Ухвала суду № 85110792, 16.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30054/18

Провадження № 4-с/761/186/2019

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Смігунову В.В., Позднякову В.С.,

за участю заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталія Вікторівна, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2019 року до суду надійшла зазначена скарга.

В скарзі скаржник просить:

визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталії Вікторівни у виконавчому провадженні №57885084, яка полягає у:

-непритягненні керівника боржника до адміністративної відповідальності за ненадання ним на вимогу державного виконавця декларації про доходи та майно боржника;

-не надсиланні правоохоронним органам матеріалів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду, яке полягає в ухиленні від виконання боржником вимог виконавця шляхом відкриття нових рахунків у банківських установах;

-не проведенні опечатування каси або інших сховищ боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка;

-не зверненні до відповідних державних органів за отриманням балансу боржника;

зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталію Вікторівну здійснити невідкладно дії у виконавчому провадженні №57885084 по виконанню судового наказу №761/30054/18 виданого Шевченківським районним судом м.Києва від 04.12.2018 року, а саме:

-вчинити дії по накладанню адміністративного стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника за ненадання ним на вимогу державного виконавця декларації про доходи та майно;

-надіслати відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду, яке полягає в ухиленні від виконання боржником вимог виконавця шляхом відкриття нових рахунків у банківських установах;

-опечатати касу або інші сховища боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка;

-звернутись до відповідних державних органів за отриманням балансу боржника.

Вимоги скарги обгрунтовані тим, що на виконанні у головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталії Вікторівни перебуває ВП №57885084 розпочате на підставі судового наказу №761/30054/18 виданого 04.12.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ГБК «Лада-2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 38 774,00 грн.

Постановою від 11.12.2018 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та в постанові про відкриття виконавчого провадження було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Проте в матеріалах виконавчого провадження така декларація відсутня.

А тому оскільки вимога державного виконавця не виконана заявник зазначає, що на підставі положень статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.188-13, 244-21 КУпАП керівника боржника мало бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, так як боржник з метою уникнення відповідальності та виконання рішення суду відкрив нові рахунки, є законом передбачені підстави для звернення державного виконавця до правоохоронних органів з приводу умисного невиконання рішення суду боржником на підставі ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.382 КК України.

Так як боржник намагався уникнути відповідальності, відкриваючи нові рахунки, оскільки Боржник є кооперативом, та відповідно до Закону України «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу є членські та цільові внески його членів, яких у боржника 420, тому в порядку, передбаченому ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний був звернути стягнення на готівкові кошти боржника, що перебувають у касах або інших сховищах.

Проте в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про опечатування державним виконавцем каси або іншого сховища боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка.

Крім того, відповідно до п.2 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець повинен перевірити наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Проте в матеріалах виконавчого провадження баланс боржника відсутній.

В судовому засіданні заявник та його представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення на вимоги скарги не направив.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи в її відсутність. В запереченнях, які надійшли на скаргу, державний виконавець просить відмовити в задоволенні скарги на тій підставі, що під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було направлено запити до відповідних установ для виявлення майна боржника, проте майна виявити не вдалось. Вся поштова кореспонденція, яка направляється боржнику, повертається до відділу так як Боржник кореспонденцію не отримує. Щодо витребування у податкових органів інформації про дебіторську заборгованість, витребування у Головного управління статистики копій балансів, звітів - вжитими заходами виявити майно боржника, на яке можливо звернути стягнення у відповідності до Закону, не виявилось можливим. Щодо притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності державний виконавець пояснив, що керівник не попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду так як постанови не отримані боржником, факти приховування майна не встановлені, тому немає законних підстав для звернення до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон та звернення до правоохоронних органів про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Будь-яка достовірна інформація щодо сховищ боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка, до відділу ні від стягувача ні від інших уповноважених органів не надходила. Таким чином державним виконавцем вжито всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду, передбачених законодавством.

А тому на підставі положень ч.2 ст.450 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частина 2 та 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає права та обов`язки державного виконавця.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

В той же час, згідно з ч.5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», Боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталії Вікторівни перебуває ВП №57885084 розпочате на підставі судового наказу №761/30054/18 виданого 04.12.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ГБК «Лада-2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 38 774,00 грн.

Постановою від 11.12.2018 року державний виконавець відкрив виконавче провадження, в якій, зокрема, було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова направлялась боржнику, проте ним не отримана.

Постановою від 24.01.2019 року державний виконавець наклав арешт на все майно боржника у межах суми стягнення.

Після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець з`ясовував майновий стан боржника, зокрема були вчинені запити щодо наявності банківських рахунків; наявності транспортних засобів; наявності нерухомого майна. Проте встановити таке майно не вдалось.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, станом на 13.12.2018 року у боржника було відкрито 2 банківських рахунки, проте станом на 29.03.2019 року, 17.07.2019 року, 21.08.2019 року боржник має 4 відкриті рахунки в банківських установах.

Постановами від 11.02.2019 року, 29.03.2019 року державний виконавець накладав арешт на рахунки боржника.

Стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

В той же час частина 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Суду не надано доказів дати відкриття рахунків, а тому суд позбавлений можливості встановити, що два рахунки були відкриті саме після накладення арешту на рахунки.

В судовому засіданні встановлено, що Боржник не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та суду не доведено, що в діях керівника боржника містяться ознаки кримінального правопорушення щодо умисного перешкоджання виконанню рішення суду, притягнення до адміністративної відповідальності є правом державного виконавця.

Частина 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Як пояснив в судовому засіданні заявник, він працював у боржника на посаді бухгалтера. В той же час, матеріали виконавчого провадження не містять доказів, що Стягувач повідомляв державному виконавцю про наявність у Боржника коштів в касі чи інших сховищах на які можливо звернути стягнення у виконавчому провадженні.

Пунктом 2 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) роз`яснено, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Державний виконавець у власних поясненнях зазначила, що вона зверталась із запитами для встановлення майнового стану боржника, проте позитивного результату не отримала.

Скаржник у скарзі не зазначив до яких відповідних державний органів має звернутись виконавець із запитом.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не звертався до державного виконавця з будь-якими клопотаннями, суд не вбачає підстав для задоволення вимог скарги.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталія Вікторівна, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відхилити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2019 року

СУДДЯ: Н.Г.Притула