Рішення № 8508882, 26.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/11726.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське виробниче підприємство «Дон-Лан»

доЗакритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек»

простягнення 21777224,29 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники сторін: від позивача –Роннова Н.В., представник за дов. №1/10 від 16.02.2010; від відповідача –Яковенко В.В., нач. юр., дов. №265/488 від17.09.2009;

від третьої особи –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське виробниче підприємство «Дон-Лан»(далі –позивач, або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»(далі –відповідач, або Інститут) про стягнення заборгованості в сумі 21777224,29 грн., в т.ч. за договором поставки №23121 від 30.07.2008 в сумі 3410000 грн. та штраф в сумі 9994690 грн., та за договором поставки №220508 від 22.05.2008 в сумі 2003593,50 грн. та штраф в сумі 6368940,79 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2010 порушено провадження у справі №34/117, призначено до розгляду на 17.02.2010 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між позивачем та третьою особою договору відступлення права вимоги №11/01/10 від 11.01.2010 (далі –Договір відступлення), ТОВ «ВП «Інтерагротек»передав ТОВ «СУПР «Дон-Лан»право вимоги грошових коштів в сумі 13404690 грн., яка складається з 3410000 грн. –основного боргу та 9994 690 грн. штрафу до боржника - Інституту за договором поставки №23121 від 30.07.2008.

Відтак, відповідно до статей 512-514 ЦК України та Договору відступлення Товариство стало кредитором Інституту за договору поставки №23121 від 30 липня 2008 року з правом вимоги належного виконання як основного зобов'язання так і стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №23151 від 30.07.2008 станом на день звернення із позовом становить 13404690 грн., з яких 3410000 грн. - основний борг, та 9994690 грн. - штраф за не поставку оплаченого товару.

Також, між ТОВ «СУРП «Дон-Лан»та ЗАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О. Патона» 22.05.2008 було укладено договір поставки №220508.

Всупереч взятим на себе договірним зобов’язанням за договором поставки №220508 від 22.05.2008, Інститут отримавши грошові кошти в загальній сумі 2003 593,50 грн., не здійснив поставки товару, в зв’язку з чим Товариство, керуючись статтями 612, 693 ЦК України, зверталося з листом до відповідача, яким повідомило, що в зв'язку зі втратою інтересу відмовляється від поставки товару за договором поставки №220508 від 22.05.2008 та вимагав як повернення раніше сплачених грошових коштів в сумі 2003 593,50 грн., так і сплати штрафу, який встановлений пунктом 9.4 зазначеного договору, в сумі 6368 940,79 грн.

Однак, Інституту грошових коштів за договору поставки №220508 від 22.05.2008, включаючи суму основного боргу та штрафу, станом на 15.01.2010 не сплатив.

23.02.2010 до загального відділу суду від позивача, в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про збільшення позовних вимог за вих. №32 від 17.02.2010, з якої слідує, що позивач додатково просив стягнути з відповідача на його користь за договором поставки №220508 від 22.05.2008 борг в сумі 2000000 грн. та 283000 грн. штрафу, який встановлений п.9.4 договору.

Відповідач позовні вимоги Товариства визнав та зазначив, що задовольнити в добровільному порядку грошові вимоги позивача в загальній сумі 24060224,29 грн. Інституту не має можливості в зв’язку з відсутністю грошових коштів.

Відтак, відповідач просив суд вирішити даний спір згідно з чинним законодавством України.

Частиною 5 статті 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 між ТОВ «СУРП «Дон-Лан», в особі заступника Генеральногго директора Левченка М.М., який діяв на підставі Статуту та довіреності №1 від 01.01.2010 (Новий кредитор) та ТОВ «ВП «Інтерагротек», в особі директора Котка І.Г., який діяв на підставі Статуту (Первісний кредитор) було укладено Договір відступлення, відповідно до п.1 якого в порядку, та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки №23121 від 30.07.2008, що укладений між Первісним кредитором і ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»(Боржник).

За цим договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов’язків щодо:

-          поставки та передачі у власність оплаченого товару або повернення раніше сплачених грошових коштів, виконання всіх інших зобов’язань відповідно до договору поставки №23121 від 30.07.2008;

-          сплати всіх штрафних санкцій (неустойки), невиплачених відсотків, 3% річних, заборгованості із врахуванням індексу інфляції, процентів за користування чужими грошовими коштами та іншої відповідальності встановленої чинним законодавством України та договором поставки №23121 від 30.07.2008.

Пунктом 2.2 Договору відступлення сторони погодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 13404690 грн., яка складається з 3410000 грн. основного боргу та 9994690 грн. штрафу за договором поставки №23121 від 30.07.2008.

Листом за вих. №2/15 від 11.01.2010 у відповідності зі ст.516 ЦК України ТОВ «СУРП «Дон-Лан»повідомило Інститут про укладення Договору відступлення, та про необхідність виконання зобов'язань за договором поставки №23121 від 30 липня 2008 року Новому кредитору.

Цього ж дня, вказаний лист був отриманий з боку відповідача заступником Голови Правління, що підтверджується підписом зазначеної особи на листі та відтиском печатки Інституту.

30.07.2008 між третьою особою, в особі директора Чайки І.В., який діяв на підставі статуту (Покупець) та відповідачем, в особі Голови Правління Степахно В.І., який діяв на підставі протоколу зборів акціонерів №10 від 29.05.2008 та Статуту (Продавець) укладено договір поставки №23121 від 30.07.2008, за умовами якого зобов'язалося поставити і передати у власність ТОВ «ВП «Інтерагротек»продукцію власного виробництва - товар, відповідно до додатків до договору.

Відповідно до п.3.2 ТОВ «ВП «Інтерагротек» зобов'язалося на умовах передоплати протягом п’яти банківських днів з моменту підписання даного договору перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця 100% загальної вартості товару.

Згідно з п.4.1 договору поставки №23121 від 30.07.2008 товар поставляється протягом 15 календарних днів після надходження на розрахунковий рахунок Продавця передоплати, у передбаченому п.3.3 цього договору розмірі.

В подальшому між сторонами було підписано специфікації №1, №2 та №3 до договору поставки №23121 від 30.07.2008, в яких сторони погодили найменування обладнання, ціну, кількість та вартість товару, що поставляється.

ТОВ «ВП «Інтерагротек»належним чином виконало свої зобов'язання та перерахувало на рахунок Інституту грошові кошти в загальній сумі 3410000 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-          платіжне доручення №7 від 04.08.2008 на суму 400000 грн.

-          платіжне доручення №2 від 03.09.2008 на суму 1010 000грн.

-          платіжне доручення №97 від 13.03.2009 на суму 100000 грн.

-          платіжне доручення №29 від 23.06.2009 на суму 300000 грн.

-          платіжне доручення №31 від 24.06.2009 на суму 300000 грн.

-          платіжне доручення №32 від 24.06.2009 на суму 189000 грн.

-          платіжне доручення №39 від 25.06.2009 на суму 489 000 грн.

-          платіжне доручення №38 від 25.06.2009 на суму 622000 грн.

Однак, Інститут отримавши грошові кошти, взагалі не здійснив поставку товару.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлІ-продажу; якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25.12.2009 ТОВ «ВП «Інтерагротек»звернувся до відповідача з листом за №138/1, яким повідомив, що в зв'язку з втратою інтересу відмовляється від поставки товару за договором поставки №23151 від 30.07.2008 та вимагав як повернення раніше сплачених грошових коштів в сумі 3410000 грн., так і сплати штрафу, який встановлений пунктом 9.4. Договору в сумі 9994690 грн., всього – 13404690 грн.

При цьому, третя особа, повідомила, що зазначені грошові кошти мали бути сплачені відповідачем на рахунок ТОВ «ВП «Інтерагротек»не пізніше 7 днів з моменту отримання даної вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, Інститут отримав дану вимогу, але грошових коштів за Договором поставки №23151 від 30.07.2008 не сплатило ні ТОВ «ВП «Інтерагротек», ні ТОВ «СУРП «Дон-Лан»як новому кредитору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.9.4 договору поставки №23121 від 30.07.2008 штраф за несвоєчасну передачу Товару Продавцем Покупцеві, Продавець зобов’язується сплатити штраф на корить Покупця у розмірі 1% від загальної вартості Товару за кожен день прострочення передачі.

Відтак, зазначений у п.9.4 договору поставки №23121 від 30.07.2008 за своєю правовою природою є пенею, яка обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на викладені обставини, суд керуючись ст.253-255 ЦК України, п.9.4 договору поставки №23121 від 30.07.2008 здійснює перерахування пені, яка за розрахунком суду складає 5950 990 грн.

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір пені,встановлений договором Сума пені, грн.

400 00020.08.200819.02.20091841%736 000

1010 00019.09.200818.03.20091811%1828 100

100 00029.03.200928.09.20091841%184000

300 00009.07.200925.12.20091701%510 000

300 00010.07.200925.12.20091691%507 000

189 00010.07.200925.12.20091691%319 410

489 00011.07.200925.12.20091681%821 520

622 00011.07.200925.12.20091681%1044 960

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №23151 від 30.07.2008 станом на день звернення із позовом становить 9379 990 грн., з яких 3410000 грн. - основний борг, та 5969 990 грн. - пеня за не поставку оплаченого товару.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу (пені) частково, зменшивши суму штрафу (пені).

Відповідно до ст.3 та ч.3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Крім того, ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, ат за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дане положення кореспондується з положенням ст. 233 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою є закритим акціонерним товариством, з державною формою власності, та враховуючи світову фінансову кризу, яка не оминули державу України, а також враховуючи розмір відсотків стягуваного штрафу (пені) у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред’явлених до стягнення санкцій з наслідками порушень зобов’язань, суд вважає справедливим та співрозмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов’язання стягнення штрафу (пені) у сумі 4000000 грн.

Також, між ТОВ «СУРП «Дон-Лан», в особі заступника Генерального директора Урусова І.М., що діяв на підставі довіреності №1 від 03.01.2008 (Покупець) та ЗАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О. Патона», в особі в.о. Голови Правління Степахно В.О., що діяв на підставі протоколу засідання наглядової (спостережної) ради №3 від 07.07.2006 (Покупець) було укладено договір поставки №220508, за умовами якого, Продавець зобов'язався поставити і передати у власність Покупця продукцію власного виробництва (Товар) зі знижкою 50% від цін, зазначених в прас-листі Продавця (додаток №1 до даного договору), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору.

Згідно з п.3.2 договору поставки №220508 від 22.05.2008 Покупець зобов'язався на умовах передоплати протягом п’яти банківських днів з моменту підписання даного договору перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця 100% загальної вартості Товару, а саме грошові кошти у передбаченому п.2.1 цього договором розмірі.

На підставі п.4.1 договору поставки №220508 від 22.05.2008 Товар поставляється протягом 15 календарних днів після надходження на розрахунковий рахунок Продавця передоплати у передбаченому п.3.3 цього договору розмірі.

В подальшому між сторонами було підписано Специфікації №1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 до договору поставки №220508 від 22.05.2008, в яких сторони погодили найменування обладнання, кількість та вартість товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та перерахував на рахунок Інституту грошові кошти в загальній сумі 4003 593,50 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№36 від 23.05.2008 на суму 200000 грн.,

№478 від 11.12.2008 на суму 550000 грн.,

№87 від 17.02.2009 на суму 370000 грн.,

№75 від 11.03.2009 на суму 200000 грн.,

№117 від 23.03.2009 на суму 100000 грн.,

№118 від 24.03.2009 на суму 100000 грн.,

№119 від 25.03.2009 на суму 240476 грн.,

№123 від 27.03.2009 на суму 100000 грн.

№126 від 27.03.2009 на суму 47000 грн.,

№140 від 13.04.2009 на суму 40984 грн.,

№227 від 22.06.2009 на суму 55000 грн.

№195 від 08.07.2009 на суму 75,50 грн.,

№196 від 09.07.2009 на суму 58 грн.;

№752 від 18.01.2010 на суму 300000 грн.;

№753 від 19.01.2010 на суму 300000 грн.;

№754 від 19.01.2010 на суму 300000 грн.;

№755 від 19.01.2010 на суму 300000 грн.;

№756 від 19.01.2010 на суму 300000 грн.;

№757 від 19.01.2010 на суму 250000 грн.;

№758 від 19.01.2010 на суму 250000 грн.

Проте, відповідач отримавши грошові кошти в загальній сумі 4003 593,50 грн., поставки товару, як-то передбачено умовами договору поставки №220508 від 22.05.2008 не здійснив.

25.12.2009, позивач керуючись статтями 612, 693 ЦК України звернувся до ЗАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона»з листом за №158, яким повідомив, що в зв'язку зі втратою інтересу відмовляється від поставки товару за договором поставки №220508 від 22.05.2008 та вимагає як повернення раніше сплачених грошових коштів в сумі 2003 593,50 грн., так і сплати штрафу, який встановлений пунктом 9.4 договору, в сумі 6368 940,79 грн., всього –8372 534,29 грн.

Позивач також повідомив, що зазначені грошові кошти мали бути сплачені ЗАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О. Патона»на рахунок ТОВ «СУРП «Дон-Лан»не пізніше 7 днів з моменту отримання даної вимоги.

Однак, відповідач коштів не сплатив.

В подальшому, 16.02.2009 позивач звернувся до відповідача з аналогічним листом за вих. №29 та вимагав повернення раніше сплачених грошових коштів в сумі 2000000 грн. та штрафу в сумі 283000 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 4003593,50 грн. боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, також посилаючись на п.9.4 договору поставки №220508 від 22.05.2008, просив стягнути з Інституту 6651940,79 грн. штрафу.

Так, п.9.4 договору поставки №220508 від 22.05.2008 визначено, що за несвоєчасну передачу Товару Продавцем Покупцеві, Продавець зобов’язується сплатити штраф на користь Покупця в розмірі 1% (одного відсотка) від загальної вартості Товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що останній визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в сумі 40035, 93 грн. (1% від загальної вартості Товару).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з вини відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, ідентифікаційний код 05417733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське виробниче підприємство «Дон-Лан»(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, ідентифікаційний код 31862695) заборгованість за договором поставки №23121 від 30.07.2008, в сумі 7410 000 грн. в т.ч. 3410000 (три мільйони чотириста десять тисяч) грн. –основного боргу та 4000 000 (чотири мільйони) грн. – штрафу (пені), та за договором поставки №220508 від 22.05.2008 в сумі 4003593 (чотири мільйони три тисячі п’ятсот дев’яносто три) грн. 50 коп. – основного боргу та 40035 (сорок тисяч тридцять п’ять) грн. 93 коп. штрафу, а також 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.