Рішення № 85115128, 22.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2463/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0184035513 від 31.07.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 31.07.2019 №0184035513 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2506,34 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки ним своєчасно проводилась сплата єдиного внеску до бюджету. При цьому, у квітні 2018 року позивач сплатив отримувачу: Луцькому ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, на його рахунок: 37192201010318, за кодом отримувача: 39497665, платіж у банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області з кодом 803014, в розмірі 2460,0 грн. як єдиний внесок за 1 -й квартал 2018 року. Також у червні, серпні та грудні позивач сплатив отримувачу: Луцькому ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, на його рахунок: 37199204010318, за кодом отримувача: 39497665, платіж у банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області з кодом 803014, відповідно в розмірах 2457,18 грн. як єдиний внесок за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2018 року. В подальшому у березні 2019 року позивач отримав вимогу про сплату боргу, в якій зазначено, що станом на 31.01.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені й вимагалося сплати недоїмку, штраф, пеню на рахунок НОМЕР_1 в сумі боргу 2457,18 грн. У зв`язку із надходженням даної вимоги ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заяву про перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 2460,00 грн. з рахунку Луцької ОДПІ № 3719220101318 на рахунок Луцької ОДШ № 37199204010318 до якої було додано завірені копії банківських квитанцій за 2018 рік. Однак, податковий орган зазначив, що коли платіж за 1 квартал 2018 не надійшов на рахунок Луцької ОДПІ № 37199204010318 відповідно виникла заборгованість, а в подальшому підстави для нарахування штрафу, і немає значення, коли цей платіж надійшов на рахунок Луцької ОДПІ № 3719220101318.

Позивач вважає оскаржуване рішення, оскільки ним своєчасно проводилась сплата єдиного внеску до бюджету. При цьому, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені. Зіставляючи наведений факт з чинними нормами матеріального права вважає, що ним виконано обов`язок зі сплати єдиного внеску виконано вчасно, у встановлений Законом термін для такої сплати та який зарахований до бюджету.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.46-47) позовні вимоги заперечила з тих підстав, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 було сформовано рішення фінансової санкцій «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» по коду платежу «71040000» від 31 липня 2019 року №0184035513 на суму 2506,34 грн., за порушення термінів сплати за 1-4 квартали 2018 року (граничний термін сплати — 19.04.2018 рік-за 1 квартал 2018 року, 19.07.2018 року-за 2 квартал 2018 року, 19.10.2018 року - за 3 квартал 2018 року, 19.01.2019 року - за 4 квартал 2018 року). Отже, у разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість з моменту настання зобов`язань, а в іншій переплата. Для перекидки (повернення) коштів переплати з одного податку на інший необхідна заява платника по кожній сумі з якого платежу на який платник бажає перекинути кошти переплати.

Оскільки позивачем були кошти сплачені не на той рахунок в нього виникла заборгованість з ЄСВ . За вказані порушення до нього було застосовано штрафні санкції як по ЄСВ. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.53-55) не погоджується з твердженнями представника відповідача та зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не навів заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, що вказують на порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» під час сплати єдиного внеску за 1-й квартал 2018 року.

У запереченнях від 24.09.2019 вх. №15653/19 (а.с76-77), відповідач підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.04.2018 на рахунок 37192201010318, за кодом отримувача: 39497665, платіж у банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області з кодом 803014, отримувач: Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, перераховано суму єдиного внеску за 1 -й квартал 2018 року в розмірі 2460,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 20.04.2018 № 96 (а.с.18-зворот). Також, 19.06.2018, 16.08.2018, 18.12.2018 - згідно банківських квитанцій № 37 від 19.06.2018, № 50 від 16.08.2018, № 195 від 18.12.2018, позивач, особа, сплатив отримувачу: Луцькому ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, на його рахунок: 37199204010318, за кодом отримувача: 39497665, платіж у банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області з кодом 803014, відповідно в розмірах 2457,18 грн. як єдиний внесок за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7733-55 від 07.02.2019, 27.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заяву про перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 2460,00 грн. з рахунку Луцької ОДПІ № 3719220101318 на рахунок Луцької ОДШ № 37199204010318 до якої було додано завірені копії банківських квитанцій за 2018 рік (а.с.18).

Відповідно до інтегрованої картки платника податків вказані кошти зараховано до бюджету 01.04.2019, а саме: перераховано кошти з одного бюджетного рахунку на інший (а.с.49).

31.07.2019 ГУ ДФС у Волинській області винесено рішення №0184035513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 1965,76 грн. та нараховано пеню в розмірі 540,58 грн. за порушення терміну сплати єдиного внеску період з 20.04.2018 по 01.04.2019 (а.с.19).

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДФС України від 12.09.2019 № 1511/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги останню залишено без задоволення, а рішення – без змін (а.с.66-68).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини десятої цієї статті (у редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII), днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII пункти 1, 2 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI викладено в такій редакції: «Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2018 позивачем квитанцією №96 сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 1-й квартал 2018 року у розмірі 2460,00 грн. на рахунок Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №37192201010318.

Частиною першою статті 11 Закону № 2464-VI (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) визначено, що страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5 (далі – Інструкція N 21-5, чинна станом на 01.10.2013).

Згідно з пунктом 4.2.1. Інструкції N 21-5 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Крім того, Інструкцією N 21-5 не передбачено порядку повернення сум переплати з ЄСВ, що надійшли на рахунки контролюючого органу.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачено своєчасно та в повному обсязі. Тобто, обов`язок зі сплати ЄСВ виконано у строки, встановлені законом.

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450 (далі – Порядок № 450, в редакції з 01.10.2013) повернення коштів здійснюється у випадках: надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів.

А відповідно до пункту 11 Порядку № 450 кошти, помилково сплачені платником єдиного внеску на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України, відкритий в органах Казначейства, підлягають поверненню на відповідний рахунок 3719, відкритий на ім`я органу доходів і зборів в органі Казначейства, згідно із реєстрами сум неповернутих коштів, отриманих від територіальних органів Пенсійного фонду України органами доходів і зборів відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 04 липня 2013 року N 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», або зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску за згодою платника.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 450 помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на належний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Як встановлено судом, позивач отримавши вимогу про сплату боргу від контролюючого органу, 27.03.2019 звернувся до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області із заявою, в якому просив сплачені кошти в сумі 2460,00 грн. з рахунку Луцької ОДПІ № 3719220101318 перерахувати на рахунок Луцької ОДШ № 37199204010318.Вказані кошти були зараховані до бюджету 01.04.2019.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування грошового зобов`язання до бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Однак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Як встановлено судом, кошти, вчасно спрямовані позивачем на сплату ЄСВ за 1-й квартал 2018 року, не були своєчасно перераховані на рахунок органу доходів і зборів в силу неузгодженості діяльності Пенсійного фонду та органу доходів і зборів під час проведення процедури адміністрування.

Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що позивачем обов`язок зі сплати єдиного внеску виконано вчасно, у встановлений Законом термін для такої сплати та який зарахований до бюджету.

Таким чином, перерахування коштів на невідповідний рахунок не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 справа № 813/1008/16, від 25.04.2018 справа № 812/1611/16, від 25.03.2019 справа №823/567/17.

Суд також констатує, що кошти невчасно перераховані на рахунок органу доходів і зборів не з вини платника податків, оскільки з наявної в матеріалах інтегрованої картки слідує, що ОСОБА_1 вчасно сплачував усі платежі, що також підтверджується копія квитанцій № 37 від 19.06.2018, № 50 від 16.08.2018, № 195 від 18.12.2018 (а.с.18-зворот). Вказане свідчить про належне виконання останнім обов`язку зі сплати ЄСВ.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що неналежний облік контролюючим органом, сплачених позивачем коштів, призвів до утворення недоїмки зі сплати єдиного внеску, в рахунок погашення якої зараховувались наступні платежі з одночасним нарахуванням штрафних санкцій та пені, а відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0184035513 від 31.07.2019.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 20.08.2019 №88 (а.с.34), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанцією від 20.08.2019 №88.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0184035513 від 31.07.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський