Рішення № 8508871, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/42225.02.10 За позовомприватного підприємства "Наш молочник" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

простягнення 202864,51 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Юрга К.В. (довір. від 01.09.2009 року)

від відповідача:представник Архипчук Л.А. (довір. від 10.09.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство "Наш молочник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" заборгованості за договором поставки №4600022646 від 23.06.2008 року у сумі 220864,51 грн. (у тому числі 191665,96 грн. основної заборгованості, 6924,89 грн. пені, 3242,06 грн. інфляційних втрат та 1 031,60 грн. трьох процентів річних). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 року порушено провадження у справі №23/422 та призначено її розгляд на 22.12.2009 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 28.01.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представникам сторін було роз’яснено їх права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник Позивача надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв’язку з розглядом Господарським судом м. Києва справи між тими ж сторонами, з тих же підстав та з тим же предметом позову. Клопотання представника Відповідача судом залишено без задоволення, оскільки позовні вимоги у справі №43/379 мають інші об’єкт та підстави (стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних, які не є предметом даного судового розгляду). Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для з’ясування означених питань розгляд справи відкладався на 16.02.2010 року.

16 лютого 2010 року через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло клопотання від представника Відповідача про колегіальний розгляд справи. Відповідно до пункту 1 статті 4-6 господарського процесуального кодексу України заступником Голови Господарського суду міста Києва у задоволенні клопотання відмовлено.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.02.2010 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №4600022646 від 23.06.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти кисло-молочну продукцію, а Відповідач зобов’язався приймати та сплачувати її вартість.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В період з 23.07.2009 року по 10.09.2009 року Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 191665,96 грн., що підтверджується наданими Позивачем видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідно до пункту 6.1 договору поставки №4600022646 від 23.06.2008 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за кожну партію товару протягом 35 календарних днів з дати поставки товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі товару на суму позовної вимоги про стягнення основного боргу підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором строк розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 191665,96 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов’язань за господарським договором в частині оплати отриманої від Позивача продукції у встановлені договором строки (порушення вимог пункту 6.1 договору поставки №4600022646 від 23.06.2008 року).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.9 договору поставки №4600022646 від 23.06.2008 року (у редакції протоколу розбіжностей від 23.06.2008 року) Відповідач зобов’язався у разі порушення строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення 6924,89 грн. пені є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив їх обґрунтованість і задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код 30437110) на користь приватного підприємства "Наш молочник" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32980350) 191665,96грн. (сто дев’яносто одну тисячу шістсот шістдесят п’ять гривень 96 копійок) основного боргу; 6924,89 грн. (шість тисяч дев’ятсот двадцять чотири гривні 89 копійок) пені; 3242,06 грн. (три тисячі двісті сорок дві гривні 06 копійок) інфляційних втрат; 1 031,60грн. (одну тисячу тридцять одну гривню 60 копійок) трьох процентів річних, 2029,00 грн. (дві тисячі двадцять дев’ять гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 02.03.2010 року.