Рішення № 8508548, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/1001.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" до Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг"

про стягнення 8140,86 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Петренко І.Л. –довіреність № б/н від 08.02.2010 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдана" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 8140,86 грн. відповідно до Угоди № 426 купівлі –продажу від 26.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/10 та призначено справу до розгляду на 08.02.2010 р. о 10:10 год.

Представники позивача в судовому засіданні 08.02.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2009 р. подали копії наступних документів для залучення до матеріалів справи: статуту ТОВ "Богдана", Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Богдана" серії А01 № 407325, Угоди купівлі –продажу № 426 від 26.02.2008 р., акту звірки взаєморозрахунків від 02.09.2008 р., накладних щодо поставки та повернення спірного товару, які зазначені у акті звірки взаєморозрахунків від 02.09.2008 р.

В іншій частині вимоги ухвали суду від 29.12.2009 р. позивач не виконав, зокрема, не надав суду довідки про внесення позивача і відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на січень –лютий 2010 року та докази здійснення відповідачем часткових розрахунків за поставлений позивачем товар на загальну суму 15512,70 грн.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2010 р. не з"явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами на виконання вимог суду не надав та не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 01.03.2010 р. о 10:30 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду України від 08.02.2010 р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/10 на один місяць.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2010 р. подав документи на виконання попередніх ухвал суду, зокрема Статут ТОВ «Богдана», банківські виписки на підтвердження здійснення відповідачем часткових розрахунків на загальну суму 15512,70 грн., докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу, витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/905-2 від 18.02.2010 р. стосовно позивача та № 21-10/905-2 від 18.02.2010 р. стосовно відповідача станом на 01.02.2010 р.

Суд звертає увагу, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/905-2 від 18.02.2010 р. стосовно відповідача до єдиного державного реєстру внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. В той же час, згідно ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Докази внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" (відповідача) станом на час розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.03.2010 р., повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 29.12.2009 р. та від 08.02.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/10 від 29.12.2009 р. та від 08.02.2010 р. були направлені відповідачу за його адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та безпосередньо відповідачем в Угоді № 426 купівлі –продажу від 26.02.2008 р., а саме: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21. Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці. Крім того, наведена адреса відповідає даним витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/905-2 від 18.02.2010 р. стосовно Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг".

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/10 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 01.03.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 01.03.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдана», визначеним як Продавець (позивач), та Споживчим товариством "Укркоопзовнішторг", визначеним як Покупець (відповідач) була укладена Угода № 426 купівлі - продажу (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач продає, а відповідач купує продукти харчування та товари споживання (надалі –Товар).

Назва та кількість Товару визначається накладними, які датовані пізніше, ніж цей договір і є його невід»ємними частинами (1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору позивач зобов»язаний постачати Товар по накладних у терміни, кількості та асортименті за узгодженням сторін, а відповідач згідно п. 2.2 Договору зобов»язаний прийняти Товар за якістю та кількістю, а також здійснити повні розрахунки у терміни згідно з п. 6.1 Договору.

Так, пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що відповідач повинен здійснювати розрахунки з позивачем після моменту прийому –передачі Товару, але не пізніше 21 банківського дня, якщо в додатку до цього договору не передбаченого інше.

З матеріалів справи вбачається, що додатки до Договору стосовно інших, ніж зазначено у п. 6.1 Договору, умов здійснення розрахунків за Товар, сторонами не укладались. Так, п. 7.5 Договору встановлено, що усі доповнення й зміни до Договору дійсні в письмовій формі за підписом обох сторін.

Відповідно до п. 8.1 Договору вбачається, що Договір укладений без визначеного терміну (невизначений термін) та він набуває дії з моменту його підписання. Кожна із сторін Договору, яка бажає припинити його дію, має попередити іншу сторону про своє рішення в письмовій формі за один місяць (п. 8.2 Договору).

Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки Товару здійснювались за спірним Договором, який є чинним, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

По матеріалам справи встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період лютий - липень 2008 р. поставив відповідачу Товар (продукти харчування та товари споживання) на загальну суму 33826,90 грн., що підтверджується товарно –транспортними накладними, перелік яких наведено в Акті звірки взаєморозрахунків з 01.02.2008 р. по 02.09.2008 р. Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" з ТОВ «Богдана»(копії наведених накладних та акту звірки взаєморозрахунків знаходяться в матеріалах справи).

Факт прийняття Товару уповноваженою особою відповідача у відповідності до абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі –Інструкція) підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитками печаток (штампів) Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" на спірних товарно –транспортних накладних.

Так, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на вищенаведені приписи Інструкції, позивачем до матеріалів справи залучено копію довіреності (за підписом директора та головного бухгалтера відповідача), якою встановлений перелік відповідальних осіб, уповноважених Покупцем приймати товарно – матеріальні цінності від Постачальника, з зазначенням їх паспортних даних та із зразками їх підписів, а також зразки відбитків печаток (штампів), якими засвідчуються документи, що підтверджують прийняття поставленого Постачальником товару особами, уповноваженими Покупцем.

З матеріалів справи також вбачається, що Товар, переданий відповідачу за товарно –транспортними накладними, був частково повернутий позивачеві на суму 10173,34 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (прибуткові накладні) згідно переліку, наведеному в Акті звірки взаєморозрахунків з 01.02.2008 р. по 02.09.2008 р. Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" з ТОВ «Богдана»(копії наведених накладних знаходяться в матеріалах справи).

Судом також встановлено, що відповідач частково сплатив позивачу за поставлений Товар грошові кошти в розмірі 15512,70 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додані позивачем до матеріалів справи).

З урахуванням положень п.6.1 Договору строк виконання зобов’язань щодо оплати Товару переданого згідно спірних товарно –транспортних накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав (останню поставку Товару позивачем було здійснено 15.07.2008 р.): розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 21 банківського дня з моменту прийому –передачі Товару.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлений Товар у сумі 8140,86 грн. (33826,90 грн., загальна сума поставленого Товару відповідно до спірних товарно –транспортних накладних - 10173,34 грн., сума повернутого Товару –15512,70 грн., сума часткових розрахунків за поставлений Товар = 8140,86 грн.), у звЧязку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва.

Станом на час слухання справи в суді відповідач заборгованість у вищезазначеній сумі не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару (п.п. 2.2, 6.1 Договору).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір поставки № 344/80/05/09-ПТ від 20.05.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 8140,86 грн. на підставі Угоди № 426 купівлі –продажу від 26.02.2008 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" (далі - Постанова № 825) внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361). У господарських справах встановлено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236 гривень.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Фактично позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 23.12.2009 р. згідно реєстраційного штампу суду.

Позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додані до позовної заяви платіжні доручення № 436 від 08.04.2009 р. на суму 118,00 грн. та № 645 від 27.05.2009 р. на суму 194,50 грн., а отже на загальну суму 312,50 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачеві зайво сплачених витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів в розмірі 76,50 грн.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Укркоопзовнішторг" (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21; ідентифікаційний код 31453992; рахунок № 2600014751001 АБ «Київська Русь», МФО 319092), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана»(02175, м. Київ, шосе Харківське, буд. 63, кв. 41, ідентифікаційний код 31923050; рахунок № 26003163322900 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005) 8140,86 грн. (вісім тисяч сто сорок гривень 86 коп.) основного боргу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Богдана»(02175, м. Київ, шосе Харківське, буд. 63, кв. 41, ідентифікаційний код 31923050; рахунок № 26003163322900 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005) з Державного бюджету України 76,50 грн. (сімдесят шість гривень 50 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжними дорученнями № 436 від 08.04.2009 р. та № 645 від 27.05.2009 р., оригінали яких залишити в матеріалах справи № 39/10.

4.          Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 04.03.2010 р.