Рішення № 8508966, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/63928.01.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартинківська ГЕС»

До відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»

Про                               визнання недійсною угоди про надання авалю та визнання недійсним авалю

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Гудій В.В. (за дов.)

Від відповідача          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»про визнання недійсною угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004 р., укладеної між позивачем та відповідачем, та про визнання недійсним авалю, проставленого на простому векселі № 80351931224820.

Позовні вимоги мотивовані тим, що попередній директор позивача Ігнатенко С.М. з перевищенням повноважень та з порушенням цілей, для яких створювалося товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго», підписав простий вексель № 80351931224820 на суму 3000000 грн. та угоду № 1 від 26.04.2004 р. про надання авалю, за умовами якої аваліст зобов’язався відповідати в повному обсязі за зобов’язаннями векселедавця (товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Плюс»), що витікають з простого векселя

Ухвалою суду від 21.10.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/639.

Під час розгляду справи від позивача надійшло клопотання про зміну назви товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»на товариство з обмеженою відповідальністю «Мартинівська ГЕС».

У зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 28.01.2010 р..

Відповідач на виклик суду не з’явився повторно, відзиву на позов не подав, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31.10.2003 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Плюс»емітувало простий вексель серії АА № 803519312244820 на суму 3000000 грн.

На векселі було вчинено напис «як аваліст за в термін до 31.12.2006 р. Ігнатенко С.М.».

26.04.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»(авалістом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»(векселедержателем) була укладена угода № 1 про надання авалю (далі –Угода), за умовами якої відповідач (аваліст) шляхом надання авалю на простому векселі зобов’язується перед позивачем солідарно в повному об’ємі відповідати по зобов’язанням векселедавця або індосанта, що витікають з простого векселя № 80351931224820 від 31.03.2005 р., дата погашення –по пред’явленню, номінальною вартістю 3000000,00 грн., векселедавець –товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Плюс».

За умовами Угоди аваліст авалює векселедержателю один простий вексель на загальну суму 3000000,00 грн.

Пунктом 2 угоди передбачено, що аваль, наданий авалістом векселедержателю, діє до 31.12.2006 р.

У разі пред’явлення векселедержателем авальованого векселя авалісту до платежу останній оплачує суму векселя грошовими коштами на поточний рахунок позивача до 31.12.2006 р. (п. 3 Угоди).

Відповідно до п. 5 Угоди в якості забезпечення виконання зобов’язань по оплаті векселя аваліст може передати майно. Передача майна в заставу оформлюється окремим договором застави.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними Угоди та вчиненого авалю

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

На законодавчому рівні обіг векселів в Україні, що полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконання вексельних зобов’язань, регулюються Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженому Женевською конвенцією 1930 року, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Законом України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ.

Згідно зі ст. 30 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі –Уніфікований закон) платіж за переказним векселем може бути забезпечено авалем повністю або частково. Аваль вчиняється на самому переказному векселі та виражається словами «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням (ст. 31 Уніфікованого закону).

До простих векселів, відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону, застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Пунктом 16 постанови № 5 від 08.06.2007 р. пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів»зазначає, що у разі непред’явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов’язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред’явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця.

Так, простий вексель № 80351931224820 був виданий 31.10.2003 р. строком за пред’явленням. Тобто, з урахуванням положень Уніфікованого закону, вексель № 80351931224820 мав бути, але не був пред’явлений до платежу до 31.10.2004 р..

Згідно з п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності, починається зі спливу строку виконання.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що на підставі ст.ст. 33-37, 77 Уніфікованого закону визначення дати початку перебігу позовної (вексельної) давності здійснюється від дати настання строків платежу за векселем, оскільки вексель зі строком платежу за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні, але у будь-якому разі він може бути пред’явлений емітенту для платежу протягом одного року від дати його складання.

Законодавство України не містить положень, що держатель простого векселя або особа, яка надала аваль за векселедавця, на власний розсуд можуть збільшити терміни.

Згідно з положеннями статей 53, 78 Уніфікованого закону після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред’явлення переказного векселя зі строком платежу за пред’явленням, - держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанту і проти інших зобов’язаних осіб, за винятком акцептанта, а векселедавець простого векселя зобов’язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»найменування векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Векселі підписуються від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи). Підписи скріплюються печаткою.

Аваль на векселі № 80351931224820 був проставлений Ігнатенко С.М. При цьому, з проставленого авалю не видно, діяв Ігнатенко С.М. як керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»чи як фізична особа, печатка не проставлена.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 4 постанови № 5 від 08.06.2007 р. пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів»передбачено, що за відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили. Отже аваль, відповідно до якого не можливо визначити фізичною чи юридичною особою він наданий, вважається таким, що виданий з дефектом форми і не має сили.

Суд погоджується з твердженням позивача, що фактично при проставлені авалю Ігнатенко С.М. порушив положення ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 207 Цивільного кодексу України, що призвело до дефекту форми та є підставою для відмови у задоволенні вимог за векселем.

Згідно з п. 28 постанови № 5 від 08.06.2007 р. пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів»при розгляді спорів, пов’язаних із виконанням зобов’язань за авалем (вексельною порукою), слід враховувати, що зазначені відносини регулюються нормами Уніфікованого закону, які відрізняються від норм про поруку (статті 553 - 559 ЦК України) і про гарантії (статті 560 - 569 ЦК України). Якщо судом буде встановлено, що забезпечене авалем зобов’язання за векселем є недійсним через дефект форми (ст. 31 Уніфікованого закону), то зобов’язання аваліста також визнається недійсним. У цьому разі до аваліста не може бути пред’явлено вимогу в порядку, передбаченому нормами цивільного законодавства, як до поручителя чи гаранта.

Відповідно до положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508, авалем визначається вексельне поручительство, за яким особа, яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов’язань щодо оплати векселя.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків» фінансовими вважаються послуги, в тому числі щодо надання гарантій і поручительств.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону про фінансові послуги фінансові послуги можуть надаватись фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установам, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21, зазначено, що юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, що відповідно до законодавства потребує набуття ними статусу фінансової установи, можуть надавати ці послуги лише після набуття ними такого статусу в установленому законодавством порядку.

Оскільки позивач не має статусу фінансової установи, надання ним послуги поручительства (авалювання векселя) суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п.п. 2 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Оскільки аваль на простому векселі № 80351931224820 вчинений з дефектом форми, що є підставою для визнання його недійсним, угода № 1 про надання авалю від 26.04.2004 р. також є недійсною.

Позивачем доведено, що угоду № 1 про надання авалю від 26.04.2004 р. було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати угоду № 1 про надання авалю від 26.04.2004 р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»недійсною з моменту її укладення.

Визнати напис «як аваліст за в термін до 31.12.2006 р. Ігнатенко С.М.». вчинений на простому векселі серії АА № 803519312244820 на суму 3000000 грн. недійсним з моменту вчинення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 25593484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мартинківська ГЕС»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, прим. 4, код 32208879) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 02.03.2010 р.