Рішення № 85085533, 22.10.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/835/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України (ЄДРПОУ: 38019510 УК у м. Полтаві р/р 31110106016002, МФО: 899998 Код 21081100, одержувач платежу УК у м. Полтаві, призначення платежу - оплата штрафу) штраф у розмірі 1700,00 грн;

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України (ЄДРПОУ: 38019510 УК у м. Полтаві р/р 31110106016002, МФО: 899998 Код 21081100, одержувач платежу УК у м. Полтаві, призначення платежу - оплата штрафу) штраф у розмірі 2040,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за порушення законодавства про рекламу на відповідача було накладено штраф на підставі рішення № 26 від 23.04.2019 р. на суму 1700,00 грн. та рішення № 29 від 14.05.2019 р. на суму 2040,00 грн., який у добровільному порядку відповідачем не був сплачений.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. відкрито провадження в адміністративні справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-263 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - відмовлено.

Фізичною особою – підприємцем Нікоричем Сергієм Юрійовичем (далі – відповідач) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що він частково визнає позов, а саме в частині стягнення з нього штрафу у сумі 1700,00 грн, у зв`язку із чим ним у добровільному порядку сплачено вказаний штраф.

В частині стягнення штрафу в сумі 2040,00 грн відповідач заперечує, оскільки, на його думку, рішення № 29 від 14.05.2019 р. не містить жодної інформації, що саме ним розміщена рекламна продукція щодо якої здійснювалась перевірка і не містить інформації, доказів того, яким чином зафіксовано та чим саме розміщена реклама порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, є дискримінаційною за ознакою статі. Поряд з цим, відповідач вказував, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення ним вимог чинного законодавства про рекламу.

За наведених обставин, відповідач вважає, що рішення № 29 від 14.05.2019 р. про накладення штрафу в сумі 2040,00 грн. ґрунтується виключно на суб`єктивних висновках та припущеннях спеціалістів Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області, а тому просив в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України та подав до суду заперечення на відзив, в яких вказував, що ним належним чином доведено, що реклама магазину “Світ матраців” : “Матрац не лише для сну….Зайди - розповім чому;)”, яка розміщена на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , належить саме відповідачу, оскільки господарську діяльність в даному магазині, згідно інформації в куточку споживача, здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Відтак, позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу на підставі рішення № 26 від 23.04.2019 р. на суму 1700,00 грн. та рішення № 29 від 14.05.2019 р. на суму 2040,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.01.2018 р. (а.с. 141-146).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відвідач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 90.01 театральна та концертна діяльність; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.59 роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 73.11 рекламні агентства; код КВЕД 74.20 діяльність у сфері фотографії.

07.03.2019 р. головним спеціалістом відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області Шкицькою О.І. складено протокол № 11 за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами магазину “Світ матраців”, яка розміщена на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Господарську діяльність в даному магазині, згідно інформації в куточку споживача, здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), а саме:

- зміст реклами “Матрац не лише для сну.. ОСОБА_2 - розповім чому;)”, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, чим порушено ч. 3 ст. 7 Закону України “Про рекламу”;

- зміст реклами “Матрац не лише для сну ОСОБА_2 - розповім чому;)” є дискримінаційною за ознакою статі, чим порушено ч. 1 ст. 8 Закону України “Про рекламу”, з додатком фото рекламного засобу (а.с. 25, 26, 27).

На підставі вказаного протоколу про порушення законодавства про рекламу, 07.03.2019 р. позивачем прийнято рішення № 11 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, замовником та розповсюджувачем якої є фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (а.с. 28).

07.03.2019 р. № 01-27/1419 позивач направив лист до Експертної ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі Міністерства соціальної політики з проханням здійснити експертизу реклами та надати висновок чи вважається вищезазначена реклама, яка розповсюджена на фасаді будівлі за адресою АДРЕСА_1 , дискримінаційною за ознакою статі (а.с. 29).

Також листом від 07.03.2019 р. № 01-27/1418 позивач звернувся до Центрального секретаріату ІГКР при Українській Асоціації маркетингу здійснити експертизу реклами та надати висновок чи вважається реклама, яка розповсюджена на фасаді будівлі за адресою АДРЕСА_1 , дискримінаційною за ознакою статі (а.с. 30).

Мінсоцполітики України листом від 27.03.2019 р. № 6113/0/2-19/49 повідомило позивача, що на засіданні Експертної ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі, яке відбулось 27.03.2019 р., розглянуто лист Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 07.03.2019 № 01-27/1419 стосовно зовнішньої реклами, розміщеної на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням членів Експертної ради за результатом розгляду звернення, яке прийнято одностайним голосуванням, визнано зовнішню рекламу, яка розміщена на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , дискримінаційною та такою, що порушує статті 7 і 8 Закону України “Про рекламу” (а.с. 31).

У зв`язку з наведеним, позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено вимогу від 08.04.2019 р. № 01-27/2160, у якій відповідачу було запропоновано відповідно до вимог ст. 26 Закону України “Про рекламу” надати наступні документи: оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію або витягу з ЄДРПОУ; макет замовлення та документальне підтвердження вартості виготовлення реклами та/або розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи); надати письмові пояснення з приводу виявленого порушення.

Поряд з цим у вимозі, позивач повідомив відповідача про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 23.04.2019 р. о 10-00 годині в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава) (а.с. 32).

Вказану вимогу позивачем було направлено рекомендованим повідомленням за місцем проживання на адресу відповідача та на фактичне місце здійснення господарської діяльності, що підтверджується фіскальними чеками № 3601500007219 та № 3601500007200 (а.с. 33, 34).

Дана вимога одержана особисто відповідачем 15.04.2019 р., що підтверджується відміткою у повідомленні № 3601500007219 про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 35).

Із змісту протоколу № 43 від 23.04.2019 р. засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу видно, що відповідач, будучи належним чином повідомлений, на розгляд справи не прибув, документи про виготовлення та розповсюдження реклами, її вартість, письмові пояснення з приводу виявленого порушення не надав.

Дослідженням протоколу № 43 від 23.04.2019 р. встановлено, що за результатами розгляду справи вирішено:

- прийняти рішення про накладення штрафу на відповідача за неподання інформації щодо вартості реклами виготовлення та розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними повноважень, відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України “Про рекламу”;

- повторно направити відповідачу лист про необхідність надання інформації щодо вартості виготовлення та розповсюдження реклами, запросити його на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 14.05.2019 р. о 10 год. 00 хв. (а.с. 36).

На підставі наведеного, позивачем прийнято рішення № 26 від 23.04.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким до відповідача застосовано штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ним передбачених повноважень, відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України “Про рекламу” у сумі 1700,00 грн (а.с. 37).

24.04.2019 р. позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу № 01-27/2611 про надання інформації, необхідної для здійснення повноважень по контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Дослідженням вимоги від 24.04.2019 р. № 01-27/2611 встановлено, що позивачем повідомлено відповідача про накладення на нього штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадання інформації щодо вартості виготовлення та розповсюдження реклами. Крім того, у вимозі позивач повідомив відповідача про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 14.05.2019 р. о 10 год. 00 хв. в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава) (а.с. 38).

Судом встановлено, що вимогу від 24.04.2019 р. № 01-27/2611 та рішення № 26 від 23.04.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивач направив на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками поштового відправлення № 3600807094473 та № 3600807094490 (а.с. 39, 40).

З матеріалів справи видно, що поштове відправлення, адресоване відповідачу вручено особисто відповідачу 30.04.2019 р. та підтверджується повідомленням № 3600807094473 про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 41).

14.05.2019 р. відбулося засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яке оформлено протоколом № 53.

Із змісту протоколу № 53 від 14.05.2019 р. засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу видно, що відповідач, будучи належним чином повідомлений, на розгляд справи не прибув, документи про виготовлення та розповсюдження реклами, її вартість, письмові пояснення з приводу виявленого порушення не надав.

Дослідженням протоколу № 53 від 14.05.2019 р. встановлено, що за результатами розгляду справи вирішено прийняти рішення про накладення штрафу на відповідача за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту реклами у розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2040,00 грн (а.с. 42).

На підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 14.05.2019 р. № 53, позивачем прийнято рішення № 29 від 14.05.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким накладено штраф на відповідача за недотримання встановленого законодавством вимог щодо змісту реклами у розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2040,00 грн (а.с. 43).

Судом встановлено, що рішення № 29 від 14.05.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивач направив на адресу відповідача та підтверджується фіскальним чеком поштового відправлення № 3600807139108 (а.с. 44, 45).

З матеріалів справи видно, що поштове відправлення адресоване відповідачу вручено особисто відповідачу 22.05.2019 р. та підтверджується повідомленням № 3600807139108 про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 46).

Судовим розглядом також встановлено, що 27.05.2019 р. до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшов експертний висновок № 27-2019 від 16.05.2019 р. від Всеукраїнської громадської організації “Української Асоціації Маркетингу та Ідустріального Тендерного Комітету з Реклами, в якому вказано, що реклама магазину “Світ Матраців” під умовною назвою “МАТРАЦ не лише для сну...Зайди - розповім чому;)”, розміщена на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_4 Полтава, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , є дискримінаційною та порушує вимоги ч. 3 ст. 7 та ч. 1 ст. 8 Закону України “Про рекламу”, а також п. 5.2.9 та п. 5.2.8 (а) ст. 5 Стандарту “Недискримінаційна реклама за ознакою статі” - СОУ 21708654-002-2011 (а.с. 47 - 49).

Листом від 03.06.2019 р. № 01-27/3928 позивач направив на адресу відповідача, письмове повідомлення, із проханням надати належним чином завірені копій платіжних доручень, які підтверджують сплату штрафів, що підтверджується фіскальними чеками поштового відправлення № 3600005938595 та № 3600005938609 (а.с. 53, 54, 55).

Вказане повідомлення 07.06.2019 р. вручене відповідачу особисто, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

04.06.2019 р. відповідач направив на адресу позивача листи за вих. № 04 та 05, в яких, з метою оскарження рішень № 26 від 23.04.2019 р. та № 29 від 14.05.2019 р., просив направити на його адресу копії матеріалів, які були взяті до уваги під час їх прийняття. Крім того, в листах відповідач звернув увагу позивача на невірні реквізити для сплати штрафу (а.с. 120, 121).

Листом від 24.06.2019 р. № 01-27/4348 позивач повідомив відповідача, в т.ч. про зміну реквізитів для сплати штрафу (а.с. 123 - 125).

26.07.2019 р. відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 10, в якому повідомив про сплату штрафу накладеного рішенням № 26 від 23.04.2019 р. та додав копію платіжного доручення № 211 від 26.07.2019 р. (а.с. 118, 119).

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаного штрафу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюються Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст. 1 цього Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Згідно із ч. 1 ст.7 Закону № 270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

За положеннями ч. 3 ст. 7 Закону № 270/96-ВР реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, у тому числі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, який в тому числі реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Частинами 2, 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР встановлено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 27 Закону № 270/96-ВР).

Згідно ч.2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3 розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Частинами 7, 8 ст. 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693 (далі - Порядок № 693 ).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку № 693).

Пунктом 13 Порядку № 693 передбачено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: - перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п. 14 Порядку № 693).

Відповідно до п. 14 Порядку № 693 Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з п. 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку № 693).

Беручи наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано обов`язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Судом встановлено, що відповідач на розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу, які були призначені на 23.04.2019 р. та 14.05.2019 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про їх розгляд, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи видно, що за неподання інформації щодо вартості реклами виготовлення та розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними повноважень, відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, позивач рішенням № 26 від 23.04.2019 р. наклав на відповідача штраф у розмірі 1700,00 грн.

У відзиву на позовну заяву відповідач вказував та не заперечувалося позивачем у письмових запереченнях на відзив, що ним частково визнається позов в частині стягнення з штрафу у сумі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та сплачено штраф.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.07.2019 р. відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 10, в якому повідомив позивача про сплату штрафу, накладеного рішенням № 26 від 23.04.2019 р. та додав копію платіжного доручення № 211 від 26.07.2019 р. (а.с. 118, 119).

Дослідженням листа від 26.07.2019 р. за вих. № 10 встановлено, що відповідно до п. 3 рішення № 26 від 23.04.2019 р. відповідач повідомив позивача про оплату штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, органу державної влади, що реалізовує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700,00 грн (а.с. 119).

З дослідженням платіжного доручення № 211 від 26.07.2019 р. видно, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 через банк платника – Чернівецька філія АТ КБ «Приватбанк» з розрахункового рахунку № НОМЕР_2 здійснено перерахування коштів у розмірі 1700,00 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 за такими реквізитами: отримувач УДКСУ у м. Полтаві/21081100, код банку отримувача 38019510, код банку: 899998, призначення платежу – сплата адміністративного штрафу за липень 2019 р. Вказана операція проведена банком АТ КБ "Приватбанк" 26.07.2019 р. о 12:22 год (а.с. 118).

Отже, відповідачем добровільно сплачено штраф у розмірі 1700,00 грн на розрахунковий рахунок, який вказаний позивачем у листі від 24.06.2019 р. № 01-27/4348 та позовній заяві, а саме ЄДРПОУ: 38019510 УК у м. Полтаві, р/р 31110106016002, МФО: 899998 Код 21081100, одержувач платежу УК у м. Полтаві, призначення платежу - оплата штрафу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, позивач не спростував та не надав докази не надходження коштів у сумі 1700,00 грн. Крім того, в запереченні на відзив, позивач не висловив свою позицію щодо визнання відповідачем позову в цій частині та поданих ним доказів щодо сплати штрафу, накладеного рішенням № 26 від 23.04.2019 р.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку сплачено штраф у сумі 1700,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, а також не заперечується позивачем у відповіді на відзив, то в цій частині позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2040,00 грн, суд зазначає, що вказана вимога ґрунтується на підставі рішення № 29 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.05.2019 р.

З матеріалів справи видно, що вказаним рішенням на відповідача накладено штраф у сумі 2040,00 грн за недотримання встановленого законодавством вимог щодо змісту реклами, яке отримане ним 22.05.2019 р.

Відповідно до ч. 11 ст. 27 Закону № 270/96-ВР рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з вимогами пункту 19, 20 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку; сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Як встановлено із матеріалів справи, рішення № 29 від 14.05.2019 р. про накладення на штрафу на суму на суму 2040 грн., відповідач не оскаржував, доказів оскарження рішення до суду не надав.

Отже, штрафні санкції до порушників законодавства про рекламу застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, підставою для початку розгляду якої, у свою чергу, є протокол про порушення законодавства про рекламу.

Сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов`язання та підлягає сплаті до державного бюджету.

Не сплачені у добровільному порядку узгоджені штрафні санкції за правопорушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.

Судом встановлено, що рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу від № 29 від 14.05.2019 р. направлялось відповідачу на адресу листом від 16.05.2019 р. № 01-27/3433 та вручене 22.05.2019 р. особисто відповідачу, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак в добровільному порядку відповідач рішення не виконаною, штраф у сумі 2040,00 грн не сплачено.

Доказів оскарження рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу від № 29 від 14.05.2019 р. учасниками справи не надано, у зв`язку з чим, суд приходить висновку про те, що визначений у ньому штраф набув статусу узгодженого грошового зобов`язання.

Разом з тим, станом на час розгляду справи в суді, докази про сплату штрафних санкцій, визначених у рішенні від № 29 від 14.05.2019 р., у матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за правопорушення законодавства про рекламу, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку: дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення про застосування штрафних санкцій; узгодження визначеного у рішенні грошового зобов`язання; сплата узгоджених грошових зобов`язань у встановлений законом строк.

Поряд з цим, питання правомірності визначених суб`єктом владних повноважень штрафних санкцій у відповідному рішенні не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Таким чином, доводи відповідача про те, що рішення № 29 від 14.05.2019 р. є протиправним, суд не бере уваги, та відхиляє, оскільки такі обставини не є предметом доказування у даній справі.

Оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 29 від 14.05.2019 р., відповідачем не оскаржене, штраф у добровільному порядку не сплачено, факт вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 27 Закону № 270/96-ВР, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість в цій частині позовних вимог.

Частиною 9 ст. 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Отже, рішення позивача станом на час розгляду даної справи є чинним, доказів виконання вказаного рішення відповідачем не надано, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

За наведених обставин, рішення № 29 від 14.05.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу щодо змісту реклами у розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 2040 (дві тисячі сорок) гривень 00 копійок, за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту реклами наявності в рекламі інформації та зображення, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, реклама є дискримінаційною за ознакою статі, передбачених Законом України “Про рекламу” є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав належні, допустимі та достовірні докази відсутності або погашення ним штрафу у розмірі 2040,00 грн або оскарження в судовому порядку та скасування рішення № 29 від 14.05.2019 р.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 2040,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи відсутність понесених судових витрат позивачем - суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд приходить до висновку, що судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України (ЄДРПОУ: 38019510 УК у м. Полтаві р/р 31110106016002, МФО: 899998 Код 21081100, одержувач платежу УК у м. Полтаві, призначення платежу - оплата штрафу) штраф у розмірі 2040,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 40358617);

відповідач - фізична особа – підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя В.К. Левицький