Рішення № 8509615, 22.02.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2010 р.Справа № 18/208 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/208

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 48 991,34 грн.

Представники сторін:

від позивача - Патинка О.О., довіреність № б/н від 18.12.09;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 001 від 14.12.2009 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" основного боргу в розмірі 47 166,63 грн., пені 1031,99 грн., 3% річних в сумі 151,02 грн. та інфляційних в сумі 641,70 грн., а всього - 48991,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару за договором поставки № К9-075 від 01.08.2009 року.

Позивач в судовому засіданні 22.02.2010 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання по даній справі не забезпечив, витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином обізнаний про дату, час і місце проведення засідання у даній справі, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку № 937048 від 15.02.2010 року (а.с. 55).

Жодних клопотань щодо причин та неможливості прийняти участі в засіданні суду і подати витребувані судом документи відповідачем не подано.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/208 в судовому засіданні 22.02.2010 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 22.02.2010 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Копілка" (Покупець) укладено договір поставки №К9-075 з протоколом розбіжностей (а.с.11-15).

За умовами укладеного договору Постачальник зобов'язувався постачати товар, зазначений у специфікації (яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною), а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Датою приймання товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами (п. 3.3. Договору).

Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем через 30 днів після його отримання (п. 5.5. Договору).

Договір поставки № К9-075 від 01.08.2009 року укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками.

Строк дії договору до 01.08.2010 р. (п. 8.1. Договору).

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними: № 90000504452 від 10.09.2009 року на суму 15077,90 грн., № 90000504541 від 17.09.2009 року на суму 7279,43 грн., № 90000504546 від 17.09.2009 року на суму 3441,70 грн., № 90000504872 від 15.10.2009 року на суму 7054,62 грн., № 90000504876 від 15.10.2009 року на суму 4782,58 грн., №90000504912 від 19.10.2009 року на суму 7453,27 грн. та № 90000504913 від 19.10.2009 року на суму 3651,83 грн. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 48 741,33 грн. (а.с. 19-38).

Вказані накладні підписані як позивачем, так і відповідачем, підписи скріплені мокрими печатками сторін.

На отримання названого вище товару відповідачем виписано довіреності № 144 від 10.09.2009 року, № 151 від 18.09.2009 року, № 168 від 15.10.2009 року, № 169 від 19.10.2009 року (а.с. 72-75).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Будь-яке заперечення з приводу не отримання товару на загальну суму 48741,33 грн. відповідачем до суду не подано.

Між тим, відповідачем визначені договором поставки зобов'язання виконано неналежним чином та за отриманий товар сплачено лише 1 574,70 грн., про що повідомляється позивачем.

Залишок заборгованості відповідача за отриманий товар становить 47 166,63 грн.

Наявність вказаної заборгованості не заперечується відповідачем в акті звірки станом на 31.12.2009 р. (а.с. 71).

Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 47 166,63 грн. та неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 031,99 грн. пені, 151,02 грн. 3% річних та 641,70 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 5.7. Договору та протоколу розбіжностей до договору № К9-075 від 01.08.2009 року (а.с. 13) передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 1 031,99 грн. за період з 10.10.2009 року по 18.11.2009 року (а.с. 17).

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Є правомірним нарахування позивачем інфляційних нарахувань і 3% річних.

Так, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача 3% річних за період з 10.10.2009 року по 18.11.2009 в сумі 151,02 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня по листопад 2009 року в сумі 641,70 грн. нараховані правомірно (а.с. 17-18), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" основного боргу в розмірі 47 166,63 грн., пені 1031,99 грн., 3% річних в сумі 151,02 грн. та інфляційних в сумі 641,70 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, ідентифікаційний код 32967633, р/р № 26000420898751 в Одеській обл. ФАКБ СОЦ. РОЗ. "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д, р/р 260013110176901 в філіалі АБ "Південний" м. Кривого Рогу, МФО 306975, ідентифікаційний код 36510452) - заборгованість в сумі 48 991,34 грн., з якої: 47 166,63 грн. основного боргу, 1031,99 грн. пені, 151,02 грн. 3% річних та 641,70 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 489,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська