Рішення № 8509236, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/3403.03.10 За позовомПриватного підприємства "Інтегра" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт"

простягнення 18539,46 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мороз А.А.

від відповідача:Бєлова О.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Інтегра" (надалі –ПП "Інтегра") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" (надалі –ТОВ "Інтерпродукт") про стягнення 18539,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №0310-01 від 10.05.2009р. позивач поставив товар, а відповідач своє грошове зобов’язання належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16250,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1644,19 грн., 3% річних у розмірі 236,14грн. та індексу інфляції у розмірі 409,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 25.06.2009 р. по 20.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 24.02.2010 р.

В судовому засіданні 24.02.2010 р. було оголошено перерву до 03.03.2010 р.

В судове засідання 03.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує, просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2010 р. з’явився, подав суду клопотання, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі. Визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2009 р. між ПП "Інтегра" (постачальник) та ТОВ "Інтерпродукт" (покупець) було укладено договір поставки №0310-01 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник на постійній основі зобов’язується передавати у власність покупця фасоване насіння соняшника (далі - товар), а покупець зобов’язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформляються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору погоджено, що передача та прийняття товару здійснюється окремими партіями на підставі товарно-транспортних накладних, які оформляються згідно замовлення та підписуються покупцем особисто або через уповноважених осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору 25.05.2009 р. та 05.06.2009 р. поставив товар на загальну суму 16250,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00026 від 25.05.2009 р. та №РН-00034 від 05.06.2009 р. Вказані накладні містять підписи та відтиски круглої печатки відповідача. Представник відповідача визнає факт поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар протягом тридцяти календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Отже, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару за видатковою накладною №РН-00026 від 25.05.2009 р. мало бути виконано до 25.06.2009 р. (включно) та за №РН-00034 від 05.06.2009 р. –06.07.2009 р.

Відповідач в порушення умов Договору своє зобов’язання з оплати поставленого товару за накладними №РН-00026 та №РН-00034 на суму 16250,00 грн. не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар становить 16250,00 грн.

14.10.2009 р. ПП "Інтегра" на адресу ТОВ "Інтерпродукт" направило претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 16250,00 грн. Претензія отримана відповідачем 23.10.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3533740.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 16250,00 грн. не погасив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ТОВ "Інтерпродукт" перед ПП "Інтегра" у розмірі 16250,00 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16250,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд відзначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1644,19 грн. за прострочення по оплаті 13000,00 грн. (накладна №РН-00026 від 25.05.2009 р.) у період з 25.06.2009 р. по 20.12.2009 р. та по оплаті 3250,00 грн. (накладна №РН-00034 від 05.06.2009 р.) у період з 06.07.2009 р. по 20.12.2009 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 10.05.2009 р.) при порушенні строку оплати, покупець сплачує продавцю суму боргу та пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 1644,19 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 236,14 грн. та індексу інфляції у розмірі 409,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та індексу інфляції, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 236,14 грн. та індексу інфляції у розмірі 409,13 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПП "Інтегра" є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Інтегра" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 8-Б; ідентифікаційний код 31571793) на користь Приватного підприємства "Інтегра" (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, 19/10; ідентифікаційний код 30992228) основний борг у розмірі 16250 (шістнадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 14 коп., індексу інфляції у розмірі 409 (чотириста дев’ять) грн. 13 коп., державне мито у розмірі 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко