Рішення № 85116111, 23.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року № 320/2544/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (надалі - відповідач -1 або ГУ ПФУ у Київській області), Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості (далі - відповідач-2 або Білоцерківський МЦЗ), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на ТОВ «Інтер-ГТВ» з 01 лютого 2018 року по 01 серпня 2018 року;

- визнати неправомірним Наказ №НТ180813 від 13.08.2018 Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частини 2,4 ст. 22, частини 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- зобов`язати Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості врахувати доходи (заробітну плату), що були нараховані ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 01 серпня 2018 року при розрахунку розміру допомоги по безробіттю, перерахувати розмір допомоги по безробіттю та здійснити виплати недоплачених сум допомоги по безробіттю з 06.08.2018 року по даний час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 02 січня 2002 року по 01 серпня 2018 року працював на посаді електромонтера на ТОВ «Інтер-ГТВ» та був звільнений за скороченням штату. У зв`язку з невиплатою ТОВ «Інтер-ГТВ» заборгованості по заробітній платі у період з лютого 2018 року по серпень 2018 року, ОСОБА_1 звертався за захистом своїх прав до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області і його вимоги були задоволені. Однак в рамках виконавчого провадження судові накази виконані не були, внаслідок чого ТОВ «ІНТЕР-ГТВ» були вручені неодноразові приписи з вимогою усунути порушення у сфері оплати праці та накладені штрафні санкції за порушення законодавства про працю. Після звільнення з ТОВ «ІНТЕР-ГТВ», позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості та йому була призначена допомога по безробіттю. Однак ОСОБА_1 вважає, що Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості при розрахунку розміру допомоги по безробіттю невірно розрахував 12 місяців, які передували місяцю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної. Також позивач вважає, що Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості неправомірно не вніс до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування період страхового стажу з 01 лютого 2018 року по 01 серпня 2018 року, так як саме на ТОВ «Інтер-ГТВ» покладено відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків і його право на соціальний захист як застрахованої особи не повинно порушуватись через неналежну поведінку роботодавця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26 червня 2019 року представник Білоцерківського об`єднаного управління ПФУ в Київській області через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву в якому він просив у позовних вимогах відмовити і зазначив, що за даними Білоцерківського управління ДФС у Київській області ТОВ «Інтер-ГТВ» має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року. Також представник відповідача зазначив, що оскільки у страховий стаж включаються періоди, за які щомісячно підприємством сплачені страхові внески, а ТОВ «Інтер-ГТВ» соціальні внески щодо працівника ОСОБА_1 не сплатило, відповідно період з лютого 2018 року по серпень 2018 року не зараховуються до страхового стажу позивача. Представник Білоцерківського об`єднаного управління ПФУ в Київській області зазначив, що контроль за додержанням законодавства про збір, ведення обліку та своєчасною сплатою єдиного внеску належить до компетенції Державної фіскальної служби і органи пенсійного фонду не мають відповідних повноважень.

27 червня 2019 року представник Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості через службу діловодства суду подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу та заробітної плати (доходу) особи. У зв`язку з несплатою ТОВ «Інтер-ГТВ» страхових внесків щодо позивача та відсутністю відомостей у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату даних внесків, ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано менше шести місяців протягом останніх дванадцяти місяців і призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

08 липня 2019 року позивач через службу діловодства суду подав відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що не погоджується з твердженням Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо того, що дані до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування регулюються Державною фіскальною службою, оскільки внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу. Також ОСОБА_1 вважає, що Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості невірно здійснено розрахунок його страхового стажу та неправильно підраховано період, який повинен бути зарахований до трудового стажу за останні дванадцять місяців, що передують реєстрації протягом якого особа перебувала у трудових відносинах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року замінено відповідача Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 . Відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 був звільнений з посади електромонтера ТОВ «Інтер-ГТВ» за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України 01 серпня 2018 року за скороченням штату (а.с. 22-23).

Згідно із актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 149 від 17 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Інтер-ГТВ» з 02.01.2002 року по 01.08.2018 року та звільнений відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю в зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників (а.с. 83-84).

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 85-86).

Згідно із наказом № НТ180809 від 09.08.2018 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості було надано ОСОБА_1 статус безробітного (а.с. 82).

Відповідно до наказу № НТ180813 від 13.08.2018 року Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 14 червня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 було призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частин 2,4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на випадок безробіття з 13 серпня 2018 року по 07 серпня 2019 року (а.с. 82).

Індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5), що сформовані Білоцерківським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1 свідчать, що ТОВ «Інтер-ГТВ» за 2017 рік та по серпень 2018 року нараховувало заробітну плату, але підприємством єдиний внесок з лютого 2018 року сплачений не був (а.с. 14-17).

Згідно із даними довідки Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 1256 від 11 квітня 2019 року сума нарахувань ОСОБА_1 за період з 06 серпня 2018 року по 31 березня 2019 року становить 3987,66 грн., з яких: вересень 2018 року - 525,87 грн.; жовтень 2018 року - 544,00 грн.; листопад 2018 року - 544,00 грн.; грудень 2018 року - 544,00 грн.; січень 2019 року - 610,00 грн.; лютий 2019 року - 610,00 грн.; березень 2019 року - 609,99 грн. (а.с. 18).

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості у зв`язку з незгодою з розрахунком розміру допомоги по безробіттю (а.с. 24).

У відповідь на вищевказане звернення Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості надіслав ОСОБА_1 лист № 154/1-01-20 від 05 лютого 2019 року, в якому зазначив, що згідно Акту № 149 від 17 вересня 2018 року про розслідування страхових випадків підтверджено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Інтер-ГТВ» з 02 лютого 2002 року по 01 серпня 2018 року і відповідно стаж роботи становить 24 роки 11 місяців. Але згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття роботодавцем сплачено єдиний соціальний внесок лише по січень 2018 року, а з лютого 2018 року по серпень 2018 року сплата єдиного соціального внеску відсутня. Тому страховий стаж ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передують реєстрації становить 24 роки і п`ять місяців. Згідно пункту 1 частини 2 Порядку надання допомоги по безробіттю № 613 від 15 червня 2015 року, якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менше шести місяців, то допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі (а.с. 25-26).

У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 154/1-01-20 від 05 лютого 2019 року, останній подав скаргу до Державної служби зайнятості (а.с. 31).

Листом № 33/01/1351-19 від 14 березня 2019 року Державна служба зайнятості зазначила, що страховий стаж ОСОБА_1 у дванадцяти місячному періоді (з 06 серпня 2017 року по 05 серпня 2018 року), що передували реєстрації останнього як безробітного в центрі зайнятості за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття становлять 5,84 місяця, а саме: єдиний соціальний внесок сплачено у серпні 2017 року (з 06.08.2017) - 590,45 грн. (0,84 місяця); у вересні 2017 року - 704,00 грн. (1 місяць); у жовтні 2017 року - 704,00 грн. (1 місяць); у листопаді 2017 року - 704,00 грн. (1 місяць); у грудні 2017 року - 704,00 грн. (1 місяць); у січні 2018 року - 891,06 грн. (1 місяць), з лютого по липень 2018 року єдиний соціальний внесок не сплачено (а.с. 33).

Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області № 4.4/2-С-2842-3254 від 24.07.2018 року зазначено, що на ТОВ «Інтер-ГТВ» не дотримуються строки виплати заробітної плати працівникам. На підприємстві існує заборгованість перед працівниками в сумі 458 тисяч гривень. За матеріалами інспекційного відвідування ТОВ «Інтер-ГТВ» переданими до Уповноваженої особи Головного управління Держпраці у Київській області щодо розгляду справи про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю 03 квітня 2018 року на товариство були накладені штрафні санкції у розмірі 14892 гривні (а.с. 35).

Згідно із судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/6936/18 від 29 червня 2018 року стягнуто з ТОВ «Інтер-ГТВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 14053 гривні 26 копійок за період з лютого 2018 року по травень 2018 року (а.с. 41).

Відповідно до судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/10484/18 від 17 вересня 2018 року стягнуто з ТОВ «Інтер-ГТВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі та вихідній допомозі в розмірі 10794,53 грн. з червня 2018 року по серпень 2018 року (а.с. 42).

Згідно із даними листа Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області за матеріалами виконавчого провадження заборгованість по заробітній платі в сумі 14053,26 грн. по судовому наказу № 2-н/357/1169/18, виданого 30 липня 2018 року, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, ТОВ «Інтер-ГТВ» перед ОСОБА_1 частково погашена у розмірі 597,85 грн. і залишок заборгованості складає 13455,41 грн. Заборгованість по заробітній платі в сумі 10794,53 грн. по судовий наказу № 2-н/357/1583/18, виданого 17 вересня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, ТОВ «Інтер-ГТВ» перед ОСОБА_1 часткового погашена у розмірі 459,21 грн. Вищевказана заборгованість сплачена у зв`язку з реалізацією виконавцем арештованого майна ТОВ «Інтер-ГТВ» (а.с. 45).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (надалі - Закон №1533-III).

Так, згідно зі №1533-III одним із принципів страхування на випадок безробіття є диференціація розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу особи та тривалості безробіття.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону №1533-III страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону №1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Так, судом встановлено, що заяву про надання статусу безробітного ОСОБА_1 подано до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості 06 серпня 2018 року і цього ж дня позивачу надано статус безробітного (рішення Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного згідно наказу № НТ180809 від 09.08.2018 року).

Згідно із статтею 21 Закону №1533-III страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» (далі- Порядок №613), визначено процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

Згідно п. 1 розділу II Порядку №613, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Приписами п. 7 Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001 (далі Порядок № 1266), встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону №1533-III передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, з аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частин 2,4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на випадок безробіття з 13 серпня 2018 року по 07 серпня 2019 року.

Частиною першою статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону №1533-III, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (частина третя статті 23 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону №1533-III страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» мінімальну заробітну плату у 2017 році установлено у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. (3200,00 грн. * 22 % = 704,00 грн.).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що ТОВ «Інтер-ГТВ» як роботодавець сплатило єдиний соціальний внесок за працівника ОСОБА_1 лише за період серпня 2017 року по січень 2018 року, а період з лютого 2018 року по серпень 2018 року, хоч і нараховувалась заробітна плата, однак єдиний соціальний внесок підприємством не сплачувався.

З аналізу положень законодавства, суд робить висновок, що основною підставою для зарахування страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак, при цьому суд зазначає, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків ( ст. 20 Закону №1058-IV).

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 по справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), касаційне провадження №К/9901/458/17.

Крім того, відповідно до статті 254 КЗпП України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.

Той факт, що відраховані із заробітної плати страхові внески не потрапили до Пенсійного фонду України, не повинен впливати та відображатися на законних правах та інтересах позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, і є лише провиною роботодавця.

Наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку (призначені) соціальної допомоги, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).

Всі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику, заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що посилання відповідача на відсутність підстав для врахування отриманих ним сум заробітної плати у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків, є неправомірними, адже обов`язок щодо сплати страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 лютого 2018 року по 31 серпня 2018 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Крім того, відповідно до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, доданих відповідачем-2 до відзиву на позову заяву та заперечення щодо відповіді на відзив, слідує, що у період, що передував реєстрації позивача в якості особи, як безробітної, єдиний соціальний внесок, сплачений роботодавцем позивача, становить шість місяців: серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року. Наведений висновок суду обґрунтовано тим, що позивач був звільнений 01.08.2018, до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звернувся 06.08.2018, а відтак першим місяцем 12-ти місячного періоду, протягом якого особа має мати страховий стаж не менше шести місяців перед звернення із заявою про призначення допомоги як безробітному - є серпень 2017 року. Позаяк відповідач -2 не навів обґрунтованих доказів для підстав включення до 12-ти місячного періоду, який передував реєстрації позивача як безробітного, серпень 2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, у п.2 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд «визнати неправомірним Наказ №НТ180813 від 13.08.2018 Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частини 2,4 ст. 22, частини 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи.

Відтак, виходячи з викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування Наказу №НТ180813 від 13.08.2018 Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частини 2, 4 ст. 22, частини 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м.Київ, вул. Ярославька, 40) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи на ТОВ «Інтер-ГТВ» з 01 лютого 2018 року по 01 серпня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати Наказ №НТ180813 від 13.08.2018 Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до частини 2,4 ст. 22, частини 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Зобов`язати Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 22199887, адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 36) врахувати доходи (заробітну плату), що були нараховані ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 01 серпня 2017 року по 01 серпня 2018 року при розрахунку розміру допомоги по безробіттю, перерахувати розмір допомоги по безробіттю та здійснити виплати недоплачених сум допомоги по безробіттю з 06.08.2018 року по 23 жовтня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23.10.2019.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.