реєстраторами можуть виступати приватні нотаріуси.

Таким чином внесення відповідного запису нотаріусом до державного реєстру речових прав та їх обтяжень при укладанні правочину, за яким відбувається відступлення прав за іпотечним договором є безумовною та обов`язковою дією нотаріуса як реєстратора.

Зважаючи на вищевикладене, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41241890 від 23 травня 2018 року щодо внесення в графу Іпотекодержатель прізвища ОСОБА_2 , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., вчинено обґрунтовано, правомірно, згідно до вимог законодавства.

Крім того, судом також встановлено, що в провадженні Рівненського міського суду перебувала цивільна справа № 569/22276/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за договором поруки.

22 березня 2019 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області було винесено рішення в справі №569/22276/18 яким було відмовлено повністю в задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за договором поруки. Рішення суду набрало чинності.

Як зазначено у вказаному рішенні суду: Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року сторони керувалися положеннями статей 512, 513,514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» правомірно та обґрунтовано реалізувало на електронних торгах ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Рішення суду в справі №569/22276/18 є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст 76, 77, 78, 79 ЦПК України.

Відповідно до ч.4. ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином рішення Рівненського міського суду в справі №569/22276/18 є необхідним доказом в даній справі.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті З Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Що стосується на посилання позивача про застосування строків позовної давності відносно Іпотечного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Строк позовної давності не може застосовуватися до цивільно-правових угод, які укладалися між сторонами, оскільки правовідносини з приводу іпотечного договору, укладеного між сторонами, не обмежуються строком позовної давності, тому що він застосовується для судового захисту.

З позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду в 2010 року, в межах строків позовної давності, і правовідносини, що виникли між сторонами надалі стосуються виконання даного судового рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 78,79,80,81 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Суд визнає, що ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, тому його позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,77,81,137,141,263,264,265,

268,273, 354 ЦПК України, ст.ст.256,393,509, 514, 525, 526,598 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівни про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконними – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, м.Київ, вулМосковська, 5/2 к.67.

Суддя :