Рішення № 85084450, 21.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3614/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації №9195/10-15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Одеській області, викладене в листі ГУ ДФС в Одеській області №9195/10/15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року про невизнання податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року від 19.04.2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АКС- ОДЕСА» 19 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у травні 2019 року позивачем отримано лист ГУ ДФС в Одеській області №9195/10/15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року, яким повідомлено, що подана податкова декларація з ПДВ за березень 2019 року від 19.04.2019 року надіслана з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України й не визнається як податкова декларація. Позивач вважає, що ГУ ДФС в Одеській області безпідставно та всупереч вимогам законодавства не визнало податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року від 19.04.2019 року податковою декларацію, адже подана податкова декларація з ПДВ за березень 2019 року повністю відповідає вимогам п.48.3 ст.48 ПК України, зазначено всі необхідні реквізити, що вбачається з її змісту та дозволяє відповідним чином здійснити адміністрування податку. Також надсилання відповідачем квитанції №2 від 19.04.2019 року свідчить про відповідність надісланої податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року вимогам п.48.3 ст.48 ПК України. Більше того, відповідач в своєму листі №9195/10/15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року взагалі не конкретизує які саме обов`язкові реквізити не містить подана податкова декларація з ПДВ за березень 2019 року. Таким чином, відповідачем не визнано подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за березень місяць 2019 року як податкову звітність з підстав, не передбачених статей 48, 49 Податкового кодексу України, що є протиправним. Відтак, таке рішення відповідача має бути скасовано.

Представником відповідача 11.07.2019 року до суду надано відзив на адміністративний позов (а.с.55-58), згідно якого відповідач зазначає, що не погоджується з доводами позивача та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначає, що позивач 19 квітня 2019 року надав до контролюючого органу податкову декларацію за березень 2019 року, про що свідчить квитанція №1. Відділом камеральних перевірок ГУ ДФС в Одеській області, на підставі вимог ПК України, проведено перевірку податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року ТОВ «АКС-ОДЕСА». За результатами перевірки встановлено порушення вимог ст.48.3 ПК України, про що повідомлено позивача. ГУ ДФС в Одеській області, згідно вимог ПК України зобов`язано перевіряти наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів. Враховуючи вищевикладене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, а тому відмова у прийняті податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року прийнята правомірно, з огляду на що вимоги визначені у позові є безпідставним.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представником позивача, 08.10.2019 року надано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА», зареєстровано в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.02.2016 року, основний вид економічної діяльності – роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.73) (а.с.24).

Відповідно до витягу №1615334500052 з Реєстру платників податку на додану вартість підприємство з 01.05.2016 року зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.25).

Підприємством 19.04.2019 року складено та направлено засобами електронного зв`язку на адресу Державної фіскальної служби України податкову звітність - Податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року із відповідними додатками (а.с. 9-21).

На підтвердження доставки податкової звітності до ДФС України позивачем отримано Квитанцію №1 від 19.04.2019 року (а.с.21).

На підтвердження прийняття податкової звітності ГУ ДФС в Одеській області отримано Квитанцію №2 від 19.04.2019 року (а.с.22).

Надалі, відповідачем, листом від 25.04.2019 року №9195/10/15-32-50-06-07 повідомлено позивача про те, що податкова декларація з ПДВ за березень 2019 від 19.04.2019 року надіслана з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України і не визнається як податкова декларація (а.с.23).

Позивач вважає, що ГУ ДФС в Одеській області безпідставно та всупереч вимогам законодавства не визнало податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року від 19.04.2019 року, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до абз.1 та абз.3 п. 46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктом 46.2 ст.46 ПК України передбачено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.1 п.46.5 ст.46 ПК України).

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України (абз.5 п.46.5 ст.46 ПК України).

Відповідно до положень п.48.1-48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

48.2. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

48.3. Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 49.1. та п.49.2 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (49.3 ст.49 ПК України).

Згідно п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п.49.10 ст.49 ПК України).

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій з:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та п.48.4 ст.48 ПК України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

З податкової декларації за березень 2019 року ТОВ «АКС-ОДЕСА» з податку на прибуток підприємств вбачається, що зазначена податкова звітність складена з дотриманням приписів ст.48 ПК України та містить всі обов`язкові реквізити.

При цьому, суд звертає увагу, що п.48.3 ст.48 ПК України містить перелік такі обов`язкових реквізитів, що має містити декларація, проте відповідачем а ні в листі №9195/10/15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року про невизнання податкової декларації з ПДВ за березень 2019 від 19.04.2019 року, а ні в відзиві на позов не зазначено яких саме реквізитів не містить подана позивачем декларація.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у суду приходить до висновку, що відповідачем протиправно, безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у визнанні податкової звітності з ПДВ за березень 2019 від 19.04.2019 року, що є невиконанням передбаченого п.49.8 ст.49 ПК України обов`язку відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації №9195/10-15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Одеській області, викладене в листі ГУ ДФС в Одеській області №9195/10/15-32-50-06-07 від 25.04.2019 року про невизнання податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року від 19.04.2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АКС- ОДЕСА» 19 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 40255829, 65012, м.Одеса, вул.Одеса-Головна, 35);

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 393998646, 65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.