Рішення № 8508926, 23.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/2123.02.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доКиївської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1

третя особа 1Головне управління охорони здоровя та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

третя особа 2Головне управління Державного казначейства України в місті Києві

третя особа 3Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації

простягнення 199994,80 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 фізична особа-підприємець;

від відповідача:Королькова І.А. представник за довіреністю від 04.01.2010 року;

від третьої особи 1:не зявились;

від третьої особи 2:не зявились;

від третьої особи 3:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 про стягнення 199994,80 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 21 від 12.06.2009 року позивачем надано на користь відповідача послуги на загальну суму 199994,80 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобовязання з оплати послуг відповідач не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 199994,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.01.2010 року.

Позивач у судовому засіданні 25.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.12.2009 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти наявності заборгованості не заперечує, однак, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, вказує, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року відкладено розгляд справи на 09.02.2010 року та залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління охорони здоровя та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та Головне управління Державного казначейства України в місті Києві.

Позивач у судовому засіданні 09.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.01.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2010 року подав додаткові докази та заявив клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації.

Крім того, у судовому засіданні 09.02.2010 року позивач та представник відповідача заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 09.02.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані ухвалою суду від 25.01.2010 року письмові пояснення, в яких повідомив, що станом на день розгляду справи бюджетне фінансування витрат на оплату наданих позивачем послуг не надходило. У поданих поясненнях представник третьої особи 1 клопотав розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 09.02.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року та залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації.

Позивач у судовому засіданні 23.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду від 09.02.2010 року докази й письмові пояснення на відзив відповідача та надав усні пояснення по суті спору.

В письмових поясненнях позивач заперечує проти доводів відповідача, вказуючи, що останній не може посилатися на відсутність відповідних бюджетних призначень як на причину невиконання своїх зобовязань.

Представники третіх осіб у судове засіданні 23.02.2010 року не зявилися, вимоги ухвали суду від 09.02.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Київською міською клінічною психоневрологічною лікарнею № 1 (надалі відповідач) укладено договір № 21 про надання комплексних побутових послуг пральні (надалі договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору у відповідності з умовами договору позивач зобовязався надати відповідачу послуги з прання і сухого чищення (код 93.01.1) (прання білизни), а відповідач зобовязався прийняти та оплатити послуги.

Абзацом 2 пункту 3.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість договору складає 199994,80 грн.

За твердженням Головного управління охорони здоровя та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації (надалі третя особа 1), договір № 21 про надання комплексних побутових послуг пральні від 12.06.2009 року був укладений в межах поточних видатків відповідача, затверджених кошторисом на 2009 рік за кодом економічної класифікації видатків № 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 199994,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1 від на суму 65305,16 грн., № 2 від на суму 70060,40 грн., № 3 від на суму 64629,24 грн. та актом № 11 здачі-приймання виконаних робіт на суму 199994,80 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Виходячи зі змісту пункту 3.5 договору оплачувати надані послуги відповідач зобовязався на підставі актів-рахунків протягом 5 (пяти) робочих днів після їх підписання. При цьому пунктом 3.8 договору сторони обумовили, що розрахунки здійснюється згідно статті 51 Бюджетного кодексу України.

Частиною 7 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобовязання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Таким чином, з огляду на положення частини 7 статті 51 Бюджетного кодексу України, розрахуватися за надані послуги відповідач зобовязаний був на підставі актів-рахунків протягом 5 (пяти) робочих днів після їх підписання за умови прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг та подання останнім доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору обовязок оплатити надані послуги відповідач не виконав.

За твердженням відповідача та третьої особи 1, причиною невиконання зобовязання є відсутність бюджетного фінансування, зумовлена невідповідністю обсягів бюджетних надходжень.

Посилаючись на вказану причину, відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм судом вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обовязку виконавця надати певну послугу кореспондує обовязок замовника цю послугу оплатити.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, як вже зазначалось, договір про надання послуг є оплатним. Тобто обовязок відповідача як замовника за договором оплатити надані послуги виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 договору.

При цьому, включивши до договору пункт 3.8, сторони узгодили не умови виникнення у замовника вказаного обовязку, а додаткову умову щодо строку виконання зобовязання.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобовязанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обовязковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобовязання підлягає виконанню, має неминуче настати.

Пунктом 3.8 договору сторони обумовили настання строку виконання зобовязання зі здійснення розрахунку прийняттям розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг та поданням останнім доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. Проте, вказана обставина не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від субєктивної поведінки третіх осіб, жодним чином не визначених в договорі.

Враховуючи зазначене, оплатити надані послуги відповідач зобовязаний був у строк, визначений пунктом 3.5 договору, незалежно від настання обставини, обумовленої сторонами шляхом включення до договору пункту 3.8.

Тому, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови у позові суд вважає необґрунтованими.

Акт № 11 здачі-приймання виконаних робіт датований 29.09.2009 року.

Таким чином, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обовязку розрахуватися за надані послуги сплив.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Належних доказів виконання зобовязання за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 199994,80 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103-А; ідентифікаційний код 01994072) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 199994 (сто девяносто девять тисяч девятсот девяносто чотири) грн. 80 коп., 1999 (одну тисячу девятсот девяносто девять) грн. 95 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 03.03.2010 року.