Рішення № 85116141, 03.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6672/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2018 року: № 7700013-1312-1502 на суму 16527,92 грн. та № 7700015-1312-1502 на суму 676,67 грн.

Ухвалами суду від 27.12.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 26.04.2019 року: зупинено провадження у справі; від 03.06.2019 року: поновлено провадження у справі; розгляд справи по суті почато спочатку згідно з ч. 5 ст. 223 КАС України.

В судове засідання 03.06.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.103-107)

03.06.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання, вхід. № ЕП/4070/19, в якому останній просить розглянути справу в порядку письмового провадження. (а.с.108)

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 6 листопада 2018 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення від 04.06.2018 року № 7700013-1312-1502 та № 7700015-1312-1502 про визначення сум податкових зобов`язань за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості». ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, просить визнати їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав;

- відповідно до п. 9 розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення. Натомість, до надісланих податкових повідомлень-рішень не було додано розрахунок податкових зобов`язань, що порушує вимоги чинного законодавства;

- в податкових повідомленнях-рішеннях від 04.06.2018 року № 7700013-1312-1502 та № 7700015-1312-1502 помилково вказано податковий період 2018 рік, коли податковим періодом є 2017 рік. Оскільки податок на нерухомість сплачується щорічно за минулий рік та у 2018 року платники податку зобов`язані сплатити податок на нерухомість за 2017 рік, який сплачується за місцем розташування об`єкта оподаткування;

- підставою прийняття вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, окрім приписів Податкового кодексу України, стало також рішення Ізмаїльської міської ради № 1885-VII від 11 січня 2017 року, що було опубліковано на сайті Ізмаїльської міської ради 12.01.2017 року, яким встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітнього (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування. Нормами чинного законодавства передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. При цьому, необхідно розрізняти період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (тобто період, який є наступним за плановим). З викладеного слідує, що з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2017 році та опубліковані у 2017 році, не можуть бути застосовані в 2017 році;

- відповідачем порушено норми пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України;

- позивач не звертався до ГУ ДФС в Одеській області з питань проведення звірки з тих причин, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки вони порушують норми п. 9 Розділу 2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку надіслання контролюючим органам податкових повідомлень-рішень платникам податків, п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України;

- отже, дії ГУ ДФС в Одеській області відносно зобов`язання позивача сплатити грошове зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов`язань за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості такими, що підлягають скасуванню.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII та згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- рішенням Ізмаїльської міської ради від 11.01.2017 року № 1885-VII встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітнього (податкового) періоду (48 грн.);

- обчислення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2018 рік проводились на підставі наявних даних у ГУ ДФС в Одеській області, отриманих в автоматичному режимі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік визначається згідно рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, прийнятого на 2018 рік у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», але не більше трьох відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітнього (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування;

- Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які набрали чинності з 01 січня 2016 року;

- отже, розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік визначається згідно рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятого на 2016 рік, у відповідності до вимог ПКУ та Закону № 909-VIII, але не більше трьох відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітнього (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування;

- згідно інформації, що міститься в інформаційній базі (ІС «Податковий блок), за ОСОБА_1 рахуються земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,06 га, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:021:0041, нежитлова будівля, цільове призначення: розміщення та експлуатація мийки автомобілів з баром на 24 місяці); Одеська обл., АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0092, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку); АДРЕСА_3 , загальною площею 0,04 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0228, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку);

- згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадяться діяльність форми « 20-ОПП» інформація щодо місця провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня;

- таким чином, за адресою АДРЕСА_1 , було сформовано і надіслано податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700013-1312-1502 за 2018 рік на 16527,92 грн.;

- у 2018 році ОСОБА_1 звільняється від сплати земельного податку, як пенсіонер за віком на площу 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3 , сформоване і надіслане податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700015-1312-1502 на суму 676,67 грн.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка № 154636225 від 31.01.2019 року), ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належить на праві власності, зокрема (а.с.59-63):

Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна

Реєстраційний номер об`єкта 1203444151106

нерухомого майна:

Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка

Кадастровий номер: 5110600000:01:014:0092

Опис об`єкта: Площа (га): 0,01

Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового

будинку, господарських будівель і споруд

(присадибна ділянка)

Адреса: АДРЕСА_3 ,

АДРЕСА_4 2-в

Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна

Реєстраційний номер об`єкта 163664751106

нерухомого майна:

Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка

Кадастровий номер: 5110600000:01:014:0228

Опис об`єкта: Площа (га): 0,04, Дата державної реєстрації

земельної ділянки: 19.06.2013, орган, що здійснив

державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ

Держземагентства у м. Ізмаїлі Одеської області

Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового

будинку, господарських будівель і споруд

(присадибна ділянка)

Адреса: АДРЕСА_3 ,

АДРЕСА_5

Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна

Реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_2

нерухомого майна:

Об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, об`єкт житлової

нерухомості: Ні

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 309,7

Адреса: АДРЕСА_1 а

Земельні ділянки місця Кадастровий номер: 5110600000:01:021:0041,

розташування: цільове призначення: розміщення та експлуатація

мийки автомобілів з баром на 24 місця, площа

0,06 га

Номер об`єкта в РТВН: 11336294

Податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 року № 7700013-1312-1502 відповідач повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, податковий період – 2018, сума податкового зобов`язання – 16527,92 грн. (а.с.9)

Податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 року № 7700015-1312-1502 відповідач повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, податковий період – 2018, сума податкового зобов`язання – 676,67 грн. (а.с.10)

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 04.06.2018 року № 7700015-1312-1502 та № 7700013-1312-1502, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Судом також встановлено, що рішенням Ізмаїльської міської ради від 28 лютого 2018 року № 3231-VII «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» № 5084-VI від 30.04.2015» (а.с.74зв.-75зв.) вирішено:

1. Внести зміни до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку на земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» № 5084-VI від 30.04.2015 (з урахуванням рішення № 401-VII від 14.01.2016) та викласти додаток рішення «Ставки податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» в новій редакції (додається).

2. Доручити виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради довести до відома землевласників та землекористувачів про прийняте рішення шляхом опублікування у місцевих засобах масової інформації та розміщення на офіційному веб-сайті Ізмаїльської міської ради.

3. Застосувати норми цього рішення, щодо внесених змін, для здійснення розрахунків податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл з 01.01.2018 року.

4. Ізмаїльській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області забезпечити застосування прийнятих ставок земельного податку для визначення розміру земельного податку з урахуванням внесених змін.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань бюджету та соціально-економічному розвитку міста.

Відповідно до Додатку до рішення Ізмаїльської міської ради № 3231-VII від 28.02.2018 р., зокрема:

Об`єкт оподаткування Ставка

земельного податку

за земельні ділянки,

відсоток від

нормативної грошової

оцінки земель міста

Земельні ділянки зайняті житловим фондом, гаражно - 0,3

будівельними дачно-будівельними та садівницькими

товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і

дачними будинками фізичних осіб, які використовуються

без отримання прибутку, крім земельних ділянок, що

знаходяться у користуванні (власності) суб`єктів

господарювання, зазначених у п. 13

Земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності 1,75

юридичних та фізичних осіб, крім земельних ділянок, що

знаходяться у приватній власності суб`єктів

господарювання, зазначених у п. 4.

Зазначене рішення отримано відповідачем 06.03.2018 року разом із супровідним листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 року № 01/13-235 (а.с.74), відповідно до якого, зокрема, прийняте рішення надіслане для керівництва в роботі при обчисленні земельного податку на території міста Ізмаїл у 2018 році.

Листом (а.с.58) Головне управління ДФС в Одеські області на заяву від 04.09.2018 р. б/н (вх. ДФС № К/4538/15-32 від 06.09.2018 р.), керуючись ст. 19-1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в межах своїх повноважень, повідомило позивача про наступне:

- відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються інваліди першої та другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- звільнення від сплати земельного податку за земельні податки, передбачене для вказаних категорій фізичних осіб, поширюється на ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлено у п. 281.2 ст. 281 Кодексу, а саме:

- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, у містах – не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва – не більш як 0,12 га;

- згідно інформації, що міститься в інформаційній базі, за позивачем рахуються земельні ділянки за адресою:

- АДРЕСА_1 , загальною площею 0,06 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:021:0041, нежитлова будівля, цільове призначення: розміщення та експлуатація мийки автомобілів з баром на 24 місця);

- Одеська область, м. АДРЕСА_3 , 2-В, загальною площею 0,1 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0092, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку);

- АДРЕСА_3 , загальною площею 0,04 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0228, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку);

- відповідно до положення абзацу 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ, платники єдиного податку першої-третьої груп звільняються від сплати податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються такими платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності;

- згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані оподаткуванням, або через які проводиться діяльність форми « 20-ОПП», інформація, щодо місця провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня;

- таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 , сформовано і надіслано податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700013-1312-1502 за 2018 рік на суму 16527,92 грн.;

- в 2018 році позивач звільняється від сплати земельного податку, як пенсіонер за віком, на площу 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3 , а за адресою: АДРЕСА_3 2-Б, сформоване і надіслане податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700015-1312-1502 на суму 676,67 грн.;

- звернуто увагу на те, що земельний податок підлягає сплаті впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – вручення по земельному податку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.13-20):

- рішення Ізмаїльської міської ради від 11 січня 2017 р. № 1885-VII «Про встановлення на 2017 рік ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»;

- Інформаційної довідки № 149979907 від 18.12.2018 року з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, щодо права власності позивача.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, представником відповідача суду також надано копії документів, зокрема (а.с.76-80):

- рішення Ізмаїльської міської ради від 30 квітня 2015 року № 5084-VI «Про встановлення ставок податку на земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» щодо застосування затверджених ставок земельного податку для здійснення розрахунків податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл з 01.01.2016 року, з додатком;

- службової записки № 131/11/15-32-52-07-30 від 13.02.2019 року;

- таблиці щодо нормативної грошової оцінки земель на 2014 рік при базовій вартості 1 кв.м = 124,80 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України), Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі – ЗК України), Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР), Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 (далі – Порядок № 1204).

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. в ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Відповідно до пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно з пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно з ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п.п. 281.1, 281.2, 281.4 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Відповідно до п. 281.4 ст. 281 ПК України якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно з п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов таких висновків, а саме.

Позиція позивача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи.

1. Так, щодо обґрунтування вимог із посиланням на те, що до надісланих податкових повідомлень-рішень не було додано розрахунок податкових зобов`язань, що порушує вимоги чинного законодавства, слід зазначити таке.

Як наведено вище, відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Отже, по перше, відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204 розрахунок податкового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення додається лише та виключно в разі наявності. Тобто, навіть, його наявність, за законодавством, не є обов`язковою.

По-друге, відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204 розрахунок податкового зобов`язання – є додатком до податкового повідомлення-рішення, а не підставою його прийняття, відповідно його наявність або відсутність не впливає на правомірність саме прийняття податкового повідомлення-рішення.

2. Щодо обґрунтування вимог із посиланням на те, що:

- в податкових повідомленнях-рішеннях від 04.06.2018 року № 7700013-1312-1502 та № 7700015-1312-1502 помилково вказано податковий період 2018 рік, коли податковим періодом є 2017 рік. Оскільки податок на нерухомість сплачується щорічно за минулий рік та у 2018 року платники податку зобов`язані сплатити податок на нерухомість за 2017 рік, який сплачується за місцем розташування об`єкта оподаткування, слід зазначити таке;

- підставою прийняття вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, окрім приписів Податкового кодексу України, стало також рішення Ізмаїльської міської ради № 1885-VII від 11 січня 2017 року, що було опубліковано на сайті Ізмаїльської міської ради 12.01.2017 року, яким встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування. Нормами чинного законодавства передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. При цьому, необхідно розрізняти період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (тобто період, який є наступним за плановим). З викладеного слідує, що з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2017 році та опубліковані у 2017 році, не можуть бути застосовані в 2017 році.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 року № 7700013-1312-1502 відповідач повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, податковий період – 2018, сума податкового зобов`язання – 16527,92 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2018 року № 7700015-1312-1502 відповідач повідомив позивача, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, податковий період – 2018, сума податкового зобов`язання – 676,67 грн.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 28 лютого 2018 року № 3231-VII «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» № 5084-VI від 30.04.2015» вирішено, зокрема:

1. Внести зміни до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку на земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» № 5084-VI від 30.04.2015 (з урахуванням рішення № 401-VII від 14.01.2016) та викласти додаток рішення «Ставки податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» в новій редакції (додається).

2. Доручити виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради довести до відома землевласників та землекористувачів про прийняте рішення шляхом опублікування у місцевих засобах масової інформації та розміщення на офіційному веб-сайті Ізмаїльської міської ради.

3. Застосувати норми цього рішення, щодо внесених змін, для здійснення розрахунків податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл з 01.01.2018 року.

4. Ізмаїльській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області забезпечити застосування прийнятих ставок земельного податку для визначення розміру земельного податку з урахуванням внесених змін.

Зазначене рішення отримано відповідачем 06.03.2018 року разом із супровідним листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 року № 01/13-235, відповідно до якого, зокрема, прийняте рішення надіслане для керівництва в роботі при обчисленні земельного податку на території міста Ізмаїл у 2018 році.

Листом Головне управління ДФС в Одеські області на заяву від 04.09.2018 р. б/н (вх. ДФС № К/4538/15-32 від 06.09.2018 р.), керуючись ст. 19-1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в межах своїх повноважень, повідомило позивача про наступне:

- згідно інформації, що міститься в інформаційній базі, за позивачем рахуються земельні ділянки за адресою:

- Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Миру, 23-А, загальною площею 0,06 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:021:0041, нежитлова будівля, цільове призначення: розміщення та експлуатація мийки автомобілів з баром на 24 місця);

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Батюка Якова, 2-В, загальною площею 0,1 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0092, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку);

- Одеська область, м АДРЕСА_3 . АДРЕСА_3 , 2-Б, загальною площею 0,04 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (кадастровий номер 5110600000:01:014:0228, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку);

- відповідно до положення абзацу 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ, платники єдиного податку першої-третьої груп звільняються від сплати податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються такими платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності;

- згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані оподаткуванням, або через які проводиться діяльність форми « 20-ОПП», інформація, щодо місця провадження господарської діяльності за адресою: Одеська АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 23-А, відсутня;

- таким чином, за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл АДРЕСА_7 проспект АДРЕСА_1 , 23-А, сформовано і надіслано податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700013-1312-1502 за 2018 рік на суму 16527,92 грн.;

- в 2018 році позивач звільняється від сплати земельного податку, як пенсіонер за віком, на площу 0,10 га за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Батюка Якова, 2-В, а за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Батюка Якова, 2-Б, сформоване і надіслане податкове повідомлення-рішення по земельному податку № 7700015-1312-1502 на суму 676,67 грн.

Отже, з встановлених судом обставин вбачається, що вищенаведене обґрунтування позивача позовних вимог – не відповідає фактичним обставинам справи щодо податкового періоду, зазначеного в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях, та щодо підстав їх прийняття.

При цьому слід зазначити, що доводів та/або доказів щодо скасування застосованого відповідачем у спірних правовідносинах рішення Ізмаїльської міської ради від 28 лютого 2018 року № 3231-VII «Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради «Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл» № 5084-VI від 30.04.2015» – позивачем не наведено та/або не надано, та зазначене рішення Ізмаїльської міської ради не є предметом позову (спору/дослідження) у даній справі.

3. Щодо обґрунтування вимог із посиланням на те, що відповідачем порушено норми пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в частині, на яку посилається у позові позивач, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З наведених положень пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України вбачається, що ними врегульовано порядок надіслання (вручення) контролюючим органом платнику податку податкового/податкових повідомлень-рішень та порядок інформування відповідних контролюючих органів про таке надіслання (вручення).

Відповідно, положеннями пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України врегульовано порядок вчинення відповідачем, як контролюючим органом, певних дій, які вчиняються після прийняття податкового повідомлення-рішення, отже вони об`єктивно не можуть впливати на правомірність саме прийняття податкового повідомлення-рішення, та зазначені дії відповідача не є предметом позову (спору/дослідження) у даній справі.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваних рішень, прийняття їх відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно підстав для визнання їх протиправними та скасування та для задоволення позову – немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 04.06.2018 року: № 7700013-1312-1502 на суму 16527,92 грн. та № 7700015-1312-1502 на суму 676,67 грн. – відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.