Рішення № 8509471, 19.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/30119.02.10 За позовом           1) Полтавської єпархії Української православної церкви (позивач-1)

                     2) Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної

Церкви (позивач-2)

До 1) Міністерства освіти і науки України (відповідач-1)

2) Великобудищанської сільської ради Диканського району

Полтавської області (відповідач-2)

3) Полтавської обласної державної адміністрації (відповідач-3)

4) Професійно-технічного училища № 23 ім. героя Радянського Союзу Бірюзова С.С. (відповідач-4)

Треті особи: 1) Комунальне підприємство «Полтавське бюро технічної

інвентаризації «Інвентаризатор» (третя особа-1)

2) Фонд державного майна України (третя особа-2)

За участю: 1) Відділу у справах національностей та релігій Полтавської обласної

державної адміністрації;

2) Прокуратури міста Києва

Про вилучення майна з чужого незаконного володіння

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача-1 Стегній О.А. - представник за довіреністю № 1162 від 12.10.09.;

Івченко І.М. - представник за довіреністю № 3/07 від 01.07.09.

Від позивача-2 Стегній О.А. - представник за довіреністю № 1162 від 12.10.09.;

Івченко І.М. - представник за довіреністю № 3/07 від 01.07.09.

Від відповідача-1 Євсеєв Ю.В. –представник за довіреністю № 9/5-71 від 25.06.09.

Від відповідача-2 не з’явився

Від відповідача-3 не з’явився

Від відповідача-4 не з’явився

Від третьої особи-1 не з’явився

Від третьої особи-2 Пархацька Т.М. - представник за довіреністю № 675 від 24.12.09.

Від Відділу у справах національностей та релігій Полтавської обласної державної адміністрації не з’явився

Від прокуратури не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Полтавської області були передані позовні вимоги Полтавської єпархії Української православної церкви та Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної церкви про витребування від Міністерства освіти і науки України в особі Професійно-технічного училища № 51 на користь Полтавської єпархії Української православної церкви приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28, зобов’язання Міністерства освіти і науки України в особі Професійно-технічного училища № 51 передати Полтавській єпархії Української православної церкви приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.08. у справі № 14/194 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.08. у справі № 14/194 рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.08. у справі № 14/194 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.08. у справі № 14/194 касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.08. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.08. у справі № 14/194 повернуто Міністерству освіти і науки України в особі Професійно-технічного училища № 51.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 23.01.2009 у справі № 14/194 касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2008 у справі № 14/194 повернуто Міністерству освіти і науки України в особі Професійно-технічного училища № 51, Управлінню Полтавської єпархії Української православної церкви Київського патріархату та Свято-Троїцькій релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.09. у справі № 14/194 рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.08. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.08. у справі № 14/194 скасовано, справу № 14/194 передано до Господарського суду Полтавської області для виконання вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.06.09. матеріали справи № 14/194 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.09. суддею Ващенко Т.М. прийнято до свого провадження справу Господарського суду Полтавської області № 14/194 та присвоєно їй № 30/301; розгляд справи призначено на 15.09.09. о 15-00.

Ухвалою Верховного суду України від 13.08.09. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.05.09. у справі № 14/194.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.09. розгляд справи № 30/301 відкладено на 01.10.09. о 15-45.

18.09.09 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від представника Полтавської обласної державної адміністрації по справі № 30/301 про об’єднання справ № 710/9-14-5/451-38/183 та № 30/301 в одне провадження.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовив у його задоволенні. В зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

28.09.09. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява від третьої особи по справі № 30/301, в якій Комунальне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»просить суд розгляд справи № 30/301 проводити без участі його представника.

30.09.09. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від представника Полтавської обласної державної адміністрації по справі № 30/301 про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 01.10.09. представником Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної Церкви було подано клопотання по справі № 30/301 про витребування доказів, яке судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.09. розгляд справи № 30/301 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 13.10.09. о 11-45.

В судовому засіданні 13.10.09. відповідачем-3 подано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого Полтавська обласна державна адміністрація проти позову заперечує повністю, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/301 відкладено на 17.11.09. о 11-00.

15.10.09. та 02.11.09. представником третьої особи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, відповідно до якого Комунальне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»просить суд розгляд справи № 30/301 проводити без участі його представника.

02.11.09. представником Полтавської обласної державної адміністрації через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, відповідно до якого відповідач-3 просить суд справи № 710/9-14-5/451-38/183 та № 30/301 розглядати колегією суддів в одному засіданні.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 06.11.09. у справі № 30/301 клопотання Полтавської обласної державної адміністрації про призначення колегіального розгляду справи № 30/301 залишено без задоволення.

В судовому засіданні 17.11.09. представником позивача-2 подано суду клопотання, відповідно до якого Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної Церкви просить суд виключити з числа учасників процесу Полтавську обласну державну адміністрацію та Великобудищанську сільську раду Диканського району Полтавської області.

Позивач-2 обґрунтовує своє клопотання тим, що позовні вимоги не стосуються прав та інтересів відповідача-2 та відповідача-3.

Розглянувши зазначене вище клопотання, суд відмовив у його задоволенні, в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процедури, як виключення з числа учасників судового процесу відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.09. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/301; відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визнано за необхідне участь прокурора в судовому процесі, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.12.09. о 10-15.

17.12.09. Прокуратурою міста Києва через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву, відповідно до якої прокуратура зазначає, що до неї не надходило звернень органів місцевого самоврядування та Міністерства освіти і науки України щодо вступу прокурора у справу, та в чому необхідність захисту державних інтересів, та приходить до висновку, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування на даний час не вбачається.

В судовому засіданні 17.12.09. позивачем-1 подано суду заяву про відмову від позову, відповідно до якої Полтавська єпархія Української православної церкви відмовляється від своїх позовних вимог на спірне майно та зазначає, що позовні вимоги Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної Церкви про витребування майна з чужого незаконного володіння визнає та підтримує повністю та просить задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача-2, відповідача-3, третьої особи та Відділу у справах національностей та релігій Полтавської обласної державної адміністрації в судове засідання 17.12.09. не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.09. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи № 30/301 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України; на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 28.01.10. о 10-15.

25.01.10. Відділом у справах національностей та релігій Полтавської обласної державної адміністрації через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, в якому заявник просить суд розгляд справи № 30/301 проводити без участі його повноважного представника в зв’язку з відсутністю коштів на відрядження.

В судовому засіданні 28.01.10. представником третьої особи-2 подано суду письмові пояснення по справі № 30/301.

В судовому засіданні 28.01.10. представником позивача-2 подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної Церкви просить суд витребувати від Професійно-технічного училища № 23 імені героя Радянського Союзу Бірюзова С.С. на користь позивача-2 приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

В судовому засіданні 28.01.10. представником відповідача-1 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати письмові пояснення по справі.

Представники відповідача-2, третьої особи-1 та Прокуратури м. Києва в судове засідання 28.01.10. не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник Відділу у справах національностей та релігій Полтавської обласної державної адміністрації в судове засідання 28.01.10. не з’явився в зв’язку з поданим з його боку клопотанням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.10. на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справі № 30/301 в якості відповідача-4 - Професійно-технічне училище № 23 ім. героя Радянського Союзу Бірюзова С.С.; розгляд справи відкладено на 19.02.10. о 10-00.

В судовому засіданні 19.02.10. позивач-1 підтримав свою заяву про відмову від позову.

Представник позивача-2 підтримав уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Крім того, позивачем-2 заявлено усне клопотання –у разі задоволення позову, судові витрати покласти на Релігійну громаду Свято-Благовіщенської Української православної Церкви.

Відповідач-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Представники відповідачів-2, 3, 4 та третьої особи-1 в судове засідання 19.02.10. не з’явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідачем-3 до канцелярії суду 18.02.10. надіслано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника Полтавської обласної державної адміністрації.

Третьою особою-1 до канцелярії Господарського сулу міста Києва 13.02.10. надіслано клопотання про здійснення розгляду справи буз участі представника Комунального підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення у справі № 30/301.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивачів, відповідача-1, третьої особи-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 1875-1889 років в с. Писарівщина, на даний час Диканського району Полтавської області за пожертви громади та парафіян було збудовано Зимову церкву та двоповерховий корпус єпархіального жіночого училища (культові будівлі, що є предметом судового розгляду у даній справі), а також інші будівлі для утримання храму, монастирю та ведення господарства.

За своїм адміністративним підпорядкуванням, монастир належав до Православної Церкви, на той час єдиної.

На даний час правонаступником Православної Церкви є Українська православна церква.

Після 1918 року монастир було розформовано, а приміщення і майно монастиря забрано в державну власність (в тому числі і спірне майно, яке є предметом даного судового розгляду).

З пояснень позивачів вбачається, що 1975 року зазначені вище приміщення було передано створеному в с. Писарівщина Професійно-технічному училищу, яке на даний час має номер 51 і є балансоутримувачем вказаних будівель, в тому числі і будівлі Зимової церкви.

Обґрунтовуючи своїх позовні вимоги, позивачі вказують на те, що будівлі та приміщення Велико-Будищанського монастиря вибули з власності Православної Церкви (Полтавської єпархії) незаконно, жодного документу, який би підтверджував правомірність проведеної у 1918 році реквізиції монастирського майна не існує.

Позивачі зазначають також про відсутність будь-яких документів, що б підтверджували правомірність передачі об’єктів нерухомості Професійно-технічному училищу № 51, які належали Православній Церкві.

Позивачі вказують на те, що вони неодноразово звертались з відповідними зверненнями до відповідачів та інших державних органів (копії зазначених звернень (листів) залучено до матеріалів справи) стосовно виділення та повернення Полтавській єпархії Української православної церкви та Релігійній громаді Свято-Благовіщенської Української православної церкви спірного майна для відновлення храму та проведення богослужінь, але на всі звернення позивачами лише було отримано формальні відповіді.

Позивачі зазначають, що Міністерство освіти та науки України у своїх листах не заперечує згоди на повернення позивачам спірного майна, але лише у випадку надання Професійно-технічному училищу № 51 інших приміщень.

Позивачі вказують на те, що в той же час Міністерство освіти та науки України прийняло розпорядження № 220-р від 29.12.07., яким зупинило прийняття рішень щодо відчуження об’єктів державної власності та укладення нових договорів оренди.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до матеріалів справи, а саме, копій листів, запитів та відповідей на них, вбачається, що власником майна Професійно-технічного училища № 51 є Міністерство освіти і науки України.

З пояснень представників позивачів та Великобудищанської сільської ради вбачається, що спірні будівлі як Професійно-технічним училищем № 51, так і Міністерством освіти і науки України не використовуються. Будівлі з часом руйнуються та приходять в неналежний стан, ремонт та обслуговування будівель не проводиться. Тобто, відповідачі цими будівлями не користуються і в навчальному процесі їх не задіюють.

Факт існування монастиря в с. Писарівщина, побудови спірних будівель церкви та корпусу училища, а також приналежності цих будівель Православній Церкві, підтверджується архівними документами (том 1 справи), а саме: відповідь Російського держархіву за № 713 від 24.12.27. та додані до нього копії архівних документів, архівний витяг з клірової книги Полтавської єпархії на 1902 рік, письмові свідчення місцевих жителів с. Писарівщина та інші письмові докази.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»встановлено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян.

Згідно ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах

Передача (повернення) у власність релігійних громад культових будівель та споруд, які використовуються не за призначенням, передбачена також Указом Президента України від 04.03.92. № 125/92 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", відповідно до якого Рада Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів зобов'язані були протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням ( п. 3).

Розпорядженням Президента України від 22.06.94. № 53/94 рп дію пункту 3 Указу Президента України від 04.03.92. № 125/92 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" продовжено до 01.12.97.

Таким чином, з наведеного вбачається, що згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель.

Відповідно до п. 9.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.96. № 02-5/109 зі змінами та доповненнями зазначено, що доказами належності культового майна або будівель тій чи іншій релігійній організації можуть бути довідки державних архівних установ, Державного комітету України у справах релігій, архівні документи церковних організацій (шематизми), рішення місцевих органів влади та інші письмові докази.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не надано суду жодного доказу, який би підтверджував правомірність перебування спірних культових будівель у власності Міністерства освіти і науки України та користуванні Професійно-технічного училища № 51.

Не надано суду також і жодного доказу в підтвердження законності набуття права власності державою в особі Міністерства освіти і науки України на спірні будівлі.

Відсутність державного акту на право власності на земельні ділянки. на яких знаходиться спірне нерухоме майно, свідоцтв про право власності на нерухоме майно в с. Писарівщина Диканського району Полтавської області, яке використовується Професійно-технічним училищем № 51, та технічної документації на це майно вказує на неправомірні дії відповідачів щодо виконання приписів чинного законодавства по оформленню документації землеустрою, технічної документації будівель та їх державної реєстрації.

Відповідно до наказу Полтавського обласного управління профтехосвіти № 136 від 15.08.84. «Про реорганізацію профтехучилищ системи профтехосвіти області»на виконання постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 12.04.84. № 315 «Про подальший розвиток системи профтехосвіти і підвищення його ролі в підготовці кваліфікованих робочих кадрів», відповідної постанови ЦК Компартії України і РМ УРСР від 10.07.84. № 284, наказу Держпрофосвіти УРСР від 23.07.84. № 156/3 «Про реорганізацію профтехучилищ системи профтехосвіти Української РСР»наказано реорганізувати всі середні, технічні училища, училища з одно-двухрічним строком навчання в єдиний тип - середнє професійно-технічне училище з відповідальними відділеннями по провессіям і строкам навчання в залежності від рівня освіти поступающій молоді. З цією метою - установити всім навчальним закладам найменування - середнє професійно-технічне училище (СПТУ) - п.1.1. ( п.37) додатку до наказу № 136 від 15.08.84. - до реорганізації СПТУ -11с. Писарівщина, після реорганізації СПТУ - СПТУ - 51 с. Писарівщина, Полтавської області.

Як вбачається з довідки № 111 з ЄДРПОУ від 29.10.07., первинна реєстрація Професійно технічного училища № 51, ідентифікаційний код 02539200 юридичної особи, види діяльності за КВЕД 80.22.0 професійна освіта, організаційно-правова форма за КОПФГ 425 державна організація (установа, заклад) була здійснена 25.06.98., дата і номер останньої реєстраційної дії 22.10.07. № 15631070004000062, свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 131861 Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області.

В свідоцтві про державну реєстрацію ( перереєстрацію ) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи вказано Писарівшинське професійно-технічне училище № 51 ПТУ-51, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 64 від 25.06.1998р. Бланк свідоцтва замінено на серію АОО 131861.

У відповідачів відсутні правовстановлюючі документи, розподільчі, передаточні та ліквідаційні акти щодо припинених юридичних осіб - вказаних в додатку до наказу № 136 від 15.08.84. СПТУ - 11 (до реорганізації) та після його реорганізації в СПТУ № 51 с. Писарівщина, Диканського району, Полтавської області, а також Писарівщанського сільського профтехучилища № 11 Диканського району, на яке оформлено державний акт як землекористувача 445 га землі для сільськогосподарських потреб.

Відсутні свідоцтва про державну реєстрацію, земельних ділянок, будівель та споруд, техпаспортів на них, що знаходяться за адресою: с. Писарівщина, Диканського району, по вул. Технікумівській, 28 та пров. Луговий, 6.

Як вбачається з пояснень Колективного підприємства технічної інвентаризації «Інвентаризатор», технічна інвентаризація будівель, які знаходяться в с. Писарівщина, Диканського району, по вул. Технікумівській, 28 та пров. Луговий,6 КП ПБТІ «Інвентаризатор»не проводилась, інформація стосовно будівель клубу та гуртожитку у Колективного підприємства технічної інвентаризації «Інвентаризатор»відсутня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідачів на момент реєстрації нової редакції статуту училища, та на час розгляду даної справи, відсутні землевпорядна та технічна документація, державні акти та свідоцтва на право власності на спірні земельні ділянки та культові будівлі –клубу (Церкви) в селі Писарівщина по провулку Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в селі Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перебування майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Зазначена позиція викладена також в п. 7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»№ 02-5/225 від 02.04.94.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, судом, у відповідності до ухвал Господарського суду міста Києва від 01.10.09., 13.10.09., 17.11.09., 17.12.09. у справі № 30/301 Міністерство освіти та науки України та ПТУ № 51 було зобов’язано надати належні документи, що підтверджують право власності на приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6, та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

Але як вбачається з матеріалів справи, Міністерством освіти та науки України та ПТУ № 51 не було виконано вимог зазначених вище ухвал суду, та не надано доказів, витребуваних судом, а саме належних доказів (документи), що підтверджують право власності на приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6, та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами надано суду належні докази, які дають можливість суду ідентифікувати спірні будівлі, як культові споруди бувшої Великобудищанського жіночого монастиря, який діяв у с. Писарівщина на нині зайнятій території Професійно-технічним училищем № 51.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що проведена Комунальним підприємством «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»інвентаризація спірних об’єктів нерухомого майна встановила технічний стан будівель, їх площу, склад будівельних матеріалів та рік забудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтями 12, 17 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу України встановлено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено зміст права власності на землю. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України зазначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Право власності на землю держави визначено приписами ст. 84 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок та порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено нормами статей 122-123 Земельного кодексу України. Згідно поданих заявок, рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачами надано суду належні докази, які дають можливість ідентифікувати спірні будівлі, як культові споруди бувшого Великобудищанського жіночого монастиря, який діяв у с. Писарівщина на нині зайнятій території Професійно-технічним училищем № 51.

Проведена третьою особою-1 інвентаризація цих об'єктів нерухомого майна, встановила технічний стан будівель, їх площу, склад будівельних матеріалів, а також рік забудови.

Крім того, судом встановлено, що Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної церкви по своєму підпорядкуванню відноситься (належить) до Полтавській єпархії Української православної церкви.

Полтавська ж єпархія являється регіональним адміністративним органом Української православної церкви в Полтавській області.

Сама Українська православна церква отримала статус самостійної юридичної особи в 1990 році, як законний правонаступник Російської православної церкви зі всіма правами та обов'язками (в тому числі і майновими), які належали Російській православній церкві на території України.

По своєму статусу Українська православна церква є канонічною релігійною організацією і саме ця церква являється єдиним і повноправним власником майна Православної церкви на території України, яке було створене та придбане на протязі всього часу існування православ'я на території України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач-2 - Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної церкви являється правонаступником Свято-Благовіщенської релігійної громади, яка створювала храм і культові споруди наприкінці 19 століття, адміністративне і правове підпорядкування позивача-2 є доказом цього.

Доводи відповідача-3 про те, що на ці культові споруди претендує друга релігійна громада іншої конфесії (віросповідної приналежності), судом не приймаються, оскільки доказів перебування у власності спірного майна іншої конфесії - суду не надано.

Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної церкви підлягає визнанню як єдиний і повноправний власник майна колишнього Великобудищанського жіночого монастиря у с. Писарівщина, а саме: будівлі Зимової церкви (нині клубу), яка знаходиться по провулку Луговому 6 та будівлі монастирського корпусу (нині гуртожитку), який знаходиться по вулиці Технікумівській 28.

Слід також зазначити, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 584 від 30.06.09. юридичну особу - Професійно-технічне училище № 51 було припинено шляхом приєднання до Професійно-технічного училища № 23, як правонаступника та набувача прав та обов’язків Професійно-технічного училища № 51.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної церкви щодо витребування від Професійно-технічного училища № 23 імені героя Радянського Союзу Бірюзова С.С. на користь позивача-2 приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

Відповідно до усного клопотання позивача-2, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Релігійну громаду Свято-Благовіщенської Української православної Церкви.

Щодо позовних вимог Полтавської єпархії Української православної церкви, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.09. позивачем-1 подано суду заяву про відмову від позову, відповідно до якої Полтавська єпархія Української православної церкви просить суд прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача-1.

Зазначена заява позивача-1 обґрунтована тим, що єдиним законним і повноправним власником спірного майна, будівлі храму та монастирського корпусу в с. Писарівщина Диканського р-ну Полтавської області є саме позивач-2 - Релігійна громада Свято-Благовіщенської Української православної церкви.

Зазначена заява Полтавської єпархії Української православної церкви про відмову від позову підписана повноважним представником Полтавської єпархії Української православної церкви –Стегній О.А., який у відповідності до довіреності № 1162 ВІД 12.10.09. має право, зокрема, відмовлятись від позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши подану заяву про відмову Полтавської єпархії Української православної церкви від позову, суд відзначає, що відмова позивача-1 від позову не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в частині позовних вимог Полтавської єпархії Української православної церкви.

Щодо позовних вимог до Міністерства освіти і науки України, Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області, Полтавської обласної державної адміністрації суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у цій частині, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження у справі № 30/301 по відношенню до Міністерства освіти і науки України, Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області, Полтавської обласної державної адміністрації, в зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, п.п. 1-1, 4 ст. 80 , ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної церкви задовольнити повністю.

2.          Витребувати від Професійно-технічного училища № 23 імені героя Радянського Союзу Бірюзова С.С. (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 64 А, код ЄДРПОУ 02546803) на користь Релігійної громади Свято-Благовіщенської Української православної церкви (38522, Полтавська область, Диканський район, с. Писарівщина, код ЄДРПОУ 33709296) приміщення будівлі клубу (церкви) в с. Писарівщина по пров. Луговому, 6 та приміщення будівлі гуртожитку (монастирського корпусу) в с. Писарівщина по вул. Технікумівській, 28.

3.          В частині позовних вимог Полтавської єпархії Української православної церкви –провадження у справі припинити.

4.          В частині позовних вимог до Міністерства освіти і науки України, Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області, Полтавської обласної державної адміністрації провадження у справі припинити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 04.03.10.