Ухвала суду № 85123906, 21.10.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6711/19

Провадження № 4-с/361/61/19

21.10.2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Радзівіл А.Г., розглянувши заяву представника скаржника ОСОБА_1 про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу у справі за скаргою ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу місті Києва Пишного Артема Володимировича, зацікавлена особа Публічне акціонерне товариство ”Укрсоцбанк” про неправомірні дії приватного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2019 року скаржник звернулася до суду із скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пишного А.В., просила визнати неправомірними та скасувати постанову від 11 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60032890 з примусового стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованості за кредитним договором № 014- 406-КА від 06.11.2007 року, із змінами до нього, в сумі 4 814,78 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3925,89 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 888, 89 доларів США за виконавчим листом №361/6824/17 від 24.06.2019 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області; постанову від 11 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 962, 95 доларів США, постанову від 11 вересня 2019 року про стягнення зі ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження в сумі 219, 40 грн., постанову від 11 вересня 2019 року про арешт коштів боржника на всіх рахунках боржника у банках в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 26 3761, 19 гривень.

18 жовтня 2019 року представник скаржника звернувся до суду із заявою в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого листа від 24 червня 2019 року у справі № 361/6824/17, провадження № 2/361/702/18 яким постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ ”Укрсоцбанк” заборгованість за кредитним договором № 014-406_КА від 06 листопада 2007 року, зі змінами та доповненнями у сумі 4814, 78 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитним договором у розмірі 3925, 89 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 888, 89 доларів США.

Свою заяву обґрунтовує тим, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2019 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київа Пишного А.В. про визнання неправомірними дії та скасування постанов. Одночасно суд вирішив питання щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Представник скаржника зазначає, що у п. 15 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 ”Про практику застосування судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” зазначається, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Представник скаржника посилається на те, що у зв`язку із змінами в законодавстві підлягає застосуванню п. 2 ч.1 ст. 34 ЗУ ”Про виконавче провадження”, а самевиконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, представник скаржника вважає, що і ЗУ ”Про виконавче провадження” і Постанова ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 ”Про практику застосування судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” вказують на наявність у суду права зупинити стягнення на підставі виконавчого документа за наявності для цього підстав і в іншому процесуальному порядку ніж процесуальний порядок процедури забезпечення позову.

В даному випадку приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з явними порушеннями територіальності та поза межами свого виконавчого округу. Допустивши вказане порушення, приватний виконавець негайно незаконно арештував майно та кошти боржника, яка вдвічі перевищує встановлені виконавчим документом розміри сум, що підлягають стягненню.

Представник скаржника зазначає, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа сприятиме розгляду скарги у стислі строки.

Продовження діяльності у незаконно відкритому виконавчому провадженні протягом розгляду скарги ОСОБА_2 може бути незаконно позбавлена свого майна на користь осіб які не мають права на його отримання.

У випадку якщо суд дійде до висновку про не необхідність задоволення вимог скарги виконати судове рішення, ліквідувати наслідки незаконних дій та відновити права скаржника буде неможливо.

За таких умов суд має вчинити дії, які забезпечать дотримання прав скаржника і дотримання приватним виконавцем вимог нормативних актів, які регламентують діяльність та забезпечать можливість виконання рішення суду за скаргою.

Суд вивчивши заяву та додані до неї документи, матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” за договором кредиту № 014-406-КА від 06 листопада 2007 року та за договором про внесення змін № 1 договору кредиту № 014-406-КА від 06 листопада 2007 року заборгованість 3925, 89 доларів США, заборгованості за відсотками – 2464, 15 доларів США, всього за зобов`язаннями у іноземній валюті стягнути 6390, 04 доларів США, стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02 листопада 2016 року по 10 жовтня 2017 року у сумі 26319,79 грн., пеню за несвоєчасне повернення повернення відсотків за користування кредитом за період з 02.11.2016 року по 10.10.2017 року у сумі 14834 грн. 56 коп., витрати по сплаті судового збору 3144, 91 грн., всього стягнути за зобов`язаннями у національній валюті 44299 грн. 26 коп.

18 березня 2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційна скарга задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” заборгованість за кредитним договором № 014-406-КА від 06 листопада 2007 року, зі змінами до нього в сумі 4814, 78 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3925,89 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 888,89 доларів США. В іншій частині вимог Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” відмовлено.

05 липня 2019 року Броварським міськрайонним судом видано два виконавчі листи представнику позивача.

11 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу місті Києва Пишним А.В. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання, та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

23 вересня 2019 року до Броварського міськрайонного суду Київської області подана скарга на дії приватного виконавця та скасування постанов.

Під час подачі вказаної скарги скаржниця просила до завершення розгляду скарги зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2019 року скарга прийнята до розгляду, призначено судове засідання. В частині забезпечення скарги відмовлено.

18 жовтня 2019 року представник скаржника звернувся із заявою про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У справі ”Бурдов проти Росії” від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права (”право на суд”), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова ”судового розгляду” .

У справі ”Soering vs UK” від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі ”Горнсбі проти Греції” Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного:

1) мета цивільного судочинства, закріплена у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання;

2) провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.

Статтею 447 ЦПК України , визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VII ”Судовий контроль за виконанням судових рішень”.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 ”Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України ”Про виконавче провадження”).

При цьому Законом України ”Про виконавче провадження”у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року ”Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”визначено недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, може застосовуватись судом, як захід забезпечення позову.

В даному разі скаржник звернулась до суду із скаргою на неправомірні дії приватного виконавця та скасування постанов.

Системний та логічний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку ст. 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити ”забезпечення скарги” шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 353, 447-453 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника скаржника ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим листом від 24 червня 2019 року № 361/6824/17, провадження № 2/361/702/18 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Радзівіл А.Г.