Рішення № 8508872, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/53627.01.10 За позовом Приватного підприємства "Л "Транс"

до Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак"

про стягнення боргу - 17704,50 грн.

Суддя І.Д. Курдельчук

Представники:

від позивача не з’явились,

від відповідача не з’явились.

Обставини справи і СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Л "Транс" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області про стягнення з Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак" (надалі –відповідач) боргу у сумі 17704,50 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору перевезення, відповідно до якого позивач здійснив перевезення, а відповідач за нього не сплатив у повному розмірі заборгувавши 24015, грн., в зв’язку з чим повинен сплатити інфляційні втрати, три відсотки річних та пеню.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.09 провадження у справі № 13/536 було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 09.12.09, на сторони покладено обов’язок надати документи та вчинити дії.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.12.09 та 12.01.10 розгляд справи відкладався на 12.01.10 та 27.01.10, через неявку представника відповідача.

У судових засіданнях 09.12.09 та 12.01.10 представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

26.01.10 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судові засідання не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами Господарського суду міста Києва на адресу вказану у позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ: 02068, м. Київ, вул. Григоренка, 5, кв. 133.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України та роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Відповідно з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

12.02.09 та 20.02.09 між Приватним підприємством "Л "Транс" (далі-Позивач) та Приватним підприємством "Промислова компанія "Тарпак" (далі-відповідач) було укладено заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно умов яких Позивач зобов’язався перевести вантаж за маршрутом Україна-Німеччина, а відповідач зобов’язався сплатити вартість перевезення за цінами визначеними у заявках.

Отже правовідносини, що виникли між сторонами є договором перевезення.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У заявках сторонами погоджено вартість перевезення у розмірі 750 євро за кожне перевезення та порядок оплати перевезення. Порядком оплати визначено, проведення розрахунків після надання необхідних документів підтверджуючих виконання перевезення.

Позивачем виконані зобов’язання за заявками у повному обсязі, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 053205 та № 053234, копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.

Ці міжнародні товарно-транспортні накладні підписані відправником та одержувачем товара, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того умовами заявки від 20.02.09 передбачено відшкодування витрат пов’язаних з простоєм автомобіля у розмірі 150 євро.

В порушення умов заявок відповідач свій обов’язок не виконав, за перевезення не розрахувався.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою погасити заборгованість у сумі 1650 євро, що станом на 11.06.09 складає 17704,50 грн., проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 17704,50 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак" (02068, м. Київ, вул. Григоренка, 5, кв. 133, код ЄДРПОУ 35617967) на користь Приватного підприємства "Л "Транс" (45612, Волинська область, смт. Торчин, вул. Незалежності, 45, код ЄДРПОУ 34396288) заборгованість у сумі 17704 (сімнадцять тисяч сімсот чотири), 50 грн., 177 (сто сімдесят сім) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук

Дата підписання: 04.03.10