Рішення № 85115302, 22.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10117/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

-Визнати протиправними і скасувати пункт 34 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 07.06.2019 № 74, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 08.02.2013 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

-Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням з 08.02.2013 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011- XII та Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499.

Підставою для звернення до суду стала протиправна, на думку позивача, відмова у виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби. Зокрема, позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи з 08.02.2013 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби. Звернувшись до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, отримав відмову, мотивовану тим, що він звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вважає так рішенням протиправним.

Ухвалою від 12.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

11.10.2019 відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Посилаючись на зазначену норму, вважає, що враховуючи те, що із заявою при виплату допомоги позивач звернувся після спливу трирічного терміну, він втратив право вимоги про виплату зазначеної допомоги.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 31.07.1971 по 15.09.1998.

З 15.09.1998 позивач звільнений в запас за станом здоров`я .

В період з 23.07.1982 по 04.10.1983 позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях.

11.02.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 08.02.2013, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою серії 10 ААБ №554368. (а.с.17)

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Пунктом 34 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 7.06.2019 року №74, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". (а.с.21)

Позивач вважає, що його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда 2 групи порушено, звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. 41 цього Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частинам 1, 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діє на даний час, передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із ч.9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла на момент звернення позивача), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, п. 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Отже, чинним, на момент звернення позивача, законодавством України, яке регулює питання виплати одноразової грошової допомоги, передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності зазначеним Порядком, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв у день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року (далі - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 .

При цьому, застосування ст.16 Закону №2011-ХІІ пов"язується не з фактом звільнення зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строк, що минув після звільнення зі служби.

Так, ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової допомоги з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності - з 08.02.2013.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2019 у справі №816/1266/16, від 29.01.2019 у справі №2-а/336/285/2017.

З приводу посилань представника відповідача на те, що позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи із пропуском трирічного строку звернення, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закону №2011-XII, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, п. 2 Порядку №975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у позивача є 08.02.2013 відповідно до приписів пункту 3 Порядку №975, а відтак виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

Так, частина 8 статті 16-3 Закону №2011-XII, якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" № 5040-VI від 04 липня 2012 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII, внесена Законом України № 5040-VI від 04 липня 2012 року "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.

Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 справа №2-а/336/285/2017.

Посилання представника відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №333/2646/17(2-а/333/148/17) якою встановлено відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги з огляду на пропуск позивачем трирічного строку звернення із заявою, суд до уваги не приймає, оскільки у такі справі військовослужбовцю встановлено інвалідність 10.01.2014, тобто після набрання чинності ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII. У зазначеній справі інвалідність позивачу встановлено 08.02.2013, тобто до набрання чинності ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII. Зазначене вказує на те, що вказана правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин.

Більш того, судом також враховується, що за приписами ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд не приймає до уваги доводи про пропуск позивачем трирічного строку звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки такі не були підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи та не покладені в основу оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги як інвалід 2 групи з 08.02.2013 відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №499.

Водночас, що стосується вимоги зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням з 08.02.2013 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011- XII та Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов"язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв"язку з встановлення інвалідності 2 групи з 08.02.2013 відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у вказаній справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 34 рішення Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлоцький,6, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 08.02.2013 інвалідності 2 групи.

Зобов"язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв"язку з встановлення інвалідності 2 групи з 08.02.2013 відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у вказаній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос