Рішення № 85116626, 23.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 жовтня 2019 р. справа № 520/9795/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання дій суб`єкту владних повноважень щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі - протиправними; 2) зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 3) відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині пенсії у межах суми за один місяць, -

встановив:

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок вчинення райУПФУ протиправного діяння коштів за пенсією з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року не одержав.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року замінено сторону по справі Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач, до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що рішення про припинення виплат за пенсією обумовлено об`єктивними чинниками, а саме: відсутністю необхідних доказів постійного проживання пенсіонера на території України, де безперешкодно функціонують органи державної влади України. Вказав, що нараховані суми боргу за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року буде виплачено при умові фінансування відповідно до окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач є громадянином України, має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, як пенсіонер з грудня 2014 року знаходився на обліку Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, у зв`язку з реорганізацією з 16.08.2019 року перебуває на обліку його правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2019 року встановлено, що позивачу з 01.05.2018 року виплату пенсії призупинено згідно списків внутрішньо переміщених осіб, які були надані департаментом інформаційних та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання.

Зазначено, що після особистого звернення позивача 05.07.2018 року з заявою про поновлення виплати пенсії, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення при Ізюмській міській раді від 27.07.2018 р. № 26/101 виплату пенсії поновлено.

При цьому вказано, що пенсію позивачу почали виплачувати тільки з жовтня 2018 року, а нараховані суми боргу за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року буде проведено при умові змін до законодавства.

Доказів виплати пенсії позивачу за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, даних про скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, випадки, коли відбувається припинення виплат за пенсією, викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.

У свою чергу, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За таких обставин, суд не знаходить жодних правових підстав для непоширення дії норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" на спірні правовідносини.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Разом із тим, оскільки Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області припинено як юридичну особу, визнання діяння вказаного владного суб`єкта протиправним об`єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, то суд вважає за необхідне обтяжити владного суб`єкта, на обліку якого перебуває позивача, обов`язком провести платежі за невиплаченою пенсією саме на підставі даного рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеною пенсією, що є вирішальною ознакою для задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити заборгованість з нарахованої пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року з проведенням нарахувань у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2) у межах суми стягнення за один місяць.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Старосєльцева