Рішення № 85084593, 22.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5067/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи 0 Державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» до стажу роботи.

Ухвалою від 02 вересня 2019 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України даний адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

10 вересня 2019 року за вх.№32314/19 через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла належним чином оформлена уточнена позовна заява з належним чином засвідченими додатками до неї (у двох примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - Державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» до стажу роботи протиправною;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - Державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» в період з 14.06.2005 по 19.04.2016 року до стажу роботи при визначенні розміру пенсії.

12 вересня 2019 року ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду довідки про розмір річного доходу позивача.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 14.06.2005 р. по 19.04.2016 р. ОСОБА_1 перебувала у місці позбавлення волі - Дніпродзержинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34). Під час перебування у місцях позбавлення волі позивач була працевлаштована на державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)». Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з метою перерахунку пенсії включаючи останнє місце роботи позивача - Державне підприємство «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)», на що у відповідь отримала лист від відповідача №1605/50-11 від 23.07.2019 р., де зазначено, що у системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб інформація про роботу на Державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» з 14.06.2005 по 19.04.2016 рр. відсутня. З огляду на зазначене, для зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи підстави відсутні. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Тобто, з отримуваної засудженим заробітної плати з 01.01.2004 року за умови укладення з виправною установою трудового договору повинні відраховуватися страхові внески, і, відповідно, цей період має зараховуватися до стажу роботи.

08 жовтня 2019 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх.№36677/19 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській область надійшов відзив на позовну заяву (а.с.88), у якому відповідач зазначає, що позивач не перебуває на обліку в управлінні та не отримує пенсію, тому для перерахунку пенсії підстави відсутні. 03.05.2018 року позивач зверталася щодо призначення пенсії у відповідність із вимогами Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії право громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року. Рішенням Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 193 від 10.05.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні дострокової пенсій за віком, оскільки календарний стаж у районах Крайньої Півночі становить 13 років б місяців, а загальний страховий стаж 19 років 2 місяці. Дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, тому згідно п.1 ст.26 Закону жінки, які народилися в період з 01.04.1961 по 31.12.1961, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років, за умови наявності в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років страхового стажу. При наявності в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 страхового стажу від 17 до 27 років право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення особою віку 63 роки. Щодо довідки, виданої Дніпродзержинською виправною колонією УДПтС України у Дніпропетровській області (№34) від 15.04.2016 № 34/7-3130 відсутній період працевлаштування позивача. Також відсутня копію трудового договору, яка передбачається статтею 122 Кримінально - виконавчого кодексу України.

11 жовтня 2019 року до суду від позивача за вх.№37281/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.137), у якій відповідач посилається на ті ж обставини, що і у позовній заяві.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на адміністративний позов та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2018 року позивач звернулася до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком (Крайня Північ) (а.с.97).

10 травня 2018 року Саратським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області прийнято рішення «Про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст.1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі згідно заяви від 03.05.2018 року №193» (а.с.94), у якому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що стаж позивача за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі складає 12 років 1 місяць 3 дні при необхідному не менше 15 років та загальний страховий стаж складає 16 років 4 місяці 4 дні при необхідному не менше 20 років.

Доказів оскарження вказаного рішення позивачем до суду не надано.

18 вересня 2018 року за результатами перевірки пенсійної справи позивача було складено протокол №193 (а.с.128), згідно якого ОСОБА_1 права на пенсію не має, її стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі складає 13 років 6 місяців 3 дні, а загальний стаж роботи складає 19 років 2 місяці 25 днів.

15 липня 2019 року позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву (а.с.11), у якій просила перерахувати пенсію, врахувавши її останнє місце роботи - державне підприємство «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» (з 14.06.2005 р. по 19.04.2016 р.).

У відповідь на вказану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено позивачу листа №1605/Д-11 від 23.07.2019 року (а.с.34), у якому зазначено наступне: «…Ви як отримувач пенсії на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуваєте. З огляду на зазначене, для перерахунку пенсії підстави відсутні.

Інформуємо також, що згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) жінки, які народилися в період з 01.04.1961 по 31.12.1961, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за умови наявності в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років страхового стажу.

При наявності в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 страхового стажу від 17 до 27 років право на призначений пенсії за віком виникає після досягнення особою віку 63 роки.

… Ви 03:05.2018 зверталися щодо призначення пенсії у відповідності із вимогами вказаної Угоди. Оскільки календарний стаж у районах Крайньої Півночі становить 13 років 6 місяців, а загальний страховий стаж становить 19 років 2 місяці, рішенням Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.05.2018 № 193 у призначенні дострокової пенсії за віком Вам відмовлено.

Також роз`яснюємо, що за статтею 24 Закону страховий стаж після 0l.01.2004 обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

У даній системі інформація про роботу на державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34» з 14.06.2005 по 19.04.2016 відсутня.

З огляду на зазначене, для зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи підстави відсутні».

Не погоджуючись з вказаним висновком щодо не зарахування їй стажу роботи з 14.06.2005 року по 19.04.20196 року на державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)», позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Судом встановлено, що згідно довідки про звільнення серії ДНП №31176 (а.с.32) ОСОБА_1 була засуджена15.01.2008 року Апеляційним судом Одеської області та відбувала покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 14.06.2005 року по 19.04.2016 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, чинній на момент позивача засудження позивача до позбавлення возі) Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п`ятдесят п`ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача від відбування покарання) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п`ятдесят п`ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Відповідно до довідки Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34/7-3130 від 15.04.2016 року (а.с.33) ОСОБА_1 , 1961 р.н., дійсно відбувала покарання у Дніпродзержинській виправної колонії УДПтС України у Дніпропетровській області (№34), була працевлаштована на державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії УДПтС України у Дніпропетровській області (№ 34)» чистильником продукції. Галузь державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської виправної, колонії УДПтС України у Дніпропетровській області (№ 34)» - легка промисловість, вид економічної діяльності - швейне виробництво та підсобним робітником на майстерні Дніпродзержинської виправної колонії УДПТС України у Дніпропетровській області (№ 64).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно частини 1, 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, чинній на момент позивача засудження позивача до позбавлення волі) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Згідно частини 1, 4 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача від відбування покарання) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (у чинній редакції) засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 03.04.2018 року по справі №211/3009/17.

Згідно положень абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пунктом 12 абз. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що позивачем ні до суду, ні до пенсійних органів не надано доказів на підтвердження періоду працевлаштування ОСОБА_1 на державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)», її стажу роботи та умови її праці (повний чи неповний робочий день) на вказаному підприємстві, а також не надано довідки вказаного підприємства про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України із заробітної плати позивача.

При цьому суд не приймає до уваги вищевказану довідку Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34/7-3130 від 15.04.2016 року як доказ на підтвердження спірного стажу роботи позивача з 14.06.2005 року по 19.04.2016 року, оскільки у ній не зазначено періоду роботи позивача в якості чистильника продукції та підсобного робітника чи стажу роботи ОСОБА_1

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» до стажу роботи протиправною та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» в період з 14.06.2005 по 19.04.2016 року до стажу роботи при визначенні розміру пенсії є необґрунтованими.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про: визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» до стажу роботи протиправною; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на останньому місці роботи - державному підприємстві «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№34)» в період з 14.06.2005 по 19.04.2016 року до стажу роботи при визначенні розміру пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Вовченко O.A.

.