Вирок № 85124028, 23.10.2019, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/437/18

Провадження № 1-кп/364/13/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.,

за участю:

прокурора Місюри Я.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника уповноваженого органу з питань пробації - Володарського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Коротун І.М.,

потерпіла ОСОБА_2 - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області за обвинувальним актом кримінальне провадження, внесене 15.02.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110160000038, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Клавдієве Бородянського району Київської області, громадянина України, зареєстроване місце проживання відсутнє, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ., освіта базова загальна середня, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, невійськовозобов`язаного, раніше неодноразово судимого, востаннє:

- вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21.06.2013 р. за частиною другою статті 190, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) із застосуванням статті 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 11.08.2016 р. на підставі ухвали Березанського міського суду Київської області від 03.08.2016 р. звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 2 місяці 28 днів;

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше судимим вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21.06.2013 р. за частиною другою статті 190, частиною третьою статті 185 КК України із застосуванням статті 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 11.08.2016 р. на підставі ухвали Березанського міського суду Київської області від 03.08.2016 р. звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 2 місяці 28 днів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин за таких обставин.

15.02.2018 р. близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання грошових коштів, здійсненого шляхом обману, в телефонному режимі, достовірно знаючи, що надає неправдиву інформацію ОСОБА_3 про те, що дочка останньої знаходиться в поліції за нанесення тілесних ушкоджень іншій особі та для звільнення дочки необхідні грошові кошти в сумі 3 000 грн. Почувши таку інформацію ОСОБА_3 віддала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 000 грн., якого було направлено до ОСОБА_3 ОСОБА_1 та який за попередньою домовленістю мав передати грошові кошти останньому в м. Біла Церква Київської області. Надалі згаданий ОСОБА_4 зрозумів, що ОСОБА_1 вчиняє шахрайські дії відносно ОСОБА_3 , та звернувся до правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_1 не було закінчено свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, хоча він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Своїми діями ОСОБА_1 намагався спричинити ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 3 000 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України, за обставин, правильно, на його думку, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечує, не оспорює.

По суті обвинувачення та заданих запитань ОСОБА_1 пояснив, що зимою 2018 року був у місті Біла Церква (Київська обл.), потребував коштів, тому наугад набрав номер телефону (стаціонарний) та потрапив на ОСОБА_3 , з якою знайомив не був, сказав, що близька людина в біді, в поліції, розмір коштів запропонувала сама ОСОБА_3 Надалі він викликав з смт Володарки таксі, попросив, щоб той забрав в потерпілої гроші та привіз до нього у м. Білу Церкву. Проте таксист звернувся до поліції, після цього його було затримано.

Обвинувачений також пояснив, що зараз проживає в цивільному шлюбі з нареченою, яка має п`ятирічного сина, саме перебуває на третьому місяці вагітності. Тож саме через зміни у сімейному житті уникав суду, оскільки боявся втратити сім`ю. Зараз хоче почати нове життя, отримати освіту, працювати, втомився вести попередній спосіб життя, з усіма минулими друзями припинив стосунки. Тому обвинувачений вказав на те, що зробив для себе висновки, шкодує, що вчинив цей злочин, більше такого вчиняти не буде, просив суд суворо не карати, залишивши його на свободі.

Потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за інформацією Володарського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ., актовий запис № 36 (а.п. 131), у зв`язку з цим суд ухвалою від 20.09.2019 р. залучив до справи як потерпілу її дочку - ОСОБА_2 (а.п. 137-138).

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, до суду 20.09.2019 р. подала заяву про розгляд справи без її участі, просила суд призначити покарання згідно з чинним законодавством (а.п. 140).

Суд, заслухавши думки присутніх учасників судового провадження, аналізуючи надані в судовому засіданні обвинуваченим показання, приходить до висновку, щоці показання є логічними і послідовними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту істотних для даного кримінального провадження обставин вчинення злочину, добровільності та щирості його позицій.

Беручи до уваги, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, ствердив обставини, викладені в обвинувальному акті, з`ясувавши, що він правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження, що немає сумнівів у добровільності і щирості його позицій, роз`яснивши обмеження права оскаржити визнані ним обставини в апеляційному порядку та заслухавши думки присутніх у судовому засіданні учасників судового провадження, суд на підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визнав недоцільним досліджувати докази стосовно обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Зважаючи на наведене та даючи правову оцінку діям обвинуваченого, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, яке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, хоча він виконав усі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, та кваліфікує такі дії за частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України.

При цьому кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою повторності, суд бере до уваги згаданий вирок Ірпінського міського суду Київської області від 21.06.2013 р., яким його було засуджено за частиною другою статті 190, частиною третьою статті 185 КК України, що складає повторність у розумінні пункту 1 примітки до статті 185 КК України, а також враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 541/440/15-к (провадження № 51-805км18) щодо визначення замаху на шахрайство.

Питання про призначення обвинуваченому покарання суд вирішує, керуючись вимогами статей 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з подальшими змінами), виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, враховуючи характер суспільної небезпечності і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Досліджуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 ,судом встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області (а.п. 174), громадянин України, неодноразово судимий (а.п. 176-177), востаннє згаданим вище вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21.06.2013 р. (а.п. 178-186), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.10.2013 р. (а.п. 186-189), з якого так само вбачається, що ОСОБА_1 був неодноразово судимий за злочини проти власності (а.п. 178), згідно з характеристикою Березанської виправної колонії УДПтС України в м. Києві та Київській області від 29.10.2015 р. ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.п. 191).

Обставин, які згідно зі статтею 67 КК України обтяжують ОСОБА_1 покарання, органами досудового розслідування та судом не встановлено.

До обставин, що згідно зі статтею 66 КК України пом`якшують йому покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що полягало у визнанні ним винуватості, наданні органу досудового розслідування правдивих показів, сприянні швидкому розслідуванні злочину.

Відповідно до статей 314-1, 368 КПК України, статті 9 Закону України «Про пробацію» суд, ухвалюючи вирок, бере до відома досудову доповідь, складену Володарським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області 21.10.2019 р. (а.п. 165-170) на виконання ухвали суду від 16.10.2019 р. (а.п. 157-160).

Як вбачається з цієї досудової доповіді, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово засуджувався, виходячи з історії вчинених ним правопорушень, на шлях виправлення не став, не усвідомлює серйозність наслідків своїх протиправних дій та не робить висновків, для нього правопорушення є нормою життя. На тепер проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із співмешканкою та її батьками у будинку, який вони разом винаймають; умови проживання і спільне проживання задовільні, всіх влаштовують. Професійної освіти не отримав, оскільки навчався в Бородянському училищі, проте навчання не закінчив через засудження до позбавлення волі; працює без документального оформлення в м. Києві на ЧП «ОЧИМ» на виробництві пластикової посуди; вільний від роботи час проводить із сім`єю. Обвинувачений здатний мислити чітко та раціонально, фізичної або вербальної агресії до співмешканки та її батьків не проявляє, вказує, що сварки між ним виникають рідко, зі слів обвинуваченого міцні алкогольні напої вживає рідко, наркотичні речовини вживав більше двох років тому, зв`язків з особами з антисоціальною поведінкою не підтримує, а після вчиненого правопорушення обмежив своє спілкування з друзями, оскільки вважає, що вони справляли на нього негативний вплив, що і привело до вчиненого ним правопорушення. Обвинувачений не ідентифікує себе з кримінальною особистістю, не проявляє агресії, усвідомлює серйозність наслідків своїх протиправних дій та щиро кається у вчиненому правопорушенні, має готовність до змін способу життя, плани на майбутнє та знає, яким чином їх реалізувати, головними планами є закінчення судового розгляду та отримання професійної освіти.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється органом пробації як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, - як високий.

Органом пробації в досудовій доповіді зроблено висновок про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Враховуючи усе викладене та беручи до уваги, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд дійшов до таких висновків.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вчинення ним закінченого замаху на злочин середньої тяжкості за визначенням статті 12 КК України, відсутність обтяжуючих та наявність однієї пом`якшуючої покарання обставин, бере до уваги особу винного, який не має постійного офіційного працевлаштування, що виключає призначення йому такого виду покарання як виправні роботі, а так само, на переконання суду, ставить під сумнів можливість виконання ним покарання у виді штрафу, що передбачені санкцією частини другої статті 190 КК України. До того ж обвинувачений раніше неодноразово вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, в тому числі за вчинення шахрайства згідно зі названим вище вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21.06.2013 р., із застосуванням до нього як звільнення від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, так і умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив замах на умисний злочин проти власності. Також суд бере до уваги невиконання ним застосованого до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, ухилення від явки до суду та, відповідно, невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків без поважних причин та повідомлення суду, застосування приводів та оголошення його двічі судом у розшук, що надалі стало підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тому за таких обставин суд вважає неможливим виправлення та перевиховання обвинуваченого в умовах суспільства.

З огляду на це та враховуючи позицію прокурора та висновки уповноваженого органу з питань пробації у досудовій доповіді, суд дійшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений частиною другою статті 63, санкцією частини другої статті 190 КК України, що відповідає також обмеженню щодо міри покарання за замах на злочин, визначеному частиною третьою статті 68 КК України, взявши до уваги зміни в особистому житті обвинуваченого (зокрема, вагітність його співмешканки, наявність у неї п`ятирічної дитини), про які зазначено в суді безпосередньо прокурором та стверджено обвинуваченим, з урахуванням складності надати суду підтверджувальні документи з причин, які також було пояснено суду прокурором.

На переконання суду, таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 буде достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчинення ним нових злочинів.

Крім того, зважаючи на те, що питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили прокурором та іншими учасниками провадження перед судом не порушувалося, а також беручи до уваги вид і міру призначеного покарання, тому суд за таких обставин вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний йому ухвалою Володарського районного суду Київської області від 25.08.2019 р. (а.п. 114-117) та продовжений ухвалою Володарського районного суду Київської області від 16.10.2019 р. (а.п. 157-160), слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Визначаючи строк покарання обвинуваченому суд бере до уваги дату його затримання 08:00 год. 25.08.2019 р., коли він у супроводі працівників поліції був доставлений до суду після встановлення місця знаходження у зв`язку з оголошенням у розшук (а.п. 111).

Матеріальна шкода не завдана, цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує за статтею 100 КПК України.

Керуючись частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України, статтями 100, 369-371, 373, 374, 392-395, 532 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня взяття його під варту 25.08.2019 р., зарахувавши йому на підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України в строк відбування покарання один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Володарського районного суду Київської області від 25.08.2019 р. та продовжений ухвалою Володарського районного суду Київської області від 16.10.2019 р., - залишити без змін у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110160000038, а саме:

- грошові кошти в сумі 3 000 грн., передані на зберігання потерпілій, - залишити потерпілій;

- паперовий конверт, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- два мобільні телефони марки «Nokia 1280» чорного кольору, один із яких знаходиться у неробочому та пошкодженому стані, та сім-карта мобільного зв`язку «Life», які передано на зберігання в камеру схову речових доказів при Володарському відділенні поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, - повернути власникові.

Копії цього вироку суду негайно після проголошення вручити прокуророві Місюрі Я.І., обвинуваченому ОСОБА_1 , а також надіслати потерпілій ОСОБА_2 та до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною другою статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л. А. Макаренко