Рішення № 8509006, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/47401.03.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доВідкритого акціонерного товариства "Київський деревообробний комбінат"

простягнення 4 066,74 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Цурка Н.О.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський деревообробний комбінат" (надалі –ВАТ "Київський ДОК") про стягнення 4 066,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином умов угоди №777-04 від 09.12.2004 р. про реструктуризацію заборгованості за договором №9216002 на постачання теплової енергії у гарячій воді не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3772,32 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 230,83 грн. та 3% річних у розмірі 63,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2010 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. та 17.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався до 17.02.2010 р. та 01.03.2010 р. відповідно.

В судове засідання 01.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, повідомив про сплату відповідачем 3 772,32 грн., просить в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити, а в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 01.03.2010 р. втретє не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення рекомендованого листа №09012706 від 28.12.2009 р., отримане відповідачем 30.12.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві №21-10/272-18 від 22.01.2010 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 р. між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ВАТ "Київський ДОК" (абонент) було укладено договір №9216002 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –"Договір").

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір № 8041052 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2004 р. становила 56 607,83грн.

09.12.2004 р. між АЕК "Київенерго" (кредитор) та ВАТ "Київський ДОК" (боржником) було укладено угоду №777-04 про реструктуризацію заборгованості по Договору (надалі –"Угода").

Згідно із п. 1 Угоди боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. №9216002 сумою 56607,83 грн. станом на 01.11.2004 р.

Пунктом 2 Угоди погоджено, що боржник зобов’язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 12.2004 –11.2009 (Додаток 1).

Відповідно до п. 3 Угоди боржник разом з сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов’язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 4 Угоди визначено, що при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) –на виконання цієї угоди.

Позивач вказує, що за період з 01.05.2008 р. по 01.12.2009 р. мало місце прострочення відповідача по оплаті визначених угодою платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2009 р. становить 3 772,32грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатком №1 до Угоди сторони погодили, що відповідач зобов’язаний сплачувати заборгованість протягом грудня 2004 –жовтня 2009 року щомісячними платежами сумою 943,46 грн. (останній платіж сумою 943,69 грн.) до 15 числа кожного місяця.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку основного боргу по Договору, під розгляду справи судом, відповідачем було сплачено основний борг повністю.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3772,32грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 63,59 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 230,83 грн. за період прострочення з травня 2008 року по листопад 2009 року згідно доданого до позову розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2008 року та за липень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 216,69 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "Київський ДОК" на користь АЕК "Київенерго" інфляційної складової боргу у розмірі 216,69 грн. та 3% річних у розмірі 63,59 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 14,14 грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 3 772,32грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський деревообробний комбінат" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний код 05421634) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) інфляційну складову боргу у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 59 коп., державне мито у розмірі 101 (сто одна) грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 18 коп. Видати наказ.

3.          Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 772,32 грн. припинити.

4.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко