Рішення № 8508922, 23.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/53823.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укомонолітбуд»

простягнення 283028,55 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача:Ільюшин О.В. –представник за довіреністю від 14.01.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укомонолітбуд»про стягнення 283028,55 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами контракту № 208/2 від 09.10.2007 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 246379,20 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 186379,20 грн., пеню у розмірі 59382,88 грн., збитки від інфляції у розмірі 29880,88 грн. та 3 % річних у розмірі 7877,81 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 10.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 21.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 07.12.2009 року.

          Представник позивача у судове засідання 07.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 10.11.2009 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 28.12.2009 року та на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

          Представник позивача у судовому засіданні 28.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, заяву про уточнення позовних вимог та надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданої заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 186379,20 грн., пеню у розмірі 22514,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 29880,88 грн. та 3 % річних у розмірі 7877,81 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 28.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          У судовому засіданні 28.12.2009 року судом оголошено перерву до 26.01.2010 року.

          Представники сторін у судовому засіданні 26.01.2010 року заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

          У судовому засіданні 26.01.2010 року судом оголошено перерву до 08.02.2010 року та зобов’язано сторін звірити розрахунки й надати суду акт звірки.

          Представник позивача у судове засідання 08.02.2010 року не з’явився, витребуваного судом доказу не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2010 року подав відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на частину 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», заперечує проти позовних вимог про стягнення пені, збитків від інфляції та 3 % річних та, посилаючись на частину 2 статті 258 ЦК України, просить застосувати до вимоги позивача про стягнення пені позовну давність.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представник позивача у судове засідання 23.02.2010 року не з’явився, витребуваного судом доказу не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          09.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укомонолітбуд»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас»(надалі –позивач) укладено контракт № 208/2 на виконання вогнезахисних робіт (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій на об’єкті: «Будівництво житлово-офісного торгівельного комплексу «Дарниця»за адресою: Харківське шосе, 19 в Дніпровському районі м. Києва», а відповідач відповідно до пункту 1.3 договору зобов’язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строку та на умовах, що визначені договором та додатком 1 до нього.

          Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість вогнезахисної обробки металевих конструкцій згідно договірної ціни (додаток 1) становить 98691,60 грн.

          06.11.2007 року у зв’язку з виконанням додаткових обсягів вогнезахисної обробки металевих конструкцій між сторонами укладено додаткову угоду № 208/2/1 до договору (надалі –додаткова угода).

          Пунктом 4 додаткової угоди сторони обумовили, що загальна вартість додаткових обсягів вогнезахисної обробки згідно договірної ціни (додаток 1) складає 147932,40 грн.

          Згідно з пунктом 3.1 договору та пунктом 6 додаткової угоди перед початком основних та додаткових обсягів робіт відповідач зобов’язався перерахувати на поточний рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 50 % від суми договірної ціни (додаток 1).

          Відповідно до пункту 3.2 договору та пункту 5 додаткової угоди розпочати основні та додаткові обсяги робіт, за умови їх надання відповідачем, позивач зобов’язався протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження авансового платежу на його поточний рахунок.

          Зобов’язання з авансування основних та додаткових обсягів робіт відповідач не виконав, передбачені пунктом 3.1 договору та пунктом 6 додаткової угоди авансові платежі на поточний рахунок позивача не перерахував.

          Однак, незважаючи на порушення відповідачем умов договору, позивач приступив до виконання робіт.

          На виконання умов договору та додаткової угоди позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 246379,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми Кб-2в № 1 за січень 2008 року на суму 49240,80 грн., № 2 за березень 2008 року на суму 98691,60 грн., № 3 за травень 2008 року на суму 98446,80 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Виходячи зі змісту підпункту 2.2.4 пункту 2.2 та пункту 4.2 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов’язався на підставі актів типової форми КБ-2в та довідок типової форми КБ-3 не пізніше 3 (трьох) банківських днів з підписання акту типової форми КБ-2в.

          Надані суду акти приймання виконаних підрядних робіт не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що вказані документи були підписані сторонами в останній робочий день звітного місяця, тобто 31.01.2008 року, 31.03.2008 року та 30.05.2008 року відповідно.

          Враховуючи зазначене, роботи, виконані в січні 2008 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 05.02.2008 року, роботи, виконані в березні 2008 року, –у термін до 03.04.2008 року, роботи, виконані в травні 2008 року, –у термін до 04.06.2008 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача за виконані роботи відповідач розрахувався частково, перерахувавши позивачу 60000,00 грн.

          Зокрема, 29.11.2007 року відповідач здійснив на користь позивача переказ 10000,00 грн., 01.04.2008 року –10000,00 грн., 02.04.2008 року –10000,00 грн. та 17.07.2008 року –30000,00 грн.

          Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 186379,20 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 186379,20 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, за прострочення відповідачем оплати робіт, виконаних в березні 2008 року та травні 2008 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22514,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 29880,88 грн. та 3 % річних у розмірі 7877,81 грн.

          Відповідач проти позовних вимог про стягнення пені, збитків від інфляції та 3 % річних заперечує, посилаючись на частину 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

          Частина 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»визначає, що до 1 січня 2012 року забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

          З наведеного вбачається, що предметом регулювання вказаної норми є відносини, що виникають виключно з договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва.

          Водночас, укладений між сторонами договір не пов’язаний з об’єктами житлового будівництва.

          За таких обставин, суд вважає доводи відповідача безпідставними та відхиляє їх.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань щодо підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в або здійснення оплати, останній зобов’язаний перерахувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки.

          З наведених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум судом вбачається, що пеню за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року, позивач просить стягнути за період з 04.04.2008 року по 03.10.2009 року, пеню за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, –за період з 04.06.2008 року по 31.08.2009 року.

          Як зазначалося вище, роботи, виконані в березні 2008 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 03.04.2008 року, роботи, виконані в травні 2008 року, –у термін до 04.06.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 04.04.2008 року та 05.06.2008 року відповідно.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року, можливе по 03.10.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, можливе по 04.12.2008 року.

          Посилаючись на частину 2 статті 258 ЦК України, відповідач просить суд застосувати до вимоги позивача про стягнення пені позовну давність.

          Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Водночас, пеня нараховується за кожен день прострочення виконання, а тому строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного з днів окремо.

          З огляду на вказане, беручи до уваги що позивач звернувся до суду з позовом 09.10.2009 року, суд приходить до висновку, що з урахуванням зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності, стягненню підлягає пеня за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, за період з 09.10.2008 року по 04.12.2008 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          98446,80 грн. * 24 % * 57 (з 09.10.2008 року по 04.12.2008 року) / 366 = 3679,65 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3679,65 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З наведених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум судом вбачається, що збитки від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року, позивач просить стягнути за період з травня 2008 року по липень 2009 року, збитки від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, –за період з липня 2008 року по липень 2009 року.

          З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:

          87932,40 грн. * (101,3 % * 100,8 % * 99,5 % * 99,9 % * 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) –87932,40 грн. = 15212,31 грн.

          98446,80 грн. * (99,5 % * 99,9 % * 101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) –98446,80 грн. = 14668,57 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі збитків від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року та травні 2008 року, складає 29880,88 грн.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 29880,88 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          З наведених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум судом вбачається, що 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року, позивач просить стягнути за період з 04.04.2008 року по 31.08.2009 року, 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, –за період з 04.06.2008 року по 31.08.2009 року.

          Вище вказувалося, що прострочення виконання зобов’язання з оплати робіт, виконаних в березні 2008 року, має місце з 04.04.2008 року, прострочення виконання зобов’язання з оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, –з 05.06.2008 року.

          Враховуючи зазначене, 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в травні 2008 року, суд розраховує з 05.06.2008 року.

          За перерахунок суду розмір 3 % річних складає:

          87932,40 грн. * 3 % * 272 (з 04.04.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1960,46 грн.

          87932,40 грн. * 3 % * 243 (з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року) / 365 = 1756,24 грн.

          98446,80 грн. * 3 % * 210 (з 05.06.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1694,58 грн.

          98446,80 грн. * 3 % * 243 (з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року) / 365 = 1966,24 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмірі 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в березні 2008 року та травні 2008 року, складає 7377,52 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 7377,52 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укомонолітбуд»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 64; ідентифікаційний код 34276228) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А; ідентифікаційний код 33993800) основну заборгованість у розмірі 186379 (сто вісімдесят шість тисяч триста сімдесят дев’ять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 3679 (три тисячі шістсот сімдесят дев’ять) грн. 65 коп., збитки від інфляції у розмірі 29880 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 7377 (сім тисяч триста сімдесят сім) грн. 52 коп., 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 17 коп. державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –02.03.2010 року.